Рішення

від 02.07.2020 по справі 522/369/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/369/19

Провадження №2/522/1897/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Разумовська, 10/12 до Державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попик Владислава Михайловича, Приватного підприємства Старокінний , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору про пайову участь у будівництві, рішення про реєстрацію права власності незаконним, та скасування відповідних записів про реєстрацію прав власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Лисевич С.В., який діє в інтересах позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Разумовська, 10/12 , 10.01.2019 року звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попик Владислава Михайловича, Приватного підприємства Старокінний , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання недійним договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна машиномісця №68 від 20.05.2010р. укладеного між ОСОБА_1 та ПП Старокіний , визнання рішення про реєстрацію права власності від 27.10.2017р. №37811228 незаконним, та скасування відповідного запису про реєстрацію прав власності від 25.10.2017р. №2305790 на нерухоме майно: машиномісце АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що згідно сертифікату відповідності від 31.12.2010 року замовником житлового будинку з торгівельним центром та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 є відповідач-2, Приватне підприємством Старокінний . У відповідності до Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс був 05 серпня 2011 року переданий з балансу Приватного підприємства Старокінний на баланс позивача.

Згідно технічного паспорту на Будинок від 20.10.2010 року в підземному паркінгу Будинку передбачено 57 машиномісць, з порядковими номерами з 1 по 57, розподілених на два гаража, один на 29 машиномісць, другий - на 28 машиномісць. Права власності на машиномісця з 1 по 57 були зареєстрованими власниками в різний час, в період з 2012 року по 2016 року, на підставі відповідних свідоцтва про право власності.

В листопаді 2017 року позивачу стало відомо, що в паркінгу Будинку було зареєстроване нове машиномісце під №68, порядковий номер та фактичне місце розташування якого не передбачено технічним паспортом Будинку. Вказане машиномісце №68 було втиснуте між машиномісцями під №1 та №2 в межах гаражу, що передбачається для 28 машиномісць, та його розміщення створило реальні перешкоди для користування технічним приміщенням будинку (коло машиномісця АДРЕСА_3 НОМЕР_1 ) та перекрило шлях для нормального в`їзду-виїзду власнику машиномісяця №1 ОСОБА_2 , тобто суттєво перешкоджає їй користуватись своєю власністю.

Позивач впевнений, що машиномісце під №68 було штучно створено в паркінгу Будинку в результаті здійснення відповідачем-1 первинної реєстрації права власності на нього на користь відповідача-3 з порушенням встановленого порядку. При цьому для створення формальної підстави для проведення первинної реєстрації права власності відповідачем-2 з відповідачем-3 був укладений фіктивний договір .

Така позиція позивача ґрунтується на наступному.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.07.2018 року право власності на машиномісце №68 загальною площею 20,3 кв.м. за адресою Будинку було зареєстроване 25.10.2017 року за відповідачем-3 ОСОБА_1 в результаті реєстрації, яку здійснив відповідач-1, державний реєстратор Попик В.М., за власним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37811228 від 27.10.2017 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданого 16.04.2011 року відповідачем-2, Приватним підприємством Старокінний , та договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №68 від 20.05.2010 року, сторонами якого є відповідач-2 та відповідач-3.

В порушення встановленого порядку для державної реєстрації машиномісця №68 в Будинку відповідачем-2 не було надано технічного паспорту, що на думку позивача обумовлено тим фактом, що під машиномісце під №68 в гаражі Будинку не передбачено площі, що підтверджується технічним планом гаражів Будинку, та вказане машиномісце ніколи не було окремим індивідуально визначеним нерухомим майном.

Позивач впевнений, що наданий для реєстрації договір про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №68 від 20.05.2010 року є письмовим оформленням фіктивного правочину, який був укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3 без наміру створення передбаченим ним правових наслідків (тобто виконання його предмету), а договір був складений виключно для штучного створення документу, наявність якого була необхідна для здійснення первинної реєстрації права на неіснуючий об`єкт нерухомості у вигляді машиномісця АДРЕСА_4 . Позивач впевнений, що фіктивний характер цього правочину доводиться саме фактом відсутності машиномісця №68, як об`єкта цивільного обороту на час його укладення. Таким чином на думку позивача, первинна реєстрація машиномісця №68 відбулась з порушенням встановленого порядку, яка відбулась на підставі фіктивного договору за відсутності самого об`єкту.

Позивач впевнений, що відповідач-1 мав відмовити у проведені такої реєстрації вже на підставі відсутності технічного паспорту у відповідності до п.3 ч. 1 та ч.2 ст. 24 Закону про реєстрацію, так як подані документи не відповідали вимогам, встановленим цим Законом.

Позивач вважає, що за викладеними обставинами рішення відповідача-1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37811228 від 27.10.2017 року є незаконним, а реєстрацію права власності на машиномісце № АДРЕСА_4 в гаражі Будинку за відповідачем-3 відбулася на неправомірних підставах.

При цьому, машиномісце АДРЕСА_4 фактично розміщено на частині площі загального користування Будинку, яка Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (п.6 ч.1 ст. 1, ч. 2 ст. 4) відноситься до спільного майна Будинку, співвласниками якого є власники квартир та нежитлових приміщень будинку, тобто члени ОСББ.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року позов було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позову.

06.02.2018 року представник позивача усунув недоліки позову, надавши до суду квитанція про сплату судового збору та надано документи на підтвердження повноважень адвоката.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в загальному позовному порядку з призначенням підготовчого судового засіданні на 06.05.2019 року

Ухвалою суду від 13.05.2019р. судом витребовувались докази, які надані суду 19.06.2019р..

У підготовче судове засідання 24.06.2019 року сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2019 року.

У судове засідання 10.10.2019 року сторони по справі не з`явились, розгляд справи відкладено на 05.12.2019 року.

У судове засідання 05.12.2019 року з`явився представник позивача ОСОБА_4 . Судом протокольною ухвалою суду від 05.12.2019 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості 3 особи по справі на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору. Розгляд справи відкладено на 19.02.2020 року.

19.02.2020 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Рибак Х.М. надано до суду письмові пояснення (а.с.213-217 т1) відповідно яких просила відмовити ОСББ Разумовська 10/12 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначено, що аргументи позивача з приводу фіктивності договору недоведеними, а право власності ОСОБА_1 на машиномісце АДРЕСА_4 таким, що виникло на законних підставах у зв`язку з наступним.

Твердження Позивача про відсутність технічного паспорту в матеріалах реєстраційної справи не відповідають дійсності. Так, 23.10.2017 року ОСОБА_1 було замовлено розробку технічного паспорту, який було надано державному реєстратору для державної реєстрації речових прав. ОСОБА_1 набув прав власності на машиномісце АДРЕСА_4 у відповідності до положень цивільного законодавства України та з метою настання реальних наслідків договору - отримання права власності на об`єкт нерухомого майна. Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, між ОСОБА_1 та ПП Старокінний було укладено Договір про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №68 від 20.05.2010 року. Новостворене майно - машиномісце АДРЕСА_1 було передано у власність М ОСОБА_5 . Євчеву, що підтверджується Актом приймання-передачі від 16.04.2011 року. Таким чином, станом на 16.04.2011 року ОСОБА_1 було передано нерухоме майно, набуте ним в результаті вчинення правочину.

Представник зазначає, що факт державної реєстрації права власності на машиномісце у 2017 році жодним чином не доводить факту відсутності у ОСОБА_1 наміру використовувати набуте майно за цільовим призначенням до моменту державної реєстрації. Окрім того, звернула увагу на той факт, що сам по собі факт підписання сторонами Акту приймання-передачі від 16.04.2011 року свідчить про факт передачі в натурі паркомісця ОСОБА_1 , а отже, про існування майна в натурі.

Отже, ОСОБА_1 було дотримано всіх законодавчо визначених вимог та порядку набуття права власності. Враховуючи той факт, що майно використовується за цільовим призначенням - для розміщення автомобіля, доводи Позивача щодо фіктивності договору не мають обґрунтованих підстав.

Окрім зазначеного, представник звертає увагу, що Позивач стверджуючи про відсутність машиномісця в натурі, заявляє про те, що це ж саме машиномісце начебто заважає користуванню технічними приміщеннями Будинку та перекрило виїзд власнику машиномісця №1. Таким чином, Позивач фактично визнає факт наявності машиномісця в натурі, що прямо суперечить аргументу про відсутність реальних наслідків вчинення правочину. До того ж самі аргументи щодо перешкоджання в користуванні технічними приміщеннями та машиномісцем №1 нічим не підтверджується, засновані виключно на суб`єктивних припущеннях позивача та не можуть бути прийняті до уваги як належним чином доведені обставини.

19.02.2020 року представником третьої особи на боці відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Рибак Х.М. було надано письмові пояснення (а.с.220-225 т.1) відповідно яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне. Позивач мотивує позовні вимоги двома аргументами: відсутністю в матеріалах реєстраційної справи технічного паспорту на машиномісце АДРЕСА_4 та відсутності даних про машиномісце в технічному паспорті на будинок від 20.10.2010 року, а отже і відсутністю, на думку Позивача, реальних наслідків укладення правочину. З приводу першого аргументу зазначаємо, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій реєстраційної справи, ОСОБА_1 , як Заявником на проведення державної реєстрації речових прав, було подано копію технічного паспорту від 23.10.2017 року на машиномісце АДРЕСА_4 . Таким чином, доводи Позивача щодо порушення Відповідачами порядку державної реєстрації речових прав не відповідають фактичним обставинам справи.

З приводу доводів Позивача щодо відсутності реальних наслідків, на вчинення яких було направлено правочин, представник зазначає наступне. В позовній заяві Позивач обґрунтовує свої доводи тим, що Договір про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №68 від 20.05.2010 року є начебто письмовим оформленням фіктивного правочину, який був укладений між Відповідачами без наміру створення відповідних правових наслідків, а договір був складений виключно для штучного створення документу, наявність якого була необхідна для здійснення первинної реєстрації права власності на нерухоме майно. Як доказ фіктивності правочину Позивач наводить відсутність машиномісця на технічному паспорті будинку від 20.10.2010 року. Разом з тим, сам по собі факт відсутності відомостей про машиномісце №68 на технічному паспорті від 20.10.2010 року не свідчить про відсутність машиномісце як реального об`єкту цивільного обороту, тим більше не може бути підставою для визнання договору недійсним з підстав його фіктивності.

Також представник зазначає, що позивач у справі - ОСББ Разумовська 10/12 не надав доказів на підтвердження передачі гаража житлового будинку за відповідною адресою на свій баланс. Позивач стверджує, що є балансоутримувачем гаража на підставі Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини від 05.08.2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи. Разом з тим, зі змісту наданого Акту вбачається, що гараж будинку не було передано на баланс ОСББ Разумовська 10/12 . Так, згідно з Актом готовності об`єкта до експлуатації та самого Акту приймання передачі від 05.08.2011 року, загальна площа будинку 37837,2 кв.м., однак відповідно до змісту відповідного Акту, на баланс ОСББ було передано наступні приміщення: - квартири загальною площею 24260,1 кв.м.; - допоміжні приміщення площею 8600,4 кв.м. (до складу яких входять сходові клітини: 1256,1 кв.м., вестибюлі: 110,3 кв.м., поза квартирні коридори: 1889,2 кв.м., комори: 275 кв.м., підвали 2574,7 кв.м., шахти і машинні відділення ліфтів: 715,3 кв.м., інші технічні приміщення 1779,8 кв.м.). Загальна площа переданих приміщень 32860,5 кв.м., враховуючи той факт, що площа переданих за актом на баланс Позивача приміщень менша від загальної площі будинку на 4976,7 кв.м., а в переліку переданих приміщень відсутні гаражі, відповідний Акт приймання - передачі жодним чином не доводить факт передачі гаражів на баланс Позивача. Отже, на думку представника, позивач належним чином не доводить факту передачі гаражів житлового комплексу на свій баланс, вважаємо, що він не довів факту порушення своїх прав та не має права звертатись до суду з відповідними позовними вимогами.

У судове засідання 19.02.2020 року з`явились представник позивача ОСОБА_4 який підтримав позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги, також до суду з`явилась адвокат Рибак Х.М. яка представляє інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , адвокат підтримала надані письмові пояснення по справі, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладено на 23.04.2020 року.

21.04.2020 року представником позивача надано до суду клопотання про зупинення провадження чи перенос розгляду у справі у зв`язку з карантином.

23.04.2020 року адвокатом Рибак Х.М. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з оголошеним карантином.

У судове засідання 23.04.2020 року сторони по справі не з`явились, розгляд справи відкладено на 02.07.2020 року.

02.07.2020р. в судове засідання з`явились представник позивача - адв. ОСОБА_4 , який повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, та представник відповідача ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_3 - адв. ОСОБА_6 , яка також підтримала свої пояснення та просила відмовити у задоволенні позову у зв`язка з їх недоведеністю.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились. Третя особа ОСОБА_2 надавала заяву про розгляд справи у її відсутність, інші - не повідомили причини неявки, у зв`язку з чим суд ухвалив згідно ч.1, 3 ст.223 ЦПК України продовжити розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб у судових засіданнях, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно до ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Із матеріалів справи судом встановлено, що замовником житлового будинку з торгівельним центром та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 є відповідач-2, Приватне підприємство Старокінний , що підтверджується сертифікатом відповідності №15001749 від 31.12.2010 року (т.1 а.с. 12).

У відповідності до Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частин з балансу на баланс від 05.08.2011 року активи житлового комплексу за адресою м. Одеса передано з балансу ПП Старокінний на баланс ОСББ Разумовська 10/12 (т.1 а.с.18-20).

Згідно Технічного паспорту на Будинок від 20.10.2010 року в підземному паркінгу Будинку передбачено 57 машиномісць, з порядковими номерами з 1 по 57, розподілених на два гаража, 29 та 28 машиномісць (т. 1 а.с.21-24).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що в листопаді 2017 року стало відомо, що в паркінгу Будинку було зареєстроване нове машиномісце під №68, порядковий номер та фактичне місце розташування якого не передбачено технічним паспортом Будинку. Позивач зазначає, що створене машиномісце створило перешкоди для користування технічним приміщенням Будинку (коло машиномісця №3) та перекрило шлях для нормального в`їзду-виїзду власнику машиномісця №1 ОСОБА_2 , тобто перешкоджає їй користуватись своєю власністю. Позивач впевнений, що машиномісце під №68 було штучно створене в паркінгу Будинку в результаті здійснення відповідачем-1 первинної реєстрації права власності на нього на користь відповідача-3 з порушення встановленого порядку. При цьому створення формальної підстави для проведення первинної реєстрації права власності відповідачем-2 з відповідачем-3 був укладений фіктивний договір.

Така позиція позивача ґрунтується на тому, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.07.2018 року право власності на машиномісце №68 загальною площею 20,3 кв.м. за адресою Будинку було зареєстроване 25.10.2017 року за відповідачем-3 ОСОБА_1 в результаті реєстрації, яку здійснив відповідач-1, державний реєстратор Попик В.М., за власним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37811228 від 27.10.2017 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданого 16.04.2011 року відповідачем-2, Приватним підприємством Старокінний , та договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №68 від 20.05.2010 року, сторонами якого є відповідач-2 та відповідач-3.

Також позивач зазначив, що в порушення встановленого порядку для державної реєстрації машиномісця №68 в Будинку відповідачем-2 не було надано технічного паспорту, що на думку позивача обумовлено тим фактом, що під машиномісце під №68 в гаражі Будинку не передбачено площі, що підтверджується технічним планом гаражів Будинку, та вказане машиномісце ніколи не було окремим індивідуально визначеним нерухомим майном.

Отже позивач, вважає, що даний правочин був фіктивним та державна реєстрація була проведена з порушенням, оскільки не було надано технічного паспорту.

Згідно ч. 1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Управлінням державної реєстрації Юридичного департаменту ОМР було надано копію реєстраційної справи №1391242351101 та документів до неї, щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с.100-148).

З наданих копій документів вбачається, що 20.05.2010 року між ПП Старокінний та ОСОБА_1 було укладено договір №68 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, відповідно якого за своїм правовим змістом цей Договір є договором купівлі-продажу майнових прав відповідно до ЦК України та новозбудованим майном є нежитлове приміщення - машиномісце № АДРЕСА_4 розрахунковою площею 20,3 кв.м. АДРЕСА_6 . Відповідно п.3.1. в порядку, передбаченому цим Договором, Підприємство зобов`язується передати у власність Пайовика Пай, а Пайовик зобов`язується прийняти Пай і сплатити Підприємству суму Договору (т. 1 а.с.121-127).

Також вбачається, що згідно Акту прийому-передачі об`єкта від 16.11.2011 року ПП Старокінний передали ОСОБА_1 нежитлове-приміщення - машиномісце АДРЕСА_1 (а.с.129).

Матеріали реєстраційної справи також містять Технічний паспорт на машиномісце №68 виготовлений БТІ Альтернатива 23.10.2017 року (т. 1 а.с.117-120).

Відповідно витягу реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №101815588 машиномісце АДРЕСА_3 68 за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37811228 від 27.10.2017 року, державного реєстратора Попик В.М., Красносільська сільська рада Лиманського району Одеської області (т. 1 а.с.115).

Також встановлено, що згодом дане машиномісце було продано на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13.10.2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за реєстр. №3009(т. 1 а.с.146-147) та було зареєстровано в установленому законом порядку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 30.10.2017р. (а.с.145).

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що державна реєстрація була проведена з порушенням не відповідає дійсності, оскільки матеріали реєстраційної справи містить технічний паспорт від 23.10.2017 року та при реєстрації виконанні вимоги п. 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а посилання на те, що в технічному паспорті від 20.10.2010 року не зазначено відповідне машиномісце не можливо прийняти як беззаперечний факт того, що машиномісце не існує в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.

Частина 1статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі N 6-197цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі N 379/1256/15-ц (провадження N 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі N 756/9955/16-ц (провадження N 61-835св17).

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19).

Таким чином судом встановлено , що на виконання правочину - договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна машиномісця №68 від 20.05.2010р. укладеного між ОСОБА_1 та ПП Старокіний , було передано майно, та зареєстровано право власності та згодом відчужено ОСОБА_3 , який користуючись ним, створює навіть перешкоди ОСОБА_2 , а тому такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів щодо фіктивності укладеного правочину, щоб могло б слугувати визнанням недійсності договору про пайову участь у будівництві нерухомого майна №68 від 20.05.2010 року та порушення порядку реєстрації задля визнання незаконним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо зазначеного машиномісця є недоведеним, а тому і запис про державну реєстрацію не підлягає скасуванню як похідна вимога. Стосовно перешкод у користуванні технічними приміщеннями та машиномісцем №1 через розміщення машиномісця № АДРЕСА_4 не є обґрунтованими, оскільки лише саме таке посилання не можливо прийняти як беззаперечний доказ наявності таких перешкод. Також не підлягають задоволенню інші вимоги, оскільки вони є похідними.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вбачає, що підстави позову ОСББ Разумовська 10/12 не знайшли свого підтвердження за розглядом справи, суд не вбачає ознак фіктивності правочину та порушення порядку реєстрації право власності, з урахуванням викладеного приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому відмовляє у їх задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 15, 16, 203, 215, 216, 234, 316, 319 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 13, 19, 42, 43, 48, 49, 59, 76-81, 89, 95, 209, ч.1 ст. 223, 229, 241, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Разумовська, 10/12 до Державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попик Владислава Михайловича, Приватного підприємства Старокінний , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору про пайову участь у будівництві, рішення про реєстрацію права власності незаконним, та скасування відповідних записів про реєстрацію прав власності на нерухоме майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 10.07.2020 року.

Суддя: Домусчі Л.В.