Постанова

від 06.07.2020 по справі 599/2259/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/2259/19Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/817/614/20 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

за участі секретаря -Кантицької О.І.

та сторін - апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 599/2259/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2020 року, ухваленого суддею Чорною В.Г., повний текст рішення виготовлений 30 березня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання права власності на середню земельну ділянку (пай) з резерву пайових земель Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області,

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до об`єднаної територіальної громади в особі Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області з вимогами про визнання права власності на середню земельну частку (пай) з резерву пайових земель Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що в період з 04.04.1988 року до 06.06.1992 року вона працювала у КСГП ім. Чапаєва с. Піщане Зборівського району, Тернопільської області та була членом вказаного сільськогосподарського підприємства, що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_1 . Рішенням зборів уповноважених членів КСГП ім. Чапаєва шляхом реорганізації створено агрофірму Оріон і 08 серпня 1995 року під час розпаювання земель членам агрофірми Оріон Зборівського району Тернопільської області на підставі розпорядження голови Зборівської районної державної адміністрації від 31 грудня 1996 року № 509 її помилково не включено у списки для надання земельної частки (паю), чим порушено її права, тому посилається на Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та просить відновити її порушене право, шляхом визнання за нею права власності на середню земельну частку (пай) з резерву пайових земель Залозецької селищної об`єднаної територіальної громади Зборівського району Тернопільської області в розмірі 2,19 га.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області об`єднаної територіальної громади, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання права власності на середню земельну ділянку (пай) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 ) з резерву пайових земель Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області Залозецької селищної об`єднаної територіальної громади (юридична адреса: 47234, Тернопільська обл, Зборівський район, смт. Залізці, вул. Шевченка, 64, ЄДРПОУ 04396437) в розмірі 2,19 га - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Зборівського районного суду від 24 березня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що за станом здоров`я вона не могла продовжувати трудову діяльність у КСГП ім. Чапаєва (Агрофірмі «Оріон» ) і на час видачі Державного акта на право колективної власності на землю Агрофірми «Оріон» (колишнє КСГП ім. Чапаєва), який відповідно до інформації відділу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області був виданий 06.12.1996 року, перебувала на обліку як пенсіонер та помилково не була включена у список осіб, що мають право на земельну частку (пай).

Також помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що право на земельну частку (пай) мають пенсіонери, які працювали у господарстві, а вона отримує пенсію як інвалід першої групи та на час отримання Державного акта на право колективної власності на землю на території сільської ради не проживала і не була зареєстрована, а тому права на отримання земельної частки (паю) не має.

Так відповідачем не надано доказів про прийняття рішення про виключення її із числа членів КСГП, також не надано доказів про наявність списків членів КСП, які працювали, але не мають права на земельну частку (пай), що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначили, що на виконання статті 117 ЗК України та розпорядження Кабінету Міністрів України наказом Головного управління від 05.06.2018 року №19-1774/14-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» , із змінами внесеними наказом Головного управління від 31.10.2018 року №19-3683/14-18-СГ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1092,8323 га, які розташовані на території Залозецької селищної ради передано у комунальну власність Залозецькій селищній раді.

З огляду на те, що землі державної власності передані у комунальну власність Залозецької об`єднаної територіальної громади та право комунальної власності зареєстровано за громадою, відтак повноваження Головного управління щодо розпорядження даними землями - припинено.

Також зазначили, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Рішенням Зборівського районного суду від 24 березня 2020 року вірно дано оцінку, що апелянт станом на час видачі державного акта на право колективної власності на землю - 06.12.1996 року отримувала пенсію по інвалідності, проте членом агрофірми «Оріон» (колишній колгосп ім. Чапаєва) не була, що підтверджується списком, доданим до Державного акту про колективну власність на землю, на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, а тому рішення є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» , ОСОБА_1 не відноситься до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай) у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують статус заявника як громадянина, який має право на земельну частку (пай).

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній та у відповіді на відзив.

Представники Залозецької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 372 ч.2 ЦПК України - неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе слухання справи провести у їх відсутність.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 , доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 станом на грудень 1996 року - отримання Державного акту на право колективної власності на землю, не була членом колгоспу ім. Чапаєва, на території Залозецької селищної ради не проживала та не була зареєстрована.

З висновком суду погоджується колегія.

Судом встановлено, що в період з 04.04.1988 року до 06.06.1992 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера КСГП ім. Чапаєва с. Піщане, Зборівського району, Тернопільської області( трудова книжка НОМЕР_1 , а.с.9).

З 01.01.1995 року ОСОБА_1 інвалід першої групи безтерміново (а.с.10-11).

Рішенням зборів уповноважених членів КСГП ім. Чапаєва шляхом реорганізації створено агрофірму Оріон 08 серпня 1995 року та відповідно до рішення сесії Ратищівської сільської ради від 23 листопада 1995 року агрофірмі Оріон , видано Державний акт на право колективної власності на землю від 06 грудня 1996 року, серії ТР № 43, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності за № 21 (а.с. 205-210).

Відповідно до розпорядження голови Зборівської районної державної адміністрації від 31 грудня 1996 року № 509 паювання земель проводилось в період 1996 року по 2001 рік. Членам колективного сільськогосподарського підприємства - агрофірма Оріон видано сертифікати на право на земельну частку (пай), а відповідно до рішення сесії Ратищівської сільської ради від 21 серпня 2001 року № 49, членам цього господарського підприємства було передано у приватну власність земельні ділянки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та відповідно видано державні акти на право приватної власності на землю.

Розмір середньої земельної частки (паю) у агрофірмі Оріон (колишнє КГСП ім. Чапаєва) становить 2,19 га, відповідно до наданої інформації Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (лист Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21.10.2019 ПІ-77/0-92/0/63-19, а.с.8) та визнається сторонами.

Земель резервного фонду на території села Піщане немає (довідка № 680 від 26.11.2019 року, а.с.69).

Відділ у Зборівському районі Головного управління Держгеокадстру у Тернопільській області інформує про те, що станом на 01.12.2019 року на території Залозецької селищної ради відсутні землі державної власності сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя. Вказані землі передані в комунальну власність селищної ради (а.с. 90).

Із довідки № 80 від 28.01.2020 року, виданої Залозецькою селищною радою, вбачається про те, що всі землі сільськогосподарського призначення пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Оріон» на території Ратищівської сільської ради були розпайовані серед її членів згідно списку, затвердженого директором агрофірми «Оріон» (а.с.204).

Відповідно до ст. 5 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу членів. Об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва (ст. 7 Закону).

Статтею 10 вищевказаного Закону передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами.

Категорії громадян, які мають право на земельний пай, а також порядок отримання земельних паїв визначені Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року, згідно якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводиться відповідною районною державною адміністрацією ( п.5 Указу Президента).

З п. 7 Указу Президента слідує, що резервний фонд, створений під час передачі земель у колективну власність, використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим громадянам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств.

Верховний Суд України у листі N 19-3767/0/8-08 від 29 жовтня 2008 року щодо розгляду земельних спорів зазначив, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними.

Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України 01 вересня 2003 року в узагальненні практики розгляду судами земельних спорів зазначено, що сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП. Колишні члени колгоспу, які не подали заяви про вступ до створеного на їх базі нових колективних підприємств, не мають права на земельну частку, оскільки на момент розпаювання землі членами КСП не були. Необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві. Якщо особа в добровільному порядку залишає колектив, ніякої участі в його роботі не бере, то відпадають підстави вважати його членом колективу, з якого він фактично вибув.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ п. 24 вказано, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріали справи не містять доказів, а саме рішення загальних зборів або уповноважених членів КСП про прийняття ОСОБА_1 в члени КСП ім. Чапаєва, а перебування її у трудових відносинах не є підтвердженням того, що вона була прийнята в члени колгоспу.

Крім того, відсутні докази про включення ОСОБА_1 у список членів КСП, який долучається до Державного акту на право колективної власності на землю від 06 грудня 1996 року (Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08.08.1995 року).

Також на момент розпаювання спірних земель агрофірмою «Оріон» у 1996 році, ОСОБА_1 була зареєстрована у селі Орихівчик, Бродівського району, Львівської області з 09 серпня 1986 року, а з 15 серпня 2001 року - смт. Підкамінь, Бродівського району, Львівської області.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо її членства в КСП ім. Чапаєва були предметом дослідження у суді першої інстанції, яким суд дав належну та правову оцінку.

Безпідставними є посилання апелянта на визнання за нею права власності на земельну частку(пай), оскільки у відповідності до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок між власниками земельних часток( паїв)» , ОСОБА_1 не відноситься до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай) у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують її статус особи, що має право на земельну частку (пай).

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи у апеляційній інстанції віднести за рахунок держави, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом першої групи.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2020 року- залишити без зміни.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції віднести за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 липня 2020 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: О.З. Костів

Н.М. Храпак