Рішення

від 13.07.2020 по справі 922/992/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2020Справа № 922/992/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх-Східна Україна" (вул. Мухачова, 1-А, м. Харків, 61036)

до: 1. Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м-н Захисників України, 7/8, 7 поверх, м. Харків, 61001)

2. Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601)

про стягнення 23 850,21 грн

Представники сторін:

від позивача: Єсауленко П.М.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх-Східна Україна" до Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області та Державної казначейської служби України про стягнення 23 850,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу шкоди протиправними діями державного виконавця при виконанні судового наказу від 14.06.2018 у справі № 910/4099/17.

Ухвалою Господарського суду Харківської області № 922/992/20 від 02.04.2020 вказану позовну передано за виключною територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

23.04.2020 вказані позовні матеріали надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.05.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відкрито провадження у справі № 922/992/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 22.06.2020.

В судове засідання 22.06.2020 з`явився представник позивача.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти судове засідання на 13.07.2020.

22.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

22.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

23.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

26.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

30.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

В судове засідання 13.07.2020 з`явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про час та місце були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про продовження строку для подання відзиву, оскільки такий строк не пропущено, адже згідно з пунктом 4 розділу X Перехідні положення ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, строк на подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача-1 про заміну сторони в порядку регресу, викладеному у відзиві, відмовити у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача-1 про перенесення розгляду справи відмовити через необґрунтованість, оскільки перебування у відпустці державного виконавця не є поважною причиною неявки представника відповідача-1 до суду, так як він не обмежений кількістю представників, які можуть представляти його інтереси в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за їх відсутності.

Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-торгівельно-сервісне підприємство "HYDRAMET" товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх-Східна Україна" про стягнення основної заборгованості у розмірі 20375,65 євро, пені у розмірі 16349,08 євро та 3% річних у розмірі 2689,59 євро.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2018 у справі № 922/4099/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 20375,65 євро, 3% річних у розмірі 2689,59 євро. У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 16349,08 євро відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 року оскаржуване рішення було змінено, а саме пункти 2 та 3 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2018 року викладено у такій редакції:

"2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх-Східна Україна" (61036, м. Харків, вул. Мухачова, б. 1А, р/р НОМЕР_1 в "The State Export-Import Bank of Ukraine", код ЄДРПОУ 22707237) на користь PRZEDSIEBIORSTWO PRODUKCYJNO HANDLOWO-USLUGOWE "HYDRAMET" SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (виробничо-торгівельно-сервісне підприємство "Hydramet" товариство з обмеженою відповідальністю) (Polska, OBWODOWA 3, GAJEWO, 11-500, код NIP: 8450000518, рахунок: НОМЕР_2 1020 НОМЕР_3 в РКО ВР S.A.) суму боргу у розмірі 20 375,65 євро, 3% річних у розмірі 1 829,46 євро та судовий збір у розмірі 10 717,84 грн.

3. У частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 16 349,08 євро та 3% річних у розмірі 860,13 євро - у задоволенні позову відмовити".

Постановою Верховного Суду від 26.10.2018 касаційну скаргу ТОВ "Успіх-Східна Україна" залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 922/4099/17 залишено без змін.

07.05.2019 до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх-Східна Україна надійшла скарга на дії державного виконавця.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі №922/4099/17 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх - Східна Україна" на дії державного виконавця під час виконання рішення у справі №922/4099/17 задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Бардіна І.С. щодо виконання наказу № 922/4099/17, виданого 14.06.2018 Господарським судом Харківської області про стягнення з ТОВ "Успіх - Східна Україна" на користь Виробничо-торгівельно-сервісного підприємства "HYDRAMET" ТОВ 22205,11 євро та 10717,84 грн., в національній валюті України за офіційним курсом гривні по відношенню до євро, встановленим НБУ на дату відкриття виконавчого провадження 21.12.2018, а не на дату здійснення платежу 02.04.2019.

Посилаючись на неправомірні дії державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області у виконавчому провадженні № 57942921 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 14.06.2018 у справі № 922/4099/17 щодо перерахування коштів на рахунок стягувача у розмірі більшому, аніж встановлено законом, та положення ч. 2 ст. 1166, ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, позивач звернувся із даним позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями посадових осіб органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, у розмірі 22 795,77 грн. Крім того, позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 644,17 грн та інфляційні втрати у розмірі 410,27 грн.

Відповідач-1 вважає вказані вимоги необґрунтовані та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки боржник не виконав своєчасно і добровільно рішення суду.

Відповідач-2 також вважає, що правові підстави для стягнення з державного бюджету майнової шкоди відсутні у зв`язку з відсутністю усіх елементів складу правопорушення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи приведені норми чинного законодавства України, збитки, заподіяні державним виконавцем юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Як встановлено судом, протиправність дій державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області у виконавчому провадженні № 57942921 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 14.06.2018 у справі № 922/4099/17 щодо перерахування коштів на рахунок стягувача у розмірі більшому, аніж передбачено законом, встановлено судовим рішенням, а саме, ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі № 922/4099/17.

Так, суд установив, що державним виконавцем порушено встановлений порядок виконання судового рішення при обчисленні боргу в іноземній валюті, оскільки незважаючи на те, що рішенням суду з ТОВ "Успіх-Східна Україна" сума боргу була стягнута саме в іноземній валюті - євро, виявивши кошти на рахунку боржника у гривнях, державний виконавець не надав доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а замість цього надав доручення про списання таких коштів з рахунку та в подальшому перерахування їх на рахунок стягувача, таким чином виконавши рішення суду у національній валюті - гривні.

Більш того, виконуючи рішення суду, сума боргу в якому була визначена в іноземній валюті - євро, в національній валюті - гривні, державний виконавець не взяв до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора), а саме на 02.04.2019 року (дата розпорядження про перерахування коштів).

Так, на дату відкриття виконавчого провадження 21.12.2018 року офіційний курс гривні по відношенню до євро становив 3157,8278 грн. В той час як на дату здійснення платежу, тобто 02.04.2019 року, офіційний курс гривні по відношенню до євро становив 3055.1658 грн., що підтверджується роздруківками з офіційного сайту НБУ.

Отже, на дату відкриття виконавчого провадження сума боргу у розмірі 22205,11 євро в гривневому еквіваленті становила 701199,63 грн., а на дату здійснення перерахування стягувачу - 678403.86 грн., тобто менше на 22795,77 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківський області Бардіна І.С. щодо виконання наказу №922/4099/17 виданого 14.06.2018 Господарським судом Харківської області про стягнення з ТОВ "Успіх - Східна Україна" на користь Виробничо-торгово-обслуговуючого підприємства "HYDRAMET" ТОВ 22205,11 євро та 10717,84 грн., в національній валюті України за офіційним курсом гривні по відношенню до євро, встановленим НБУ на дату відкриття виконавчого провадження 21.12.2018 року, а не на дату здійснення платежу 02.04.2019 року є неправомірними.

Отже, факт неправомірності дій державного виконавця на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, і в цій частині мають преюдиційне значення для вирішення даного спору відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що рішенням суду встановлено неправомірність дій державного виконавця і позивачем належними засобами доказування доведено причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача-1 та завданням позивачу шкоди, і в даному випадку шкода у вигляді незаконно стягнутих з боржника коштів у розмірі 22 795,17 грн є об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківський області Бардіна І.С. у виконавчому провадженні № 57942921, судом у даній справі встановлено усі елементи складу правопорушення, наявність яких є необхідною для відшкодування шкоди, завданої державним органом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" закріплено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, набуває та здійснює свої цивільні права та обов`язки (частина 2 статті 2, стаття 170 ЦК України).

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади: Міжрайонний ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківський області, правонаступником якого є Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (дії якого призвели до завдання шкоди позивачу) та Державну казначейську службу України (орган, який відповідно до закону здійснює повернення коштів з бюджету).

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення шкоди у розмірі 22 795,77 грн.

При цьому, заперечення відповідачів проти позову суд розглянув та відхилив у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 644,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 410,27 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.

Грошовим, за змістом статей 524, 533, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Тобто грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналіз положень статей 1166 та 1173 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої статтею 1173 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов`язань, зокрема, статті 625 ЦК України.

Обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Отже, дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов`язання.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування ст. 625 ЦК України, викладені в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 910/13889/17.

З урахуванням наведеного у справі відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Ураховуючи здійснену позивачем сплату судового збору за подання згаданого позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх-Східна Україна" (вул. Мухачова, 1-А, м. Харків, 61036, ідентифікаційний код 22707237) шкоду у розмірі 22 795,77 грн та судовий збір в розмірі 2 009,07 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.07.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко