Ухвала

від 07.07.2020 по справі 470/583/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційнийсуд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря: ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42018151140000054 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2019 року, яким

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новоукраїнка Березнегуватського району Миколаївської області, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, утриманців немаючого, працюючого головою фермерського господарства «Спартак», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України (надалі КК України).

Учасники судового провадження:

Прокурор: ОСОБА_6

захисник: ОСОБА_7

обвинувачений: ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.

Просить скасувати вирок Снігурівського районногосуду Миколаївськоїобласті від13грудня 2019року та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Провадження №11-кп/812/295/20 Головуюча в суді першої інстанції: ОСОБА_8

Категорія: ч.1 ст.197-1 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_9

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00грн. (три тисячі чотириста грн. 00 коп.).

Ухвалено стягнути з Фермерського господарства «Спартак» на користь Державного підприємства «Березнегуватське лісове господарство» шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 386 050,07 грн. (триста вісімдесят шість тисяч п`ятдесят грн..07 коп.).

Також стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 4290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) грн. на залучення експерта та 9894,96 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто чотири грн..96 коп.) грн.. за залучення спеціаліста-землевпорядника на користь ФОП ОСОБА_10 .

Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги обвинуваченого.

Апелянт вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також - з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.

Твердження про те, що земельна ділянка надавалася лісовому господарству з метою використання для вирощування сільськогосподарської продукції вважає таким, що не відповідає дійсності та спростовується доказами, оскільки, як зазначив апелянт, в обвинувальному акті про це не зазначено, т.в.о. директора ДП «Березнегуватське лісове господарство» ОСОБА_11 цей факт не підтвердив, а у Державному акті серії ЯЯ №193783 така інформація також відсутня.

Зазначає, що з висновком суду щодо доведеності його вини у даному кримінальному провадженні не погоджується, так як, на думку апелянта, ніякої матеріальної шкоди інтересам держави в особі ДП «Березнегуватське лісове господарство», використовуючи зазначену земельну ділянку, він не завдав.

Апелянт звертає увагу на показання т.в.о. директора ДП «Березнегуватське лісове господарство» ОСОБА_11 , який зазначив, що земельна ділянка площею 11,7524 га, яку обвинувачений самовільно зайняв, формально знаходилася у постійному користуванні Березнегуватського лісового господарства, однак Березнегуватським лісовим господарством вона ніколи не використовувалися, так як на це держава не виділяла їм фінансування.

Також представник потерпілого ОСОБА_11 у суді пояснив, що ніякої шкоди від дій обвинуваченого державі заподіяно не було.

Апелянт стверджує, що матеріальна шкода від його дій у суді доведена не була, а лише визначена за стандартною формулою відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963.

Однак, на думку апелянта, у чому полягала ця шкода та чи мала місце вона взагалі - у суді визначено та підтверджено не було, а дані, які містяться в матеріалах кримінального провадження вказують лише на використання ним зазначеної земельної ділянки.

Вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні будь - які докази, які б вказували на заподіяння ним ДП «Березнегуватське лісове господарство» майнової шкоди, а тому, на думку апелянта, кримінальне провадження підлягає закриттю за пунктом 1 частини 1 статті 284 КПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження.

Прокурор вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого є необгрунтованою, не вмотивованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Зазначає, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину фактично визнав частково в частині свідомого самовільного зайняття земельної ділянки та не визнавав факт спричинення своїми діями шкоди.

Вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_5 за частиною 1 статті 197-1 КК України, окрім того суд повно та всебічно дослідив надані стороною обвинувачення докази, покази свідків які визнано належними та допустимими, достовірними та достатніми для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину.

Прокурор стверджує, що судом встановлено факт спричинення та розмір шкоди, спричиненої незаконними діями ОСОБА_5 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, відповідно до закріпленої в статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003р. норми, а розрахунок спричиненої шкоди внаслідок самовільного зайняття проведений відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 та підтверджена висновком судової економічної експертизи №15812 від 18.07.2018 року, тобто шкода розрахована у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом визнанодоведеним,що ОСОБА_5 , будучи головою фермерського господарства «Спартак», маючи корисливий мотив, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст.116-126 Земельного кодексу України, достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки, за відсутності будь-якого правочину щодо неї, а також без державної реєстрації цих прав, самовільно зайняв частину земельної ділянки лісогосподарського призначення кадастровим номером: 4821184600:06:000:0200, яка належить державі та передана у постійне користування Державному підприємству "Березнегуватське лісове господарство" на підставі державного акту серії ЯЯ №193783, з метою використання для вирощування товарної сільськогосподарської продукції та отримання прибутку.

Так, приблизно у жовтні 2017 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 за допомогою сільськогосподарської техніки, здійснив обробіток шляхом розпахування земельної ділянки площею 5,1753га, в межах Новоукраїнської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області поряд з «Буцельозним ставком», в площі земельної ділянки з кадастровим номером: 4821184600:06:000:0200, а саме південно-західної її частини, чим фактично здійснив її самовільне зайняття.

Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, приблизно в квітні 2018 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 здійснив обробіток шляхом розпахування другої частини вказаної земельної ділянки лісового фонду площею 6,57771, яка розташована у південно-західній частині по інший бік існуючого господарського шляху від земельної ділянки площею 5,1753га., чим вчинив її самовільне зайняття.

Крім того, ОСОБА_5 у період з жовтня 2018 року по 27 серпня 2018 року самовільно зайняв земельну ділянку площею 11,7524 га у загальній площі вище зазначеної земельної ділянки лісогосподарського призначення державної власності кадастровим номером: 4821184600:06:000:0200 та використовував її шляхом обробітку за допомогою сільськогосподарської техніки, засівання та вирощування сільськогосподарської культури соняшнику.

Самовільно зайнявши вказану земельну ділянку, голова фермерського господарства «Спартак» ОСОБА_5 заподіяв державі в особі законного землекористувача Державного підприємства "Березнегуватське лісове господарство" матеріальну шкоду у розмірі 386050,07грн., що є значним розміром.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного вироку, доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про її безпідставність, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до вимог статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначених вимог суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_5 самовільного зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю, ґрунтуються на доказах безпосередньо досліджених судом.

Так, як вірно зазначив прокурор, обвинувачений ОСОБА_5 фактично не заперечує факт самовільного зайняття земельної ділянки яка належить Державному підприємству "Березнегуватське лісове господарство" на підставі державного акту серії ЯЯ №193783.

Окрім того, у своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, однак спирається не на відсутність факту самовільного зайняття ним земельної ділянки, а на відсутність матеріальної шкоди, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу даного злочину.

Такі доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки наявність матеріальної шкоди та її розмір встановлені судом першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства.

Так, як вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, шкода внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженоїпостановою КабінетуМіністрівУкраїнивід 25.07.2007року№963 (далі-Методика) та підтверджена висновком судової економічної експертизи №15812 від 18.07.2018 року.

Також зазначено, що про наявність умислу ОСОБА_5 на самовільне зайняття земельної ділянки свідчить його обізнаність щодо її належності ДП «Березнегуватське лісове господарство» з серпня 2017 року, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами тимчасового доступу за ухвалою слідчого судді від 11 червня 2019 року до матеріалів кримінального провадження №12017150160000182 за заявою директора ДП «Березнегуватське лісове господарство» ОСОБА_11 щодо виявлення Держаудитслужбою в Миколаївській області факту самовільного зайняття земельної ділянки лісгоспу від 13 червня 2017 року, в ході розслідування якого, згідно протоколу огляду місця події 31 серпня 2017 року, було встановлено межові знаки земельної ділянки належної лісгоспу за участі у тому числі й ОСОБА_5 (а.с.160-173).

Апеляційний суд погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 є законним, обґрунтованим і належним чином вмотивованим.

Є безпідставними твердження апелянта відносно того, що не відповідає дійсності зазначене судум, що земельна ділянка надавалась лісовому господарству з метою вирощування сільськогосподарської продукції та отримання прибутку.

Так, як вбачається з оскаржуваного вироку, суд вказав, що це саме ОСОБА_5 самовільно зайняв земельну ділянку з метою вирощування сільськогосподарської продукції та отримання прибутку, а апелянт внаслідок помилкового сприйняття змісту тексту, не звернувши уваги на розділові знаки, невірно трактував викладене судом обвинувачення.

Доводи апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні будь - яких доказів, які б вказували на заподіяння ним ДП «Березнегуватське лісове господарство» майнової шкоди є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки сам факт самовільного зайняття земельної ділянки свідчить про наявність заподіяної шкоди внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, зняття грунтового покрову, родючого шару грунту без спеціального дозволу.

З огляду на наведене, мотиви, зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_5 , є такими, що не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд першої інстанції, дотримався вимог статей 50, 65 КК України. Врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до статті 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, та особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштований, має постійне місце проживання, одружений, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Рішення судупершої інстанціїпро необхідністьобрання ОСОБА_5 покарання увиді штрафу є вірним і достатньо умотивованим, воно узгоджується з вимогами кримінального закону, відповідає меті покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи наведене, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Вирок Снігурівського районногосуду Миколаївськоїобласті від13грудня 2019року відносно ОСОБА_5 залишитибез змін,а апеляційнускаргу обвинуваченого ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала набираєзаконної силиз моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: