Ухвала

від 13.07.2020 по справі 926/1734/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 926/1734/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія"

на рішення Господарського суду Чернівецької області

(суддя Гончарук О.В.)

від 16.12.2019

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Хабіб М.І., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.)

від 17.03.2020

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача :

1. ОСОБА_3 ,

2. ОСОБА_4

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2019 у справі № 926/1734/19 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2019 у справі № 926/1734/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Раделія", оформлене протоколом від 15.01.2018 № 1.

13.06.2020 ТОВ "Раделія" звернулося з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 926/1734/19, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

23.06.2020 касаційну скаргу зареєстровано та передано судді-доповідачу Кондратовій І.Д., визначеному в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі ТОВ "Раделія":

1) цитує положення статті 58 Конституції України, пункту 3 частини 1 статті 20, частини 2 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України, статей 58, 50 Закону України "Про господарські товариства" та пункти 2.8, 2.13, 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4;

2) стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив норми пункту і частини 1 статті 62 та пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (зазначає статті відповідно до редакції Закону, яка втратила чинність на момент відкриття провадження судом першої інстанції), при цьому не наводить належного правового обґрунтування порушення судом цих норм права;

3) зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з приводу застосування норми права щодо повідомлення учасника про загальні збори ТОВ, його участі у них, проте не зазначає, норму якого закону неправильно застосовано судом;

4) зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовив скаржнику у задоволенні клопотання про витребування доказів, водночас не наводить, які саме докази не витребував суд за цим клопотанням, обмежившись посиланням, що це, зокрема, копії свідчень колишніх співробітників.

Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

1. Щодо підстав касаційного оскарження.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ (надалі - Закон від 15.01.2020 № 460 - ІХ), згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень та вимоги до змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Так, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржувано-му судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції мають зазначатися підстава (підстави) касаційного оскарження судових рішень, а саме:

1) насамперед, вказується, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

2) також має міститися посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:

- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга в частині обґрунтування підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку містить лише виклад фактичних обставин справи, що встановлені судами та обставини, що були відхилені ними; цитати нормативних актів та постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4; із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, а тому залишається без руху відповідно статті 174, частини 2 статті 292 цього Кодексу.

2. Щодо судового збору.

Крім того, Верховний Суд, перевіривши матеріали касаційної скарги, встановив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "Раделія" до Господарського суду Чернівецької області у 2019 році.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3 842,00 грн (200 % від 1 921,00 грн).

До касаційної скарги заявник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України для надання строку на усунення встановлених недоліків, зокрема, і в частині сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Водночас Кабінетом Міністрів України на усій території України з 12.03.2020 до 31.07.2020 установлено карантин, пов`язаний із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, від 14.05.2020 № 377, від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення роз-міру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відтак, Верховний Суд встановлює скаржнику строк для усунення встановлених недоліків десять днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлений Кабінетом Міністрів України.

При цьому Верховний Суд роз`яснює скаржнику, що за можливості, він не позбавлений права усунути недоліки поданої ним касаційної скарги у менший строк, ніж строк карантину.

Керуючись нормами статті 234, пункту 5 частини 2 та пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292, пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія" на рішення Господарського суду Чернівецької області та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 926/1734/19 залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Раделія" строк десять днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

1) подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи;

2) надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн.

3. Роз`яснити скаржнику, що, за можливості, він не позбавлений права подати заяву про усунення недоліків скарги у менший строк, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова