Рішення

від 30.06.2020 по справі 759/132/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/132/20

пр. № 2/759/2539/20

30 червня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про скасування рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність,

ВСТАНОВИВ:

у січні 2020 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд скасувати рішення Київської міської ради №179/2401 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд від 06.04.2017 яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 орієнтовною площею 0,03 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Києва) у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно з планом-схемою; скасувати присвоєний код земельної ділянки №75:045: 031к по вул. Робітничій у м. Києві .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 06.04.2017 рішенням КМР №179/2401 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою орієнтовно площею 0,03 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, однак позивач вважає, що дане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із грубим порушенням норм земельного законодавства та законодавства, регулює відносини щодо права власності, оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у власності, а отже не є об`єктом права приватної власності, на неї не видавався ні державний акт на право приватної власності, не міг видаватися і державний акт на право постійного користування на підставі яких даній земельній ділянці могло бути присвоєно кадастровий номер і відповідно зареєстровано в Державному земельному кадастрі, крім того на вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, який належить на праві приватної часткової власності декільком особам, окрім ОСОБА_2 , у відповідності до внесення змін до технічного звіту по становленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки №75:045:017 землекористувачами було зареєстровано 15.06.2006 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , 03.11.2016 позивач придбала у ОСОБА_7 назад свою частку житлового будинку, а 21.12.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_8 подарували позивачу свої частки, розмір яких становив 337/800 частин житлового будинку, внаслідок чого позивач є платником земельного податку, а отже до позивача у відповідності до ст. 120 ЗК України перейшло право користування земельною ділянкою, тому ОСОБА_2 не є співвласником житлового будинку, внаслідок чого земельна ділянка ніколи не перебувала у її користуванні, як землекористувача, крім цього ні позивач на її мати та ОСОБА_7 ніколи не надавали письмової згоди на передачу у приватну власність сторонній особі частки спірної земельної ділянки, рішення про вилучення меж будь-яких площ земельної ділянки не приймалось, а на земельній ділянці проходять комунікації водопостачання та каналізування вказаного житлового будинку, а тому внесення в автоматизовану ПК Кадастр призвело до зміни конфігурації земельної ділянки та її площі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.01.2020 відкрито загальне позовне провадження (а.с. 45).

05.03.2020 до суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_2 яка зазначила, що із доводами позовної заяви вона не погоджується, вважає, що рішення Київради від 06.04.2017 №179/2401 є таким, що відповідає вимогам закону, оскільки ні ОСОБА_7 ні дарувальник ОСОБА_2 , які були попередніми співвласниками у житловому будинку, ні права власності, ні права користування на земельну ділянку не набули, а тому позивач не могла надавати письмової згоди на передачу у власність ОСОБА_2 частини земельної ділянки, був лише визначений порядок користування земельною ділянкою у розмірі 131, 5кв.м за кожним із їх частками від площі 711 кв.м., але правовстановлюючі документи не оформлено, а також позивач не надала доказів на підтвердження у неї права власності на спірну земельну ділянку, тому до позивача у відповідності до ч. 2 ст. 120 ЗК України не переходить не право користування, а порядок користування земельною ділянкою площею 263,00 кв.м, крім того позивачем не надано план земельної ділянки, виготовлений на замовлення попереднього власника у житловому будинку ОСОБА_7 , який продав своє нерухоме майно ОСОБА_1 , на підставі вказаного плану Департаментом містобудування і архітектури м. Києва надано дозвіл на виконання проектних робіт по прокладенню комунікацій до його частини будинку, також ОСОБА_9 зазначила, що клопотання, яке нею подано до Київради відповідає вимогам п. 3 ст. 20 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві, до них додані графічні матеріали (М 1:2000), додані викопіювання з кадастрового плану міста та акт узгодження меж із суміжними землекористувачами, якими є ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , а погодження меж не надається, оскільки земельна ділянка не перебуває у власності і відноситься до земель комунальної власності, тому на підставі викладеного права ОСОБА_1 та інших співвласників не порушені (а.с. 55-61).

19.03.2020 від відповідача по справі надійшов відзив в якому зазначив, що позовні вимоги є необгрунтованими, такими, що не відповідають обставинам справи, не підтверджені достатніми та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню, з огляду на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку, тому як гр. ОСОБА_1 та і гр. ОСОБА_2 мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) земельної ділянки, внаслідок чого у Київради не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак немає порушення права позивача (а.с. 84-89).

Позивач у судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином, від представника 09.04.2020 та позивача 23.04.2020 надійшли заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням карантину (а.с. 99-102).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив (а.с. 50, 115).

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили (а.с. 51, 53, 54, 111-113, 116, 118).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06.07.2017 рішенням Київської міської ради №179/2401 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на вул. Робітничі у Святошинському районі м. Києва орієнтовною площею 0,03 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно з планом-схемою (а.с. 10, 11).

Згідно технічного паспорту на садибний індивідуальний будинок АДРЕСА_1 встановлено, що на земельній ділянці знаходиться житловий будинок загальною площею 136, 8 кв.м. та житловою площею 76 кв.м (а.с. 19-21).

Згідно відомостей із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2016 ОСОБА_1 є власником 337/800 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Як вбачається із акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки (на місцевості) від 29.10.2014 складеного з метою виконання рішення Київської міської ради народних депутатів від 17.02.92 №163 Про проведення в м. Києві інвентаризації земель і ведення державного земельного кадастру представником КДП Київгеоінформатика в присутності землекористувача ОСОБА_2 та в присутності представників суміжних землекористувачів, про те, що проведено встановлення меж частини земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , розміри та місце знаходження землекористування відображені на плані (а.с. 67-69).

Згідно чергового кадастрового плану земельної ділянки №75:145:017 загальна площа земельної ділянки становить 1986,47 кв.м. (а.с. 70).

У висновку технічної експертизи від 25.06.1992 БТІ м. Києва зазначено, що загальна площа земельної ділянки згідно матеріалів БТІ складає 711,00 кв.м., окрім того на теперішній час є значний самозахват, який не підлягає визначенню порядку конкретного користування, оскільки мова йде про узаконену площе земельної ділянки (а.с. 71).

Відповідно до схематичного плану до проекту визначення порядку конкретного користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 було визначено порядок користування попереднім співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_7 по 131,5 кв.м (а.с. 72).

Згідно схеми фактичного порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 користується 0,0340 земельної ділянки, яка зареєстрована в ДЗК за номером: 8000000000:75:045:0031 (а.с. 75).

Крім цього як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастрвоий номер: 8000000000:75:045:0031, площа 0,0340 цільове призначення якої 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с. 80).

Згідно ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Отже, Київська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, шо підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування на право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у ст. 126 ЗК України.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10.12.2013 (справа № 21-358а13) та від 07.06.2016 (справа №21-1391а 16).

Тому як у позивача так і у ОСОБА_2 є рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на земельну ділянку, внаслідок чого у Київської міської ради не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак і порушення права позивача.

Згідно Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.06.2014 № 9/9 Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування вивчає, попередньо розглядає, бере участь у підготовці та готує проекти рішень Київської міської ради, надає висновки та рекомендації, здійснює контроль за виконанням рішень ради, її виконавчого органу з питань, зокрема, володіння, користування та розпорядження землями територіальної громади міста (включаючи питання передачі земельних ділянок у власність чи користування, приватизації земельних ділянок, припинення права користування та вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності).

Таким чином, Постійна комісія наділена повноваженнями давати відповідний висновок, зокрема про підтримання проектів рішень Київради, у тому числі за наявності правового висновку управління правового забезпечення діяльності Київради щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства, що спростовує доводи позивача про зворотне.

Разом з тим, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗУ України, передача в оренду земельних ділянок, шо перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки.

Постійні комісії Київської міської ради є підзвітними раді та відповідальними перед нею.

Тому лише Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Києва, має виключне право на прийняття остаточних рішень з питань, що віднесені до компетенції місцевих рад.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Враховуючи дану норму, з також гарантії місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, ніхто не може зобов`язати колегіальний орган місцевого самоврядування, прийняти будь-яке, наперед визначене рішення, а суд може лише зобов`язати орган місцевого самоврядування розглянути у встановленому порядку звернення

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України і законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України, за органом місцевого самоврядування визнається право самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Виходячи з викладеного, Київська міська рада є колегіальним органом, який складається із депутатів, представників інтересів територіальної громади. Будь-який вплив на депутатів щодо прийняття певного рішення, чи вчинення певних дій, заборонено законом

З огляду на викладені обставини Київська міська рада, приймаючи рішення №179/2401 від 06.04.2017 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд діяла виключно в межах її повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 13, 19, 140 Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 2, 12, 116, 118, 122-126, ЗУ України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про скасування рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судоого рішення складено 02.07.2020.