Рішення

від 03.07.2020 по справі 10/5026/995/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Черкаси справа № 10/5026/995/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Спаських Н.М. із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від ініціюючого кредитора: не з`явився;

від ДК "Укроборонпром": не з`явився;

від Мін`юсту України: Микитенко Н.Н. - за довіреністю;

від ФДМУ: Гурбанова Г.Н. - за довіреністю;

від боржника-позивача: не з`явився;

від першого відповідача: не з`явився;

від другого відповідача ОСОБА_1 : Татаринов О.С. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до Державного підприємства Рубін про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Подано заяву про визнання Державного підприємства Рубін (Черкаська область, м. Умань, вул. Тельмана, 4, ідентифікаційний код 37908064) банкрутом. Постановою господарського суду Черкаської області від 12.02.2015 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Смілянця Сергія Миколайовича.

20.12.2017 боржник в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Смілянця С.М. подав позовну заяву від 12.12.2017 (а.с. 61 том 21) в межах справи про банкрутство ДП Рубін до відповідачів Товарної біржі Універсальна та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення аукціону від 09.04.2010, який був оформлений протоколом №007/а про проведення аукціону по лоту №10/а.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 09.04.2010 був проведений аукціон з відчуження державного майна за лотом №10/а а саме: громадська будівля (санчастина, лабораторія, клуб) з ґанками, літерами А3, ІУ-УІ площею 921,5 м кв, що знаходиться за адресою: м. Умань, вул. Леніна, 57, Черкаська область (далі - спірне майно), переможцем аукціону був оголошений ОСОБА_1 . Заявник вважає, що аукціон проведений без погодження Фонду державного майна України, яке є обов`язковим, відчуження майна з аукціону відноситься до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватись недійсною у судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч.1-3 та 6 ст. 203 ЦК України та ч.1 ст.215 цього Кодексу. До заяви ліквідатор банкрута додав клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із заявою про визнання недійсним аукціону, обґрунтувавши її тим, що лише у 2017 році йому стало відомо про проведення торгів без будь-якого погодження з Фондом державного майна України. Ліквідатором банкрута Смілянця С.М. призначено 12.02.2015, тому вважає, що строк позовної давності розпочав свій перебіг саме з цієї дати.

Відповідач ОСОБА_1 27.02.2018 подав заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності та про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності.

При первісному розгляді ухвалою від 05.03.2019 суд відмовив у задоволенні заяви державного підприємства Рубін до Товарної біржі Універсальна та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення аукціону від 09.04.2010, оформленого протоколом №007/а про проведення аукціону по лоту № 10/а.

Суд прийшов до висновку, що на підставі ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у межах справи про банкрутство недійсним може бути визнаний правочин, який відповідає умовам, які визначені у цій нормі, а саме: оспорюваний правочин повинен бути вчинений боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство та бути вчиненим з підстав наведених у цій статті. Таким вимогам предмет оскарження не відповідає.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019, задоволено заяву арбітражного керуючого та визнано недійсними результати аукціону. Постанову обґрунтовано наявністю передбачених чинним законодавством підстав для визнання рішення недійсним щодо результатів проведення аукціону, зокрема через відсутність погодження ФДМУ внесення проданого об`єкта до об`єктів державного майна, запланованого до продажу. Суд апеляційної інстанції також визнав поважними причини пропуску строку позовної давності з мотивів, що ліквідатор боржника про порушення порядку відчуження майна дізнався з моменту його призначення ліквідатором.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2020 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано в частині висновків щодо позовної давності і в скасованій частині направлено справу № 10/5026/995/2012 до Господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

В постанові Верховного Суду викладено такі правові позиції касаційної інстанції щодо предмету спору:

- угода боржника у справі про банкрутство може бути визнана недійсною не лише за спеціальних підстав для визнання недійсною угоди боржника у справі про банкрутство, передбачених ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а й з загальних підстав недійсності правочину, визначених цивільним законодавством України. Тому Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ліквідатора боржника з підстав недотримання вимог ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

- чинне на момент відчуження Об`єкта законодавства вимагало безумовної згоди (дозволу) ФДМУ на відчуження об`єкта нерухомого майна підприємства, а тому право Боржника на об`єкт яким є нерухоме майно державного підприємства через відчуження Об`єкта з аукціону на користь ОСОБА_1 всупереч передбаченому законом порядку без згоди (дозволу) ФДМУ є порушеним;

- у разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, і в разі пред`явлення позову іншою уповноваженою на це особою, початок перебігу позовної давності визначається з одного і того ж самого моменту: коли саме особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Чинним законодавством для правовідносин у сфері банкрутства не встановлено ніяких особливостей щодо визначення початку перебігу позовної давності з моменту порушення провадження у справі про банкрутство чи з дати призначення (заміни) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) - отже в даному випадку застосовуються загальні норми позовної давності. Тому в даній справі визначення початку перебігу позовної давності з моменту, коли саме арбітражний керуючий дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає правилам застосування позовної давності. Для юридичної особи, як сторони правочину, днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коди особа дізналася чи могла довідатися про порушення свого права цим правочином.

- за наявності порушеного права та поважних причин пропуску строку позовної давності порушене право підлягає захисту.

- у спорі в справі про банкрутство обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі за відсутності інших обставин не можуть розглядатися судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутися за захистом порушеного права в межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною пропуску цього строку.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції у постанові від 28.04.2020 прийшов до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази --

- заяву ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Смілянця С.М. про визнання недійсним рішення Аукціону з вимогою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду (а.с. 61 том 21),

- клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогою визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів та визначених в ньому обставин (а.с. 68 том 21),

- не взяли до уваги факт участі арбітражного керуючого Смілянця С. М. у цій справі з 2014 року як керуючого санацією Боржника (ухвала від 09.09.2014).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

При повторному вирішенні спору представники учасників в повному складі в засідання не з`явилися. Явка визнавалася не обов`язковою, що не перешкоджає суду проводити розгляд справи.

В ході розгляду справи представник заявника арбітражний керуючий Смілянець С.М. позовні вимоги (а.с. 61 том 21) підтримує повністю, просить їх задовольнити, вважає, що строк позовної давності слід обраховувати з 12.05.2015 року (з часу призначення його на посаду ліквідатором).

Від ДК "Укроборонпром" суду надійшло пояснення по суті спору, за змістом яких Концерн притримується позиції арбітражного керуючого у спорі, вважає, що строк позовної давності пропущено із поважних причин, а сам Концерн був позбавлений повноти інформації про відчуження спірного майна для захисту прав ДП "Рубін".

Представник від Мін`юсту України вважає, що порушень при відчужені майна не відбулося і як і представник ФДМ України при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник другого відповідача Кузьомського М.І. просить у позові відмовити через пропуск строку позовної давності без поважних причин. Вважає, що строк позовної давності слід обраховувати від дати проведення аукціону 09.04.2010 за правилами, подібними до укладення правочинів. Також вказує, що про продаж спірного майна з аукціону могло бути відомо всім зацікавленим особам з відкритої інформації Державних реєстрів, оскільки право покупця майна ОСОБА_1 на спірне майно було зареєстровано негайно після придбання майна з аукціону.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у даній справі від 28.04.2020, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що чинне на момент відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 законодавство вимагало безумовної згоди (дозволу) ФДМУ на відчуження об`єкта нерухомого майна підприємства, а тому право Боржника на об`єкт яким є нерухоме майно державного підприємства через відчуження Об`єкта з аукціону на користь ОСОБА_1 всупереч передбаченому законом порядку без згоди (дозволу) ФДМУ є порушеним.

При цьому початок перебігу позовної давності визначається з одного і того ж самого моменту: коли саме особа (а не арбітражний керуючий) довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Для юридичної особи, як сторони правочину, днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коди особа дізналася чи могла довідатися про порушення свого права цим правочином. За наявності порушеного права та поважних причин пропуску строку позовної давності порушене право підлягає захисту.

До визнання недійсними аукціонів, прилюдних торгів застосовуються правила визнання недійсними правочинів, оскільки за своєю правовою природою торгівля на аукціоні є переддоговірним узгодженням умов майбутнього договору (переговорами).

За правилами ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Ст. 181 ГК України містить загальну процедуру для укладення договору - направлення пропозиції, її прийняття чи неприйняття та узгодження всіх істотних умов.

Торгівля на аукціоні також є процедурою оголошення пропозиції щодо ціни договору (оферти продавцю). Переговірна процедура на аукціоні закінчується фактично з припиненням оферт і прийняттям пропозиції з найвищою ціною з оголошенням переможця.

За результатом проведення аукціону 09.04.2010 Товарною біржею складено протокол № 007/а (а.с. 91 том 21), переможцем аукціону визнано ОСОБА_1 , визначено кінцеву ціну продажу спірного майна.

Даний протокол за результатами аукціону ще не є самим договором купівлі-продажу майна, а лише доказом його фактичного укладення.

Згідно положень ст. 15 ЗУ "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно ч. 2 гл. 1 затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5 Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) відповідно до Закону України "Про нотаріат", Цивільного та Сімейного кодексів України нотаріуси вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії як видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Представником відповідача в справу надано докази про те, що згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 3-1706 від 22.04.2010 за ним зареєстровано нерухоме майно по АДРЕСА_1 Леніна АДРЕСА_2 в м. Умань.

Між сторонами немає спору з приводу того, що інформація про придбання ОСОБА_1 спірного нерухомого майна з аукціону внесена до Державних реєстрів і ця інформація є відкритою та загальнодоступною.

Цю обставину також не заперечив і арбітражний керуючий як представник позивача.

У відповідності до ст. 257, 261 ГПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, оскільки позивач просить визнати недійсним рішення аукціону, оформленого протоколом від 09.04.2010 про проведення аукціону на Товарній біржі і в цей день фактично було укладено і угоду купівлі-продажу спірного майна із ОСОБА_1 , то перебіг строку позовної давності для продавця майна ДП "Рубін" починається з 09.04.2010.

Доказів про те, що виставлення майна на продаж з біржових торгів відбулося всупереч волі ДП "Рубін" іншими особами і ДП "Рубін" не знало і не могло знати про такий продаж, не передавало документацію на аукціон і не підписувало акти приймання-передачі майна, у справу не подано.

З боку ДП "Укроборонпром" 22.06.2020 в справу подано пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду у справі (а.с. 51, том 36).

У поясненні вказано, що Постановою КМУ від 06.04.2011 № 374 до складу ДП "Укроборонпром" включено, зокрема, ДП "Рубін". 11.01.2012 ДП "Рубін" передано зі сфери управління Міноборони в управління ДК "Укроборонпром", про що було складено відповідні акти приймання-передачі державного підприємства.

Згідно із цим актом в управління Концерну було передано нерухоме майно на земельних ділянках загальною площею 29,98 га, копії статуту ДП "Рубі", контракту з керівником підприємства, баланс, перелік об`єктів нерухомого майна станом на 01.11.2011 , акт звірки будівель і споруд, які обліковувалися за ДП "Рубін" станом на 01.11.2011.

ДК "Укроборонпром" посилається відсутність у нього плану досудової санації ДП "Рубін", а аудиторський звіт окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Рубін" проводився Територіальним центральним КРУ Контрольно-ревізійного департаменту Міноборони України і цей звіт до Концерну не надсилався. Відповідно Концерн не володів всією повнотою інформації про облік та рух нерухомого майна на ДП "Рубін" і не знав про незаконне виведення активів ДП "Рубін".

ДК "Укроборонпром" вважає, що і арбітражний керуючий Смілянець не був повністю обізнаний із документами з приводу майнового стану та руху об`єктів нерухомості по ДП "Рубін", оскільки він не зміг отримати всі документи від попереднього керуючого санацією.

ДК "Укроборонпром" також вважає, що оскільки арбітражний керуючий Смілянець С.М. був призначений ліквідатором ДП "Рубін" лише 12.02.2015 за постановою Господарського суду Черкаської області (а.с. 92 том 21), то слід вважати, що про факт незаконного продажу спірного майна ДП "Рубін" у 2010 році ОСОБА_2 (який при виконанні своїх обов`язків діяв добросовісно та розумно) взнав лише 12.02.2015 і саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності у даному спорі.

Оцінивши дані доводи, суд вважає, що вони не заслуговують на увагу, оскільки у постанові від 28.04.2020 в даній справі Верховний Суд вже виклав свою правову позицію про те, що перебіг позовної давності для особи і суб`єкта. що може подати позов в інтересах особи, визначається з одного і того ж самого моменту: коли саме особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Для сфери банкрутства виключення з цього правила не передбачено. Для юридичної особи, як сторони правочину, днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коди особа дізналася чи могла довідатися про порушення свого права цим правочином. У спорі в справі про банкрутство обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі за відсутності інших обставин не можуть розглядатися судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкод для заявника звернутися за захистом порушеного права в межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною пропуску цього строку.

Дані висновки по застосуванню норм права суд враховує у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Суд приходить до висновку, що неволодіння ДП "Укроборонпром" повною інформацією про облік та рух нерухомого майна ДП "Рубін", в т.ч. і стосовно спірного майна, не має значення для оцінки поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки належним суб`єктом з порушеним правом, на захист якого подано позов, є саме ДП "Рубін", а не ДП "Укроборонпром" .

З постанови Господарського суду Черкаської області від 12.02.2015 (а.с. 21) вбачається, що керуючим санацією боржника з 03.12.2013 призначено Смілянця С.М.

З 12.02.2015 Смілянця С.М. призначено ліквідатором банкрута ДП "Рубін".

Однак ці призначення не мають стосунку до перебігу строку позовної давності, оскільки його слід обраховувати з часу коли саме ДП "Рубін" взнало або могло взнати про порушення свого права чи про особу, яка його порушила щодо проведення спірного аукціону 09.04.2010.

Будучи суб`єктом правовідносин по продажу спірного майна на Торговій біржі 09.04.2010 саме з цієї дати ДП "Рубін" повинно обраховувати строк позовної давності для пред`явлення позову.

За матеріалами справи судом не встановлено ніяких поважних причин (це повинні бути об`єктивні причини поза волею особи та нездоланні перешкоди) для пропуску ДП "Рубін" строку позовної давності.

Ці обставини не вбачаються із:

- заяви ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Смілянця С.М. про визнання недійсним рішення Аукціону з вимогою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду (а.с. 61 том 21),

- клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогою визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів та визначених в ньому обставин (а.с. 68 том 21),

- факту участі арбітражного керуючого Смілянця С. М. у цій справі з 2013-2014 років як керуючого санацією Боржника.

на необхідність дослідження яких звернув увагу суду касаційної інстанції.

При зверненні до суду арбітражний керуючий Смілянець С.М. подав клопотання про поновлення строку звернення до суду щодо позовної давності та просить визнати причини її пропуску поважними (а.с. 88 том 21).

Дане клопотання до задоволення не підлягає, оскільки подання такого роду клопотань та дії суду на його виконання чинним законодавством не передбачені.

Ч. 5 ст. 267 ЦК України визначає, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Це не потребує подання заяв про поновлення строку позовної давності чи поновлення строку звернення до суду.

Також слід зазначити, що позивачем обрано неефективний, а тому неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

При цьому суд виходить з наступного:

Позов заявлено лише про визнання недійсним рішення аукціону від 09.04.2010, який був оформлений протоколом №007/а про проведення аукціону по лоту №10/а.

У відповідності до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Способи захисту порушеного права визначаються законом або договором (ст. 16 ЦК України).

Спосіб захисту повинен бути обрано такий, що у випадку задоволення позову буде реально відновлено порушене право у особи, яка звернулася до суду за його захистом.

В даному випадку визнання недійсним рішення аукціону від 09.04.2010, який був оформлений протоколом №007/а про проведення аукціону по лоту №10/а не призводить до повернення проданого спірного майна і ніякі права позивача не відновлює.

Лише повернення майна буде ефективним способом відновлення порушеного права за обставин, що склалися у правовідносинах сторін, що може бути досягнуто за рахунок вирішення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна із ОСОБА_1 та застосування реституції.

Такої вимоги у справі не заявлено, тому суд вважає, що обраний спосіб захисту порушеного права є неефективним, а тому і неналежним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Отже, суд приходить до висновку, що факт порушеного права продажем спірного майна без погодження із Фондом Державного майна України (як встановлено постановою Верховного Суду від 28.04.2020 у даній справі) є доведеним, однак поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення ДП "Рубін" із позовом до суду судом не встановлено.

Згідно ч. 4 ст. 267 ГПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, враховуючи пропуск строку позовної давності ДП "Рубін" без поважних причин та обрання неефективного (а тому неналежного) способу захисту порушеного права у позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 10 липня 2020

Суддя Н.М. Спаських