Ухвала

від 09.07.2020 по справі 308/5786/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5786/19

1-кс/308/3003/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 розглянувши клопотання третьої особи власника майна щодо якого вирішено питання про арешт ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , звернувся із клопотанням до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Клопотання мотивуєтим,що 26березня 2020року ухвалоюслідчого суддіУжгородського міськрайонногосуду заклопотанням слідчогов ОВС2відділення слідчоговідділу УСБУкраїни вЗакарпатській областімайора юстиції ОСОБА_6 ,погодженого зпрокурором відділупрокуратури Закарпатськоїобласті,у кримінальномупровадженні заознаками складукримінальних правопорушеннюпередбачених ч.2ст.367,ч.1ст.367,ч,2ст.201-1КК України,відомості проякі внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 22019070000000049,накладено арештна тимчасововилучене майно,а саме:СМR№1130058в 5екз.;рахунок (інвойс)№2від 17.01.2020року додоговору №1від 01.03.2020року;специфікацію дорахунку №2від 17.01.2020року (вчотирьох екземплярах);фітосанітарний сертифікат№60/076048/АЕ-190151;сертифікат пропоходження лісоматеріалівта виготовленняз низпиломатеріалів дляздійснення експортнихоперацій №ЗК587606;вантажу вигляді14пачок обрізногопиломатеріалу згідноспеціфікації;вантажний автомобільмарки «Іvеkо»р.н. НОМЕР_1 ,кузов НОМЕР_2 ;причіп марки«Кrоnе»р.н. НОМЕР_3 кузов НОМЕР_4 .

Заявник вказує, при розгляді клопотання про арешт майна він, як власник майна, у судовому засіданні не був, є приватним підприємцем (згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця додається) має у власності вантажний спеціалізований сідловий тягач марки «Іvеко», реєстраційний номерний знак р.н. НОМЕР_5 кузов НОМЕР_2 , свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 29.09.2018. З метоюздійснення перевезеньвантажів орендуєпричіп марки«Кrоnе»,реєстраційний номернийзнак НОМЕР_3 ідентифікаційний номершасі НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 . У випадку виконання замовлення клієнта щодо перевезення вантажу, у разі необхідності, останній використовує зазначений причіп і навпаки: у разі необхідності замовлення клієнта щодо перевезення вантажу використовує належний йому сідловий тягач ОСОБА_7 на підставі договору оренди від 20.03.2018 року.

У клопотанні ОСОБА_5 , вказує на те, що обставини даного кримінального провадження йому відомі лише з пояснень ОСОБА_7 , який виконував перевезення зазначеного вантажу на замовлення Словацької фірми. Нічого більше пояснити не може. ОСОБА_5 , вказує, що у даному кримінальному провадженні він не має ніякого статусу, оскільки йому невідомі ніякі дані щодо обставин кримінального правопорушення, він не вчиняв ніяких протиправних дій, а після з`ясування обставин справи в ході проведення досудового розслідування, яке проводиться уже на протязі більше трьох місячного терміну, на його думку, зрозуміло, що вилучені спеціалізований сідловий тягач марки «Iveco» р.н. НОМЕР_5 кузов НОМЕР_2 ; Причіп марки «Krone» р.н. НОМЕР_8 кузов НОМЕР_4 , не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також відсутні підозри, що вони є доказом злочину і можуть бути використані як речові докази, у зв`язку з чим до цього у органу досудового розслідування була необхідність накладення арешту.

За даних обставин, враховуючи наслідки накладення арешту для нього, як власника майна та приватного підприємця, становить єдине джерело доходу, розумність та співрозмірність обмеження права власності, заявник вважає, що подальший арешт вантажного спеціалізованого сідлового тягача марки «Iveco» р.н. НОМЕР_5 кузов НОМЕР_2 ; Причіп марки «Krone» р.н. НОМЕР_8 кузов НОМЕР_4 , є недоцільним та таким, що позбавляє його права користування та розпорядження майном.

З огляду на викладне та посилаючись на положення КПК України, ОСОБА_5 просить слідчого суддю: скасувати арешт на вантажний спеціалізований сідловий тягач марки «Iveco» р.н. НОМЕР_5 кузов НОМЕР_2 ; Причіп марки «Krone» р.н. НОМЕР_8 кузов НОМЕР_4 , накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26 березня 2020 року.

Адвокат ОСОБА_3 , в судовому засіданні клопотання підтримав, просив скасувати арешт майна, просив при розгляді клопотання враховуючи наслідки накладення арешту для ОСОБА_5 , як власника майна та приватного підприємця, розумність та співрозмірність обмеження права власності, вказав що транспортний засіб на який накладено арешт становить єдине джерело доходу. На думку адвоката арешт на транспортний засіб накладено необґрунтовано, та на разі арешт майна є недоцільним та таким, що позбавляє ОСОБА_5 права користування та розпорядження його майном.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважає що є всі підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Просив врахувати, що арешт майна є виправданим потребами досудового розслідуванням засобом забезпечення кримінального провадження. Вказав на те, що майно на яке накладено арешт є речовим доказом, окрім того станом на день розгляду клопотання досудове розслідування триває, в рамках даного кримінального провадження призначено товарознавчу експертизу та на даний час при проведенні експертизи є необхідним проведення огляду експертом відповідного речового доказу. Разом із тим, вказував на те, що арешт майна є необхідним з метою забезпечення у тому числі спеціальної конфіскаціївідповідно доч.2ст.170КПК України.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання, та додані до нього матеріли, слідчий суддя приходить до наступного висновку:

Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2ст.170КПК України,арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. За змістом ч.3ст.174 КПКу разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Прокурор, слідчий суддя, суд, інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч.2ст.19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита законами.

При розгляді клопотання встановлено, ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, накладено арешт на документи та речі вилучені згідно протоколу огляду місця події від 18.03.2020 р., що проводився на митному посту «Ужгород» Закарпатської митниці державної митної служби України, а саме: CMR №1130058 в 5 екз.; Рахунок (інвойс) №2 від 17.03.2020 року до договору №1 від 01.03.2020 року; Специфікацію до рахунку №2 від 17.01.2020 року (в 4-ох екземплярах); Фітосанітарний сертифікат №60/07-6048/АЕ-191051; Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з низ пиломатеріалів для здійснення експортних операцій №ЗК 587606; Вантаж у вигляді 14 пачок обрізного пиломатеріалу згідно специфікації; Вантажний автомобіль марки «Iveco» р.н. НОМЕР_5 кузов НОМЕР_2 ; Причіп марки «Krone» р.н. НОМЕР_8 кузов НОМЕР_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, арешт на вказане у клопотанні майно було накладено з метоюзбереження речовихдоказів,а такожнаявністю ризиків,передбачених ч.1ст.170КПК України.Окрім тогопри розглядіклопотання пронакладення арештуна зазначенемайно слідчому суддябуло наведенодостатньо підставдля застосуваннятакого видузаходу забезпеченнякримінального провадженняяк арештмайна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею, було врахова но:правову підставудля арештумайна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні ; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому арешт на майно, а саме CMR №1130058 в 5 екз.; Рахунок (інвойс) №2 від 17.03.2020 року до договору №1 від 01.03.2020 року; Специфікацію до рахунку №2 від 17.01.2020 року (в 4-ох екземплярах); Фітосанітарний сертифікат №60/07-6048/АЕ-191051; Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з низ пиломатеріалів для здійснення експортних операцій №ЗК 587606; Вантаж у вигляді 14 пачок обрізного пиломатеріалу згідно специфікації; Вантажний автомобіль марки «Iveco» р.н. НОМЕР_5 кузов НОМЕР_2 ; Причіп марки «Krone» р.н. НОМЕР_8 кузов НОМЕР_4 було накладено правомірно з дотриманням вимог процесуально законодавства.

КПК України передбачає, зокрема абз.2 ч.1 ст. 174 КПК України, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Так, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об`єктивно необхідною для кримінального провадження.

На день розгляду клопотання, ініціатором звернення не доведено, що у рамках даного кримінального провадження відпала потреба у застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна -вантажний автомобіль марки «Iveco» р.н. НОМЕР_5 кузов НОМЕР_2 ; Причіп марки «Krone» р.н. НОМЕР_8 кузов НОМЕР_4 та свідоцтва про реєстрацію даних ТЗ.

Доводи ОСОБА_5 про те, що в даному кримінальному провадженні проведені всі необхідні експертні дослідження для яких потрібен був належний йому автомобіль матеріалами клопотання не доведено, під час розгляду клопотання таких не надано.

При цьому, за змістом ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК Україниречовим доказам.

Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об`єктивно необхідною для кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Враховуючи те, що речі, вилучені під час огляду 18.03.2020 року, можливо, зберегли на собі сліди вчинення злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані, як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, є необхідними для проведення низки слідчих дій, приходжу до висновку про обґрунтоване накладення арешту на зазначене майно. З матеріалів кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що арештоване майно має суттєве значення для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 201-1 КК України відповідальність настає за переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України.

В рамках даного кримінального провадження було проведено експертизу, згідно висновку експертів за результатами проведення наукової експертизи пиломатеріалів від 18.05.2020 встановлено, що вилучені в ході огляду місця події лісоматеріали не могли бути виготовлені із сировини (лісоматеріалів) вказаних у сертифікаті про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій ЗК №587606 від 13.03.2020 року. Крім того, постановою слідчого від 24 червня 2020 року призначено товарознавчу експертизу речових доказів. Станом на день розгляду даного клопотання така не проведена.

З вказаного вбачається, що слідчі дії в обсязі, необхідному для встановлення об`єктивної істини по справі, тривають, вилучене майно необхідно зберегти. В разі скасування арешту майна можуть бути втрачені суттєві докази, які можуть бути спотворені чи знищені.

Слідчий суддя виходить з принципу пропорційності, оскільки на даній стадії досудового розслідування збереження автомобіля, деревини та інших документів, які будуть відігравати доказову роль у кримінальному провадженні, превалює над правом ОСОБА_5 володіти своїм майном.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Доводи заявника, що в даному кримінальному провадженні нікому не пред`явлено підозру, не можуть бути взяті до уваги, оскільки арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3ст.170 КПК України, може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Крім того, посилання заявника на те, що арешт автомобіля завдає йому надмірного обмеження права власності та ставить його в тяжке матеріальне становище, оскільки використання цього транспортного засобу є джерелом його доходів, є недовеним належними та допустимими доказами.

При розгляді клопотання, твердження заявника, що транспортний засіб є єдиним джерелом його доходу, що на їх думку є підставою для скасування арешту, не знайшло свого підтвердження. Так під час розгляду клопотання представник заявника не надав підтвердження, що відповідно, єдиним видом діяльності ФОП ОСОБА_5 є міжнародні транспортні перевезення, що вказаний транспортний засіб є єдиним транспортним засобом, що використовується при здійсненні підприємницької діяльності ОСОБА_5 та чи здійснюється на даний час підприємницька діяльність повязанна саме міжнародними перевезеннями.

До матеріалів клопотання було додано лише копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В00 від 08.08.2003 р. в якому види діяльності не зазначено те не надано витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду клопотання в суді.

На підтвердження ОСОБА_5 відомостей про користування причіпом марки «Krone» р.н. НОМЕР_8 кузов НОМЕР_4 до матеріалів клопотання було надано копію договору від 20.03.2018 року. Разом з тим, до такого договору не надано жодного акту прийому-передачі такого причепу, підтвердження реєстрації приватного підприємництва ОСОБА_7 , а копія договору не містить відповідного посвідчення ФОП ОСОБА_7 (відсутні печать, відсутні відомості про код ЄДРПОУ)

При цьому, вантажний автомобіль марки «Iveco» р.н. НОМЕР_5 кузов НОМЕР_2 та причіп марки «Krone» р.н. НОМЕР_8 кузов НОМЕР_4 відповідає критеріям, зазначеним встатті 98 КПК України, як речового доказу в кримінальному провадженні, зокрема, встановлені обставини вказують на те, що він міг бути використаний як знаряддя вчинення правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Разом із тим слідчий суддя вважає, що підставою для скасування арешту майна не може бути лише саме твердження власника, користувача майна що в арешті відпала потреба так, як і сам по собі факт звернення власника чи володільця майна, до слідчого судді з відповідним клопотанням.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано, та такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об`єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового роздування кримінального провадження на відповідному його етапі.

Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження відповідній особі повідомлено про підозру, слідчому судді не надано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та що арешт накладено необґрунтовано, що є єдиним підставами згідно чинного КПК України, для скасування арешту майна.

В своючергу згідноч.2ст.219КПК Украни,строк досудовогорозслідування змоменту внесеннявідомостей прокримінальне правопорушеннядо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань додня повідомленняособі пропідозру становить: 1)дванадцять місяців-у кримінальномупровадженні щодонетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

На данийчас досудоверозслідування кримінальногопровадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 22019070000000049 від 21.05.2019 р. за ч.2 ст. 201-1, ч. 2 ст. 367 КК України, триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження відповідній особі повідомлено про підозру, слідчому судді не надано.

Натомість, слідчий суддя вважає за необхідне вказати, що вбачається потенційна загроза та шкода для кримінального провадження в разі скасування арешту та повернення вилученого майна власнику.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

А тому, з огляду на викладене, у зв`язку із відсутністю правових підстав для скасування арешту майна на даний час, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.107,174,309,372, ст.376ч.2КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання третьої особи власника майна щодо якого вирішено питання про арешт ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1