Рішення

від 25.05.2020 по справі 910/281/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/281/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Виговської Олени Станіславівни

до Приватного підприємства "Софітдент"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Фізична особа - підприємець Рудніцький Сергій Васильович

про визнання зобов`язань та дії договору оренди припиненими, стягнення шкоди в сумі 52322,00 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: Сацюк Д.А.;

Від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Виговська Олена Станіславівна (далі- позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Софітдент" (далі - відповідач) про визнання зобов`язань між позивачем та відповідачем за Договором оренди № 4 від 01.09.2016 року припиненими з 10.09.2018 року, визнання дії Договору оренди № 4 від 01.09.2016 року припиненою з 10.09.2018 року, а також стягнення з відповідача 49522,00 грн. збитків та 2800,00 грн. витрат, пов`язаних із залученням суб`єкта оціночної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на фактичне припинення дії Договору оренди № 4 від 01.09.2016 року з 10.09.2018 року в зв`язку зі звільненням відповідачем орендованого приміщення та подальшою передачею позивачем спірного приміщення іншому орендарю в оренду. Окрім того позивач зазначає про завдання відповідачем шляхом пошкодження орендованого майна збитків в сумі 49 522,00 грн., які просить суд стягнути з відповідача разом з відшкодуванням витрат із залучення суб`єкта оціночної діяльності в сумі 2800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яке суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2019.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 № 05-23/477 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/281/19, у зв`язку з звільненням судді Якименка М.М. з посади судді Господарського суду міста Києва, за результатами якого справу № 910/281/19 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 справу № 910/281/19 прийнято до свого провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2019 року.

13.03.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.03.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням № 910/15118/19.

01.04.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.04.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відмова від надання відповіді на поставлені запитання.

01.04.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фізичну особу - підприємця Рудніцького Сергія Васильовича.

12.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про визнання підстав для відмови від надання відповіді на запитання відсутніми та зобов`язання позивача надати відповідь.

12.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення проти залучення третьої особи.

12.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

12.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про виклик свідків.

12.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про проведення оціночної - будівельної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фізичну особу - підприємця Рудніцького Сергія Васильовича, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 910/281/19 на 20.05.19.

07.05.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшло пояснення на позовну заяву.

15.05.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.05.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження.

16.05.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження.

20.05.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про залучення додаткових пояснень та доказів.

20.05.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява про припинення представництва за довіреністю.

20.05.19 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про участь в судовому процесі через представника.

Представник відповідача у підготовче засідання 20.05.2019 не з`явився, про причини неявки суд повідомив.

Судом у підготовчому засіданні 20.05.2019 розглянуто клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про визнання підстав для відмови від надання відповіді на запит відсутніми та зобов`язання позивача надати відповідь клопотання про виклик свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та вирішено відмовити в їх задоволенні у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 відкладено підготовче засідання на 03.06.2019.

03.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про виключення документів з числа доказів на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а саме звіту № 7540 про незалежну оцінку вартості відновлення майна та клопотання про долучення додаткових доказів у справу.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про виключення з числа доказів.

Представник відповідача підтримав клопотання про виключення з числа доказів та клопотання про призначення експертизи.

Судом відкладено розгляд клопотання про виключення з числа доказів до встановлення фактичних обставин справи.

Судом у підготовчому засіданні 03.06.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 26.06.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача у підготовчому засіданні 26.06.2019 заперечив щодо задоволення клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 26.06.2019 підтримав клопотання про призначення у справі № 910/281/19 оціночної - будівельної експертизи.

В підготовчому засіданні 26.06.2019 року судом розглянуто подане відповідачем 12.04.2019 року клопотання про призначення у справі оціночної - будівельної експертизи та вирішено задовольнити його.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 у справі № 910/281/19 призначено судову оціночно - будівельну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

16.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від судового експерта О.С. Бойченко надійшло клопотання № 20672/19-43 про надання необхідних матеріалів для проведення судової експертизи, а саме: відомостей про технічний стан конструктивних елементів та опоряджувальних покриттів приміщень за адресою: м. Київ, пр. Правди, 19-а, на момент передачі в оренду (з фото фіксацією).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 поновлено провадження у справі № 910/281/19, задоволено клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 20672/19-43 О.С. Бойченко; надано згоду на проведення судової експертизи у строк понад 90 календарних днів, зобов`язано Приватне підприємство "Софітдент" оплатити вартість судової експертизи згідно рахунку № 3455 від 11.09.2019 року, виставленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, докази здійснення попередньої оплати судової експертизи надати суду у строк до 11.10.2019 року; зобов`язано представників учасників справи надати суду у строк до 11.10.2019 року наступні документи: відомості про технічний стан конструктивних елементів та опоряджувальних покриттів приміщень за адресою: м. Київ, пр. Правди, 19-а, на момент передачі в оренду (з фото фіксацією).

08.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про роз`яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/281/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 відмовлено Фізичній особі - підприємцю Виговській Олені Станіславівні у роз`ясненні ухвали Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/281/19.

15.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло повідомлення по справі.

25.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Супровідним листом від 28.10.2019 вищевказані документи надіслані Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

28.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про залишення ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 без виконання у зв`язку з несплатою відповідачем експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 поновлено провадження у справі № 910/281/19 та призначено підготовче засідання на 22.01.2020.

Представник третьої особи у підготовче засідання 22.01.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засіданні по справі № 910/281/19 на 05.02.2020 .

27.01.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи у підготовче засідання 05.02.2020 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/281/19 по суті на 02.03.2020.

У судовому засіданні 02.03.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2020 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву до 25.03.2020.

Судове засідання, призначене на 25.03.2020, не відбулося у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 призначено судове засідання у справі № 910/281/19 на 25.05.2020.

25.05.2020 через електронну пошту від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.05.2020 заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання 25.05.2020 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105471828471.

Представник третьої особи у судове засідання 25.05.2020 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105471828455.

Судом у судовому засіданні 25.05.2020 розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи та вирішено відмовити в його задоволенні, з огляду на наступне.

У поданому клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом не можливо розглянути справу без участі позивача, з урахуванням того, що даною стороною спору вже були викладені свої позовні вимоги у заявах, відповіді на відзив. Явка представників сторін у судове засідання 25.05.2020 не визнавалась судом обов`язковою.

Крім того, судом враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 було внесено зміни до постанови від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема, продовжено період карантину до 22 травня 2020 р.

В той же час, даною постановою Кабінету Міністрів України з 11 травня 2020 р. послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів з 11 травня 2020 року, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з огляду на те, що у судовому засіданні 02.03.2020 представник позивача висловив свою позицію щодо позовних вимог, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 25.05.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем Виговською Оленою Станіславівною (далі - орендодавець) та приватним підприємством "Софітдент" (далі - орендар) укладено Договір оренди № 4 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає на умовах оренди приміщення в оренду загальною площею 100 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Правди, буд. 19-а, з метою розміщення медичного центру "СофітДент".

Відповідно до п. 1.2 договору строк оренди за взаємною згодою сторін - 2 роки 11 місяців 25 днів з дати приймання орендарем об`єкт оренди та підписання сторонами Акта прийому-передачі, по формі, наведеній у Додатку № 1 до цього договору.

01.09.2016 між сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення.

Згідно з п. 5.3 договору орендодавець надає можливість вільного цілодобового доступу до об`єкта оренди уповноваженим працівникам орендаря.

Положеннями п. 10.1 договору встановлено, що строк оренди об`єкту оренди встановлюється з дати приймання орендарем об`єкта оренди за Актом прийому-передачі приміщення по 26.08.2019.

Будь-які зміні чи доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони складені у письмовій формі та підписані сторонами (п. 10.2 договору).

Якщо жодна зі сторін за три місяці до кінця дії Договору не повідомила другу сторона про намір припинити дію даного Договору, то Договір вважається продовженим на наступний строк з 27 серпня 2019 по 22 серпня 2022 рік (п. 10.3 Договору).

Як вказує позивач, листом від 26.09.2018 він звернувся до відповідача, в якому зазначив, що приміщення відповідачем звільнене, ключі передані, а тому договір припинив свою дію 10.09.2018, коли відповідач залишив об`єкт оренди, у зв`язку з чим позивач просив підписати угоду про розірвання договору оренди, яка є додатком до листа.

У листі від 09.10.2018 відповідач зазначив, що підстав для розірвання Договору не має та просив позивача усунути перешкодити у використанні орендованим приміщенням.

Факт надсилання листа від 09.10.2018 на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 12.10.2018 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0410805880868.

У зв`язку з вищевикладеним позивач вважає, що Договір оренди № 4 від 01.09.2016 є припиненим з 10.09.2018 та просить суд:

- визнати зобов`язання між Фізичною особою - підприємцем Виговською Оленою Станіславівною та Приватним підприємством Софітдент за Договором оренди №4 від 01.09.2016 припиненими з 10.09.2018;

- стягнути з Приватного підприємства Софітдент збитки, що виникли внаслідок пошкодження в приміщенні 49 522, 00 грн. та витрати пов`язані із залученням суб`єкта оціночної діяльності та складанням звіту у розмірі 2 800, 00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечив проти доводів позивача та вказав наступне:

- 14.09.2018 та 24.09.2018 відповідач звернувся до позивача зі скаргами про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням, у яких просив негайно надати доступ працівникам орендаря до орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: Київ, пр. Правди, буд. 19-а та просив не перешкоджати подальшому вільному користуванню орендарем орендованим приміщенням;

- відповідач зазначив, що не мав наміру достроково розривати спірний договір оренди, а навпаки, з метою покращення послуг, що надаються клієнтам, намагався розширити види своєї медичної діяльності, закупити та встановити в орендованому приміщенні нове обладнання. Відповідач вказав, що договір оренди № 4 від 01.09.2016 є чинним, а позивач своїми діями здійснював перешкоди у користуванні позивачем орендованим приміщенням.

- відповідач вказав на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/15118/18 позовні вимоги ПП Софітдент до Фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни задоволено частково та зобов`язано фізичну особу-підприємця Виговську Олену Станіславівну усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) приватним підприємством "Софітдент" орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди, б. 19-а. В справі № 910/15118/18 було досліджено та надано оцінку вказаним обставинам.

- відповідач заперечив щодо відшкодування збитків у зв`язку з тим, що позивачем не було надано до суду жодного з документів на право власності на обладнання та інше майно, яке, нібито, було пошкоджено;

- крім того, наданий позивачем звіт про оцінку майна від 17.09.18 р. не містить переліку тих пошкоджень, які, на думку позивача, мали місце в орендованому приміщенні;

- позивачем не було надано до суду жодного підтвердження стану приміщення під час укладення Договору оренди № 4 від 01.09.16 р.;

- крім того, і позивач в своєму позові, і експерт в своєму звіті про оцінку майна від 17.09.18 р. не врахували той факт, що відповідно до п. 5.4 Договору оренди № 4 від 01.09.16 р., орендарем (тобто Відповідачем) був здійснений ремонт в орендованому приміщенні. Отже неможливо говорити про якісь пошкодження (тобто погіршення стану) приміщення, якщо об`єкт оренди було Відповідачем відремонтовано (тобто поліпшення стану) під час оренди.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту встановлених судом обставин справи вбачається, що внаслідок укладення Договору оренди № 4 від 01.09.2016 між сторонами виникли правовідносини з найму (оренди) майна.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/15118/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та набрало законної сили, встановлено наступне:

Матеріали справи не містять жодних належних, достатніх та допустимих доказів того, що позивач повідомляв відповідача про відсутність потреби в оренді приміщень, звільнив приміщення від майна та 10.09.2018 передав ключі відповідачу.

У матеріалах справи міститься проект угоди про розірвання договору оренди від 10.09.2016, в якому зазначено, що сторони, за ініціативи ПП "Софітдент", вирішили розірвати з 10.09.2018 договір оренди № 4 від 01.09.2016.

Однак, вказана угода зі сторони позивача не підписана, позивач заперечує проти того, що виявляв ініціативу щодо розірвання спірного договору, тобто розірвання договору між сторонами в належний спосіб погоджено не було. Акту повернення майна з оренди відповідачем суду не надано.

Таким чином, станом на момент вирішення спору в суді, матеріали справи не містять доказів припинення дії договору оренди чи його розірвання за згодою сторін або ж визнання недійсним даного договору.

Тобто, договір є чинним, а тому підлягає обов`язковому виконанню обома сторонами в силу приписів ст. 629 ЦК України.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець Виговська Олена Станіславівна чинить позивачу перешкоди в користуванні спірним майном - об`єктом оренди, що виявилось у недопуску орендаря до спірного приміщення, оскільки вважає, що даний договір є розірваним з 10.09.2016 за домовленістю сторін.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2018 відповідач уклав договір оренди спірних приміщень з іншою особою.

Однак, відповідно до п. 10.2 договору, будь-які зміни чи доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони складені у письмовій формі та підписані сторонами.

Оскільки угода про розірвання договору відповідачем не підписана, то договір не є розірваним та продовжує свою дію.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України).

Статтею 188 Цивільного кодексу України встановлено, що: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також, згідно зі ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У той же час, у листі від 26.09.2018, до якого додано угоду про розірвання договору, фізична особа-підприємець Виговська Олена Станіславівна не вказувала на відмову від договору відповідно до ст. 782 ЦК України, а лише посилалась на усні домовленості сторін.

У відповідь на вказаний лист позивач повідомив відповідача, що підстави для розірвання договору відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, без відповідної правової підстави, не надає позивачу доступу до орендованих приміщень, які є об`єктом оренди за договором оренди № 4 від 01.09.2016, чим створює перешкоди у здійсненні та реалізації позивачем прав користування приміщенням, у зв`язку з чим у останнього виникло право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування відповідним майном.

Таким чином, з огляду на існування між сторонами договірних відносин на підставі договору оренди № 4 від 01.09.2016, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) позивачем орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди, б. 19-а.

Як передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем на підставі платіжного доручення № 141 від 12.09.2018 сплачено 8 000, 00 грн за оренду (вересень 2018), проте вказані кошти були повернуті позивачем з призначенням платежу: Повернення орендної плати по Договору № 4 від 01.09.2016, який є розірваний з 10.09.2018 .

Поряд з цим, ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на встановлені судом обставини у справі, з урахуванням встановлених обставин у справі № 910/15118/18 (рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/15118/18, яке набрало законної сили), суд вважає, що позовна вимога про визнання зобов`язання між Фізичною особою - підприємцем Виговською Оленою Станіславівною та Приватним підприємством Софітдент за Договором оренди №4 від 01.09.2016 припиненими з 10.09.2018 задоволенню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства Софітдент збитків, що виникли внаслідок пошкодження в приміщенні у розмірі 49 522, 00 грн. та витрат пов`язаних із залученням суб`єкта оціночної діяльності та складанням звіту у розмірі 2 800, 00 грн., суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач вказав на те, що протиправними діями відповідача, що виражені у незаконному проникненні до об`єкту приміщення та пошкодженням, останнім завдано шкоди в розмірі 49 522, 00 грн., що підтверджується Звітом № 7540 про незалежну оцінку вартості відновлення майна, за адресою: м. Київ, пр-т Правди, буд. 19-А.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині зазначив, що позивачем не було надано до суду жодного з документів на право власності на обладнання та інше майно, яке, нібито, було пошкоджено.

Крім того, наданий позивачем звіт про оцінку майна від 17.09.18 р. не містить переліку тих пошкоджень, які, на думку позивача, мали місце в орендованому приміщенні

Також відповідач вказав, що позивачем не було надано до суду жодного підтвердження стану приміщення під час укладення Договору оренди № 4 від 01.09.16 р.

Відповідач зазначив, ані позивачем ані експертом не було враховано в Звіті про оцінку майна від 17.09.18 р., що відповідно до п. 5.4 Договору оренди № 4 від 01.09.16 р., орендарем (тобто Відповідачем) був здійснений ремонт в орендованому приміщенні.

Отже, як зазначає відповідач, неможливо говорити про якісь пошкодження (тобто погіршення стану) приміщення, якщо об`єкт оренди було відповідачем відремонтовано (тобто поліпшення стану) під час оренди.

Позивач у свою чергу у відповіді на відзив, заперечив щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав, що відповідач не звертався до позивача із наміром здійснити поліпшення умов об`єкту оренди.

Згідно з ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10.

Як встановлено судом, позивачем долучено до позовної заяви копію Звіту № 7540 від 17.09.2018 про незалежну оцінку вартості відновлення майна, що виникли внаслідок пошкодження приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, Пр- т Правди, буд. 19-А, здійснений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Гармідаровою Ю.П.

Вказаний звіт складено на замовлення позивача - Виговської О.С .

У звіті, складеному на замовлення позивача, визначень вартість відновлення приміщення у розмірі 49 522, 00 грн.

Суд критично оцінює Звіт № 7540 від 17.09.2018 про незалежну оцінку вартості відновлення майна, оскільки він не містить повних, чітких та достатніх висновків (відповідей) щодо підтвердження фактів завдання шкоди приміщенню, належному позивачу, саме діями відповідача, а також висновків щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статями 74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Виговської Олени Станіславівни відмовити.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.07.2020.

Суддя М.Є.Літвінова