Постанова

від 07.07.2020 по справі 520/12058/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 р.Справа № 520/12058/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.05.20 року по справі № 520/12058/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос"

до Державної фіскальної служби України

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 28.12.2017 № 496399/41126451 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.11.2017 № 1 на суму 222962,57 грн;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну від 06.11.2017 № 1 на суму 222962,57 грн датою її фактичного подання;

- зобов`язати ДФС України подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили цим судовим рішенням.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України від 28.12.2017 № 496399/41126451 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.11.2017 № 1 на суму 222962,57 грн. Зобов`язано ДФС України зареєструвати податкову накладну від 06.11.2017 № 1 на суму 222962,57 грн, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос" датою її фактичного подання. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос" (вул. Золочівська, буд. 4, м. Харків, 61177, код 41126451) судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код 39292197).

Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, відповідно до якої просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 по справі № 520/12058/18, зобов`язавши ДПС України протягом 10 робочих днів з дня отримання ухвали подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 справі № 520/12058/18 залишається не виконаним, податкова накладна не зареєстрована. Таким чином, ДПС України безпідставно та необґрунтовано добровільно не виконує рішення суду від 07.05.2019, що свідчить про умисне ухилення відповідача від обов`язку зареєструвати податкові накладні, та підтверджує протиправність дій/бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос" про встановлення судового контролю по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос" про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 по справі № 520/12058/18 задовольнити, зобов`язати ДПС України протягом 10 робочих днів з дня отримання ухвали подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що ухвала про відмову у наданні звіту суду боржником про виконання судового рішення є незаконною, та такою, що ухвалена в результаті неправильного застосування норм матеріального права та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та повинна бути скасована та з ухваленням нового рішення. Зазначає, що суд першої інстанції у повному обсязі не з`ясував та не надав належної оцінки обставинам, що свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень та ухилення останнього від виконання рішення суду, що також призвело до помилкового висновку суду про відсутність необхідного обсягу наявних у справі доказів для застосування судового контролю за виконанням наведеного вище рішення.

Крім того, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що обов`язок подати звіт про виконання судового рішення може покладатися на суб`єкта владних повноважень виключно під час ухвалення судового рішення, і не може бути покладений на відповідача після завершення розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши оскаржувану ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що застосування правового інституту подачі звіту є правом суду, а також відсутності законних підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 07.05.2019 року по даній справі.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

В силу положень ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вказане судове рішення набрало законної сили 11.07.2019 та позивачу видано виконавчий лист.

Примусове виконання судових рішень входить до повноважень виконавчої служби, а умисне невиконання судових рішень є кримінальним правопорушенням які розслідуються правоохоронними органами.

Таким чином, на даний час зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, є вже недоцільним.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Крім того, проаналізувавши наведені положення КАС України, Верховний Суд в постанові від 26 березня 2020 року у справі №823/175/17 зазначив, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.

Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

В той же час, позивач не навів аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надав доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання постанови суду.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю подану, подану у відповідності до ст. 382 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних вимог позивача про скасування судового рішення, оскільки доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиглий колос" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року по справі № 520/12058/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 13.07.2020 року