Рішення

від 18.03.2009 по справі 2-162/2009

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

№2-162/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки

Крим у складі:

головуючого, судді - Уржумової Н.В.

при секретарі – Чертолясові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним, визнання права власності на житловий будинок та надвірні побудови, третя особа КРП СМ БРТІ,-

встановив:

ОСОБА_1 у порядку цивільного судочинства звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового  будинку з надвірними побудовами по вул. Шахтарів, 58 у м. Сімферополі, який  складається  з:  жилого будинку літ. А, лазні літ. Г, вбиральні  літ. Ж, сараю літ. Е, навісу літ. З, сараю літ. Д та споруд,  розташованого на земельній ділянці площею 746 кв.м, укладеного між нею та відповідачкою ОСОБА_3 10 липня 2007 року за ціною 50000 гривень та визнання права власності на вищевказаний будинок та надвірні побудови. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 10 липня 2007 року між нею та ОСОБА_3 був укладений письмовий договір про купівлю-продаж належного відповідачці вказаного жилого будинку з відповідними надвірними побудовами. У відповідності з умовами письмового договору, відповідачка ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2 одразу ж після укладення письмового договору отримала від позивачки  ОСОБА_1, на виконання умов договору 50000 гривень, а пізніше, 12 липня 2007 року,  сталася передача нерухомості зі всією технічною документацією на неї. У відповідності з умовами п. 5 Договору, відповідачі  повинні були на протязі 10 днів з дня укладення договору здійснити його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію. Позивачеві відомо, що відповідач отримав витяг у КРП СМБРТІ з Реєстру права власності на нерухомість, однак по незрозумілим позивачеві причинам, ухиляється від нотаріального посвідчення правочину купівлі-продажу. Позивачка  неодноразово зверталася до відповідачки ОСОБА_3 з проханням нотаріально посвідчити договір, однак відповідачка ухиляється від цього. На підставі наведеного, посилаючись на статті 1,3,15,16,220,319,334 ЦК України,  позивачка ОСОБА_1 просила суд:  визнати дійсним договір купівлі-продажу від 10 липня 2007 року, укладений між нею та власником нерухомості – відповідачкою ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на житловий  будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Шахтарів, 58 та зобов’язати КРП СМБРТІ зареєструвати за нею право власності на вказаний житловий будинок (а.с.3-4).

У судовому засіданні позивачка підтримала вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, додатково пояснивши,  що з часу пред’явлення нею позову до суду  07.08.2007 року спір між нею та відповідачкою не розв’язаний. Також ОСОБА_1  пояснила, що нею як покупцем нерухомості виконані усі умови письмового договору купівлі-продажу від 10 липня 2007 року, а саме: сплачені гроші за визначеною сторонами договору ціною - 50000 гривень, прийнятий у  володіння та користування  житловий будинок та отримана технічна документація, але відповідачка ОСОБА_3  ухиляється від нотаріального посвідчення договору нерухомості, обов'язковість якого передбачена статтями 209, 657 ЦК України, що вимусило її звернутися до суду з  позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, пояснивши суду, що, дійсно, 10 липня 2007 року між ним як представником ОСОБА_3 та позивачкою по цивільній справі  був укладений письмовий договір купівлі-продажу, умови якого повністю виконані ОСОБА_1, як то: передані гроші за повною ціною договору, прийнята технічна документація та нерухомість перейшла у фактичне володіння позивачки.

Представник відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4 у судовому засіданні визнала  позовні вимоги ОСОБА_1 частково, пояснивши суду, що, дійсно, 10 липня 2007 року між ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2 та позивачкою по цивільній справі  був укладений письмовий договір купівлі-продажу, умови якого повністю виконані позивачкою, як то: передані гроші за повною ціною договору, прийнята технічна документація та нерухомість перейшла у фактичне володіння позивачки. Ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору обумовлено тим, що їй стало відомо про рішення третейського суду при асоціації “СБ” про визнання за іншою особою права власності на спірне домоволодіння, яке було скасовано рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 25.12.2007 року. Представник  відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4  просила суд врахувати, що ухилення її довірительки, хоча і має місце, але є не навмисним і викликано вищенаведеними нею обставинами.

Представник третьої особи – КРП СМ БРТІ у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи позивачки, відповідача ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4, оцінивши усі наявні у справі докази і матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на підставі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27 квітня 2007 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на домоволодіння №58 по вул. Шахтарів у м. Сімферополі цілком, яке у подальшому  було зареєстровано у КРП СМ БРТІ, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та відповідає вимогам ст. 334 ЦК України, оригінал якого був досліджений у судовому засіданні (а.с.9).    

Між сторонами по справі – позивачкою ОСОБА_1 (на час укладення договору ОСОБА_5) Е.Р. та ОСОБА_3 в особі її представника -  ОСОБА_2 10 липня 2007 року був укладений письмовий договір купівлі-продажу належного ОСОБА_3 житлового  будинку №58 по вул. Шахтарів у м. Сімферополі з надвірними побудовами (а.с.6).

Зміст письмового договору свідчить, що його сторони на час укладення договору досягали домовленості усіх істотних умов правочину купівлі-продажу, як то предмет договору, його ціна та строк нотаріального посвідчення. У судовому засіданні сторони цього не спростовували.

На виконання умов договору, покупець, позивач по справі – ОСОБА_1 передала відповідачеві ОСОБА_2 10.07.2007 року грошову суму 50000 гривень (ціну покупки, обумовлену у договорі) у рахунок договору купівлі-продажу від 10.07.2007 року, що підтверджується письмовою розпискою (а.с. 7).

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 виконала усі взяті на себе за договором купівлі-продажу від 10.07.2007 року зобов’язання.

Але відповідачка ОСОБА_3 ухиляється від нотаріального посвідчення правочину купівлі-продажу, як того вимагає стаття 657 ЦК України, пояснюючи це тим, що їй після укладення договору купівлі-продажу стало відомо про рішення третейського суду при асоціації “СБ” про визнання за іншою особою права власності на спірне домоволодіння, яке було скасовано рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 25.12.2007 року.

Пояснення представника відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4 не суперечать матеріалам цивільної справи (а.с.71-77), тому суд приймає їх до уваги і на їх підставі робить висновок про наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають ОСОБА_3  нотаріально посвідчити правочин нерухомості, тобто, що для нотаріального посвідчення ним договору купівлі-продажу перешкоджають обставини, які не залежать від її волі.

Цей висновок суду не суперечить положенням частини 2 статті 219 ЦК України.

Договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, однак у відповідності зі ст. 220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

За такими обставинами, суд вважає вимоги позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу обґрунтованими, оскільки вона, як сторона правочину, яка виконала усі узяті на себе цим правочином обов'язки, вправі, з підстав частини 2 статті 219 ЦК України, вимагати визнання його судом дійсним, а суд, за наявністю прийнятих судом до уваги об'єктивних обставин з боку відповідача, які перешкоджають останньому у нотаріальному посвідченні договору, може визнати такий договір дійсним.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на придбане нею за визнаним судом дійсним договором купівлі-продажу, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цієї частині, виходячи з наступного.

За частиною 2 статті 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

З оглядом на викладене, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на домоволодіння №58 по вул. Шахтарів у м. Сімферополі з надвірними побудовами.

Відповідно до частини 1 статті 344 ЦК України, право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Суд не вирішує питання щодо повернення позивачці судових витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи у суді, оскільки вона цього у позовній заяві не вимагала та у судовому засіданні на стягненні тих сум, не наполягала.

На підставі ч.2 статті 219, ч.2 ст.220, 316, 317, 319, 328, 655, 657 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 294   ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового  будинку з надвірними побудовами по вул. Шахтарів, 58 у м. Сімферополі, якийскладаються з житлового  будинку літ. А, лазні літ. Г, вбиральні  літ. Ж, сараю літ. Е, навісу літ. З, сараю літ. Д та споруд на земельній ділянці площею 746 кв.м, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2,  10 липня 2007 року за ціною 50000 гривень.

             У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку,  передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України

Суддя