Ухвала

від 01.07.2020 по справі 334/2157/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу Справа № 334/2157/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 334/2157/20 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадж. №11-сс/807/769/20 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянула 1 липня 2020року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020080050001260 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч. 1 ст. 366 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор звернулася до слідчого судді з клопотанням про арештмайна,в обґрунтування якого зазначила, що у провадженні Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12012080050001260 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, до Запорізької місцевої прокуратури № 3 надійшла заява від ПАТ «Запоріжжяобленерго» про те, що під час здійснення перевірки на предмет дотримання вимог Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» та Правил охорони електричних мереж (далі ПОЕМ) на перехресті пр.Соборногота вул.Верхня у охоронній зоні ПЛ 150кВ (лінії №1 та №2 між опорами 16-17), на земельній ділянці із кадастровим номером 2310100000:04:037:0378 встановлено капітальну огорожу за якою ведеться будівництв з газобетону та продовжуються будівельні роботи.

Під час проведення огляду місця події 26.05.2020 року на вищезазначеній ділянці встановлено, що на місці події працювали підрядна компанія, яка виконувала будівельні роботи.

Крім того, слідчим Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області проведено огляд місцевості, яка розташована на перехресті вул.Верхня та пр.Соборний,175 у м.Запоріжжі, за результатами якого встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом, висотою 2,5 м. на земельній ділянці проводяться будівельні роботи.

У зв`язку із викладеним, вказана земельна ділянка та об`єкти, які на ньому розташовані є матеріальними об`єктами та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

Прокурор зазначила, що з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також у зв`язку з невідкладністю та першочерговістю проведення слідчих дій, та враховуючи, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказаний об`єкт нерухомого майна відповідає критеріям п. 2 ст. 167 КПК України,а самезберігає насобі слідискоєння злочину,виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказаний об`єкт.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020080050001260. Приймаючи таке рішення слідчий суддя послався на те, що доводи, наведені в клопотанні не відповідають критеріям розумності та співмірності застосування арешту майна, що свідчить про недотримання слідчим вимог встановлених КПК України щодо необхідності такого арешту та не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, що відповідно до ч. 1 ст.173КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.

В апеляційній скарзі прокурор, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, вважає, що при винесенні даної ухвали судом порушено вимоги ст. 413 КПК України, а саме неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Так, клопотання про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 171 КПК України, в ньому належним чином зазначено завдання та мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, зазначено конкретний перелік і види майна, що належить арештувати, а також наведені конкретні факти та докази, що свідчать про володіння, користування чирозпорядження такиммайном. Отже, з метою забезпечення кримінального провадження, зокрема, збереження речових доказів та запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження прокурор і звернувся із відповідним клопотанням до суду. Просить ухвалу суду від 12.06.2020 року скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Відповідно дост. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ч. 2ст. 171 КПК Україниу клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету, відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексу, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про невідповідність клопотання слідчого вказаним вимогам кримінального процесуального закону, на що обґрунтовано звернув увагу слідчий суддя при розгляді вказаного клопотання.

Перевіряючи доводи прокурора щодо відповідності клопотання вимогамст.171КПК України, судова колегія виходить з наступного.

Так, за змістом клопотання про арешт майна його ініціатором не зазначено підстав та мету, які визначені ч.ч. 1,2 ст. 170 КПК України, а лише перелічено нормиКПК України, що регламентують порядок та підстави накладення арешту на майно.

Твердження прокурора, що зазначене майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, з посиланням на положення ст. 98 КПК України жодним чином не обгрунтоване.

Слід констатувати, що відповідне клопотання не містить обґрунтування заявлених вимог та відповідних доказів, що протирічить ч. 6 ст. 132 та ч. 1 ст. 171 КПК України.

Крім того, звертаючись до змісту клопотання прокурора, метою зазначено попередження подальшого розпорядження об`єктом нерухомого майна та проведення будівельних робіт, що не узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України, якою чітко передбачено мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

За змістом апеляційної скарги метою арешту зазначеного майна є забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Однак такі ризики прокурором не доведені, не встановлені вони і при апеляційному розгляді, а отже є припущеннями, що не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, підсумовуючи судова колегія констатує не змістовність зазначеного клопотання, його не відповідність вимогам ст. 171 КПК України. За таких обставин у слідчого судді були відсутні правові підстави для задоволення клопотання за обставин викладених у ньому.

Згідно з положеннямист. 173 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки надані прокурором матеріали не доводять наявності правових підстав та мету для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не вбачається.

За таких обставин, ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2020 року є такою, що відповідає вимогам ст.ст.170-173КПК Українита підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.404,407,419,422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020080050001260 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч. 1 ст. 366 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4