Рішення

від 09.07.2020 по справі 922/4325/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4325/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом АТ "Українська залізниця", м. Київ до ТОВ "Корт-07", м. Ізюм простягнення 359 796,00 грн. за участю представників:

позивача - Кулініч А.П. (адвокат), відповідно до ордеру серії АІ № 1017148 від 23.12.19р.

відповідача - Шох К.А., відповідно до ордеру серії АХ № 1016231 від 01.06.20р.

ВСТАНОВИВ:

АТ "Українська залізниця", м. Київ звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Корт-07", м. Ізюм штраф в сумі 359 796,00 грн. за Договором №163/2019-ЦЮ від 21.10.19р. про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 02.01.20р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "28" січня 2020 р. об 11:00 год.

21.01.20р. від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду про відкриття провадження по справі.

23.01.20р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.01.20р. від відповідача надійшли документи на виконання ухвали суду про відкриття провадження по справі.

Ухвалою суду від 28.01.20р. підготовче засідання відкладено на "17" лютого 2020 р. об 11:00 год.

12.02.20р. від відповідача надійшла заява в якій просить суд визнати документ під назвою додаткові пояснення до позову, що подані позивачем, неналежним процесуальним документом по суті та не приймати його до розгляду при розгляді справи по суті.

12.02.20р. від відповідача надійшла заява про надання дозволу подати додаткові пояснення щодо окремого питання, прийняти їх до розгляду та врахувати під час розгляду справи по суті.

13.02.20р. від позивача надійшли додаткові пояснення до позову.

17.02.20р. позивачем надано документи для долучення до матеріалів справи.

Підготовче засідання 17.02.20р. було відкладено протокольною ухвалою суду на 21.02.20р. о 12:30 год.

18.02.20р. від відповідача надійшла заява про заперечення проти заяви про долучення доказів до матеріалів справи поданих до суду 17.02.20р.

21.02.20р. від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.02.20р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 01.04.20р., підготовче засідання відкладено на "12" березня 2020 р. о 14:45 год.

12.03.20р. від представника позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 12.03.20р. підготовче засідання відкладено на "30" березня 2020 р. о 14:00 год.

Ухвалою суду від 30.03.20р. закрито підготовче провадження по справі №922/4325/19 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на "29" квітня 2020 р. о 10:00 год.

Ухвалою суду від 29.04.20р. за заявою представника позивача відкладено судове засідання відкласти на "02" червня 2020 р. о 10:00 год. Продовжено строк розгляду справи по суті на строк дії карантину.

Ухвалою суду від 02.06.20р. судове засідання відкладено на "10" червня 2020 р. о 14:00 год.

В судовому засіданні 10.06.20р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до "30" червня 2020 р. о 10:30 год.

В судовому засіданні у справі №922/4325/19 було оголошено протокольну ухвалу про перерву до "09" липня 2020 р. о 12:30 год., яка занесена до протоколу судового засідання від 30.06.2020р.

08.07.20р. від позивача надійшла заява про визнання преюдиційним факту встановленого у постанові Східного апеляційного господарського суду у справі №922/4326/19 від 24.06.20р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Позивач в судовому засіданні 09.07.20р., як на преюдиційний факт, посилається на не визнання колегією суддів апеляційної інстанції обґрунтованою відмову відповідача від виконання договору, у зв`язку з технічними неполадками обладнання, що стались на виробництві відповідача, про, що зазначено в листах від 05.11.19р. №0511/019 та від 15.11.19р. №1511/019.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що у постанові САГС у справі №922/4326/19 від 24.06.20р. встановлено преюдиційний факт щодо необґрунтованої відмови відповідача від виконання договору, оскільки, іншою колегією Східного апеляційного господарського суду у постанові від 26.05.20р. по справі №922/4324/19 під час перегляду рішення суду від 25.02.20р., визнано, що виконавець не відмовлявся від виконання зобов`язань за договором, а у зв`язку із несправністю обладнання ініціював зміну строків виконання зобов`язання, про, що було зазначено в листах від 05.11.19р. №0511/019 та від 15.11.19р. №1511/019.

Приймаючи до уваги, що колегії суддів Східного апеляційного господарського суду під час перегляду рішень по справам №922/4326/19 та 922/4324/19 дійшли різних висновків щодо одного й того ж питання, то в даному випадку, висновок колегії суддів САГС в постанові від 24.06.20р. по справі №922/4326/19 щодо необґрунтованої відмови відповідача від виконання договору не можна вважати преюдиційним фактом.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про визнання преюдиційним факту, встановленого у постанові Східного апеляційного господарського суду у справі №922/4326/19 від 24.06.20р., щодо визнання необґрунтованою відмову відповідача від виконання договору.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.20р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.07.20р. проти позову заперечував в повному обсязі.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

За результатами проведеного тендеру, 21 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі по тексту - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корт-07" (далі по тексту - відповідач, виконавець) укладений договір № 163/2019-цю про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів, за умовами якого виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги - ДК 021:2015:502200000-3 (послуги з ремонту колінчастих валів дизелів 5Д49 з комплектацією вкладишами) (далі - послуги), переданого виконавцю замовником в особі фактичних отримувачів, згідно зі Специфікацією (додаток № 1 до договору), Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (додаток 2 до договору), Протоколу узгодження ціни (додаток 3 договору), Технічними вимогами (додаток 4 до договору), які є невід`ємною частиною договору, у порядку та строки, визначені договором, а замовник зобов`язаний прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Ціна договору визначена у Специфікації (додаток 1 до цього договору), яка включає в себе вартість заміни складових частин обладнання та складає 3597960,00 грн.

Сплата вартості послуг за замовлення здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з додатком 5 до цього договору), що оформлюється протягом 5 (п`яти) календарних днів, від дати надходження обладнання в депо (пункт 3.2, 4.2.1 договору).

При цьому, за пунктом 4.4. договору, розрахунки за фактично надані послуги, відповідно до підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з додатком 5 до цього договору) відповідно до основних умов ремонту і модернізації тягового рухомого складу, вузлів та агрегатів на ремонтних заводах Укрзалізниці № ЦТ-ЦПром-0029, затверджених наказом Укрзалізниці від 21 червня 2000 року № 238-Ц здійснюються замовником після наданих виконавцем рахунку, та за наявності належним чином оформленої виконавцем податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно пункту 5.1. договору подача виконавцю обладнання для надання послуг проводиться згідно з Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (додаток 2 до договору) (далі-графік), узгодженим сторонами в порядку та строком, передбаченим положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22 квітня 2002 року № 261 та Основним умовам ремонту і модернізації тягового рухомого складу, вузлів та агрегатах а ремонтних заводах Укрзалізниці № ЦТ-ЦПром-0029, затвердженого наказом Укрзалізниці від 21 червня 2000 року № 238-Ц.

Відповідно до пункту 5.3. договору здача та приймання обладнання в ремонт оформлюється Актом приймання обладнання в ремонт (за формою згідно з додатком 9 до договору), який підписують уповноважені представники замовника і виконавця.

Пунктом 5.11. договору передбачено, що строк надання послуг визначається Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, наведеним у Додатку 2 до цього договору, та по кожній одиниці ремонту становить не більше 35 (тридцяти п`яти) календарних днів з дати підписання Акта дефекації.

Згідно пункту 7.1.2. договору виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, встановленим договором та нормативними актами.

Відповідно до пункту 7.1.8. договору виконавець зобов`язаний дотримуватись вимог всіх документів, зазначених в договорі (порядки, інструкції тощо), як таких, що містяться в публічному доступі, так і тих, які були надані замовником виконавцю для ознайомлення відповідно умов договору.

Одночасно у пункті 8.2. договору сторони передбачили, що за односторонню не обґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань за цим договором, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від загальної ціни договору.

Даний договір, за умовами пункту 12.1 договору, набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно додатку 1 до договору - Специфікацї, яка слугує додатком до договору, виконавцем замовнику надається послуга з ремонту колінчастих валів дизелів 5Д49 з комплектацією вкладишами у кількості 4 одиниць на суму 3598000,00 грн. (з ПДВ).

За Додатком 2 до договору, строк подачі обладнання у ремонт здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання договору, а строк здачі - протягом 35 календарних діб після підписання акта приймання в ремонт.

Додатковою угодою №1 від 21.10.19р. до Договору № 163/2019-цю про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів внесено зміни до договору, зокрема Розділ 3. "Ціна договору" пункт 3.2. викладено в наступній редакції: 1.1. "3.2. Ціна Договору визначена у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору), яка включає в себе вартість заміни складових частин Обладнання та складає 3597960,00 гри (три мільйони п`ятсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот шістдесят грн 00 коп.), у т.ч. податок на додану вартість за ставкою 20% - 599600,00 грн. (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч шістсот шістдесят грн. 00 коп.)".

1.2. Додаток 1 до Договору "Специфікація" викласти у новій редакції, що додається: (Додаток 1 до цієї Додаткової угоди).

1.3. Додаток 3 до Договору "Протокол узгодження цін" викласти у новій редакції, що додається (Додаток 2 до цієї Додаткової угоди).

Згідно додатку 1 до Додаткової угоди №1 - Специфікації, яка слугує додатком до договору, виконавцем замовнику надається послуга з ремонту колінчастих валів дизелів 5Д49 з комплектацією вкладишами у кількості 4 одиниць на суму 3 597 960,00 грн. (з ПДВ).

05 листопада 2019 року виконавець листом № 0511/019 повідомив замовника, що характер технічної несправності обладнання, що сталися на підприємстві-відповідача, унеможливлює виконання зобов`язання до 31 грудня 2019 року.

15 листопада 2019 року виконавець листом № 1511/019 повідомив замовника, що характер технічної несправності обладнання, що сталися на підприємстві-відповідача, унеможливлює виконання зобов`язання до 31 грудня 2019 року та є обставиною, яка згідно пункту 9.1 договору звільняє сторони від будь-якої відповідальності, передбаченої умовами договору.

Проте, позивач кваліфікує дії виконавця послуг (відповідача) як необґрунтовану односторонню відмову від виконання взятих на себе зобов`язань по договору та звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього штраф у розмірі 10% від загальної ціни позову.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Головним питанням при вирішенні спору в даній справі є питання якою за своєю правовою природою є заявлена до стягнення сума у розмірі 359796,00 грн.

Позивач, підставою для стягнення вказує як пункт 8.2 договору так і статтю 906 Цивільного кодексу України, яка встановлює відповідальність у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання виконавцем договору про надання послуг.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За положенням частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

У даній категорії спору саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

На відповідача покладається обов`язок доведення відсутності його вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Підставою позову є фактичні обставини, якими сторона обґрунтовує свою вимогу. Невірне посилання позивачем на законодавство, в обґрунтування своїх позовних вимог, не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно визначити норми, які регулюють спірні правовідносини.

Тобто, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19.

З огляду на фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що кошти в розмірі 359796,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, не є збитками (стягнення яких передбачено статтею 906 Цивільного кодексу України), а виступають способом захисту прав замовника від необґрунтованої відмови виконавця послуг у вигляді штрафу, передбаченого сторонами пунктом 8.2 договору.

При цьому, сторони, укладаючи договір та визначаючи взаємну відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, передбачили у пункті 8.3 договору умови, коли виконавець за порушення умов договору відшкодовує замовнику збитки, пов`язані із порушенням останнім умов договору.

Тобто, в даній справі, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, заявлена вимога позивача до відповідача у сумі 359 796,00 грн. за своїм змістом являється штрафом.

При вирішенні спору господарський суд враховує, що згідно статей 173, 174 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення господарського зобов`язання, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами договору, зазначений договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким врегульовані нормами глави 63 "Послуги. Загальні положення" Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, одним із принципів належного виконання зобов`язання є дотримання строку (терміну) виконання зобов`язання.

В позовній заяві, як на підставу неналежного виконання відповідачем договору, позивач посилається на необґрунтовану односторонню відмову відповідача від виконання договору, а саме ненадання послуг з ремонту колінчатих валів дизелів 5Д49 з комплектацією вкладишами, за яку передбачена відповідальність у вигляді штрафу. (п.8.2 договору)

Так, за умовами додатку № 2, який має назву Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання та є невід`ємною частиною договору, сторони домовились здійснити подачу обладнання у ремонт протягом 10 календарних днів після підписання договору.

Враховуючи, що договір був підписаний 21 жовтня 2019 року, обладнання мало бути поставлено до 31 жовтня 2019 року із оформленням акту приймання обладнання в ремонт (за формою згідно з додатком 9 до договору), який повинні підписати уповноважені представники замовника і виконавця (пункт 5.3 договору).

Таким чином, необхідною умовою для реалізації сторонам договірних правовідносин є факт здачі обладнання замовником виконавцю за актом приймання обладнання в ремонт (за формою, обумовленої додатком 9 до договору).

На противагу цьому, позивач, формуючи необхідні для обґрунтування своєї позиції докази в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України, не додав до позовної заяви акту приймання обладнання в ремонт за формою, обумовленої додатком 9 до договору.

Тобто, позивач не надав до матеріалів справи необхідного доказу, зокрема, акту приймання обладнання в ремонт, із змісту якого суд міг би встановити виконання останнім вимог договору. Таким чином, встановити факт передачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання не вбачається за можливе.

Також, як на доказ прийняття відповідачем обладнання в ремонт, позивач посилається на Товарно-транспортну накладну №700882 від 31.10.19р. (а.с. 123-124)

У відповідності до даної накладної в якості вантажоодержувача зазначено - ТЧ-12 Гребінка, ТОВ "КОРТ-07", м. Харків; пункт розвантаження - ТЧ-12 Гребінка, ТОВ "КОРТ-07", м. Харків. (а.с. 123)

В графі Товарно-транспортної накладної №700882 від 31.10.19р. "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" зазначено - ТЧВП-12 Мороз В.М. з підписом. (а.с. 124)

Локомотивне депо Гребінка Південної залізниці (ТЧ-12) є структурним підрозділ Служби локомотивного господарства об`єднання Південна залізниця .

Дана товарно-транспортна накладна не містить відміток про те, що представником(ами) ТОВ "КОРТ-07", м. Харків приймалось зазначене в ній обладнання.

Таким чином, товарно-транспортна накладна, на яку посилається позивач, як на доказ отримання відповідачем товару в ремонт, не може слугувати підтвердженням отримання відповідачем товару, оскільки не містить відміток про таке отримання представниками ТОВ "КОРТ-07".

З огляду на вищевикладене, до суду не подано доказів виконання умов договору в частині передачі виконавцю обладнання в ремонт.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи акту приймання обладнання в ремонт за формою, обумовленої додатком 9 до договору, та відповідно, через дану обставину не можуть вважатись обґрунтованими посилання позивача на наявність в діях виконавця необґрунтованої відмови від умов договору, оскільки в даному випадку замовник не підтвердив свою позицію в частині належного виконання умов договору щодо поставки обладнання виконавцю послуг, згідно погодженого Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (додаток № 9 до договору).

Посилання позивача на листи відповідача, які датовані 05.11.19р. та 15.11.19р. (а.с. № 47,48), та в яких останній зазначає про відсутність технічної можливості виконати умови, в тому числі договору № 163/2019-цю на надання послуг з ремонту обладнання локомотивів від 21 жовтня 2019 року, не мають під собою правового підґрунтя, оскільки дані листи в жодному випадку не підміняють обов`язки сторони, пов`язані із виконанням зазначеного договору в частині передання обладнання в ремонт.

Крім того, суд ретельно вивчивши листи відповідача від 05.11.19р. та 15.11.19р. зазначає про те, що в даних листах виконавець повідомляє замовника про неможливість виконати зобов`язання у строк до 31 грудня 2019 року. Тобто, виконавець фактично не відмовився від договору, а лише проінформував замовника про наявність технічних неполадок на підприємстві, через які є неможливим виконати весь спектр договірних зобов`язань у визначений сторонами строк. В даному випадку - невиконання умов договору у строк та необґрунтована відмова від виконання умов договору - не є тотожними поняттями.

Однак, дані листи, в яких є посилання на договір № 163/2019-цю на надання послуг з ремонту обладнання локомотивів від 21 жовтня 2019 року не можуть констатувати подачу відповідачеві обладнання, визначеного умовами договору, адже даний факт підтверджується виключно актом приймання передачі обладнання в ремонт, за формою відповідно до додатку № 9 до договору, та який погодили сторони, підписавши 21 жовтня 2019 року договір із всіма додатками.

Втім, даного акту позивач до матеріалів позовної заяви не надав, заяв, в порядку статті 81 Господарського процесуально кодексу України, про витребування даного документу, до суду не скерував.

Алгоритм застосування пункту 8.2 договору є саме необґрунтована відмова виконавця від виконання своїх зобов`язань. Отже, замовник має право на стягнення штрафу за умовами вказаного пункту договору лише в разі необґрунтованої відмови виконавця від виконання взятих на себе обов`язків.

Таким чином, основною умовою настання майнової відповідальності виконавця у вигляді штрафу є його необґрунтована відмова від виконання взятих на себе зобов`язань. При цьому, за умовами пункту 5.1 договору, зобов`язання відповідача з ремонту лінійного обладнання локомотивів за умовами договору розпочинаються з моменту подачі обладнання на територію виконавця та оформлення акту приймання обладнання в ремонт (пункт 5.3, 5.4 договору).

Ураховуючи зміст пунктів договору, суд зазначає, що момент виникнення у відповідача обов`язку визначений вказівкою на дії позивача, та підлягає виконанню після вчинення таких дій (передача обладнання за актом). Отже, обов`язок відповідача надати послуги з ремонту лінійного обладнання локомотивів кореспондується з зустрічним обов`язком позивача передати необхідне обладнання на ремонт.

Згідно частини 1-2 статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, термін виконання зобов`язання в договорі визначений вказівкою на подію (в даному випадку отримання обладнання відповідачем за актом приймання), яка неминуче має настати та підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази оформлення акту приймання за умовами розділу 5 договору, а відтак обов`язок відповідача на здійснення обумовленої договором дії - не наступив.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

У світлі конкретних обставин цієї справи, суд не розцінює дії відповідача як необґрунтовану відмову від виконання зобов`язань, оскільки позивачем не представлено до матеріалів справи доказів на підтвердження факту поставлення відповідачеві обладнання, що в свою чергу позбавляє суд встановити наявність чи відсутність в діях відповідача необґрунтованої відмови від виконання договору, що є підставою для стягнення штрафу згідно умов договору. Аргумент позивача про те, що відповідач без обґрунтування причин відмовився від договору відхиляються судом, адже не знайшли свого підтвердження під час дослідження наданих доказів.

Також суд зазначає, що за змістом пункту 7.1.8. договору виконавець зобов`язаний дотримуватись вимог всіх документів, зазначених в договорі (порядки, інструкції тощо), як таких, що містяться в публічному доступі, так і тих, які були надані замовником виконавцю для ознайомлення відповідно умов договору.

31.10. 2019 року відповідач звернувся до структурного підрозділу "Полтавського проектно - конструкторського технологічного бюро з ремонту локомотивів" (а.с. №73) із запитом про отримання копій необхідної документації, а саме Основні умови ремонту і модернізації тягового рухомого складу, вузлів та агрегатах на ремонтних заводах Укрзалізниці № ЦТ-ЦПром0029, затвердженого наказом Укрзалізниці від 21 червня 200 року, 138-Ц, Керівництво на ремонт 105.80800.12378 (20) та Керівництво на ремонт 105.80.800.2.112 (31).

У відповідь відповідач отримав лист 01 листопада 2019 року за №02 / 1608-СВ, в якому зазначено, що документ ЦТ-ЦПром 0029 не діє на Україні, а "Керівництво на ремонт сталевих колінчастих валів дизелів типу 5Д49 при капітальному ремонті тепловозів" 105.80.800.2.12378 замінено на 105.80.800.11793, технічні параметри якого суперечать додатку № 4 договору.

Суд зазначає, що укладаючи договір 21 жовтня 2019 року, сторони здійснили посилання на вище вказані документи у пунктах 4.4, 5.1, 5.4 та 5.8, як на обов`язкові до застосування умови для надання відповідачем позивачу послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів. Таким чином, договір містить посилання на недіючу документацію.

17 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корт-07" отримало від Акціонерного товариства "Українська залізниця" комерційну пропозицію на 2020 рік щодо планового проведення закупівлі послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів від 17 січня 2020 року № ЦТ-08/7.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корт-07" надало відповідь № 1701-2/020 від 17 січня 2020 року, якою надана пропозиція цін на вказані послуги.

Дані докази свідчать про те, що позивач визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Корт-07" належним та добросовісним контрагентом, так як пропонує співпрацю у 2020 році, а відповідач не відмовляється від такої співпраці та надає відповідну цінову пропозицію.

За наведених обставин, доводи позивача, викладені в позовній заяві в частині наявності в діях відповідача необґрунтованої відмови від позову, що в свою чергу є підставою для застосування до останнього матеріальної відповідальності у вигляді 10% від загальної ціни договору, є непереконливими та необґрунтованими і, відповідно, не достатніми для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві право на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, оскільки судом не встановлено підстав для покладення на відповідача штрафу у розмірі 10% від ціни договору, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 359 796,00 грн.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 22, 526, 530, 610, 611, 613, 614, 627, 628, 901 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 224, 225, 237 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

У відповідності до ч. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжено на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено та підписано 14.07.20р.

Суддя Л.В. Шарко