Ухвала

від 15.06.2020 по справі 2-12772/10

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-12772/10

Провадження № 6/686/276/20

УХВАЛА

іменем України

15 червня 2020 року

Хмельницький міськрайонний суд

в складі:головуючого судді - Салоїд Н.М.,

при секретареві - Лоб І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький подання державного виконавця старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 , -

встановив:

У червні 2020 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) звернувся до суду із поданням, в якому зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень знаходиться зведене виконавче провадження № 49154274 з виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду від 23.12.2010 року № 2-12772/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного банку Райффайзен банк Аваль заборгованість за кредитним договором в сумі 480 239,75 доларів США та судовий збір.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21.06.2018 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача його правонаступником ТОВ Фінансова компанія Форінт .

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження за вихідним номером 3929 від 26.10.2015 року.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою зазначеною у виконавчому провадженні.

Рішення боржником не виконано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, майна, та рахунків в установах банків не виявлено. Просить розглянути подання про тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у зв`язку із ухиленням від виконання рішення суду.

В судове засідання представник заявника не з`явився, повідомлений про час і місце розгляду справи у передбаченому законом порядку.

Суд, перевіривши матеріали справи доказами приходить до висновку про відмову у задоволенні подання виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України (далі - Закон №3857-ХІІ) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону №3857-ХІІ передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), визначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Це також є підставою для звернення виконавця з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися, і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Разом із тим, сам по собі факт невиконання боржником судового рішення, якщо відсутні відомості про навмисне ухилення його від виконання цього зобов`язання, не є підставою для обмеження права боржника на виїзд за кордон.

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець провів перевірку особи та майнового стану боржника.

З`ясовано, що у ОСОБА_1 наявне нерухоме майно, єдине житло в якому зареєстровані неповнолітні діти.

У матеріалах виконавчого провадження відсутні достатні та об`єктивні докази про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення., оскільки будь-яких доказів щодо отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, чи неявки за викликом державного виконавця заявником не надано, а судом таких не здобуто.

Державний виконавець не довів цієї обставини, внаслідок чого у суду були відсутні підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Щодо застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерело права

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну (частина друга). На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб (частина третя).

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо заборони виїзду особи з власної країни через несплату боргу за рішенням суду.

Так, у рішенні від 26 листопада 2009 року у справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria , заява №34383/03, п. 44) ЄСПЛ сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині третій статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Критерій законності означає, що обмеження свободи пересування повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (п. 46).

Обмеження свободи пересування є виправданим, якщо воно переслідує легітимну (законну) мету, зокрема захист прав інших осіб - кредиторів (п. 47).

Принцип пропорційності обмеження свободи пересування передбачає, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Схожі за змістом висновки ЄСПЛ зробив у справі Ігнатов проти Болгарії ( Ignatov v. Bulgaria , рішення від 2 липня 2009 року, заява № 50/02) та у справі Хлюстов проти Росії ( Khlyustov v. Russia , рішення від 11 липня 2013 року, заява №28975/05).

У справі, яка розглядається судом, з огляду на встановлені судом обставини, характер правовідносин і застосовані правові норми, вбачається невідповідність обмеження свободи пересування ОСОБА_2 критеріям такого обмеження, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, Законом №3857-ХІІ встановлено, що громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, зокрема, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Отже,Законом, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, врегульовано питання щодо обмеження свободи пересування громадян.

При цьому під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Проте, судом не встановлено, що ОСОБА_1 свідомо ігнорує зобов`язання за рішенням суду та навмисно не виконує його, тобто ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням. Жодного повідомлення про виклик боржника до державного виконавця матеріали подання не містять.

Також відсутні дані про те, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон буде сприяти погашенню заборгованості перед стягувачами, у зв`язку з чим таке обмеження буде пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом).

ст. 441 ЦПК України, Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України , суд -

постановив:

В задоволенні подання державного виконавця старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Хмельницького апеляційного суду області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: