Рішення

від 06.07.2020 по справі 910/18490/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2020Справа № 910/18490/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом "TAGGART LIMITED" SIA (10 Kauguru Street, Riga, Latvia, 1046)

до: 1) Торгово-промислової палати України (вул. Велика Житомирська, 33, м. Київ, 01601)

2) Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680)

про визнання арбітражної угоди недійсною,

Представники сторін:

від позивача: Кешкентій Д.В.,

від відповідача-1: Суткович М.А.,

від відповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява "TAGGART LIMITED" SIA до Торгово-промислової палати України та Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсним арбітражного застереження щодо розгляду спорів в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, юридичної особи Торгово-промислова палата України, викладене у пункті 9 контракту № 26-ТЕ/Н від 22.12.2015 між "TAGGART LIMITED" SIA та Акціонерним товариством "Українська залізниця".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Торгово-промислової палати України та у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відсутня цивільна дієздатність та компетенція на прийняття справи до провадження судової арбітражної процедури за контрактом № 26-ТЕ/Н від 22.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 № 910/18490/19 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.01.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18490/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2020.

07.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов.

07.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов та клопотання про закриття провадження у справі.

В підготовче засідання 17.02.2020 з`явився представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 18.03.2020 та встановити позивачу строк до 02.03.2020 для надання відповіді на відзиви.

16.03.2020 на електронну пошту суду надійшла заява відповідача-1 про проведення засідання без представника відповідача-1.

В підготовче засідання 18.03.2020 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 27.04.2020.

23.04.2020 на електронну пошту суду від відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.04.2020 на електронну пошту суду від відповідача-1 надійшло повідомлення про описку у вказаному клопотанні.

27.04.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у задоволенні клопотання відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/18490/19 відмовлено.

В підготовче засідання 27.04.2020 з`явився представник відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 не з`явилися.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання задовольнити, відкласти підготовче засідання на 10.06.2020.

28.04.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 30.04.2020 клопотання участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/18490/19 суд повернув відповідачу-1.

10.06.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі на період карантину.

В підготовче засідання 10.06.2020 з`явилися представники відповідачів, представник позивача не з`явився.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження відмовити, у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання відмовити.

Представник відповідача-2 підтримав клопотання про закриття провадження від 07.02.2020 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що з системного аналізу положень пунктів 9.1 та 9.2 контракту № 26-ТЕ/Н від 22.12.2015, які є пов`язаними та доповнюють однин одного, вбачається, що сторонами було погоджено передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України саме будь-яких суперечок, які виникають у випадку розбіжностей по інтерпретації або виконанню цього контракту.

В той же час, визнання частини контракту, яким є оспорюване арбітражне застереження, недійсним, відповідно до положень ст.16 Цивільного кодексу України, є окремим видом захисту порушеного права чи інтересу сторони такого контракту, і не може бути віднесено до суперечок, які виникають з приводу розбіжностей по інтерпретації чи з приводу виконання контракту.

Отже, суд дійшов висновку, що питання визнання недійсності арбітражного застереження не охоплене змістом самого арбітражного застереження, викладеного у пункті 9.2 контракту, а сторонами було погоджено лише обмежене коло спірних питань, які можуть бути врегульовані шляхом переговорів та в подальшому, якщо сторони не дійшли згоди, такі спірні питання можуть бути передані на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до ст.2 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України; третейський суд - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; суд - відповідний орган судової системи держави.

З викладеного вбачається, що сторонами контракту не було погоджено передання будь-яких (всіх без виключення) спорів на вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

У пунктах 9.1. та 9.2. контракту сторонами було погоджено обмежене коло питань, які можуть бути передані на розгляд арбітражу - Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача-2 про закриття провадження відмовити у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник відповідача-1 заявив усне клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 175 та п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, обґрунтоване тим, що Міжнародний комерційний суд при Торгово-промисловій палаті України у своєму рішенні від 04.02.2020 у справі № 31/2019 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до "TAGGART LIMITED" SIA про стягнення 852 174,59 доларів США вже вирішив питання дійсності арбітражного застереження.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (тотожний позов).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої при розгляді справи №372/2230/17-ц від 22.08.2018, тотожними вважаються позови якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Підстава позову - це обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача. Предмет позову - матеріально - правові вимоги позивача до відповідача.

Судом встановлено, що предметом розгляду у справі № 31/2019 Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті України було стягнення з TAGGART LIMITED" SIA на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості за контрактом № 26-ТЕ/Н від 22.12.2015.

Разом з тим, у цій справі за позовом TAGGART LIMITED" SIA до Торгово-промислової палати України та Акціонерного товариства "Українська залізниця" предметом позову є визнання недійсним арбітражного застереження.

Враховуючи викладене та те, що предмет позову у справах №31/2019 та №910/18490/19 не є тотожним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі за наведених підстав.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження відмовити у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.07.2020.

23.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 про відмову у закритті провадження у справі № 910/18490/19.

Ухвалою від 01.07.2020 суд повернув Торгово-промисловій палаті України апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 про відмову у закритті провадження у справі № 910/18490/19, оскільки відповідачем-1 подано апеляційну скаргу на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

02.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 про відмову у закритті провадження у справі № 910/18490/19.

03.07.2020 на електронну пошту від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 заяву про приєднання до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 про відмову у закритті провадження у справі № 910/18490/19 повернуто Акціонерному товариству "Українська залізниця".

В судове засідання 06.07.2020 з`явилися представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про час та місце був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи через подання апеляційної скарги на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 про відмову у закритті провадження у справі відмовити через необґрунтованість у зв`язку з тим, що 01.07.2020 судом постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Представник відподвіача-1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою відповідача-2.

Розглянувши вказане клопотання відповідача-1, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частинами 2, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Враховуючи встановлені законодавством підстави для відкладення розгляду справи, а також враховуючи, що неявка відповідача-2 у даному випадку не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) та SIA "TAGGART LIMITED" (замовник) укладено контракт № 26-ТЕ/Н про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та надання рухомого складу і контейнерів для здійснення перевезень вантажів по території України та у міжнародному сполученні (надалі також - контракт), за умовами якого виконавець за дорученням замовника приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та надання власного рухомого складу і контейнерів для здійснення перевезень вантажів по території України, країн СБД та інших держав (послуги), а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах даного договору, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан власного рухомого складу і контейнерів та його повернення згідно із умовами даного договору (пункт 1.1 розділу 1 контракту).

Розділ 9 контракту містить арбітражне застереження, відповідно до якого:

9.1 Сторони погоджуються, що всі спори, які виникають у зв`язку із цим контрактом, вирішуються шляхом переговорів.

9.2. У випадку, якщо сторони не дійдуть згоди протягом 1 місяця з моменту виникнення спору, такий спір, який виникає щодо цього контракту або у зв`язку із ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

9.3. Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

9.4. Цей контракт регулюється і тлумачиться згідно із матеріальним правом України.

9.5. Арбітражний суд складається із одного арбітра.

9.6. Місце проведення засідання арбітражного суду місто Київ, Україна.

9.7. Мова арбітражного розгляду - українська, якщо сторони не дійдуть згоди про інше.

9.8. Всі втрати з ведення Арбітражного суду будуть покладені на сторону, визнану Арбітражним судом винною. .

Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по контракту (п. 11.1 розділу 11 контракту).

Додатковими угодами № 2 від 29.12.2017 та № 3 віл 13.12.2018 до контракту сторони продовжувати строк дії контракту - до 31.12.2018 та 31.12.2019 відповідно.

Судом встановлено, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 04.02.2020 у справі № 31/2019 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з SIA "TAGGART LIMITED" заборгованості у зв`язку з порушенням умов контракту № 26-ТЕ/Н від 22.12.2015 стягнуто з SIA "TAGGART LIMITED" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства "Українська залізниця" 831 231,91 дол. США заборгованості за контрактом, 20 942,68 дол. США штрафу та 14 971,33 дол. США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, вказане арбітражне застереження щодо розгляду спорів в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України є недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазнає, що у Торгово-промислової палати України як юридичної особи та у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відсутня цивільна дієздатність та компетенція на прийняття справи до провадження судової арбітражної процедури за контрактом № 26-ТЕ/Н від 22.11.2015.

На думку позивача, Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України не є тим судом, який відповідає критерію Конвенції та національних правових норм як суд, встановлений законом , оскільки не є юридичною особою, а структурним підрозділом юридичної особи - Торгово-промислової палати України. Крім того, Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України не є законодавством України, а є формою публічної угоди між сторонами. Однак, незважаючи на відсутність у контракті № 26-ТЕ/Н від 22.11.2015 положень щодо можливості односторонньої зміни його умов, відповідач односторонньо використовує Регламент 2018 року в той час, як сторони погодилися на умови Регламенту 2014 року. Крім того, позивач зазначає про те, що працівники Торгово-промислової палати України (третейські судді) не можуть бути не незалежними арбітрами, оскільки є матеріально зацікавленими особами у розгляді арбітражної справи.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідачі зазначають, що доводи позивача є безпідставними, необґрунтованими та надуманими.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Положеннями статті 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (стаття 207 Господарського кодексу України) .

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однією з підстав недійсності правочину згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, при цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", в редакції станом на вчинення оспорюваного правочину, до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні.

Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною у письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами.

Розділ 9 контракту № 26-ТЕ/Н від 22.11.2015 є арбітражною угодою у формі застереження (далі - "арбітражне застереження") у розумінні статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", відповідно до якого у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди протягом 1 місяця з моменту виникнення спору, такий спір, який виникає щодо цього контракту або у зв`язку із ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (п. 9.2).

Статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки N 1 і N 2 до цього Закону); "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів.

Додатком 1 до вказаного Закону є Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України , яким визначено, що Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.

До Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення:

- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також:

- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об`єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації.

Міжнародний комерційний арбітражний суд приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжнародних договорів України.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.

По справах, що підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді, голова Суду може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України має печатку із своїм найменуванням українською і англійською мовами та зображенням меча і терез правосуддя.

За приписами статті 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Торгово-промислова палата може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань. Одержаний нею прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а спрямовується на виконання її статутних завдань.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , при Торгово-промисловій палаті України діють Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія, діяльність яких регулюється законодавством України.

З наведеного вбачається, що статус Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України як суду, наділеного повноваженнями на розгляд вказаної вище категорії спорів, визначений законодавством, яке було чинним як на момент укладення спірної арбітражної угоди, так і на даний час.

При цьому, а ні положеннями національного законодавства, а ні міжнародного, як то Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958), наявність у арбітражу правового статусу юридичної особи не вимагається.

У даному випадку, стверджуючи про відсутність компетенції у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України через те, що він не зареєстрований як юридична особа, позивач фактично суперечить національному законодавству України, яке діяло на момент вчинення оспорюваного арбітражного застереження.

Твердження позивача про те, що Міжнародний комерційний арбітражний суд очевидно має бути відокремленим підрозділом (філією) юридичної особи - Торгово-промислової палати України є власними умовиводами позивача, які не можуть бути покладені в основу недійсності арбітражного застереження за наявності діючого законодавства, згідно з яким і вчинене таке арбітражне застереження.

Позивач жодними належними та допустимими доказами в порядку статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не підтвердив порушення закону шляхом визначення в оспорюваному арбітражному застереженні Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України як суду для вирішення спорів, що виникають з контракту № 26-ТЕ/Н від 22.11.2015.

Щодо доводів позивача про використання відповідачем Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України 2018 року, суд звертає увагу на таке.

По-перше, застосування арбітражним судом Регламенту при вирішенні конкретного спору між сторонами контракту № 26-ТЕ/Н від 22.11.2015 не може бути підставою недійсності арбітражного застереження, яке вчинено 22.11.2015.

Натомість, вказана обставина може бути підставою оспорювання в суді арбітражного рішення згідно з і ст. 34 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

По-друге, у арбітражному застереженні сторони погодили, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України без визначення конкретної його редакції, зміна якої з часом не є протиправною, враховуючи те, що Регламент є актом, який встановлює процесуальний розгляду арбітражного спору.

Щодо решти тверджень позивача стосовно зацікавленості та залежності працівників (третейських суддів) Торгово-промислової палати України, то суд зазначає, що ці доводи жодним чином не обґрунтовують недійсність арбітражного застереження.

Отже, серед усіх доводів позивача суд не встановив таких, які б свідчили про недійсність арбітражного застереження відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Поряд з викладеним, суд також звертає увагу, що визнання правочину недійсним господарським судом є наслідком його вчинення сторонами з порушенням закону.

Натомість, Торгово-промислова палата України не брала участі в оспорюваному правочині та відповідно жодним чином не порушувала прав "TAGGART LIMITED" SIA, тому суд дійшов висновку, що позивач безпідставно включив указану особу до складу відповідачів за цим позовом.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що позивач не довів перед судом відповідними засобами доказування наявності законних підстав для визнання недійсним арбітражного застереження щодо розгляду спорів в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, викладеного у пункті 9 контракту № 26-ТЕ/Н від 22.12.2015 між "TAGGART LIMITED" SIA та Акціонерним товариством "Українська залізниця". Натомість, доводи позивача суд вважає необґрунтованими, надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги "TAGGART LIMITED" SIA задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.07.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко