Постанова

від 07.07.2020 по справі 500/2861/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2861/19 пров. № А/857/4734/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,

представника позивача - Цимбали І.З.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (головуючий суддя: Осташ А.В., місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення - 13.03.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підгаєцька будівельна компанія до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування припису та постанови, -

встановив:

ТзОВ Підгаєцька будівельна компанія , 12.12.2019 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Головного державного інспектора праці Управління Держпраці в Тернопільській області про усунення виявлених порушень № ТР 1172/414/АВ/П від 04.10.2019 та визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТР 1172/414/АВ/ТД-ФС від 18.11.2019 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю Підгаєцька будівельна компанія штрафу в розмірі 876330,00 грн.

Обґрунтовує позов тим, що під час проведення інспекційного відвідування та складення акту, припису, протоколу та інших документів, відповідач зробив висновок про порушення товариством вимог законодавства про працю не опитавши навіть осіб, порушення трудових прав яких інспектор праці констатував. Не з`ясовано чи взагалі такі особи фактично виконували роботи у товаристві, якщо виконували то в чому полягало виконання такої роботи, її об`єми, кінцевий результат, чи здійснювалася оплата, в якому обсязі та інші пов`язані з цим питанням. На думку позивача, без з`ясування цих обставин зробити висновок про наявність порушень законодавства про працю є не можливим, натомість, свідчить про упереджене та не об`єктивне проведення інспекційного відвідування. Таким чином, відповідачем протиправно винесено оскаржувані постанову та припис без встановлення всіх фактичних обставин справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що Управління Держпраці в Тернопільській області діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а оскаржувані рішення відповідають критеріям, які визначені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником позивача Цимбала І.З., 22.06.2020 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Подав 30.06.2020 клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Представник позивача, у судовому засіданні, апеляційну скаргу заперечив, пояснення надав аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Підгаєцька будівельна компанія зареєстрована як юридична особа 20.02.2012, вид діяльності за КВЕД-2010 (41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.99 - будівництво інших споруд, н.в.і.у., 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 68.10 - купівля продаж власного нерухомого майна, 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), керівник - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

До Управління Держпраці у Тернопільській області надійшов лист Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області від 12.09.2019, з метою проведення розслідування та з`ясування обставин в кримінальному провадженні, скеровано до відповідача для розгляду у межах компетенції на предмет виявлення можливих порушень ТОВ Підгаєцька будівельна компанія законодавства про працю при здійсненні своєї діяльності.

Управління Держпраці у Тернопільській області видало наказ на проведення інспекційного відвідування у ТОВ Підгаєцька будівельна компанія від 26.09.2019 № 849, направлення від 26.09.2019 № ТР1172/414 на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування).

Посадовими особами відповідача з 02.10.2019 по 04.10.2019 проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Підгаєцька будівельна компанія .

За наслідками інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ТР1172/414/АВ від 04.10.2019, яким встановлено порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України № 413, ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , а саме: аналізом діючих на час інспекційного відвідування цивільно-правових договорів встановлено, що відповідно до п. 1.1 договорів:

- укладеного на період з 01.06.2019 до 31.12.2019 цивільно-правового договору з виконавцем робіт ОСОБА_2 на виконання роботи - муляр - бетоняр на об`єкті житлові будинки-особняки у с. Бірки Яворівського району Львівської області;

- укладених на період з 11.06.2019 до 31.12.2019 цивільно-правових договорів з виконавцями робіт зварювальника метало пластикових труб на будівництві зовнішніх мереж водопостачання у с. Бірки Яволрівського району Львівської області виконавцями робіт ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- укладеними на період з 01.08.2019 до 30.11.2019 цивільно-правовими договорами з виконавцями робіт фасадчика на капітальному ремонті (енергоефективних заходах) Мурованської ЗОШ І-ІІІ ступенів у с. Муроване Пустомитівського району Львівської області виконавцями робіт ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мають ознаки трудових договорів з наступних причин:

- в укладених цивільно-правових договорах предметом договору є не об`єм роботи та її кінцевий результат, а професія виконавця робіт (працівника). Так згідно класифікатора професій ДК 003-2010:

муляр - код професії 7122, довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників № 64;

бетоняр - код професії 7123, довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників № 64;

фасадчик - монтажник гіпсокартонних конструкцій, монтажник систем утеплення будівель - код професії 7129, довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників № 64;

- в зазначених цивільно-правових договорах предметом договору не значиться об`єм робіт у кількісних та якісних показниках, тобто у фізичних величинах (метри квадратні, метри кубічні, штуки, тони, кілограми і т.д.), тобто предметом договору є виконання робіт за видом робіт (професією);

- виходячи з поданої товариством звітності виконавцям робіт за зазначеними цивільно-правовими договорами виплачували винагороду щомісячно, а не у залежності від % виконання об`єму роботи визначеного договором, а оплачували сам процес роботи за професією;

- згідно п.1.1 договору роботи виконавці виконували за завданням замовника, тобто мало місце нормування праці при виконанні робіт, тоді як загальний об`єм робіт та терміни їх виконання мали бути предметом цивільно-правового договору.

Виходячи із викладеного, щодо семи працівників - виконавців робіт за цивільно-правовими договорами, фактично мали місце не належно оформлені товариством трудові відносини, фактично наявні ознаки трудових договорів (трудових відносин), передбачені статтями 2, 21, 22, 24, 94, 96, 97, 142 Кодексу законів про працю України, Класифікатором професій ДК 003:2010, Довідником кваліфікаційних характеристик Професій працівників, випуск № 64 Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи .

В порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України трудові договори (оформлені наказом роботодавця) із вище переліченими громадянами не укладалися, повідомлення про прийнятих працівників територіальному органу ДФС не надсилалось.

На підставі акту № ТР1172/414/АВ від 04.10.2019 інспектором праці винесено 04.10.2019 припис № ТР1172/414/АВ/П про усунення виявлених порушень.

Також, інспектором праці винесений протокол про адміністративне правопорушення №ТР1172/414/АВ/П/ПТ від 04.11.2019, який був направлений на розгляд до Підгаєцького районного суду Тернопільської області за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Підгаєцький районний суд Тернопільської області 06.12.2019 ухвалив постанову якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП провадженням закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, яка набрала законної сили.

Управлінням Держпраці у Тернопільській області повідомлено ТОВ Підгаєцьку будівельну компанію 09.10.2019 про отримання уповноваженою посадовою особою матеріалів інспекційного відвідування. Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

ТОВ Підгаєцька будівельна компанія надіслала начальнику управління Держпраці у Тернопільській області зауваження на акт інспекційного відвідування, а також інші документи складені у зв`язку із інспекційним відвідуванням.

Управління Держпраці у Тернопільській області надіслало лист позивачу від 15.10.2019 № 3327/01-05-4.3/19 в якому повідомило, що інспекційне відвідування ТОВ Підгаєцька будівельна компанія проведено у відповідності із Порядком та чинним законодавством, а в інспектора праці відсутні підстави для вчинення будь-яких дій щодо скасування результатів та документів складених при його проведенні.

Заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області Ващуком Сергієм Ярославовичем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТР1172/414/АВ/ТД-ФС від 18.11.2019, відповідно до якої накладено на товариство з обмеженою відповідальністю Підгаєцька будівельна компанія штраф у розмірі 876330,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходи з того, що оскільки відповідачем прийнято оскаржувану постанову, без з`ясування усіх фактичних обставин, на підставі хибних висновків, а тому вона є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , яка ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі № 1985-IV 08.09.2014 (далі - Конвенція № 81) передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків (ч. 2 цієї статті Конвенції № 81).

Відповідно до ст. 12 Конвенції № 81, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п.п 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340 (далі - Положення), Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Відповідно до п.п. 5 п. 6 Положення Управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, встаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці; безперешкодно без попереднього повідомлення проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю (ч. 7 ст. 265 КЗпП України).

Здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань регламентується Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок № 295).

Згідно пункту 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17 липня 2013 року № 509 (далі Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що управління Держпраці, через утворені в установленому порядку територіальні органи, мають право здійснювати нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, зокрема фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, з дотриманням процедури здійснення такого нагляду. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Суд апеляційної інстанції вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача, враховує наступне.

Так, згідно матеріалів справи, позивачем було укладено цивільно-правові договори про надання послуг:

- 01.06.2019 з ОСОБА_2 на виконання робіт з улаштування опалубки, в`язання арматури та укладання бетонної суміші та підсобні роботи (з врахування додаткової угоди № 1 від 03.06.2019);

- 11.06.2019 з ОСОБА_3 на виконання робіт з зачищення траншеї та укладання труб, засипку піском вручну, ущільнення ґрунту трамбівки (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 12.06.2019);

- 11.06.2019 з ОСОБА_4 на виконання робіт з зачищення траншеї та укладання труб, засипку піском вручну, ущільнення ґрунту трамбівки (з врахування додаткової угоди № 1 від 12.06.2019);

- 11.06.2019 з ОСОБА_5 на виконання робіт з зачищення траншеї та укладання труб, засипку піском вручну, ущільнення ґрунту трамбівки (з врахування додаткової угоди № 1 від 12.06.2019);

- 01.08.2019 з ОСОБА_6 на виконання робіт з утеплення стін та нанесення декоративної штукатурки (з врахуванням додаткової угод №1 від 02.08.2019);

- 01.08.2019 з ОСОБА_7 на виконання робіт з утеплення стін та нанесення декоративної штукатурки (з врахуванням додаткової угод №1 від 02.08.2019);

- 01.08.2019 з ОСОБА_8 на виконання робіт з утеплення стін та нанесення декоративної штукатурки (з врахуванням додаткової угод № 1 від 02.08.2019);

- 01.08.2019 з ОСОБА_9 на виконання робіт з утеплення стін та нанесення декоративної штукатурки (з врахуванням додаткової угод № 1 від 02.08.2019).

За умовами вказаних договорів, фізичні особи зобов`язувались виконати на користь замовника певні роботи, обумовлені договором за визначену винагороду. При цьому виконавець надавав послуги на свій ризик.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що конкретні роботи визначено у відповідному пункті кожного договору та зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (п. 1.2 Договорів та п.1.1. додаткових угод до Договорів).

Так, відповідно до п. 2.2., 2.3 розділу 2 договорів Розмір і порядок оплати за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду, згідно акту виконаних робіт та виплата винагороди Виконавцеві Замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

Розрахунок вартості виконаних виконавцем робіт здійснюється виходячи із вартості виконаної роботи (п. 3 Додаткових угод до Договорів).

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 договорів Відповідальність сторін у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.2 розділу 6 договорів Дія договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору (договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами і його скріплення печаткою Замовника) та закінчується до повного виконання зобов`язань.

Проаналізувавши вищенаведені цивільно-правові угоди, які укладені між позивачем та наведеними вище фізичними особами, суд апеляційної інстанції вважає, що такі не містять ознак притаманних трудовим договорам, оскільки у них не передбачено обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Крім цього, між виконавцями та позивачем регулярно підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що чинним законодавством не передбачено обмежень та жодних застережень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 06.12.2019, яка набрала законної сили, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - керівника ТзОВ Підгаєцька будівельна компанія , за ч. 3 ст. 41 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутністю складу адміністративного правопорушення).

Так, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме: в ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для осіб, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, штраф за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16, сформульований правовий висновок про те, що ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що Управлінням Держпраці складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності № ТР 1171/414/АВ/П/П від 04.10.2019 відносно громадянина ОСОБА_1 , а постанову про застосування штрафних санкцій № ТР 1172/414/АВ/ТД-ФС від 18.11.2019 прийнято відносно господарюючого суб`єкта - ТзОВ Підгаєцька будівельна компанія .

Водночас, фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття оскаржуваної постанови та складення протоколу, повністю ідентичні, зокрема: допуск семи працівників - виконавців робіт за цивільно-правовими договорами, що фактично мали місце не належно оформлені товариством трудові відносини.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами КАС України, зокрема в статті 78, передбачено підстави звільнення від доказування, серед яких є обставини преюдиційності (частини 4-7 статті 78 КАС України), що в свою чергу також мають різну природу походження та відрізняється за принципами застосування.

Одна, ч. 6 ст. 78 КАС України відрізняється від інших тим, що містить припис про обов`язковість врахування адміністративним судом, зокрема постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою. Така преюдиція, яка має характер абсолютної, пояснюється саме тим, що у випадку, передбаченому частиною 6 статті 78 КАС України, судовим рішенням вирішується питання про наявність або відсутність винних дій (бездіяльності) конкретної особи, через які для цієї особи виникають правові наслідки.

Преюдиційність, як підстава звільнення від доказування, передбачена частинами 4, 5 та 7 ст. 78 КАС України, не носить абсолютного характеру, через те, що стосується оцінки певних обставин та фактів, які не є тотожними з встановленням наявності або відсутності складу, зокрема, адміністративного правопорушення.

У ч. 6 ст. 78 КАС України йдеться про преюдиційність рішення суду в частині наявності проступку та вчинення його певною особою при розгляді справи адміністративним судом у межах вирішення спору про наслідки таких дій, тобто у тій справі, в якій предметом доказування не може бути встановлення наявності або відсутності складу аміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 813/3750/16.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, досліджуючи питання правомірності винесення постанови про застосування до позивача штрафу за ч. 2 ст. 265 КЗпП України, враховуючи ч. 6 ст. 78 КАС України, необхідно взяти до уваги ту обставину, що постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 06.12.2019, яка набрала законної сили, у справі про адміністративне правопорушення, встановлено відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, тобто допуску семи працівників без укладення трудових договорів. Оскільки, у розглядуваних спірних правовідносинах мало місце укладення цивільно-правових договорів.

Також, необхідно зазначити, що оскільки в ході судового розгляду встановлено відсутність порушень законодавства про працю з боку позивача, отже винесений припис № ТР 1172/414/АВ/П від 04.10.2019 про усунення виявлених порушень, є безпідставним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки припис Управління Держпраці в Тернопільській області про усунення виявлених порушень № ТР 1172/414/АВ/П від 04.10.2019 та постанова про накладення штрафу № ТР 1172/414/АВ/ТД-ФС від 18.11.2019 прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для притягнення позивача до відповідальності, а тому підлягають скасуванню.

Отже, апеляційна скарга Управління Держпраці у Тернопільській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підстави для стягнення судових витрат відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 500/2861/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням строку передбаченого п. 3 Прикінцевих положень КАС України .

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 13.07.2020.