Ухвала

від 08.07.2020 по справі 755/19751/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/872/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Буд Фаворит Строй», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно 18 грудня 2019 року під час обшуку офісу АДРЕСА_1 , а саме: моноблок марки «HP», серійний номер 3СW3270NPB, ноутбук марки «HP», серійний номер CNV02800QQ, ноутбук марки «Dell», серійний номер M0B0F2, роутер марки «Mikrotik», серійний номер 924909FFAE 531838.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «Буд Фаворит Строй», адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає, що слідчим суддею не враховано істотних порушень під час проведення обшуку та вилучення майна, оскільки до протоколу обшуку не долучено диску із відеозаписом обшуку. Стверджує про відсутність правових підстав для набуття майна правового статусу тимчасово вилученого майна, оскільки дозвіл на вилучення арештованого майна ухвалою слідчого судді надано не було. Додає про відсутність підозр вважати, що вилучене майно є доказом злочину та відсутність ризиків щодо знищення майна.

Також апелянт вказує, що слідчим суддею не надано оцінки неправомірним діям органу досудового розслідування, як і не надано належної оцінки необхідності проведення експертизи. Додає, що ухвала слідчого судді незаконна, необґрунтована та не відповідає вимогам КПК України.

Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 08 липня 2020 року, про що надіслано повідомлення прокурору та апелянту 11.06.2020 року, проте в судове засідання ні прокурор, ні апелянти не з`явились, про причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності сторін, явка яких не є обов`язковою, згідно КПК України.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №42019100000000205, відомості про яке 22.03.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

20.12.2019 прокурор відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно 18 грудня 2019 року під час обшуку офісу АДРЕСА_1 , а саме: моноблок марки «HP», серійний номер 3СW3270NPB, ноутбук марки «HP», серійний номер CNV02800QQ, ноутбук марки «Dell», серійний номер M0B0F2, роутер марки «Mikrotik», серійний номер 924909FFAE 531838, яке ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року, задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Твердження апелянта про відсутність підозр вважати, що вилучене майно є доказом злочину, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів кримінального провадження від 19.12.2019, відповідно до якої арештоване майно визнано у рамках даного кримінального провадження речовим доказом (а.с. 17).

З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання автора апеляційної скарги на те, що вилучене майно не має жодного доказового значення для даного кримінального провадження.

Посилання адвоката на відсутність правових підстав для набуття вилученого майна правового статусу тимчасово вилученого, слід визнати непереконливими, з урахуванням тих обставин, що вилучена комп`ютерна техніка та засоби телекомунікації, а саме моноблок марки «HP», серійний номер 3СW3270NPB, ноутбук марки «HP», серійний номер CNV02800QQ, ноутбук марки «Dell», серійний номер M0B0F2, роутер марки «Mikrotik», серійний номер 924909FFAE 531838, мають статус тимчасово вилученого майна, оскільки дозвіл на його вилучення ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2019 надано не було.

Посилання адвоката на незаконне вилучення майна, яке не зазначено в ухвалі слідчого судді, слід визнати необґрунтованими, з урахуванням вимог ч. 7 ст. 236 КПК України, відповідно до якої вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відноситься до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Твердження апелянта про порушення під час проведення обшуку, а саме відсутності у матеріалах клопотання про арешт майна диску із відеозаписом обшуку, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням вимог ст. 236 КПК України.

Посилання адвоката на те, що слідчим суддею не надано оцінки неправомірним діям органу досудового розслідування, носять характер припущень, з урахуванням ненадання стороною захисту фактів на підтвердження наведеного.

Доводи апеляційної скарги апелянта в частині того, щослідчим суддею не надано належної оцінки необхідності проведення експертизи, слід визнати передчасними, оскільки постанова про призначення компютерно-технічної експертизи не є предметом апеляційного перегляду у даному судовому засіданні.

Твердження адвоката про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків з метою недопущення яких накладався арешт, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на незаконність, необгрунтованість та невідповідність ухвали слідчого судді нормам КПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно 18 грудня 2019 року під час обшуку офісу АДРЕСА_1 , а саме: моноблок марки «HP», серійний номер 3СW3270NPB, ноутбук марки «HP», серійний номер CNV02800QQ, ноутбук марки «Dell», серійний номер M0B0F2, роутер марки «Mikrotik», серійний номер 924909FFAE 531838, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Буд Фаворит Строй», адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4