Ухвала

від 06.07.2020 по справі 27/194-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"06" липня 2020 р. Справа № 27/194-05

вх. № 14347

Суддя господарського суду: Ольшанченко В.І.

при секретарі судового засідання: Чкан Д.В.

розглянувши скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№204)" №12 від 23.06.2020 на рішення заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у формі постанови про арешт майна боржника по справі

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Дергачівському районі

Харківської області (Харківська обл., м. Дергачі)

до Підприємства Курязької виховної колонії (Харківська обл., с.

Подвірки)

про стягнення 103506,02 грн,

за участю представників:

стягувача - не з`явився;

боржника (скаржника) - голови ліквідкомісії Доленка Г.В., члена ліквідкомісії Рогачевської С.А.;

органу ДВС - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)" (надалі - боржник, скаржник) надало Господарському суду Харківської області скаргу №12 від 23.06.2020 (вх.№14347 від 23.06.2020) на рішення заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у формі постанови про арешт майна боржника, в якій просить:

1) визнати рішення заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у формі постанови про арешт майна боржника від 04.06.2020, накладеного в рамках ВП №59533783 - неправомірним;

2) зобов`язати заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт з всього рухомого майна боржника-скаржника з подальшою реєстрацією припинення обтяження такого майна та закінчити виконавче провадження, в рамках якого його накладено;

3) зобов`язати заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) закінчити виконавчі провадження №59533875 від 18.07.2019 та №59534035 від 18.07.2019, винесені при примусовому виконанні наказів Господарського суду про стягнення грошових сум на користь державного органа-кредитора - Дергачівського ОУПФУ.

Розпорядженням керівника апарату суду №336/2020 від 23.06.2020 призначено повторний автоматизований розподіл скарги по справі №27/194-05 у зв`язку із звільненням судді Мамалуя О.О.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 скаргу (вх.№14347 від 23.06.2020) по справі №27/194-05 передано для розгляду судді Ольшанченку В.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 розгляд скарги було призначено на 06.07.2020 о 15:00 год, про що повідомлено учасників справи та Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

02.07.2020 боржник надав скаргу в порядку ст. 339 ГПК України (з уточненням вимог скарги), в якому просить:

1) визнати рішення заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у формі постанови про арешт майна боржника від 04.06.2020, накладеного в рамках ВП №59533783 - неправомірним;

2) зобов`язати заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) усунути порушення та поновити порушене право боржника, скасувавши постанову про арешт майна боржника від 04.06.2020, накладеного в рамках ВП №59533783, з подальшою реєстрацією припинення обтяження такого майна та зобов`язати закінчити виконавче провадження, в рамках якого його накладено;

3) зобов`язати заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) закінчити виконавчі провадження №59533875 від 18.07.2019 та №59534035 від 18.07.2019, винесені при примусовому виконанні наказів Господарського суду про стягнення грошових сум на користь державного органа-кредитора - Дергачівського ОУПФУ.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2020 було залишено без розгляду скаргу в порядку ст. 339 ГПК України (з уточненням вимог скарги), оскільки повторне подання скарги в межах провадження по скарзі не допускається ГПК України.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало лист від 02.07.2020 та копію відомостей за безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ГУПФУ в Х/О.

Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав електронною поштою письмові заперечення на скаргу, в яких заперечує проти поданої скарги та просить відмовити скаржнику у її задоволенні, посилаючись на те, що державний виконавець діяв в межах своєї компетенції, у відповідності до вимог чинного законодавства вживав всіх заходів, спрямованих на своєчасне та повне виконання рішення суду.

Представники стягувача та ВДВС у судове засідання не з`явилися, хоча стягувач та ВДВС були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати скаргу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника боржника, суд встановив наступне.

У травні 2005 року Управління Пенсійного фонду України у Дергачівському районі Харківської області звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства Курязької виховної колонії про стягнення заборгованості по сплаті збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 103506,02 грн за рахунок активів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2005 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги було задоволено. Стягнуто з відповідача - Підприємства Курязької виховної колонії на користь позивача - Управління Пенсійного фонду України у Дергачівському районі Харківської області заборгованість по сплаті збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 103506,02 грн за рахунок активів. Відстрочено виконання рішення на 6 місяців до 02.12.2005.

У вказаному рішенні судом було стягнуто з відповідача на користь державного бюджету (одержувач Відділення Державного казначейства у м. Харкові, код ЄДРПОУ 24134490 рахунок № 31116095500002; банк одержувача коштів - Управління Державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, символ звітності банку 095) державне мито в сумі 1035,06 грн.

Також, цим рішенням стягнуто з відповідача на користь ДП "Судовий інформаційний центр" (код 30045370, р/р НОМЕР_1 у ВАТ "Банк Універсальний", м. Львів, МФО 325707) 118,00 грн судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.06.2005 Господарським судом Харківської області на виконання зазначеного рішення було видано відповідні накази.

18.07.2019 заступник начальника ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №59533783 за наказом Господарського суду Харківської області від 21.06.2005 по справі №27/194-05 про стягнення з Підприємства Курязької виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань грошової суми у розмірі 83804,98 грн, якою, зокрема, постановив: зобов`язати боржника подати декларацію про доходи та майно, та попередити божника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 8380,49 грн.

04.06.2020 заступник начальника ВДВС виніс постанову про накладення арешту на майно, що належить боржнику: все рухоме майно, належне боржнику ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)", у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, 92185,47 грн, у зв`язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документу, на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" підприємства установ виконання покарань входять до структури Державної кримінально-виконавчої служби України та створені для забезпечення виконання її завдань.

Частиною 1 статті 13 вказаного Закону встановлено, що підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №343 від 18.05.2016 "Про деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" ліквідовано Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №3575/5 від 06.12.2016 державне підприємство "Курязької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області" перейменовано у державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)".

Згідно з наказом Міністерства юстиції України №2721/5 від 29.08.2019 "Про припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)" шляхом ліквідації" боржник перебуває у стані припинення шляхом ліквідації.

02.09.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1006839497 станом на 01.07.2020.

Наказом Міністерства юстиції України №1505/5 від 23.04.2020 "Про внесення змін до складу комісії з припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)" шляхом ліквідації" голові комісії наказано забезпечити подання у триденний строк державному реєстратору документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення уповноваженого органу управління щодо внесення змін до складу комісії.

У поданій до господарського суду скарзі державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)" вважає рішення заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у формі постанови про арешт майна боржника неправомірним та таким, що порушує його права.

Також, скаржник вважає, що не закінчення виконавчого провадження після початку процедури ліквідації боржника, у тому числі накладення арешту на майно боржника, та не надіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) було порушенням процедури ліквідації та могло спричинити порушення прав інших кредиторів.

Крім того, боржник вважає, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження".

На підставі вказаного ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)" звернувся до господарського суду з зазначеною скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав скарги, суд дійшов висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, який є виконавчим документом (ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ст. 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 1, 5 статті 26 цього Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ст. 10 зазначеного вище Закону заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, а також інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст.13 вказаного Закону арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

В силу приписів ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Таким чином, згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" і ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" законодавством встановлено заборону на звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, що полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

А відтак, ВДВС не мало право вчиняти ніяких виконавчих дій щодо звернення стягнення на все рухоме майно боржника, що полягає в його арешті, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Отже, законні підстави для звернення стягнення на все рухоме майно боржника, що полягає в його арешті, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення, відсутні.

Крім того, суд зазначає, що статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вичерпний перелік випадків закінчення виконавчого провадження.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 39 вказаного Закону постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

У ст. 104 ЦК України вказано, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

За статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом

У статтях 110, 111 ЦК України передбачені підстави та порядок ліквідації юридичної особи.

За приписами ч. 1 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому у жодній із названих статей не передбачено мораторію на виконання судових рішень чи задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників. ЦПК України також не урегулював порядок здійснення примусового виконання рішення суду у разі ліквідації юридичної особи-боржника за рішенням її учасників (власника).

Отже, чинним законодавством передбачено порядок примусового виконання судового рішення, виключний перелік випадків закриття виконавчого провадження без виконання судового рішення та порядок вчинення виконавчих дій.

При цьому процедура ліквідації юридичної особи та ліквідація (припинення) юридичної особи є різними поняттями, одне з яких передбачає процедуру проведення та послідовність певних дій, які пов`язані з припиненням юридичної особи, а інший термін визначає наслідки такої процедури - відсутність юридичної особи, її абсолютну "смерть" як суб`єкта правовідносин. Тому підставою для закінчення виконавчого провадження, передбаченою пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є саме припинення, як наслідок (ліквідація) юридичної особи, а не сама по собі процедура здійснення підготовки до припинення.

Юридична особа є такою, що припинилася, тобто ліквідована, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Отже, до внесення такого запису підстав у державного виконавця закінчувати виконавче провадження не вбачається.

Посилання боржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі №487/3335/13-ц суд вважає помилковими, оскільки обставини викладені в цій постанові відбувалися у 2015 році і врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла на той час.

До того ж, ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 боржнику було запропоновано надати до суду, зокрема, докази повідомлення ВДВС про відкриття ліквідаційної процедури.

Листом №16 від 02.07.2020 боржник надав суду копію заяви №6 від 23.09.2019 про зняття арешту з рухомого майна, в додатках якої зазначена копія наказу Міністерства юстиції України №2721/5 від 29.08.2019 "Про припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)" шляхом ліквідації".

Однак, заява №6 від 23.09.2019 про зняття арешту з рухомого майна боржником була подана до ВДВС у рамках, як зазначає сам боржник, невідомого йому виконавчого провадження №43978430 від 30.07.2014, тому не може вважатися належними та допустимими доказами повідомлення ВДВС про відкриття ліквідаційної процедури у виконавчому провадженні №59533783.

Боржник не надав суду докази повідомлення ВДВС про відкриття ліквідаційної процедури у виконавчому провадженні №59533783.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги боржника про зобов`язання заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт з всього рухомого майна боржника-скаржника з подальшою реєстрацією припинення обтяження такого майна та закінчити виконавче провадження, в рамках якого його накладено, підлягаючими задоволенню частково, в частині зобов`язання заступника начальника ВДВС зняти арешт з всього рухомого майна боржника-скаржника з подальшою реєстрацією припинення обтяження такого майна в межах виконавчого провадження №59533783.

До того ж, на вимогу суду боржник також не уточнив вимог скарги, зокрема, яке саме рішення заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у формі постанови про арешт майна боржника від 04.06.2020, накладеного в рамках ВП №59533783, він вважає і просить визнати неправомірним.

Крім того, суд не визнає рішення органів ДВС неправомірними, а лише дії чи бездіяльність органів ДВС.

За таких обставин, вимоги боржника про визнання рішення заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у формі постанови про арешт майна боржника від 04.06.2020, накладеного в рамках ВП №59533783 - неправомірним, суд вважає необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню.

Також, суд зазначає, що за змістом статей 339, 340 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Тобто відповідні заяви слід розглядати за правилами ГПК України у межах розглянутої господарським судом справи.

Проте, як убачається з матеріалів справи, виконавче провадження №59533875 від 18.07.2019, винесено при примусовому виконанні наказу Господарського суду від 11.02.2003 у справі №04/502-02, а виконавче провадження №59534035 від 18.07.2019 - при примусовому виконанні виконавчого листа Господарського суду від 13.11.2006 у справі №АС-03/432-06.

За таких обставин, суд вважає вимоги боржника про зобов`язання заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) закінчити виконавчі провадження №59533875 від 18.07.2019 та №59534035 від 18.07.2019, винесені при примусовому виконанні наказів господарського суду про стягнення грошових сум на користь державного органа-кредитора - Дергачівського ОУПФУ, необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку в задоволенні скарги Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)" №12 від 23.06.2020 на рішення заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у формі постанови про арешт майна боржника відмовити частково.

Керуючись ст. 1, 2, 3, 5, 10, 13, 18, 26, 39, 48 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 5 ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", ст. 232 - 235, 341 - 343, 345 ГПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№204)" №12 від 23.06.2020 на рішення заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у формі постанови про арешт майна боржника відмовити частково.

Зобов`язати заступника начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мєрємєрю В.П. зняти арешт з всього рухомого майна боржника-скаржника з подальшою реєстрацією припинення обтяження такого майна.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Порядок і строк її оскарження передбачений статтями 255 - 257 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13.07.2020.

Суддя Ольшанченко В.І.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.