Постанова

від 13.07.2020 по справі 911/12/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Справа№ 911/12/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін

від позивача не з`явився

від відповідача Романюк Х.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2020

у справі №911/12/20 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс"

про зобов`язання надати інформацію про діяльність товариства

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс"

про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" про винесення додаткового рішення відмовлено.

При винесенні оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не надано попереднього розрахунку суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2020 скасувати.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив в стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки неподання стороною попереднього розрахунку не є підставою для відмови в стягненні таких витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 13.07.2020.

В судовому засіданні 13.07.2020 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржувану ухвалу. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи та беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.05.2020 у задоволенні позову відмовлено.

14 травня 2020 року відповідачем подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи №911/12/20 в суді першої інстанції, докази сплати яких, буде подано протягом п`яти днів після прийняття рішення судом, згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України.

19 травня 2020 року до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про вирішення питання розподілу судових витрат при розгляді справи №911/12/20.

Відповідно до зазначеної заяви, відповідач просить долучити до матеріалів справи докази відшкодування судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) та ухвалити додаткове рішення у справі №911/12/20, яким вирішити питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), понесених у зв`язку з розглядом справи у господарському суді Київської області, між сторонами - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будремсервіс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00грн.

Відмовляючи в стягненні витрат на правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що не надання стороною попереднього розрахунку витрат, не є підставою для відмови в стягненні таких витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядку. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом.

За приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту отримання послуг адвоката відповідачем надано суду копію договору про надання правової (правничої допомоги) від 03.03.2020 №03/03-20 та Додатку №1 до нього; копію протоколу №1 погодження договірної ціни від 03.03.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.03.2020 №03/03-20; копію рахунку-фактури від 03.03.2020 на суму 30000,00грн; копію рахунку-фактури від 15.05.2020 на суму 10000,00грн; копію Акту №1 прийому наданих юридичних послуг від 15.05.2020; копію платіжного доручення №12 від 05.03.2020 на суму 30000,00грн; копію платіжного доручення №30 від 15.05.2020 на суму 10000,00грн.

Разом з тим, за приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Із правового контексту вищенаведених норм слідує, що сторона має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Згадане положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім цього, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла або очікує понести в зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім цього, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Натомість, недотримання унормованої ГПК України процедури, відповідно до приписів закону, зокрема, ст. ст. 124 ГПК України, є підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання заявника про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених витрат на правничу допомогу.

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, всупереч ч.2 ст. 124 ГПК України , позивачем разом з позовною заявою не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, з якого вбачалось би, що в зв`язку із розглядом справи позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, а також не наведено орієнтовного розміру таких витрат, що фактично позбавило іншу сторону надати в строки, встановлені ГПК України, свої міркування, спростування, заперечення щодо розміру витрат

Також, колегія суддів зазначає, що подання заяви про намір подання клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу без надання попереднього (орієнтовного) розрахунку таких витрат порушує принцип рівності та змагальності учасників провадження при здійсненні судочинства.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 124 ГПК України, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про відмову у стягненні з відповідача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що ухвали Господарського суду Київської області від 21.05.2020 у справі №911/12/20 відповідає фактичним обставинам справи, винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваної ухвали немає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, 271, 272, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2020 у справі №911/12/20 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2020 у справі №911/12/20 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/12/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2020.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

С.А. Пашкіна