Рішення

від 01.07.2020 по справі 916/3574/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3574/19

Господарський суд Одеської області у складі судді - Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання - Тіщенко Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Сидоров О.В. ( довіреність №23-9/6 від 02.01.2020 р.)

від відповідача - Островерхов Д.О. (довіреність №23-9/6 від 02.01.2020 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3574/19

за позовом Державного підприємства Одеський морський торговельний порт ( 65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРПОУ - 01125666)

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНТЕХЕКО ( 61022, м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 2, код ЄДРПОУ 23754598)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 634 825,28 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019р. Державне підприємство Одеський морський торговельний порт звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕХЕКО , в якому просить суд:

- визнати недійсними додаткову угоду №1 від 29.12.2018р. та додаткову угоду №2 від 26.04.2019р. до договору про закупівлю послуг №КД-21051 від 03.12.2018р.;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕХЕКО на користь Державного підприємства Одеський морський торговельний порт штрафні санкції в розмірі 1 634 825,28 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 443,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство Одеський морський торговельний порт зазначає, що 03.12.2018р. між ДП Одеський морський торговельний порт та ТОВ Ентехеко було укладено договір про закупівлю №КД-21051, у відповідності до якого виконавець зобов`язався надати замовникові послуги, пов`язані з програмним забезпеченням (послуги з впровадження прикладного програмного забезпечення для уніфікованого управлінського обліку) із предметом закупівлі: Код ДК 021:2015 72260000-5 Послуги пов`язані з програмним забезпеченням (Послуги з впровадження програмного комплексу для облікової ERP-системи: Бухгалтерський та податковий облік за МСФЗ) , а замовник прийняти і оплатити такі послуги. П. 5.1. вказаного договору було встановлено строк надання виконавцем послуг - до 31.12.2018 р., що є однією із істотних умов договору та було обов`язковою умовою тендерної пропозиції, а відтак учасники мали враховувати дану умову при участі в тендері.

Разом з тим, 29.12.2018 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої продовжено строк надання послуг за Договором до 31.12.2019 р., а в подальшому, 26.04.2019 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №2, відповідно до умов якої строк надання послуг продовжено до 31.12.2019 р.

Позивач зазначає, що, в порушення вимог ч.4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , укладення додаткових угод відбулось без жодного документального підтвердження існування об`єктивних обставин, які б зумовили необхідність продовження строку надання послуг. Зміна строку виконання робіт за договором внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання коштів позивача і часу виконання надання послуг, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі .

Наявність підстав для визнання договору недійсним позивач обґрунтовує посиланням на ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі та визначає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням ч. 4 ст. 36 Закону.

Окрім цього, позивач зазначає, що окремим підтвердженням недійсності оспорюваних угод є порушення порядку здачі-приймання результатів робіт, оскільки, згідно умов Договору, підписанню актів здачі-приймання наданих послуг обов`язково передує складання уповноваженими представниками сторін протоколу з висновком про відповідність наданих послуг. Разом з тим, такі протоколи від 01.07.2019 р. та 17.07.2019 р. були складені та підписані неуповноваженою особою - Кульгою Д.А. , який не був уповноважений розпорядчим актом або довіреністю керівництва ДП Одеський морський торгівельний порт на прийняття даного виду робіт, а вказана функція не входила до його посадових обов`язків. Підписані протоколи не відповідають дійсності, оскільки послуги надані не в повному обсязі та не відповідають заявленим технічним вимогам.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, позивач зазначає, що, у зв`язку із наявністю підстав для визнання додаткових угод недійсними, існують підстави керуватись положеннями Договору про закупівлю послуг №КД-21051 від 03.12.2018р., згідно яких послуги мали бути надані в строк до 31.12.2018 р. Таким чином, позивач вважає несвоєчасним надання відповідачем послуг на третьому та четвертому етапах, у зв`язку з чим згідно вимог п. 6 ст. 232 ГК України позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно наданих послуг за кожен день прострочення (183 дні) в розмірі 1 182 502,08 грн. Окрім цього, відповідно до умов договору позивачем нараховано штраф в розмірі 7% від вартості несвоєчасно наданих послуг в розмірі 452 323,20 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2019 р. по справі №916/3574/19 позовну заяву передано на розгляд до Господарського суду Харківської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 р. по справі №916/3574/19 ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.12.2019 р. скасовано та справу направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2020 р. прийнято до розгляду позовну заяву ДП ОМТП до ТОВ ЕНТЕХЕКО про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 634 825,28 грн. та відкрито провадження у справі №916/3574/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2020 р.

03.03.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що на першому етапі виконання робіт замовником було висунуто нові, додаткові вимоги до програмного забезпечення, у зв`язку з чим відповідач звернувся до позивача із пропозицією продовження терміну надання послуг без збільшення вартості договору, після чого позивачем укладено з відповідачем (до закінчення терміну Договору) Додаткову угоду №1 від 29.12.2018 року без збільшення вартості Договору.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із листом №72 від 26.12.2018 р., в якому виклав пропозицію укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо надання послуг, посилаючись на відсутність затвердженого фінансового плану на 2019 рік. Відповідач прийняв пропозицію позивача шляхом укладення Додаткової угоди №2 від 26.04.2019 р. без збільшення вартості договору. Таким чином, зміна строку надання послуг, що є істотною умовою договору, відбулась за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що виключає нікчемність оспорюваних угод згідно ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі .

Окрім цього, 13.08.2019 р. ДП ОМТП повернув забезпечення виконання договору в розмірі 807 720,00 грн. згідно вимог п. 12.3 Договору, що підтверджується платіжним дорученням №1000000334 від 13.08.2019 р., та свідчить про прийняття позивачем наданих відповідачем послуг за договором та додатковими угодами до нього.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій, відповідач зазначає, що позивач необґрунтовано пов`язує факт порушення господарського зобов`язання з подіями, що можуть виникнути в майбутньому, в разі визнання судом додаткових угод недійсними. При цьому, вказує, що підставою для настання господарсько-правової відповідальності є вчинення правопорушення у сфері господарювання. Разом з тим, станом на день звернення позивача до суду та розгляду справи в суді, надання відповідачем послуг за межами терміну 31.12.2018 р. не є правопорушенням, і не може бути визнане таким до моменту набрання чинності рішенням суду щодо визнання недійсними додаткових угод, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, передчасними та не підлягають задоволенню.

До відзиву також додано рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 р. у справі №916/2739/18 та відзив ДП ОМТП у зазначеній справі (а.с. 148 - 158), в якому ДП ОМТП зазначало про наявність об`єктивних причин, що не давали змоги здійснити оплату за надані ТОВ ЕНТЕХЕКО послуги, а саме незатвердження фінансового плану на 2019 рік.

05.03.2020 р. у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 09.04.2020 р.

16.03.2020 р. від ДП ОМТП надійшла відповідь на відзив ТОВ ЕНТЕХЕКО , в якій позивач зазначив, що в ході розгляду справи №916/2739/19 портом було встановлено надання ТОВ ЕНТЕХЕКО послуг за договором №КД-21051 від 03.12.2018 р. не в повному обсязі. Більш того, прийняття даних послуг зі сторони замовника було вчинено з порушенням умов договору та норм чинного законодавства України не уповноваженими на те посадовими особами, шляхом зловживання посадовим становищем, у зв`язку з чим ДП ОМТП звернулось до правоохоронних органів із заявою від 09.01.2020 р. №20/7-8/30 про вчинення злочину, відповідно до якої на даний час слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020000000044 від 22.01.2019 р. Окрім цього, позивач не погоджується з доводами відповідача щодо наявності об`єктивних обставин, які зумовлювали укладення додаткових угод з продовженням строку надання послуг, у зв`язку з відсутністю документально підтверджених об`єктивних обставин необхідності, зазначаючи, що лист №72 від 26.12.2018 року, на який відповідач посилається, як на підставу для продовження терміну надання послуг, не містить посилань на об`єктивні обставини для такого продовження та взагалі не був отриманий позивачем.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідачем помилково ототожнюється строк дії договору (розділ 16 Договору КД-21051) із строком надання послуг за договором (розділ 5 Договору КД-21051), оскільки в листі позивача №25/06-295/812 від 24.04.2019 р. мова йшла про намір продовжити строк дії Договору КД-21051, визначеного у розділі 16, а предметом Додаткової угоди №2 від 26.04.2019 р. є внесення змін у п.п. 5.1 Договору, яким визначається саме строк надання послуг.

Також, позивач зазначає, що відсутність встановленої законом форми не позбавляє обов`язку виконавця документально підтвердити наявність об`єктивних обставин, що зумовлюють необхідність продовження строку надання послуг.

27.03.2020 р. до суду надійшли заперечення від ТОВ ЕНТЕХЕКО, в яких останній зазначає, що в справі №916/2739/19 Господарським судом Одеської області встановлено, що між ТОВ ЕНТЕХЕКО та ДП ОМТТП відбулись господарські операції з приводу надання послуг та сплати їх вартості за договором №КД-21051 від 03.12.2018 р. ДП ОМТП неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору, а саме не здійснив у встановлений строк сплату вартості фактично наданих послуг по Етапам ІІІ, IV в розмірі 6 461 760,00 грн. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду вказане рішення залишено без змін, рішення набрало чинності 25.02.2020 р. Таким чином, зазначені обставини підтверджують факт виконання ТОВ ЕНТЕХЕКО своїх господарських зобов`язань за договором. При цьому, сам позивач не вказує коли та що саме порушив відповідач, яке саме господарське зобов`язання не виконав чи неналежним чином виконав на дату подання позову.

Також відповідач вказує, що Додаткова угода №1 жодним чином не змінює умов щодо надання строків надання послуг, передбачених календарним планом (Додаток №3 до Договору). Окрім цього, зазначає, що особисто позивачем не заперечується наявність обставин, що мали місце в момент укладання Додаткових угод №1,2 та були підставою для продовження термінів надання послуг за договором, а саме затримки фінансування витрат, про що ДП ОМТП зазначалось при розгляді справи №916/2739/19.

Окрім цього, в розділі 16 Договору (п. 16.1) зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання його сторонами своїх зобов`язань, у зв`язку з чим посилання позивача на намір в листі №25/06-205/812 від 24.04.2019 р. продовжити строк дії саме договору, а не строк надання послуг, є нелогічним.

Відповідач також зазначив, що ст. 37 Закону України Про державні закупівлі , якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, встановлено випадки нікчемності договору про закупівлю. Однак, позивач просить суд визнати недійсними додаткові угоди до договору, а не сам договір. Окрім цього, такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є належним способом захисту прав та інтересів, встановлених законом.

Неотримання позивачем листа №72 від 26.12.2018 р. та порушення самим позивачем строків оприлюднення внесення змін до договору не є обставинами, що можуть прямо чи опосередковано впливати на дійсність чи недійсність укладених правочинів та бути підставою для притягнення відповідача до відповідальності.

Відповідно до роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, викладеного в листі №3302-06/3430706 від 27.10.2016 р., замовник самостійно визначає форму документального підтвердження обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов`язань щодо передання товарів, виконання робіт, надання послуг. Уклавши зазначені додаткові угоди, позивач (замовник) самостійно прийняв зазначені вище документи, як такі, що є достатнім підтвердженням наявності обставин, що спричинили продовження строку надання послуг за договором, та необхідним для укладення додаткових угод.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені та штрафу, то відповідач зазначив, що позивач не врахував, що кожен з етапів послуг за договором, в тому числі 3-й та 4-й етапи, має окремо зазначений строк надання відповідно до Календарного плану (додаток №3 до Договору).

06.04.2020 р. від позивача та 08.04.2020 р. від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

09.04.2020 р. судове засідання по справі не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 07.04.2020 р., про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

13.04.2020 р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на грошові кошти в межах суми стягнення 1 634 825,28 грн., які належать ТОВ ЕНТЕХЕКО , і знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських, або інших кредитно-фінансових установах на території України.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду №97 від 13.04.2020, у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 07.04.2020 на тривалому лікарняному, з метою дотримання строків, визначених ст. 140 ГПК України, було призначено повторний автоматичний розподіл заяви про забезпечення позову, відповідно до якого заяву передано на розгляд судді Волкова Р.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2020 року у справі №916/3574/19 (суддя Волков Р.В.) в задоволенні заяви ДП ОМТП про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2020 року призначено підготовче засідання у справі на 14.05.2020 р. При цьому, вирішуючи питання щодо дати судового засідання, суд врахував встановлення на всій території України карантину до 11.05.2020 р. та клопотання сторін від 06.04.2020р. та 08.04.2020р. про відкладення розгляду справи поза межі карантину.

12.05.2020 р. від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04.06.2020 р.

03.06.2020 р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із продовженням карантину на території України.

Протокольною ухвалою суду від 04.06.2020 р. клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи по суті відкладено на 01.07.2020 р., про що ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2020 р. повідомлено ДП ОМТП в порядку ст. 120 ГПК України.

23.06.2020 р. від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив суд при винесенні рішення у справі враховувати висновки щодо застосування норм права, а саме доктрини (принципу) venire contra factum proprium , зазначивши, що дії позивача (який уклав договір №КД-21051 від 03.12.2018 р. та додаткові угоди №1,2 до нього, в яких пролонгував строк надання послуг, в тому числі сам, ініціюючи таку зміну (лист ДП ОМТП №25/26-205/812 від 24.04.2020 р.), прийняв надані послуги без будь-яких претензій та зауважень, повернув відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про публічні закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання позивачем договору в повному обсязі, заперечував в процесі розгляду справи №916/2739/19 в суді лише тим, що не може сплатити за надані послуги у зв`язку з відсутністю затвердженого фінансового плану, а згодом пред`являє позов про визнання недійсними таких додаткових угод та стягнення штрафних санкцій) є недобросовісними.

В судовому засіданні 01.07.2020 р.:

- представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити;

- представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, визначених у заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.12.2018р. між ДП Одеський морський торговельний порт , в особі в.о. заступника директора (з правових питань) Пастухова А.А., що діє на підставі довіреності №23-11/51 від 13.09.2018р. (надалі - замовник), та ТОВ ЕНТЕХЕКО , в особі директора Павлюченко М.А., що діє на підставі Статуту (надалі - виконавець), було укладено договір про закупівлю №КД-21051 (надалі - договір), у відповідності до якого виконавець зобов`язався надати замовникові послуги пов`язані з програмним забезпеченням (послуги з впровадження прикладного програмного забезпечення для уніфікованого управлінського обліку) із предметом закупівлі: Код ДК 021:2015 72260000-5 Послуги пов`язані з програмним забезпеченням (Послуги з впровадження програмного комплексу для облікової ERP-системи: Бухгалтерський та податковий облік за МСФЗ) , а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.4 договору, обсяг закупівлі за договором може бути зменшено в залежності від реального фінансування видатків замовника, про що укладається додаткова угода.

Положеннями п. 2.1 договору встановлено обов`язок виконавця надати замовнику послуги, якість та об`єм яких відповідає умовам, висунутим замовником та узгодженим з виконавцем, що визначено у загальних технічних вимогах (додаток №1), які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціни на послуги встановлюються в національній валюті України та визначаються окремо по кожному етапу надання послуг (п.3.1 договору).

Умовами п. 3.2 договору визначено, що ціною договору є загальна вартість послуг за даним договором, яка визначена у додатку №2, що є невід`ємною частиною даного договору, та становить 16 154 400,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 692 400,00 грн.

За умовами п.4.1 договору, авансування за договором здійснюється поетапно.

Окрім цього, згідно Додатку №2 до Договору встановлено виконання робіт у чотири етапи та вартість кожного із етапів.

Відповідно до п.4.3 договору, оплата за кожний наступний виконаний етап надання послуг сплачується виконавцю протягом п`яти банківських днів, за умови підписання акту здачі-приймання наданих послуг за кожний етан, па підставі виставленого рахунку від вартості послуг, зазначеної у додатку 2.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що фінансування видатків за договорам здійснюється за умовами наявності затвердженою фінансового плану, та в межах суми видатків, передбаченим таким фінансовим планом.

У відповідності до п. 5.1 та п. 5.7 договору строк надання послуг встановлено до 31.12.2018 року. Обсяг надання послуг визначений у загальних технічних вимогах (додаток №1) та у календарному плані надання послуг (додаток №3), що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги згідно з актом здачі-приймання наданих послуг, а у підпункті 6.2.2 пункту 6.2 договору передбачено, що замовник має право зменшити обсяг закупівлі та ціну цього договору залежно від реального фінансування видатків.

За змістом пункту 6.3 договору виконавець зобов`язався забезпечити надання послуг у строк, встановлений цим договором; забезпечити надання послуг, якість та об`єм яких відповідає умовам, встановленим цим договором, а у підпункті 6.4.2 пункту 6.4 передбачено право замовника на дострокове надання послуг за письмовим погодженням замовника.

Згідно п. 7.1 договору, результати послуг підлягають оформленню та здачі виконавцем замовнику після закінчення дії договору.

Згідно п. 7.2. договору, приймання результатів наданих послуг здійснюється з урахуванням їх відповідності Загальним технічним вимогам на підставі Протоколу з висновком про відповідність наданих послуг.

Згідно п. 7.3 договору, приймання результатів наданих Виконавцем послуг за етапами здійснюється уповноваженими представниками Сторін (зі складу робочої групи, створеної відповідно до положень Загальних технічних вимог) впродовж п`яти робочих днів з моменту отримання від Виконавця оформленого акту. Оцінка та висновки про відповідність (невідповідність) наданих послуг вимогам Загальних технічних вимог та Календарному плану надання послуг (Додаток №1, 3 до цього Договору) завершується складанням Протоколу з висновком про відповідність (невідповідність) наданих послуг. Також у протоколі зазначається перелік необхідних доопрацювань із строками їх виконання, у разі виявлення невідповідностей наданих послуг вимогам Загальних технічних вимог та Календарному плану надання послуг (Додаток №1,3 до цього Договору).

Документом, що підтверджує надання послуг за виконаним етапом календарного плану є акт здачі-приймання наданих послуг, який підписується представниками обох сторін договору (пункт 7.4).

Згідно п. 7.5. договору, Замовник протягом 10 календарних днів із дня отримання від Виконавця акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний направити Виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від його підписання та приймання послуг.

Згідно п. 7.6. договору, мотивована відмова подається Виконавцем у випадку, якщо надані послуги не відповідають умовам цього Договору (в межах встановленого обсягу наданих послуг, визначених Загальними технічними вимогами та Календарним планом надання послуг до Договору). Мотивована відмова має бути представлена Замовником Виконавцеві письмово разом з Протоколом, складеним представниками Сторін відповідно до положень пункту 7.3. цього Договору. Виконавець , у свою чергу, протягом п`яти календарних днів з моменту отримання від Замовника таких письмової мотивованої відмови та протоколу має або визнати їх або відхилити, про що повідомити Замовника письмово.

Згідно п. 7.7 договору, у разі визнання Виконавцем мотивованої відмови Замовника від прийому наданих послуг, Сторонами протягом п`яти календарних днів складається двосторонній акт про недоліки (в межах встановленого обсягу наданих послуг, визначених Загальними технічними вимогами до цього Договору) із зазначенням термінів виконання та переліку недоліків прийнятих послуг.

Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо порушення відбулося не з їхньої вини. Під порушенням зобов`язань за цим договором мається на увазі як невиконання, так і неналежне виконання (тобто виконання з порушенням умов цього договору) сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 8.1).

Згідно п. 14.1 договору будь-які зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 16.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Згідно п. 17.9 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі .

П. 18 договору узгоджено, що невід`ємною частиною договору є загальні технічні вимоги (додаток № 1), протокол угоди про договірну ціну (додаток № 2) та календарний план надання послуг (додаток № 3).

На виконання вказаного договору, між сторонами було складено та підписано акти здачі-приймання наданих послуг, згідно яких відповідачем були надані, а позивачем - прийняті послуги за Етапами 1-2, які визначені у протоколі угоди про договірну ціну та календарному плані, що є додатками до договору №2, №3, на загальну суму 9 692 640 грн., а саме:

- акт №1 від 17.12.2018 року на суму 2423160 грн. (надання послуг за Етапом І),

- акт №2 від 22.12.2018р. на суму 7269480грн. (надання послуг за Етапом ІІ)

Платіжними дорученнями від 10.01.2019р. №1666 та №1667 позивачем було здійснено відповідачу оплату за надані послуги згідно першого і другого етапів договору №КД-21051 від 03.02.2018р. в загальній сумі 9 692 640 грн.

26.12.2018р. ТОВ ЕНТЕХЕКО звернулось до ДП ОМТП з листом № 72, в якому, зазначивши про те, що в процесі реалізації послуг, були виявлені додаткові вимоги, які потягнуть за собою додаткові роботи на наступних етапах впровадження, просило укласти додаткову угоду до договору №КД-21051 від 03.02.2018р. на продовження термінів надання послуг до 31.07.2019р. без збільшення вартості договору.

29.12.2018 року між ДП Одеський морський торговельний порт , в особі в.о. заступника директора (з правових питань) Пастухова А.А., що діє на підставі довіреності №23-11/51 від 13.09.2018р. та ТОВ ЕНТЕХЕКО , в особі директора Павлюченко М.А., що діє на підставі Статуту, було укладено Додаткову угоду №1 до Договору на закупівлю послуг №КД-21051 від 03.12.2018 р., якою внесено зміни до п.п. 5.1. Договору та встановлено строк надання послуг до 30.07.2019 р. В іншій частині умови Договору змін не зазнали.

До даної угоди сторони уклали в новій редакції додаток № 1 до договору - календарний план надання послуг

Актом здачі-прийняття наданих послуг № 3 від 18.07.2019р. сторони засвідчили надання відповідачем послуг та, відповідно, прийняття позивачем послуг за договором №КД-21051 від 03.12.2018 р. згідно 3 етапу на суму 4 846 320грн.

Листом № 25/06-205/812 від 24.04.2019р. в.о. директора ДП ОМТП Войтко В.О. звернувся до директора ТОВ ЕНТЕХЕКО Павлюченко М.А. з пропозицією підписати додаткову угоду до договору №КД-21051 від 03.12.2018 р., якою продовжити строки дії договору. В обгрунтування такої пропозиції було покладено відсутність затвердженого фінансового плану на 2019р. та зазначалось, що оплата по договору буде здійснюватись після узгодження фінплану.

На підставі викладеного, 26.04.2019 р. між ДП Одеський морський торговельний порт та ТОВ ЕНТЕХЕКО укладено Додаткову угоду №2 до Договору на закупівлю послуг №КД-21051 від 03.12.2018 р., якою внесено зміни до п.п. 5.1 Договору та встановлено строк надання послуг до 31.12.2019 р.

Актом здачі-прийняття наданих послуг № 4 від 07.08.2019р. сторони засвідчили надання відповідачем послуг та, відповідно, прийняття позивачем послуг за договором №КД-21051 від 03.12.2018 р. згідно 4 етапу на суму 1 615 440грн.

Вважаючи, що укладання додаткових угод № 1 від 29.12.2018р. та № 2 від 26.04.2019р. до договору №КД-21051 від 03.12.2018 р. відбулось із порушенням вимог ч.4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , а саме: без жодного документального підтвердження існування об`єктивних обставин, що зумовлюють необхідність продовження строку надання послуг, що є підставою для їх нечинності згідно ч. 1 ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі , позивач і звернувся до господарського суду із даним позовом, в якому просить визнати недійсними зазначені додаткові угоди до договору та, як наслідок, стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків надання послуг за договором.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказує, що позов штучно направлений на призупинення сплати заборгованості за договором №КД-21051 від 03.12.2018 р., зазначаючи, що рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 р. по справі № 916/2739/19, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 р., було частково задоволено позов ТОВ ЕНТЕХЕКО , стягнуто з ДП ОМТП на користь ТОВ ЕНТЕХЕКО 6461760, 00 грн. основного боргу за несплату 3-4 етапів наданих послуг договором №КД-21051 від 03.12.2018 р., 22704,68 грн. 3% річних та 128128, 74 грн. пені. При цьому, під час розгляду справи судами досліджувалось та було встановлено належне виконання ТОВ ЕНТЕХЕКО своїх обовязків за договором (з урахуванням додаткових угод) та встановлено порушення ДП ОМТП свого обовязку щодо оплати за надані послуги у встановлені договором строки. В обгрунтування відзиву у господарському суді першої інстанції у справі № 916/2739/19 портом було покладено саме п. 4.5 договору, яким передбачено, що фінансування видатків за договорам здійснюється за умови наявності затвердженою фінансового плану, та в межах суми видатків, передбаченим таким фінансовим планом, що є відкладальною обставиною. При цьому, під час розгляду судами справи № 916/2739/19, портом не заперечувалось наявність обставин, що мали місце в момент укладання Додаткових угод №1,2, та були підставою для продовження термінів надання послуг за договором, а саме затримки фінансування витрат. Таким чином, відповідач зазначає про недобросовісність дій позивача при зверненні до суду із даним позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору №КД-21051 від 03.12.2018 р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до приписів ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать ( ч.1 ст. 144 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобовязання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Ч. 1 ст 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України)

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Доказами схвалення правочину можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості посилань позивача щодо недійсності вказаних додаткових угод, суд виходить з наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України Про публічні закупівлі .

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами частини 4 статті 36 вказаного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, законом встановлено обмеження щодо внесення змін до істотних умов договору про закупівлю та визначено перелік обставин, коли такі істотні умови підлягають зміні за погодженням сторонами договору.

Так, позивач в обгрунтування позовних вимог, зазначає, що укладення Додаткової угоди №1 від 29.12.2018 р. та додаткової угоди № 2 від 26.04.2019р. до договору №КД-21051 від 03.12.2018 р. відбулось із порушенням вимог ч.4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , а саме: без жодного документального підтвердження існування об`єктивних обставин, що зумовлюють необхідність продовження строку надання послуг.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю роз`яснено, що згідно п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Разом з тим, форма документального підтвердження об`єктивних обставин Законом не визначена, оскільки вона залежить саме від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому, замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства.

Водночас, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 631 ЦК України, згідно з якою строком є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, продовження дії договору про закупівлю можливе у разі, коли строк його дії не закінчився у встановленому чинним законодавством порядку.

Так, позивачем до суду не надано доказів, які б свідчили про встановлення ним, як замовником послуг, форми документального підтвердження об`єктивних обставин, які зумовили продовження строку дії виконання зобов`язання, та недотримання відповідачем вказаної форми при наданні пропозиції щодо продовження строку надання послуги.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне дослідити оспорювані додаткові угоди до договору та обставини, що передували їх укладанню.

Так, в матеріалах справи наявний лист відповідача №72 від 26.12.2018р., в якому зазначено, що в процесі реалізації послуг за договором були виявлені додаткові вимоги, які потягнуть за собою додаткові роботи на наступних етапах впровадження, у зв`язку з чим існує необхідність укладення додаткової угоди до договору на продовження термінів надання послуг до 31.07.2019 р. без збільшення вартості Договору.

Відповідач стверджує, що на підставі зазначених обставин щодо необхідності проведення додаткових робіт, між сторонами було погоджено укласти додаткову угоду № 1 від 29.12.2018р., якою було внесено зміни до п.п. 5.1. Договору та встановлено строк надання послуг до 30.07.2019 р. В іншій частині умови Договору змін не зазнали.

До даної угоди сторони уклали в новій редакції додаток № 1 до договору - календарний план надання послуг.

Зазначений додаткова угода та додаток № 1 - календарний план підписано уповноваженими представниками сторін: від ДП ОМТП в.о. заступника директора Пастуховим А.А., від ТОВ ЕНТЕХЕКО директором Павлюченко М.А., та скріплено печатками сторін.

Листом № 25/06-205/812 від 24.04.2019р. в.о. директора ДП ОМТП Войтко В.О. звернувся до директора ТОВ ЕНТЕХЕКО Павлюченко М.А. з пропозицією підписати додаткову угоду до договору №КД-21051 від 03.12.2018 р., якою продовжити строки дії договору. В обгрунтування такої пропозиції було покладено відсутність затвердженого фінансового плану на 2019р. та зазначалось, що оплата по договору буде здійснюватись після узгодження фінплану.

На підставі викладеного, 26.04.2019 р. між ДП Одеський морський торговельний порт , в особі в.о. заступника директора (з правових питань) Пастухова А.А., що діє на підставі довіреності №23-11/51 від 13.09.2018р. та ТОВ ЕНТЕХЕКО , в особі директора Павлюченко М.А., що діє на підставі Статуту, було укладено Додаткову угоду №2 до Договору на закупівлю послуг №КД-21051 від 03.12.2018 р., якою внесено зміни до п.п. 5.1 Договору та встановлено строк надання послуг до 31.12.2019 р. При цьому, до зазначеної додаткової угоди не було укладено в новій редакції додатку № 1 -календарного плану надання послуг.

З огляду на що, суд доходить висновку, що додаткові угоди №1 від 29.12.2018 р. та № 2 від 26.04.2019р. до договору №КД-21051 від 03.12.2018 р., підписані уповноваженими особами сторін, в тому числі, уповноваженою особою позивача - в.о. заступника директора ДП ОМТП Пастуховим А.А.

При цьому, суд зазначає, що додаткову угоду № 2 від 26.04.2019р. було укладено саме за пропозицією позивача-у звязку із відсутністю затвердженого фінансового плану на 2019р., що вказує на безпідставність посилань останнього на відсутність обєктивних обставин на укладання зазначеної додаткової угоди.

Що стосується посилань позивача на те, що лист ЕНТЕХЕКО №72 від 26.12.2018р. портом не отримувався, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи відповідь начальника відділу діловодства ДП ОМТП , то наведене не спростовує наявності існування об`єктивних обставин, що спричинили необхідність продовження строку дії договору, що підтверджено підписанням уповноваженої особи порту додаткової угоди № 1 від 29.12.2018р.

Таким чинном, підписанням зазначених угод сторони фактично підтвердили існування об`єктивних обставин, що спричинили необхідність продовження строку надання послуг за договором, що є підставою для відхилення доводів позивача про порушення п. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , оскільки зазначеним пунктом прямо передбачено можливість продовження строку дії договору за наявністю таких підстав.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що після підписання оскаржуваних додаткових угод до договору відбулось їх наступне схвалення позивачем шляхом підписання актів здачі-прийняття наданих послуг: № 3 від 18.07.2019р. та № 4 від 07.08.2019р., якими сторони засвідчили надання відповідачем послуг та, відповідно, прийняття позивачем послуг за договором №КД-21051 від 03.12.2018 р. згідно 3 етапу на суму 4 846 320грн., згідно 4 етапу на суму 1 615 440грн.

Зазначені акти підписано уповноваженими представниками без будь-яких зауважень:від ДП ОМТП в.о. заступника директора Пастуховим А.А., від ТОВ ЕНТЕХЕКО директором Павлюченко М.А., та скріплено печатками сторін.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що протоколи № 2019-07-01 від 01.07.2019р. та № 2019-07-17 від 17.07.2019р. були складені та підписані неуповноваженою особою позивача та програмне забезпечення має певні недоліки, оскільки по- перше: матеріали справи не містять доказів складання мотивованої відмови позивача від прийняття наданих послуг або двостороннього акту про недоліки, як то передбачено п. 7.5-7.7 договору, по-друге: матеріали справи містять підписані уповноваженими посадовими особами сторін, в тому числі позивача, акти здачі-прийняття наданих послуг: № 3 від 18.07.2019р. та № 4 від 07.08.2019р. за договором №КД-21051 від 03.12.2018р.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача щодо наявності правових підстав для визнання оспорюваних угод недійсними у зв`язку із прийманням робіт неуповноваженою на те особою, шляхом підписання відповідних протоколів, оскільки питання щодо перевищення уповноваженою позивачем посадовою особою повноважень на підписання протоколів чи зазначення в них відомостей, що не відповідають дійсності, може мати правові наслідки лише при вирішенні питання щодо якості та повноти надання ТОВ ЕНТЕХЕКО послуг згідного умов договору чи щодо наявності правових підстав для виконання ДП ОМТП обов`язку із сплати за надані послуги. При цьому, ні умови укладеного договору, ні положення чинного законодавства не пов`язують дійсність додаткових угод, які є невід`ємною частиною укладеного між ДП ОМТП та ТОВ ЕНТЕХЕКО з дотриманням порядку приймання робіт за таким договором.

Що стосується посилань позивача на те, що посадовими особами ДП ОМТП здійснено зловживання своїм службовим становищем, шляхом підписання актів здачі-приймання надання послуг за договором, в підтвердження чого надано до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по матеріалам кримінального провадження № 12020000000044 від 25.02.2020р. (т. 1 а.с. 195), то суд не приймає зазначений документ, як доказ, що має підтверджувати наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод, оскільки повідомлення про вчинення кримінального правопорушення не є достатньою підставою для висновку щодо зловживання вказаними особами службовим становищем, так як виключно обвинувальний вирок суду встановлює наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Та, взагалі, із тексту наданого витягу вбачається, що він складений згідно заяви в.о. директора ДП ОМТП до правоохоронних органів з посиланням на зловживання посадовими особами ДП ОМТП своїм службовим становищем шляхом підписання актів здачі-приймання надання послуг, чим спричинено державі тяжкі наслідки. Разом з тим, у витязі зазначено, що зловживання відбулось на підставі договору про закупівлю послуг №КД-20979 від 24.10.2018 р., тоді як позов у даній справі заявлено про визнання недійсними додаткових угод за догоаором №КД-21051 від 03.12.2018р.

Додатковим підтвердженням схвалення та погодження позивачем договору разом із додатковими угодами до нього є наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 1000000334 від 13.08.2019р., згідно якого - на виконання п. 12.3 договору - позивачем було повернуто відповідачу 807 720грн. із зазначенням в призначенні платежу: повернення забезпечення виконання договору №КД-21051 від 03.12.2018 р. (згідно службової записки № 25/06-360 від 13.08.2019р.)

Також, суд, при розгляді справи не враховує обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 р. по справі № 916/2739/19, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 р., оскільки станом на даний час воно не набрало законної сили, враховуючи, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2020 р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 916/2739/19 скасовано, справу № 916/2739/19 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо клопотання відповідача про застосування принципу venire contra factum proprium , суд зазначає наступне.

Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних та господарських правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Приймаючи до уваги, те, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 р. по справі № 916/2739/19 не набрало законної сили на час вирішення даного спору, суд не вбачає підстав для застосування принципу venire contra factum proprium

Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними додаткових угод №1 від 29.12.2018 р. та № 2 від 26.04.2019р. до договору №КД-21051 від 03.12.2018 р.

У суду також відсутні підстави для задоволення похідних вимог у вигляді стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 1 634 825,28грн., з яких: штраф - 6 461 760грн., пеня - 1 182 502,08грн., оскільки , враховуючи відсутність правових підстав для визнання додаткових угод недійсними, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було порушено строків надання послуг, встановлених п. 5.1. договору №КД-21051 від 03.12.2018 р. в редакції додаткових угод №1 від 29.12.2018 р. та № 2 від 26.04.2019р.

При цьому, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищевикладене, суд не надає правову оцінку іншим доводам та запереченням учасників справи, оскільки вони не впливають на вирішення справи по суті.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі повно та всебічно досліджених наявних в матеріалах доказів, встановлених між сторонами правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Державного підприємства Одеський морський торговельний порт ( 65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРПОУ 01125666) до товариство з обмеженою відповідальністю ЕНТЕХЕКО (61022, м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 2, код ЄДРПОУ 01125666) про визнання недійсними додаткових угод №1 від 29.12.2018р. та №2 від 26.04.2019р. до договору про закупівлю послуг №КД-21051 від 03.12.2018 року та стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 634 825,28 грн. - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13 липня 2020 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко