Ухвала

від 29.05.2020 по справі 403/94/20

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/94/20 провадження № 2/403/94/20

У Х В А Л А

29 травня 2020 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Дорошенко В.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в смт.Устинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування рішення про заперечення у поновленні договору оренди землі та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Устинівського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про: 1) визнання незаконним та скасування викладеного у листі-повідомленні №31-11-0.63-1542/2-20 від 11.02.2020 року рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про заперечення в поновленні договору оренди землі, зареєстрованого 31.01.2005 року за №255, щодо земельної ділянки загальною площею 8,0000 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:9090, розташованої на території Димитровської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області; 2) визнання укладеною в запропонованій позивачем редакції додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31.01.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та Устинівською районною державною адміністрацією, щодо земельної ділянки загальною площею 8,0000 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:9090, розташованої на території Димитровської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

На обгрунтування позовних вимог позивачем ОСОБА_3 зазначено про те, що за змістом ст.33 Закону України Про оренду землі , по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі). Під час реалізації переважного права на укладення договору оренди землі нею в порядку ч.ч.1-5 ст.33 Закону на адресу відповідача були направлені всі необхідні для укладення додаткової угоди документи. Разом з тим, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області листом-повідомленням від 24.01.2020 року за №Л-15068/0-25/0/17-20 заперечило в поновленні договору оренди землі від 31.01.2005 року без зазначення жодних підстав для цього, а 11.02.2020 року, керуючись ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі направило позивачу листа-повідомлення за вих.№31-11-0.63-1542/2-20 про заперечення в поновленні вказаного договору оренди землі, вказавши на необхідність повернення земельної ділянки відповідно до ст.34 Закону України Про оренду землі . Оскільки відповідачем, як орендодавцем, в оскаржуваному листі-повідомленні від 11.02.2020 року не було вказано жодних причин та підстав заперечення в поновленні договору оренди землі, вказане свідчить про відсутність юридичного факту повідомлення відповідачем про наявність у нього заперечень щодо поновлення договору оренди землі, викладеного у вказаному листі-повідомленні. Крім того, після закінчення строку дії договору від 31.01.2005 року позивач, продовжуючи користуватись орендованою земельною ділянкою площею 8,0000 га, кадастровий номер 3525882300:02:000:9090, направила на адресу відповідача лист про поновлення вказаного договору на тих же умовах і на той же термін на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі разом з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 31.01.2005 року, однак відповіді не отримала, хоча положення ч.6 ст.33 цього Закону передбачають автоматичне поновлення договору, а укладення відповідної додаткової угоди є питанням юридичного оформлення такого факту, враховуючи обов'язковість її укладання (ч.8 ст.33 Закону України Про оренду землі ).

Під час підготовчого провадження у справі до суду представником відповідача ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області подане письмове клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України (об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі) з огляду на те, що правовідносини та предмет спору у даній справі №403/94/20 та у справі №320/5724/17, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, є аналогічними, а тому рішення, прийняте Великою Палатою Верховного Суду по справі №320/5724/17, сприятиме правовій визначеності у застосуванні норм ст.33 Закону України Про оренду землі та матиме суттєве значення для подальшого розгляду справи №403/94/20.

В підготовчому засіданні представник позивача заперечила проти задоволення клопотання представника відповідача ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області щодо зупинення провадження у справі, зазначивши про те, що за результатами перегляду рішення у цивільній справі №320/5724/17 Великою Палатою Верховного Суду 01.04.2020 року була прийнята постанова, згідно п.6.35 якої провадження у справі було закрито з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанції правил юрисдикції, а тому питання застосування ст.33 Закону України Про оренду землі в межах цієї справи Великою палатою не вирішувалось. З урахуванням викладеного, наведена представником відповідача в клопотанні підстава для зупинення провадження у справі, на даний час відсутня.

Підготовче засідання проведено без участі позивача та представника відповідача з урахуванням положень ч.1 ст.198, ч.1 ст.223 ЦПК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для зупинення провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Судом встановлено, що ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2019 року на підставі ч.3 ст.403 ЦПК України на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №320/5724/17, предметом позовних вимог в якій є визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання права користування земельною ділянкою. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що у постанові від 10.09.2018 року у справі №920/739/17 Верховний Суд у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду дійшов висновку, що ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору). Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Таким чином, Верховний Суд у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, розглядаючи справу про поновлення договору оренди та застосовуючи ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі вважав, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №594/376/17-ц дійшла висновку про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.08.2019 року цивільну справу №320/5724/17 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року (пункти 6.33, 6.35) за результатами перегляду судового рішення у цивільній справі №320/5724/17 провадження у справі було закрито з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанції правил юрисдикції, оскільки спір за своїм предметом підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, та, як наслідок, зазначено про неможливість вирішення Великою Палатою в межах цієї справи питання застосування ст.33 Закону України Про оренду землі , а також питання відступу від висновку, викладеного у постанові Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі №920/739/17.

За вказаних обставин, з урахуванням того, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №320/5724/17 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає, суд погоджується з доводами представника позивача про відсутність наведеної представником відповідача у клопотанні підстави зупинення провадження у справі №403/94/20, оскільки перегляд в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішення у цивільній справі №320/5724/17 на дату проведення підготовчого засідання закінчився без викладення у прийнятій за його наслідками постанові правових висновків щодо застосування положень ст.33 Закону України Про оренду землі , а тому клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає помилковим посилання представника відповідача, як на підставу зупинення провадження у справі, на п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, оскільки вказана правова норма може бути застосована виключно до ухвалення рішення в іншій цивільній справі та набрання ним законної сили, в той час як перегляд у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду вже ухваленого судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) є самостійною підставою зупинення провадження у справі за заявою учасника справи, або з власної ініціативи суду згідно п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного в п.144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц, неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, що відповідає принципу jura novit curia ( суд знає закони ).

Згідно п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2019 року на підставі ч.3 ст.403 ЦПК України на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №378/596/16-ц, предметом позовних вимог в якій є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що відповідно до ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту, ефективність якого залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, який означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що належним способом захисту порушеного права орендаря є звернення до суду з позовними вимогами про визнання договорів оренди землі поновленими. Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2019 року у справі №908/2484/17 щодо визнання договору оренди земельної ділянки поновленим Верховний Суд дійшов правового висновку, що належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Таким чином, позовна вимога про визнання договорів оренди землі поновленими є неналежним способом захисту порушеного права. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі №920/739/17 та від 15.01.2019 року у справі №922/1464/18. Зазначене свідчить про неоднакове застосування ст.16 ЦК України та ст.33 Закону України Про оренду землі у подібних правовідносинах.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.10.2019 року цивільну справу №378/596/16-ц прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений і в ч.1 ст.10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття якість закону означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдаватися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (§39 рішення від 24.04.2008 року у справі C.G. та інші проти Болгарії , заява №1365/07; §170 рішення від 09.01.2013 року Олександр Волков проти України , заява №21722/11).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, та тлумачення й застосування яких є питанням практики. Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (§65 рішення від 11.04.2013 року у справі Вєренцов проти України , заява №20372/11).

Відповідно до ч.2 ст.416 ЦПК України у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд Великої Палати.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває цивільна справа №378/596/16-ц, правовий висновок у якій відповідно до положень ч.4 ст.263, ч.2 ст.416 ЦПК України, буде сприяти правовій визначеності у застосуванні ст.16 ЦК України та ст.33 Закону України Про оренду землі при обранні позивачем, як орендарем, належного способу захисту свого порушеного права у спірних правовідносинах.

При цьому судом враховується, що процесуальний закон (п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України) не вимагає встановлення судом тотожності таких правовідносин одночасно за суб'єктним, об'єктним та змістовним критеріями, оскільки основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний, під яким розуміються саме права та обов'язки суб'єктів, як їх учасників.

Таким чином, правовідносини у справі №403/94/20, що перебуває на розгляді в Устинівському районному суді Кіровоградської області, та правовідносини у справі №378/596/16-ц, переданій на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, мають змістовну подібність, оскільки в них йде мова про належність чи неналежність обраного орендарем способу захисту свого порушеного права - визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі з огляду на те, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

З огляду на об'єднання позивачем ОСОБА_2 в подані до суду позовній заяві двох, пов'язаних між собою позовних вимог, друга з яких - визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, згідно положень ч.1 ст.188 ЦПК України, є похідною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення судом основної вимоги - визнання незаконним та скасування рішення про заперечення у поновленні договору оренди землі, суд не вбачає підстав для роз'єднання цих позовних вимог з виділенням похідної вимоги в самостійне провадження.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.10 ч.1 ст.252 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

На підставі викладеного, з урахуванням думки представника позивача, яка не заперечувала проти зупинення провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у цивільній справі №378/596/16-ц, правовий висновок у якій може безпосередньо стосуватись обраного позивачем при зверненні до суду способу захисту її прав та інтересів, суд дійшов висновку про наявність передбаченої п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України підстави зупинення провадження у цивільній справі №403/94/20, а тому провадження у даній справі підлягає зупиненню з ініціативи суду до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №378/596/16-ц.

Керуючись ст.ст.43, 183, 252, 253, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про зупинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України до вирішення Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи №320/5724/17 - відмовити.

Зупинити з ініціативи суду провадження у цивільній справі №403/94/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування рішення про заперечення у поновленні договору оренди землі та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах - у справі №378/596/16-ц.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Відповідно до п.3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.253, 353 цього Кодексу (строки, на які зупиняється провадження у справі, та строки апеляційного оскарження), продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали складений 01 червня 2020 року.

Суддя С.Ю.Атаманова