Постанова

від 12.11.2020 по справі 2-12772/10

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-12772/10

Провадження № 22-ц/4820/1656/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання - Чебан О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року, суддя Салоїд Н.М., у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

встановив:

У червні 2020 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання вказав, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №49154274 щодо виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 24.01.2011 року у справі №2-12772/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного банку Райффайзен банк Аваль заборгованості за кредитним договором в сумі 480239,75 дол. США, суми сплаченого судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.06.2018 року стягувача ПАТ КБ Райффайзен Банк Аваль замінено на ТОВ Фінансова компанія Форінт . Боржнику 26.10.2015 року направлено постанову про відкриття виконавчого провадження та запропоновано виконати рішення суду самостійно у семиденний строк, однак останній вказану вимогу проігнорував. Згідно відповіді органів, що здійснюють реєстрацію та перереєстрацію майна, за боржником майна та відкритих рахунків в установах банків не виявлено. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику належить квартира АДРЕСА_1 , у якій зареєстровані неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборгованість за виконавчими документами боржником добровільно не сплачена, у зв`язку з чим за рахунок реалізації належного боржнику майна перед стягувачем погашено 663246,34 грн. 17.04.2020 року звернуто стягнення на заробітну плату боржника, яку останній отримує в ОСББ Юлія , код ЄДРПОУ 32517716 та ОСББ Наш дім , код ЄДРПОУ 36675993. Вказав, що з відповіді Державної прикордонної служби України від 17.04.2020 року вбачається, що за період з 31.12.2019 року по 16.04.2020 року боржник здійснював виїзд з України 28.01.2020 року та 02.02.2020 року повернувся в Україну, що свідчить про його платоспроможність та свідоме ухилення від виконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.06.2020 року в задоволенні подання державного виконавця відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ Фінансова компанія Форінт просило ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подання задовольнити. На думку апелянта судом першої інстанції не враховано обставини, які свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судових рішень. Станом на дату подання апеляційної скарги боржник не сплатив суму боргу на користь стягувача, жодних дій з метою виконання рішення суду не вчинив, що вказує на наявність факту ухилення божника від виконання рішення суду. ОСОБА_1 виїжджав за межі України 28.01.2020 року, що свідчить про його платоспроможність, при цьому рішення суду боржник не виконує ні повністю, ні частково. Вказав, що явка на виклик державного виконавця боржником ОСОБА_1 або неявки за викликом не мають правового значення, оскільки боржник своїм виїздом закордон підтвердив наявність особистих коштів, які однак витрачаються не на виконання рішення суду, а для поїздок за межі України. Крім того, йому стало відомо, що після направлення органом ДВС розпорядження щодо звернення стягнення на доходи та заробітну плату боржника за місцем його роботи до ОСББ Юлія та ОСББ Наш дім , останній з місця роботи звільнився. ОСОБА_1 не з`являвся на виклики державного виконавця, не подав державному виконавцю декларацію про свої доходи та майно, після свого звільнення з роботи не повідомив державного виконавця про своє працевлаштування, що в своїй сукупності свідчить про ухилення останнього від виконання судового рішення.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином. Представник ТОВ Фінансова компанія Форінт просив розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводити без його участі. Представник відділу ДВС надав до суду письмові пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив розгляд справи провести без його участі .

Перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без з мін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні достатні та об`єктивні докази про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Доказів щодо отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження чи неявки за викликом державного виконавця заявником не надано, судом таких не здобуто. Також не встановлено обставин що підтверджують навмисне ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Справа не містить даних щодо виклику боржника до державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. У справі також не встановлено обставин на підтвердження того, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон буде сприяти погашенню заборгованості перед стягувачем, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане обмеження не буде пропорційним меті його застосування.

Висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень знаходиться виконавче провадження №49154274 щодо виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду виданого 24.01.2011 року у справі №2-12772/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного банку Райффайзен банк Аваль заборгованості за кредитним договором в сумі 480239,75 дол. США, суми сплаченого судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем направлена сторонам виконавчого провадження 26.10.2015 року за вихідним №3929 (а.с. 221-222).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21.06.2018 року замінено сторону виконавчого провадження АБ Райффайзен банк Аваль його правонаступником ТОВ Фінансова компанія Форінт (а.с. 209).

Копію постанови про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_1 направлено 03.10.2018 року, вих. №4139 (а.с. 224-225).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу номер чотири до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

У справі Гочев проти Болгарії (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України №3857-XII.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов`язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Звертаючись до суду з відповідним поданням державний виконавець зазначав, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання судового рішення, зокрема його добровільно не виконує.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду за кордон і в`їзду в Україну громадян України громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в разі якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань.

Враховуючи, що згідно зі ст. 441 ЦПК України подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення.

Колегія суддів вважає, що про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити, зокрема, вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасна явка за викликом виконавця; неповідомлення виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Сама по собі обізнаність ОСОБА_1 щодо наявності відкритого щодо нього виконавчого провадження вказаного не підтверджує.

З огляду на те, що державний виконавець не надав доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, в тому числі невиконання законної вимоги державного виконавця, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні подання.

Доводи апеляційної скарги стосовно виїзду боржника за кордон як обставини, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду є необґрунтованими. Таке твердження є припущенням апелянта, в той час як сам по собі факт перетину кордону ОСОБА_1 не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду, відтак вказане не дає підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи встановлені вище обставини справи апеляційний суд приходить до висновку, що при вирішенні спірного питання суд першої інстанції дав належну правову оцінку доказам у справі, правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2020 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова