Постанова

від 30.06.2020 по справі 927/923/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. Справа№ 927/923/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

За участі секретаря судового засідання Прохорової Г.С.

представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.06.2020

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 23.04.2020

у справі № 927/923/18 (суддя Смирнова Ю.М.)

за скаргами Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про витребування майна з чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до 1. Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича

2. Підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарг

Від Акціонерного товариства Українська залізниця до Господарського суду міста Києва надійшли скарги на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо: стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича грошових коштів у розмірі 16 000,00 грн, у рамках виконавчого провадження ВП №60953992;

- визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва грошових коштів у розмірі 16 000,00 грн, у рамках виконавчого провадження ВП №61167266;

- скасувати постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): про відкриття виконавчого провадження ВП №60953992, на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 по справі №927/923/18; про відкриття виконавчого провадження ВП №61167266, на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 по справі №927/923/18;

- зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанови про повернення наказів Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 по справі №927/923/18 стягувачам у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі №927/923/18 у задоволенні скарг Акціонерного товариства Українська залізниця на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з виконання наказів Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №927/923/18 відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що скаржником належними та допустимими доказами не доведено обставин щодо неправомірності дій державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. у рамках виконавчих проваджень №60953992 та №61167266.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 927/923/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП№61167266 та зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про повернення наказів Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 по справі № 927/923/18 стягувачу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020 справу №927/923/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., суддів Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 927/923/18, призначено справу до розгляду на 30.06.2020.

25.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича та Підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва надійшло клопотання, у якому він просив стягнути на користь стягувачів по 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, справу №927/923/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 прийнято справу № 927/923/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Клопотання представника Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича та Підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва колегія суддів залишає без розгляду, оскільки до нього не додано доказів надсилання його копії іншій стороні для надання їй можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позиції учасників справи

Представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 927/923/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП№61167266 та зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про повернення наказів Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 по справі № 927/923/18 стягувачу.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича та Підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва у судове засідання не з`явився, просив проводити судове засідання за його відсутності.

Обставини справи, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №927/923/18 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича 16000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Підприємства Управління виробничо-технічної комплектації Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва 16000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №927/923/18 залишено без змін.

19.12.2019 на виконання зазначених рішення та постанови Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.02.2020 відкрито виконавче провадження №61167266 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 №927/923/18 про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Підприємства Управління виробничо-технічної комплектації Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.02.2020 відкрито виконавче провадження №60953992 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 №927/923/18 про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування поданої скарги на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство Українська залізниця зазначає, що 20.10.2019 набрав чинності Закон України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень якого забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років із дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Таким чином, на думку скаржника, зазначеним нормативно-правовим актом чітко встановлена заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників (за винятком, вказаним у Законі).

З урахуванням наведених норм законодавства, на думку скаржника, виконавчі провадження №60953992 та №61167266, де боржником є Акціонерне товариство Українська залізниця , підлягали завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачам на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з положеннями Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У своїх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, а також Рішення від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013).

Крім того, за приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з рішенням від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у п.п. 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У численних рішеннях Європейського суду, зокрема у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" викладена позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

Таким чином, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №927/923/18, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту п. ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Із матеріалів справи вбачається, що 11.01.2020 та 07.02.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавчі провадження №60953992 та №61167266 з виконання наказів Господарського суду міста Києва №927/923/18 від 19.12.2019 про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича 16000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Підприємства Управління виробничо-технічної комплектації Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва 16000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню.

Пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження, а саме:

- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа;

- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Акціонерним товариством Українська залізниця належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності передбачених Законом України Про виконавче провадження підстав для повернення державним виконавцем виконавчих документів - наказів Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №927/923/18.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

20.10.2019 набрав чинності Закон України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (далі також - Закон № 145-ІХ).

Згідно з п. 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

До додатку 2 Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство Українська залізниця (код 40075815).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 145-ІХ, було покладено як принцип обов`язковості виконання судових рішень, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

З аналізу п. 3 Розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації вбачається, що ним встановлено два виключення з загального правила заборони вчинення виконавчих дій: 1) стягнення грошових коштів; 2) стягнення товарів, що передані у заставу.

Таким чином, у відповідності до п. 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.

Вказані обставини спростовують доводи скаржника про заборону на звернення стягнення на кошти боржника - Акціонерного товариства Укрзалізниця у виконавчих провадженнях №60953992 та №61167266, а також доводи про те, що державний виконавець зобов`язаний був повернути накази Господарського суду міста Києва №927/923/18 від 19.12.2019 стягувачам на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

З огляду на викладене, враховуючи, що скаржником належними та допустимими доказами не доведено обставин щодо неправомірності дій державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. в рамках виконавчих проваджень №60953992 та №61167266, скарга Акціонерного товариства Українська залізниця задоволенню не підлягає.

За приписами ст. 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

У поданих суду письмових поясненнях стягувачі просять суд стягнути з відповідача по 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Скаржник - Акціонерне товариство Українська залізниця вважає, що сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою з огляду на відсутність доказів понесення таких витрат та відсутність складності справи та виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Із матеріалів справи вбачається, що 01.04.2020 між Підприємством Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (як клієнтом) та адвокатом Водолагіним Сергієм Миколайовичем укладено додаткову угоду №02 до Договору №02 Про надання правової допомоги від 21.01.2020.

Відповідно до п. 1.1 вказаної додаткової угоди клієнт зобов`язується сплатити виконавцю за вступ у справу №927/923/18 та представництво інтересів клієнта, як відповідача за зустрічним позовом у Господарському суді міста Києва у справі №927/923/18 за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні судового рішення у справі №927/923/18, клієнт сплачує виконавцю 4000,00 грн.

Крім того, 01.04.2020 між Фізичною особою-підприємцем Крамаренком Васильом Анатолійовичем (як клієнтом) та адвокатом Водолагіним Сергієм Миколайовичем укладено додаткову угоду №02 до Договору №01 Про надання правової допомоги від 03.01.2020.

Відповідно до п. 1.1 вказаної додаткової угоди клієнт зобов`язується сплатити виконавцю за вступ у справу №927/923/18 та представництво інтересів клієнта, як відповідача за зустрічним позовом у Господарському суді міста Києва у справі №927/923/18 за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні судового рішення у справі №927/923/18, клієнт сплачує виконавцю 4000,00 грн.

У п.п. 2.2 - 2.4 Додаткової угоди №02 до Договору №02 від 21.01.2020 та Додаткової угоди №02 до Договору №01 від 03.01.2020 зазначено, що:

- за надання консультації щодо поданої скарги АТ Українська залізниця на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні судового рішення у справі №927/923/18, клієнт сплачує - 500,00 грн;

- за написання пояснення на скарги АТ Українська залізниця на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні судового рішення у справі №927/923/18, клієнт сплачує - 1000,00 грн;

- за участь у Господарському суді міста Києва 15.04.2020 при розгляді скарги АТ Українська залізниця на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні судового рішення у справі №927/923/18 клієнт сплачує виконавцю 2500,00 грн.

01.04.2020 Фізичною особою-підприємцем Крамаренком Василем Анатолійовичем на підставі додаткової угоди №02 від 01.04.2020 сплачено адвокату Водолагіну С.М. 4000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера серія К №б/н від 01.04.2020.

03.04.2020 Підприємством Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на підставі додаткової угоди №02 від 01.04.2020 сплачено адвокату Водолагіну С.М. 4000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера серія УТВК №б/н від 03.04.2020.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення Фізичною особою-підприємцем Крамаренком Василем Анатолійовичем та Підприємством Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн. кожним.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява N 19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд першої інстанції вірно встановив, що із наданих стягувачами документів не вбачається, що витрати у розмірі 4 000,00 грн мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною), та дійшов правомірного висновку, що виходячи з конкретних обставин даної справи (скарг на дії державного виконавця), такі витрати не відповідають критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат.

Так, скарги Акціонерного товариства Українська залізниця є тотожними за своїм правовим обґрунтуванням та стосуються подібних правовідносин. Підготовлені адвокатом Водолагіним С.М. пояснення щодо поданих Акціонерним товариством Українська залізниця скарг так само є аналогічними за своїм змістом та містять однакову правову позицію щодо доводів, наведених у скаргах. При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва скарги були об`єднані в одне провадження, а відтак, представляючи інтереси обох стягувачів, адвокат Водолагін С.М. брав участь лише в одному судовому засіданні з розгляду скарг.

Враховуючи наведене, а також з огляду на висловлені скаржником заперечення щодо обґрунтованості заявлених стягувачами витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду скарг, та наявність підстав для стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн та на користь Підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 927/923/18 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 927/923/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 10.07.2020

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк