Рішення

від 24.06.2020 по справі 160/2155/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Справа № 160/2155/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Безрученко К.В.,

представника позивача: Крісак М.В.,

представника відповідача: Бузунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення, вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020: № 0006553306 (форми "Р"), №0006563306 (форми "Р"), № 0006583306 (форми "Р"), № 0006673306 (форми "Н"), № 0006123306 (форми "ПС"), № 0006113306 ( форми "ПС"), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.02.2020 № 0006593306 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 № Ф -0006603306.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за наслідками проведеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області документальної планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2016 по 31.12.2018, результати якої оформлені актом від 02.01.2020 №15/04-36-33-06/3102216012, відповідачем 07.02.2020 винесені: податкові повідомлення - рішення: № 0006553306 (форми "Р"), №0006563306 (форми "Р"), № 0006583306 (форми "Р"), № 0006673306 ( форми "Н"), № 0006123306 (форми "ПС"), № 0006113306 (форми "ПС"), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.02.2020 №0006593306, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 № Ф-0006603306. Прийняття оскаржених рішень обумовлено висновками перевіряючих про завищення позивачем у періоді, що перевірявся, документально підтверджених витрат, які враховуються для визначення чистого оподатковуваного доходу на суму 209204,86 грн. та віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат витрат на утримання основних засобів подвійного призначення. Такі висновки перевіряючих позивач вважає хибними, оскільки всі витрати підтверджені первинними документами та здійснені у зв`язку з провадженням господарської діяльності. Зроблені контролюючим органом під час перевірки висновки про те, що залишок товару за даними перевірки відрізняється від залишків товару за даними платника є необгрунтованими, оскільки позивачем під час перевірки не надавалися документи щодо залишків товару, а посадовими особами відповідача не запитувалися документи щодо залишків товару по окремих позиціях. Окрім того, під час перевірки перевіряючі контролюючого органу дійшли висновку, що позивачем не було подано податкову декларації за формою 20-ОПП, і з цього приводу позивач зазначив, що у нього відсутній обов`язок з її подання, оскільки він не є власником майна, яке використовує в ході провадження своєї господарської діяльності. Таким чином, позивач вважає, що оскаржені податкові повідомлення - рішення від 07.02.2020: № 0006553306 (форми "Р"), №0006563306 (форми "Р"), № 0006583306 (форми "Р"), № 0006673306 (форми "Н"), № 0006123306 (форми "ПС"), № 0006113306 ( форми "ПС"), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.02.2020 № 0006593306 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 № Ф-0006603306 прийняті відповідачем необгрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали вплив на правильне прийняття рішення, а тому є протиправними і підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/2155/20 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 квітня 2020 року. Останнє судове засідання відбулося 24 червня 2020 року.

07 квітня 2020 року ( вх. № 3841/20ел) представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якому ним викладені заперечення проти позовних вимог та вказано, що під час проведеної планової перевірки позивача було встановлено ряд порушень податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 02.01.2020 №15/04-36-33-06/3102216012, з урахуванням чого податковим органом правомірно збільшено позивачу податкові зобов`язання за оскарженими податковими повідомленнями - рішеннями та донараховано суму єдиного соціального внеску згідно з рішенням від 07.02.2020 №0006593306, а також правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 № Ф -0006603306.

21 квітня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ним викладені заперечення проти доводів відповідача та зазначені доводи, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

У судовому засіданні 24 червня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову, просив відмовити в його задоволенні повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.10.2009, на податковий облік взятий 27.10.2009 за №18541. Перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ з 10.11.2009.

Видами діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами Код КВЕД 46.13; оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (код КВЕД 46.69); оптова торгівля металами та металевими рудами (основний) (код КВЕД 46.72); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2016 по 31.12.2018, результати якої оформлені актом від 02.01.2020 №15/04-36-33-06/3102216012.

Згідно з висновками означеного акта, перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлені порушення:

- п. 177.1, п.177.2., п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 101030,4 грн. в тому числі по періодам: 2016 рік - 12243,71 грн., 2017 рік - 49485,06 грн., 2018 рік - 39301,63 грн.;

- п. 4 ч. 1 ст. 4, п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині не донарахування ЄСВ у сумі 123481,58 грн., у т.ч., по періодам: 2016 рік - 14964,54 грн., 2017 рік - 60481,74 грн., 2018 рік - 48035,30 грн.;

- п.п. 1.2 п.16 прим.1 підр. 10 Розділу ХХ, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.п. 164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, розділу IV Податкового Кодексу № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено військовий збір на суму 8419,20 грн., у т.ч., по періодам: 2016 рік - 1020, 31 грн., 2017 рік - 4123,75 грн., 2018 рік - 3275,14 грн.;

- п. 198.5 ст. 198, п.199.1 ст.199 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, не признав суму умовного продажу, не склав і не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 37895 грн., у т.ч., за грудень 2016 року на суму ПДВ - 11179,00 грн., за грудень 2017 року на суму ПДВ - 12598,00 грн., грудень 2018 року на суму ПДВ - 14118,00 грн;

- п. 201.1 ст. 201 ПК України порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН та не реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 37895,00 грн., у т.ч., за грудень 2016 року на суму ПДВ - 11179,00 грн., за грудень 2017 року на суму ПДВ - 12598,00 грн., грудень 2018 року на суму ПДВ - 14118,00 грн;

- п.п.16.1.3. п.16.1. ст.16 ПК України, в частині не надання до контролюючих органів повної інформації щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП;

- п. 51.1 ст. 51. п.п.. б п.176.2 статті 176 ПК України, розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум, утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 в частині подання з помилками податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за III квартал 2017 року, І квартал 2018 року, II кв. 2018 року, IV квартал 2018 року та неподання розрахунку за IV квартал 2017 року.

Як видно з акта перевірки такі висновки перевіряючих контролюючого органу обумовлені таким.

У ході проведення перевірки перевіряючими контролюючого органу зроблено товарний баланс та встановлено, що залишок товару по даним перевірки по деяким позиціям відрізняється від залишків товару за даними платника податків. У зв`язку з означеним, посадовими особами відповідача зроблений висновок про те, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п. 177.4 ст.177 ПК України за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 безпідставно віднесено до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, витрати, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу, а саме: витрати на придбання ТМЦ, які не були реалізовані у звітних періодах та по яким не було отримано дохід на загальну суму у розмірі 189476,11 грн. Також, ФОП ОСОБА_1 до складу інших витрат включені витрати на утримання транспортного засобу подвійного призначення, а саме: витрати на придбання запасних частин для транспортного засобу марки ГАЗ, модель 330210, 1996 року випуску на загальну суму 12078,75 грн. (без ПДВ), а саме: за 2017 рік - 4864,89 грн., за 2018 рік - 7213,86 грн.

Наведене свідчить про порушенням позивачем вимог п. 177.2, 177.4.5 п. 177.4 ст.177 ПК України та вказує на завищення документально підтверджених витрат за 2016 - 2018 рр. на загальну суму - 209204,86 грн., у т.ч., по періодам: 2016 рік - на 55895 грн.; 2017 рік - на 68857,08 грн.; 2018 рік - на 84452,78 грн.

Також, за результатами перевірки контролюючим органом встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 561279,99 грн, в т.ч., по періодам: у 2016 рік - 68020,63 грн., у 2017 рік - 274916,99 грн., 2018 рік - 218342,37 грн., у наслідок завищення валових витрат в порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України та заниження податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у період: з 01.01.2016 - 31.12.2018 рр. в сумі 101030,40 грн., в тому числі: за 2016 рік в сумі 12243,71 грн., 2017 рік в сумі 49485,06 грн., за 2018 рік в сумі 39301,03 грн., що в свою чергу призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму у розмірі 123481, 58 грн. та військового збору на суму у розмірі 8419,20 грн..

В ході проведення перевірки за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено, що товар, придбаний для реалізації, використовувався позивачем в оподатковуваних операціях не в повному обсязі. Так, товар, який був придбаний для здійснення підприємницької діяльності у 2016 році не використовувався протягом року та у залишках товару станом на 01.01.2017 не значиться на загальну суму у розмірі 55895 грн. (крім того, ПДВ - 11179,00 грн.), у той же час ФОП ОСОБА_1 суму придбаного для реалізації товару включено до складу податкового кредиту.

Товар, який був придбаний для здійснення підприємницької діяльності у 2017 році не реалізовувався протягом року та у залишках товару станом на 01.01.2018 не значиться на загальну 62992,00 грн. (крім того, ПДВ - 12598,40 грн.), у той же час ФОП ОСОБА_1 суму придбаного для реалізації товару включено до складу податкового кредиту.

Товар, який був придбаний для здійснення підприємницької діяльності у 2018 році не реалізовувався протягом року та у залишках товару станом на 01.01.2019 не значиться на загальну суму у розмірі 70589,00 грн. (крім того, ПДВ - 14117,80 грн.), у той жде час ФОП ОСОБА_1 суму придбаного для реалізації товару включено до складу податкового кредиту.

У порушення п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199 ПК України ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові пов`язання, виходячи з бази оподаткування, не визначив суму умовного продажу, не склав і не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкові накладні в 2016 році на суму ПДВ - 11179,00 грн., в 2017 році на суму ПДВ - 12598,00 грн., в 2018 році на суму ПДВ - 14118,00 грн.

Отже, перевіркою своєчасності реєстрації податкових накладних ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п.201.1. ст.201 ПК України, в частині не складання податкових накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством усього на суму ПДВ 37895,20 грн., у тому числі по періодам: грудень 2016 року - на 11179,00 грн., грудень 2017 року - на 12598,00 грн., грудень 2018 року - 14118,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 згідно нотаріально засвідченого договору оренди (найму) автомобіля від 28.01.2017 у період з 2017 по 2018 роки нараховував і виплачував дохід ОСОБА_2 , яка не зареєстрована фізичною особою-підприємцем. ФОП ОСОБА_1 подані податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ до Правобережного управління у Новокодацькому районі м. Дніпра, з недостовірними даними, а саме: в податковому розрахунку за формою 1-ДФ зазначено виплачений дохід із ознакою 157 дохід, виплачений самозайнятій особі , оскільки ОСОБА_2 не є фізичною особою-підприємцем, то у розрахунку за формою 1-ДФ виплачений дохід повинен бути відображений за ознакою доходу 106 надання майна в лізинг, оренду або в суборенду . Окрім того, ФОП ОСОБА_1 згідно платіжного доручення від 22.12.2017 №1203 перераховано громадянці ОСОБА_2 кошти в сумі 3000,00 грн., але за 4 квартал 2017 року податковий рахунок за формою 1-ДФ подано не було.

ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, для здійснення підприємницької діяльності використовував: частину складського майданчику відкритого типу з козловим краном, який розташований за адресою: м . Дніпро, вул. Курсанська, буд .1 Д , орендований у ТОВ Астра Трейдинг (код за ЄДРПОУ 36906553) згідно договору відповідального зберігання від 18.02.2015 № 1802/С. Термін дії договору з моменту підписання 12 місяців з можливістю авто пролонгації.

Автомобіль марки ГАЗ, модель 330210, 1996 року випуску, згідно договору оренди (найму) автомобіля, нотаріально засвідченого 28.01.2017, власником якого є громадянка ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У 2016 році орендував офісне приміщення згідно договору оренди від 01.07.2013 №АЗ -60, укладеного з ПАО Електроважхимпроект (ЄДРПОУ 01416777).

Однак, в реєстраційних даних ІС Податковий блок по ФОП ОСОБА_1 відсутня інформація щодо об`єктів, які використовуються платником податків у господарській діяльності.

На підставі акта перевірки від 02.01.2020 №15/04-36-33-06/3102216012 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 07.02.2020 були винесені податкові повідомлення - рішення: №0006553306 (форми "Р"), за яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результататми річного декларування в розмірі 126288,00 грн. (з яких 101030,40 грн. - за податковим зобов`язанням та 25257,60 грн. - за штрафними санкціями); №0006563306 (форми "Р"), за яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 10524,00 грн. (з яких 8419,2 грн. - за податковим зобов`язанням та 2104, 80 грн. - за штрафними санкціями); №0006583306 ( форми "Р"), за яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) в розмірі 47368,75 грн. (з яких 37895,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 9473,75 грн. - за штрафними санкціями); №0006673306 ( форми "Н"), за яким застосовано штрафні санкції в розмірі 18947,50 грн. за відсутність складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН; № 0006123306 ( форми "ПС"), за яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн. за подання з помилками/ неподання податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків; №0006113306 (форми "ПС"), за яким застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. за ненадання до контролюючих органів повної інформації щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

Також, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 07.02.2020 прийнято рішення №0006593306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 21389,24 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску та винесено вимогу №Ф-0006603306 від 07.02.2020 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 123481,60 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та фактичні обставини у даній справі, суд виходить з такого.

Щодо порушення позивачем п.177.4 ст.177 ПК України у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в частині безпідставного віднесення до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковувано доходу, витрат, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу, та витрат на придбання ТМЦ, які не були реалізовані у звітних періодах, дохід по яким не було отримано на загальну суму у розмірі 189476, 10 грн., у т.ч. 2016 рік - на 55895,00 грн., 2017 рік - на 62992,19 грн., 2018 рік - на 70588,92 грн., суд зазначає таке.

Як вказав представник відповідача у своєму відзиві на адміністративний позов, в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 було надано інформаційну довідку залишків товарів в розрізі номенклатури товару станом: на 01.01.2016, на 31.12.2016, на 31.12.2017, на 31.12.2018. В ході проведення перевірки було зроблено товарний баланс, згідно якого встановлено, що залишок товару по даним перевірки деяких позицій товару відрізняється від залишків товару за даними платника податків.

Надаючи оцінку вказаному порушенню, суд виходить з такого.

Обов`язки платника податків визначено ст. 16 ПК України. Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначений ст. 177 ПК України. Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи -підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат. Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481.

Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Поняття запаси визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку Запаси , яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (зі змінами).

Разом з тим, п.2 ст.3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Отже, дія Закону №996 не поширюється на таку категорію суб`єктів господарювання як фізичні особи - підприємці.

Враховуючи викладене, суд відзначає, що нормами чинного законодавства обов`язок щодо ведення обліку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачений.

Суд також зазначає, що така позиція щодо питань ведення обліку товарних запасів фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування висловлена Державною фіскальною службою України в листі від 06.02.2018 № 506/О/99-99-13-01-02-14/ІПК.

Як зазначено в акті перевірки від 02.01.2020 №15/04-36-33-06/3102216012, під час перевірки позивачем Книга обліку доходів і витрат перевіряючим не надавалася, у зв`язку з чим посадовими особами відповідача був складений акт від 06.12.2019 №14784/04-36-33-06/3102216012 Про ненадання документів .

Відповідно до приписів ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В матеріалах справи міститься лист ФОП ОСОБА_1 щодо залишків, на підставі якого податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковувано доходу, витрат, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу, та витрат на придбання ТМЦ, які не були реалізовані у звітних періодах, дохід по яким не було отримано на загальну суму 189476,1 грн., у т.ч. 2016 рік - на 55895 грн., 2017 рік - на 62992,19 грн., 2018 рік- на 70588,92 грн..

Дослідивши наданий лист (без номера та дати) суд зазначає, що наведена в ньому інформація щодо залишків товару на конкретну дату приведена в сумарному вигляді та не містить деталізації товарних позицій, про яку зазначає представник відповідача у відзиві. Зазначений лист не є належним та допустимим доказом розглядуваного порушення, оскільки не відповідає вимогам документа бухгалтерського обліку в контексті вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Окрім того, означений лист не містить печатки та підпису суб`єкта господарювання або його бухгалтера (за наявності), не містить номера вихідної кореспонденції та дати, а отже, не має юридичної сили.

Представником відповідача у відзиві зазначено про встановлену під час перевірки позивача невідповідність залишків товару із посиланням на конкретну номенклатуру такого товару, однак, такої інформації акт перевірки від 02.01.2020 №15/04-36-33-06/3102216012 не містить. Більш того, представник відповідача у своєму відзиві вказав, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 надано інформаційну довідку залишків товарів в розрізі номенклатури товару станом 01.01.2016, на 31.12.2016, на 31.12.2017, станом на 31.12.2018, однак як зазначено в самому акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 останній раз проводив зняття залишків ТМЦ станом на 01.01.2018.

Із розрахунку до податкового повідомлення - рішення від 07.02.2020 №0006553306 (форми "Р") видно, що донарахування суми податку на доходи фізичних осіб проведено у зв`язку з встановленим податковим органом заниженням доходу на суму 352075,15 грн., (в т.ч. по періодам: 2016 рік - 12125,65 грн., 2017 рік - 206059,91 грн., 2018 рік - 133889, 69 грн.), у той же час детального опису порушень в частині зазначених сум акт перевірки від 02.01.2020 №15/04-36-33-06/3102216012 не містить.

Суд зазначає, що Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами (далі - Порядок) затверджений наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395.

Відповідно до п.1.4. - 1.7. Порядку, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.2.2. п.2.3 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку з тим, що в акті перевірки від 02.01.2020 №15/04-36-33-06/3102216012 відсутній детальний опис порушення, яке, за твердженням податкового органу виразилося в тому, що залишок товару по даним перевірки по деяким позиціям відрізняється від залишків товару за даними платника податків та опис порушення ФОП ОСОБА_1 в частині заниження доходу на суму у розмірі 352075,15 грн., суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено допущення ФОП ОСОБА_1 зазначених порушень.

Стосовно віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу інших витрат господарської діяльності витрат на утримання транспортного засобу подвійного призначення: витрати на придбання запасних частин для транспортного засобу марки ГАЗ, модель 330210, 1996 року випуску на загальну суму у розмірі 12078,75 грн.(без ПДВ) а саме: за 2017 рік - 4864,89 грн., за 2018 рік - 7213,86 грн., суд виходить з такого.

Пунктом 177.2. статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначений перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

Так, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Разом з тим, підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Підпунктом 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Виходячи з зазначених норм ПК України витрати на утримання основних засобів подвійного значення та витрати на проведення ремонту основних засобів мають різний податковий облік. Підпунктом 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України прямо передбачено включення витрат на проведення ремонту, реконструкції та модернізації та інших видів поліпшення основних засобів до складу витрат звітного періоду. А враховуючи норму пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПКУ, фізична особа - підприємець не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його діяльності, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, як, наприклад, вантажні автомобілі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач відніс до складу інших витрат у період: 2017 та 2018 роки витрати на оплату придбаних запасних частин для автомобіля марки ГАЗ, модель 330210, 1996 р.в., який орендує на підставі договору оренди (найму) автомобіля від 28.01.2017 у ОСОБА_2 ..

Згідно акта перевірки від 02.01.2020 №15/04-36-33-06/3102216012, вартість таких витрат (з придбання запасних частин та ремонту авто) склала 12078,75 грн. (без ПДВ), а саме: за 2017 рік - 4864,89 грн., за 2018 рік - 7213,86 грн..

У той же час судом встановлено, що ця сума 12078,75 грн.(без ПДВ), а саме: за 2017 рік - 4864,89 грн., за 2018 рік - 7213,86 грн. є сумою придбання саме запасних частин для авто.

На підтвердження здійснення придбання таких запасних частин на вказану суму, позивачем до матеріалів справи надані первинні документи (видаткові накладні) (а.с. 16 - а.с. 45, т. 5).

Суд зазначає, що ПК України не містить визначення, що саме розуміється під терміном "утримання основних засобів", а що вважається "ремонтом", які ж витрати слід вважати витратами на утримання автомобіля, а які витрати відносяться до його ремонту, оскільки наслідки понесення цих витрат в податковому обліку є різними, одні витрати відносяться на власні витрати ФОП, а інші - до витрат господарської діяльності.

Поняття термінів "технічне обслуговування" та "ремонт" наведене у п. 1.3 розділу 1 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 №102 (далі - Положення № 102): технічне обслуговування - це комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування; ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин (розподіляють види ремонту - капітальний і поточний). Поточний ремонт - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами). Переліки робіт, які зазвичай здійснюють під час проведення технічного обслуговування, наведено в п. 3.5 Положення № 102, які включають: перевірку технічного стану; виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарну обробку транспортного засобу.

Правила експлуатації колісних транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 550 (далі - Правила №550), відповідно до п. 26 яких, під терміном утримання транспортного засобу - розуміється забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

У той же час згідно з п.п. 1, 2 Правил № 550, вони визначають механізм організації безпечного утримання колісних транспортних засобів (КТЗ) категорій М, N, О впродовж експлуатаційного життєвого циклу автомобільним перевізником (їх власником, орендарем), автомобільним самозайнятим перевізником, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності (далі - перевізники). Ці Правила можуть використовуватися підприємствами автомобільного сервісу (далі - ремонтники). Ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або здійснюють роботи у сфері технічної експлуатації колісних транспортних засобів (придбання-продаж, утримання, передання на утилізацію колісних транспортних засобів або їх частин).

Таким чином, термін "утримання транспортного засобу", яким керувався контролюючий орган при проведенні перевірки платника податків, використовується виключно для тлумачення правовідносин, які регулюються Правилами експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 550, а не правовідносин зі сплати податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів фізичними та юридичними особами.

Окрім того, судом встановлено, що відповідач включив до складу витрат саме витрати на придбання запасних частин, а не витрати на ремонт авто чи витрати на зарплату працівників, які виконували ремонті роботи.

Оскільки в ході перевірки не було досліджено та, відповідно, не відображено в акті перевірки зв`язок витрат позивача з його фінансово-господарською діяльністю, тому саме по собі посилання контролюючого органу на норму Податкового кодексу України щодо витрат подвійного призначення, до яких законом віднесено придбання та утримання транспортних засобів не є обґрунтованим.

Таким чином, висновок про неправомірність включення позивачем витрат на придбання запчастин до витрат господарської діяльності є хибним.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про безпідставність доводів податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму у розмірі 561279,99 грн, в т.ч., по періодам: у 2016 р. - 68020,63 грн., у 2017 р. - 274916,99 грн., 2018 р. - 218342,37 грн., унаслідок завищення валових витрат, в порушення п.177.2 ст.177 ПК України та заниження податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у період 01.01.2016 - 31.12.2018 в сумі 101030,40 грн., в тому числі: за 2016 рік в сумі 12243,71 грн., 2017 рік в сумі 49485,06 грн., за 2018р. в сумі 39301,03 грн..

Щодо встановленого під час перевірки заниження позивачем єдиного соціального внеску, суд зазначає, що спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5.1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Стосовно справляння військового збору, суд зазначає таке.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до ПК України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПК України , а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені у ст. 163 ПК України, а саме: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Враховуючи безпідставність доводів податкового органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 561279,99 грн, це, в свою чергу, виключає правомірність донарахування відповідачем ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму у розмірі 123481,58 грн. та військового збору на суму у розмірі 8419,20 грн..

За таких обставин, податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020: № 0006553306 (форми "Р"), № 0006563306 (форми "Р"), рішення від 07.02.2020 №0006593306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 21389,24 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога від 07.02.2020 №Ф-0006603306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи правомірність винесення податкових повідомлень - рішень від 07.02.2020 №0006583306 ( форми "Р") та №0006673306 ( форми "Н"), суд виходить з такого.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч., з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Як визначено у п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п.199.1. ст.199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

У зв`язку із тим, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено факту того, що товар, який був придбаний ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 використовувався позивачем в оподатковуваних операціях не в повному обсязі, наведене виключає правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 47368,75 грн. (з яких 37895,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 9473,75 грн. - за штрафними санкціями) та застосування штрафу за відсутність складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму 18947,50 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень від 07.02.2010 № 0006583306 (форми "Р") і № 0006673306 (форми "Н") та необхідність їх скасування.

Оцінюючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. за не надання до контролюючих органів повної інформації щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП згідно з податковим повідомленням - рішенням від 07.02.2020 № 0006113306 ( форми ПС"), суд виходить з такого.

Згідно з п.63.3. ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

У п.22.1. ст.22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 8.1. та 8.2. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 16.1.3 п.16.1.ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена п.117.1 ст. 117 ПК України.

Аналізуючи наведені норми можна зробити висновок, що Податковим кодексом України визначено те, що може бути віднесено до об`єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об`єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов`язок зі сплати податків, та про які він зобов`язаний повідомляти контролюючий орган.

Тобто, податкове законодавство пов`язує обов`язок з подання звітності про об`єкти оподаткування з наявністю обов`язку по сплаті податків щодо такого об`єкта.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, для здійснення підприємницької діяльності використовував:

- частину складського майданчику відкритого типу з козловим краном, який розташований за адресою: м .Дніпро, вул.Курсантська, буд. 1 Д, орендований у ТОВ Астра Трейдинг (і.к. 36906553) на підставі договору відповідального зберігання від 18.02.2015 №1802/С. Термін дії договору з моменту підписання 12 місяців з можливістю авто пролонгації;

- у 2016 році орендував офісне приміщення, згідно договору оренди від 01.07.2013 №АЗ -60, укладеного з ПАО Електроважхимпроект (і.к. 01416777).

З наведеного видно, що у позивача відсутні об`єкти нерухомого та рухомого майна, які в контексті приведених вище норм є об`єктами оподаткування саме для ФОП ОСОБА_1 ..

Наведені об`єкти (офіс та складський майданчик), з якими контролюючий орган пов`язує необхідність подання повідомлення за формою №20-ОПП використовувалися позивачем у господарській діяльності на підставі договору оренди (офіс) та договору відповідального зберігання (складський майданчик), у зв`язку з чим, за цими договорами у позивача не виникає обов`язку щодо сплати податків, оскільки означені об`єкти належать на праві власності іншим юридичним особам: ТОВ Астра Трейдинг та ПАО Електроважхимпроект .

Більш того, договір відповідального зберігання за своєю сутністю взагалі не передбачає права користування об`єктом нерухомості, а лише визначає можливість передання на відповідальне зберігання товарів фізичної особи - підприємця.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача про те, що висновки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про неподання ФОП ОСОБА_1 повідомлення за формою №20-ОПП є необгрунтованими, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 № 0006113306 ( форми "ПС"), за яким застосовані штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. за не надання до контролюючих органів повної інформації щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору оренди (найму) автомобіля від 28.01.2017, орендує у громадянки ОСОБА_2 транспортний засіб марки ГАЗ, модель 330210, 1996 р.в., державний номер НОМЕР_2 . Відповідно до п.3 означеного договору, за отримане в оренду майно орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 1000,00 грн. за місяць з 5-го по 15-те число місяця наступного за попереднім. Строк дії договору - 3 роки.

Як встановлено під час перевірки у період з 2017 по 2018 рр. ФОП ОСОБА_1 нараховував і виплачував дохід ОСОБА_2 , яка не зареєстрована фізичною особою-підприємцем. ФОП ОСОБА_1 подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ до Правобережного управління у Новокодацькому районі м.Дніпра, з недостовірними даними, а саме: в податковому розрахунку форми 1-ДФ зазначено виплачений дохід із ознакою 157 дохід, виплачений самозайнятій особі , оскільки ОСОБА_2 не є фізичною особою-підприємцем, то у розрахунку за формою 1- ДФ виплачений дохід повинен бути відображений за ознакою доходу 106 надання майна в лізинг, оренду або в суборенду .

Окрім того, ФОП ОСОБА_1 згідно платіжного доручення від 22.12.2017 №1203 було перераховано громадянці ОСОБА_2 кошти в сумі 3000,00 грн., але за 4 квартал 2017 року податковий рахунок за формою 1-ДФ подано не було.

Представник позивача зазначив, що у 4 кварталі 2017 року позивачем не подано податковий рахунок за формою 1-ДФ, у зв`язку із тим, що у нього були відсутні об`єкти оподаткування.

Такі позивача доводи суд оцінює критично, оскільки в акті перевірки встановлено, що позивачем згідно платіжного доручення від 22.12.2017 №1203 було перераховано громадянці ОСОБА_2 кошти в сумі 3000,00 грн..

У той же час умовами договору оренди передбачено, що орендар щомісячно сплачує орендну плату за користування автомобілем, будь - яких доказів внесення змін до договору оренди в частині внесення орендної плати або доказів звільнення позивача від орендної плати у 4 кварталі 2017 року представником позивача до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Окрім того, суд зазначає, що сума в розмірі 3000,00 грн., перерахована позивачем на користь ОСОБА_2 згідно платіжного доручення від 22.12.2017 № 1203 відповідає розміру обумовленої договором від 28.01.2017 орендної плати за користування автомобілем ГАЗ, модель 330210, 1996 р.в., державний номер НОМЕР_2 . Оскільки, ОСОБА_2 не є суб`єктом господарювання, то ФОП ОСОБА_1 по відношенню до неї є податковим агентом.

Згідно з пп.14.1.180 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, податок на доходи фізичних осіб сплачується податковими агентами під час виплати оподатковуваного доходу платнику податку або у разі виплати доходу готівкою з каси чи у негрошовій формі, протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

На податкових агентів покладено обов`язок щокварталу подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (п.51.1. ст. 51 та п. 176.2 ПК України).

Відповідно до п. 51.1. ст. 51 ПК України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Як визначено п.176.2. ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Отже, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку за формою №1-ДФ такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі, виплачені на користь фізичних осіб - підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510,00 гривень.

Суд погоджується з позицією представника позивача, що невірне визначення ознаки доходу в поданих розрахунках фактично не призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, у той же час, неподання розрахунку за формою 1-ДФ у 4 кварталі 2017 року є порушенням, за яке на платника накладається штраф, як це передбачено приписами податкового законодавства.

За таких обставин, податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 07.02.2020 № 0006123306 ( форми "ПС").

За таких обставин, заявлені позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3486,81 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 21.02.2020 № 282.764296848, а тому у зв`язку із частковим задоволенням адміністративного позову підлягаю стягнення на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3481, 71 грн.

Також, представником позивача у відповідності до частини 7 статті 139 КАС України подано заяву до закінчення судових дебатів про надання часу для надання суду доказів понесення витрат на оплату правничої допомоги.

За вказаних обставин, суд у відповідності до частини 6 статті 246 КАС України вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 02 липня 2020 року о 09:30 та зобов`язати позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 132, 132, 139, 194, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м.Дніпро, 49005, і.к. 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення, вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 №0006553306 (форма Р ).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 №0006563306 (форма Р ).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 №0006583306 (форма Р ).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 №0006673306 (форма Н ).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 №0006113306 (форма ПС ).

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 №0006593306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 21389,24 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 № Ф-0006603306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 123481,60 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Призначити на 02 липня 2020 року о 09:30 судове засідання у даній адміністративній справі для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу та зобов`язати позивача до 30 червня 2020 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідачу належним чином засвідчених копій вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 12.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3481 (три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 71 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 липня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова