Рішення

від 02.07.2020 по справі 910/19086/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2020Справа № 910/19086/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕКСПО УКРАЇНА (пров. Бакинський, буд. 3, м. Київ, 04086) до фізичної особи-підприємця Бочкова Олексія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 ) про розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів,

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АРТЕКСПО УКРАЇНА , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Бочкова Олексія Геннадійовича, в якому просить суд розірвати договір № 1277 від 21.11.2017, укладений між ТОВ АРТЕКСПО УКРАЇНА та фізичною особою-підприємцем Бочковим Олексієм Геннадійовичем; стягнути з фізичної особи-підприємця Бочкова Олексія Геннадійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕКСПО УКРАЇНА грошову суму у розмірі 505102,00 грн, сплачену позивачем відповідно до договору № 1277 від 21.11.2017 та 43454,20 грн штрафу, передбаченого договором № 1277 від 21.11.2017.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1277 від 21.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2020. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такої) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 14.02.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі не отримано, копія ухвали суду направлялася судом за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача ( АДРЕСА_1 ), конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового відділення за закінченням встановленого строку зберігання .

25.02.2020 до суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (докази поштового відправлення вимоги про розірвання договору № 1277).

В підготовче засідання 27.02.2020 з`явився представник позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 910/19086/19 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2020.

У зв`язку із установленням в Україні карантину у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255), судове засідання у справі № 910/19086/19 призначено на 21.05.2020.

В судове засідання 21.05.2020 з`явився представник позивача. Додаткових клопотань з боку сторони позивача не заявлено, додаткових заяв не подано.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 21.05.2020 не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення копії ухвали про повідомлення про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача ( АДРЕСА_1), а також за адресою місцезнаходження відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві (вул. Антоновича, буд. 125, оф. 2, м. Київ, 03150). Копії ухвали суду про повідомлення про дату, час і місце судового засідання на 21.05.2020 повернулися до суду із відмітками поштового відділення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , адресат відсутній .

Ухвалою суду від 21.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 02.07.2020.

В судове засідання 02.07.2020 сторони не з`явилися.

Позивачем додаткових заяв, клопотань до суду не подано.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 02.07.2020 не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення копії ухвали про повідомлення про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача ( АДРЕСА_1), а також за адресою місцезнаходження відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві (вул. Антоновича, буд. 125, оф. 2, м. Київ, 03150). Копії ухвали суду про повідомлення про дату, час і місце судового засідання на 02.07.2020 повернулися до суду із відміткою поштового відділення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , адресат відсутній (вул. Антоновича, буд. 125, оф. 2, м. Київ, 03150), за закінченням встановленого строку зберігання ( АДРЕСА_1 ).

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання стороною поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

В процесі розгляду справи по суті відповідачем у справі також не надано будь-яких заяв чи клопотань, що стосувалися б необхідності з`ясування додаткових обставин у справі (відзив у тому числі). Кореспонденцію суду відповідач не отримував, при цьому у суду відсутні об`єктивні сподівання (очікування), що подальше відкладання справи відповідає засадам господарського судочинства, зазначеним в ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

21.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю АРТЕКСПО УКРАЇНА (замовник) та фізичною особою-підприємцем Бочковим Олексієм Геннадійовичем (виконавець) укладено договір, за умовами якого виконавець зобов`язався виконати за завданням замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити роботи по розробці CRM , що буде вестися згідно технічного завдання, наведеного у додатку до договору № 1.

Даний договір вступає в силу з дати підписання та діє до моменту повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань по договору або до моменту дострокового розірвання даного договору (п. 6.1. розділ 6 договору).

Згідно розділу 2 договору вартість робіт по даному договору складає 434542 грн. На протязі 15 банківських днів з моменту підписання договору замовник здійснює попередню оплату в сумі 56042 грн. На протязі 5 місяців з моменту підписання договору, замовником виконується оплата у розмірі по 75700 грн, на початку кожного місяця за попередній, не пізніше 10 числа кожного місяця.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. розділу 3 договору строк виконання робіт по договору складає 120 робочих днів (вісімдесят робочих днів) з моменту надходження передоплати у відповідності до п. 2.1. договору. Строк виконання робіт по договору може бути продовжено за згодою сторін. Роботи по даному договору вважаються виконаними виконавцем повністю з моменту прийому замовником по акту здачі-приймання робіт.

За умовами п. 5.1. розділу 5договору по завершенню робіт виконавець надає вихідні готового функціоналу програмного забезпечення згідно змісту, приведеному в п. 1.2. договору та підписаний зі своєї сторони акт здачі-прийому робіт.

Відповідно до п. 4.1.2., 4.1.5. п. 4.1. розділу 4 договору виконавець зобов`язаний якісно виконувати роботи в розмірі, передбаченому даним договором; передавати результат роботи замовнику на умовах даного договору.

Згідно із п.п. 4.3.2., 4.3.3. п. 4.3. розділу 4 договору замовник зобов`язаний своєчасно оплатити виконавцю роботу у порядку та у строки, встановлені розділом 2 договору; прийняти виконані виконавцем роботи у порядку та строки, встановлені розділом 5 договору.

Сторонами складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг, за умовами якого виконавець (відповідач) передав, а замовник (позивач) прийняв послуги з інтеграції принтерів у систему, а також із заміни білета відвідувача виставки. Вартість наданих послуг складає 29032,00 грн без ПДВ. Стосовно кількості та якості послуг сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно вимоги позивача від 09.04.2020 про дострокове розірвання договору позивачем висловлено вимогу про розірвання укладеного договору від 21.11.2017, надання доступу до репозитарію коду CRM-програми, повернення грошових коштів у розмірі 217000,00 грн та сплати пені у розмірі 43454,20 грн.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про не розроблення відповідачем дизайн-макету CRM системи, не виконання у повному обсязі зобов`язання, передбачені п. 5 технічного завдання Функціональні вимоги , неналежної якості виконаної роботи. При цьому зі змісту позову вбачається, що позивачем сплачено на користь відповідача за договором 534134,00 грн, натомість відповідачем виконано роботи на суму 29032,00 грн у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути 505102,00 грн сплачених коштів з урахуванням штрафу у розмірі 43454,20 грн, а також розірвати договір, укладений 21.11.2017 між позивачем та відповідачем.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем укладено договір від 21.11.2017, за умовами якого виконавець зобов`язався виконати за завданням замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити роботи по розробці CRM . Строк дії договору погоджено сторонами до моменту повного виконання зобов`язань або до моменту дострокового розірвання договору.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За умовами укладеного договору позивачем проведено оплату вартості робіт у загальному розмірі 534134,00 грн. При цьому відповідачем надано послуг за договором на суму 29032,00 грн, про що сторонами складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг, який підписано зі сторони відповідача без зауважень і застережень. Відповідачем доказів у спростування вказаних обставин не надано, доказів у підтвердження повного виконання умов договору у строк визначений договором, складення відповідного акту прийому-передачі робіт у відповідності до п. 5.1. розділу 5 договору відповідачем також не надано.

Таким чином, загальний розмір вартості послуг, які не були надані відповідачем, при цьому оплачені позивачем, складає 505102,00 грн.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, підставою розірвання договору згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України є істотне порушення договору його стороною. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору та шкоди, а й встановити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

За умовами п.п. 4.4.4 п. 4.4. розділу 4 договору замовник має право розірвати договір про виконання робіт, якщо ним виявлено істотні недоліки виконаної роботи або інші суттєві відступлення від умов договору.

Сторонами у п. 3.1. розділу 3 договору погоджено строк виконання робіт з боку відповідача, який не дотримано відповідачем та відповідно послуги за договором не надані у повному обсязі. Матеріали справи не містять відомостей підписання між сторонами акту прийому-передачі робіт за договором у відповідності до п. 3.3. розділу 3 договору, що свідчило б про виконання робіт за договором з боку виконавця (відповідача). Доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, з вищевикладених обставин вбачається, що відповідачем порушено строки виконання зобов`язань за договором, обставини ненадання відповідачем послуг ні в обумовлені договором строки, ні станом на момент звернення позивача до суду з позовом у своїй сукупності свідчать про істотне порушення договору з боку відповідача. При цьому відповідач не заперечує вказаних обставин.

Надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, а також умовам укладеного між сторонами договору, суд доходить висновку про те, що порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань свідчить про істотне порушення відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого позивач був позбавлений того на що він розраховував - отримання CRM-системи, яку планував використовувати у своїй господарській діяльності, виконавши при цьому із свого боку зобов`язання в частині оплати вартості послуг, що за наведених обставин є підставою для його розірвання на підставі ч. 2 ст.651 ЦК України.

Враховуючи встановлені обставини, надавши оцінку умовам спірного договору та урахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, суд доходить обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору від 21.11.2017 та стягнення з відповідача на користь відповідача грошових коштів 505102,00 грн, що були сплачені позивачем за умовами укладеного договору.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 43454,20 грн штрафу, то суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п. 7.3. розділу 7договору сторонами погоджено, що виконавець за вимогою замовника сплачує останньому пеню у розмірі 1% від вартості робіт за кожний день прострочки, але не більше 10% від вартості робіт, у випадку порушення строків виконання робіт по даному договору виконавцем.

Таким чином, сторонами погоджено сплату пені за вимогою замовника, яка висловлена позивачем у вимозі про дострокове розірвання договору від 09.04.2019. Вказана вимога не підписана позивачем у зв`язку з чим не може бути прийнята судом в якості належного доказу направлення позивачем вимоги про сплату пені з боку відповідача. Крім того, надана суду копія накладної № 0407033038200 від 15.04.2019 не містить підтверджуючих відомостей про направлення з боку позивача на адресу відповідача саме вимоги від 09.04.2019. На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про недотримання позивачем вимог п. 7.3. розділу 7 договору щодо направлення відповідачу вимоги про сплату пені у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій з відповідача задоволенню не підлягають. Матеріали справи не містять належних доказів направлення такої вимоги на адресу відповідача.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського суду міста Києва, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Розірвати договір від 21.11.2017 щодо розробки CRM, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АРТЕКСПО УКРАЇНА (пров. Бакинський, буд. 3, м. Київ, 04086, ідентифікаційний код 39251475) та фізичною особою-підприємцем Бочковим Олексієм Геннадійовичем ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 19.03.2004, свідоцтво про реєстрацію ФОП № 046490).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бочкова Олексія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 19.03.2014, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕКСПО УКРАЇНА (пров. Бакинський, буд. 3, м. Київ, 04086, ідентифікаційний код 39251475) 505102 грн 00 коп, сплачених за договором від 21.11.2017 та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7576 грн 53 коп, а всього 512678 (п`ятсот дванадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 53 (п`ятдесят три) коп.

4. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 13.07.2020.

Суддя В.О.Демидов