Рішення

від 14.07.2020 по справі 420/982/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/982/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000703305, 0000743305, 0000763305, 0000783305, 0000723305 від 08.01.2020 р., податкової вимоги № Ф-0000813305 від 08.01.2020 р., рішення № 0000793305 від 08.01.2020 р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якій позивач, уточнивши позовні вимоги (вх. №8376/20 від 24.02.2020 р.), просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0000703305 від 08.01.2020 р.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0000743305 від 08.01.2020 р.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0000763305 від 08.01.2020 р.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0000783305 від 08.01.2020 р.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0000723305 від 08.01.2020 р.;

визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області № Ф-0000813305 від 08.01.2020 р.;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0000793305 від 08.01.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт № 491/15-32-33-05/1988309607 від 04.12.2019р., висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13281/20 від 25.03.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, в зв`язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема, посилаючись на те, що позивач, отримуючи значні валові доходи, не підтвердила документально ланцюг проходження товарно-матеріальних цінностей на різних ланках постачання товару, а саме не надала до перевірки будь-яких договорів використання праці найманих працівників, товарно-транспортних накладних тощо.

Ухвалою від 12.02.2020р. позов залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 28.02.2020р. відкрито провадження по справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі на 26.03.2020 р.

Ухвалою суду від 26.03.2020р. зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 11.06.2020р., яка занесена до протоколу засідання, поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.06.2020р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.06.2020 р.

Ухвалою суду від 30.06.2020 р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засідані оголошено перерву до 06.07.2020р.

До судового засідання 06.07.2020р. усі учасники справи не з`явивись, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлені належним чином та завчасно.

06.07.2020р. (вх. № 25711/20) від представника позивача до суду надійшла заява, в якому останній просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача.

01.06.2020р. (вх. №ЕП/7940/20) від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДПС в Одеській області на підставі ст. 77 України, пп.2 ч.1 ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , наказу ГУ ДПС в Одеській області №1036 від 18.10.2019р., направлення не перевірку №1471/33-05 від 07.11.2019р. та плану-графіка проведення планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 491/15-32-33-05/1988309607 від 04.12.2019р. (т.1, а.с. 21-82), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п. 63.3 ст. 63 (абз.4) ПК України;

п. 177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 ПК України, донараховано податок з доходів фізичних осіб за період перевірки у загальній сумі 1836249,69 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 425892,46 грн., за 2017 рік у сумі 611290,19 грн., за 2018 рік у сумі 799067,04 грн.;

пп. г п. 176.2 ст.176 ПК України; розділ III Наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 р. Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за N111/26556;

ст.6, п.8 ст.9 Закону України № 2464-VI від 8 липня 2010 року Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік на загальну суму 86563,47 грн.;

п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п.1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір у сумі 153020,80 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 35491,03 грн., за 2017 рік у сумі 50940,85 грн., за 2018 рік у сумі 66588,92 грн.;

п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, перевіркою встановлено заниження зобов`язання по ПДВ на загальну суму ПДВ 2021263 грн., в т.ч. за січень 2016 року - 10786 грн., за лютий 2016 - 33567 грн., за березень 2016 року - 35872 грн., за квітень 2016 року - 33988 грн., за травень 2016 року - 33837 грн., за червень 2016 року - 51368 грн., за липень 2016 року - 58698 грн., за серпень 2016 року - 52284 грн., за вересень 2016 року - 54727 грн., за жовтень 2016 року - 33148 грн., за листопад 2016 року 51036 грн., за грудень 2016 року 29134 грн., за січень 2017 року - 36050 грн., за лютий 2016 року 42096 грн., за березень 2017 року - 75089 грн., за квітень 2017 року - 38326 грн., за травень 2017 року - 45894 грн., за червень 2017 року -53573 грн., за липень 2017 року - 75512 грн., за серпень 1017 року - 46624 грн., за вересень 2017 року - 45603 грн., за жовтень 2017р. - 65339 грн., за листопад 2017 року - 66751 грн., за грудень 2017 року - 73652 грн., за січень 2018 року - 63449 грн., за лютий 2018 року - 94494 грн., за березень 2018 року - 100560 грн., за квітень 2018 року - 75909 грн., за травень 2018 року - 61792 грн., за червень 2018 року - 72677 грн., за липень 2018 року 91680 грн., за серпень 2018 року - 71388 грн., за вересень 2018 року - 62133 грн., за жовтень 2018р. - 51711 грн., за листопад 2018 року - 87368 грн., за грудень 2018 року - 45148 грн.

17.12.2019р. позивачем направлено до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на акт перевірки (т.1, а.с. 16-20), які відповідач залишив без задоволення, а висновки акту без змін (вих. №6931/С/15-32-33-05-12 від 27.12.2019р.) (т.5, а.с. 224-230).

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000743305 від 08.01.2020 р., яким до позивача за порушення пп. г п. 176.2 ст.176 ПК України; розділу III Наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 р. Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них, яким до позивача за порушення, застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн. (т.1, а.с. 87);

№ 0000703305 від 08.01.2020 р., яким до позивача за порушення п. 63.3 ст. 63 (абз.4) ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. (т.1, а.с. 88).

№ 0000763305 від 08.01.2020 р., яким позивачу за порушення п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 526578,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 2021263 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 505315,75 грн. (т.1, а.с. 89);

№ 0000783305 від 08.01.2020 р., яким позивачу за порушення п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п.1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 191276,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 153020 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38255,20 грн. (т.1, а.с. 86);

№ 0000723305 від 08.01.2020 р., яким до позивача за порушення п. 177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 ПК України на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмір 2295312,11 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмір 1836249,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 459062,42 грн. (т.1, а.с. 83);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000813305 від 08.01.2020 р., згідно якої відповідно до ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачу визначено суму боргу 86563,47 грн. (т.1, а.с. 85);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000793305 від 08.01.2020 р., яким позивачу за порушення ст.6, п.8 ст.9 Закону України № 2464-VI від 8 липня 2010 року Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування донараховано єдиний соціальний внесок на суму 25969,04 грн. (т.1, а.с. 84).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення документальних планових перевірок передбачений статтею 77 ПК України.

За змістом акта перевірки, про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 ознайомлена повідомленням №332/33005 від 22.10.2019р. та копією наказу про проведення перевірки №1036 від 18.10.2019р., які надіслано поштою з повідомленням про вручення 25.10.2019р. та отримано позивачем 28.10.2019р.

Направлення ГУ ДПС в Одеській області № 1471/33-05 від 07.11.2019р. та службове посвідчення осіб, які в ньому зазначені, пед`явлено 07.11.2019р. довіреній особі позивача ОСОБА_2 . Перевірку проведено з відома ОСОБА_1 та у присутності ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень, суд виходив з наступного.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ФОП ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця 30.03.2006р. (номер запису в ЄДР 2 556 000 0000 040300).

Згідно матеріалів справи, за період з 01.01.2016р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано у рядку 1 Додатку Ф.2 до Декларації про майновий стан Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою валовий дохід, отриманий від оптової торгівлі деталями та приладдям в сумі 10389229,69 грн. Перевіркою зазначених показників податковим органом встановлено, що на їх формування мало вплив здійснення операцій з оптової торгівлі деталями (втулки, куля, підшипники, ролики, сальники).

У ході перевірки встановлено, що у періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 відносила до складу валових витрат Вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг на підставі первинних документів, отриманих від таких суб`єктів господарювання: ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ Лімарк , ФОП ОСОБА_5 , ТОВ Паттерн Альянс , ТОВ Вега сіті груп , ТОВ Альфа Біо енержи , ТОВ Адванс ассист , ТОВ Альтаір вест груп , ТОВ Іверія пром. , ТОВ Промпідшипник ЛТД .

За наслідками перевірки податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2016-2018 р.р. на 10302102,68 грн., в тому числі за 2016р. на 2404148,93 грн., за 2017р. на 3426609,37 грн., за 2018р. - на 4471344,38 грн. (т.1, а.с. 31-52). Зазначений висновок відповідачем обґрунтовано тим, що аналізом господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з контрагентами ФОП ОСОБА_5 , ТОВ Лімарк , ТОВ Паттерн Альянс , ТОВ Вега сіті груп , ТОВ Альфа Біо енержи , ТОВ Адванс ассист , ТОВ Альтаір вест груп , ТОВ Іверія пром. , ТОВ Промпідшипник ЛТД встановлені ознаки ризикового ведення господарської діяльності, спрямованої на штучне формування податкових витрат і податкового кредиту шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулюванням при складанні декларації з ПДВ і декларації про майновий стан (додаток Ф-2, додатку № 5 до декларації з ПДВ).

На думку податкового органу, в даних господарських правовідносинах відсутній ланцюг постачання ТМЦ на різних ланках постачання товару.

За період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 10103313 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 01.01.2016р. по 30.09.2018р. встановлено його завищення.

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся позивачем відносились до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаним та зареєстрованим такими суб`єктами господарювання: ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ТОВ Лімарк (код ЄДРПОУ 40080411), ТОВ Паттерн Альянс (код ЄДРПОУ 39988843), ТОВ Вега сіті груп (код ЄДРПОУ 40042491), ТОВ Альфа Біо енержи (код ЄДРПОУ 39314833), ТОВ Адванс ассист (код ЄДРПОУ 40149766), ТОВ Альтаір вест груп (код ЄДРПОУ 40442064), ТОВ Іверія пром. (код ЄДРПОУ 40558207), ТОВ Промпідшипник ЛТД (код ЄДРПОУ 39146772) та зроблено висновки про неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами, у зв`язку з чим, на думку податкового органу, не підтверджено факт ланцюгового придбання деталей (підшипників, втулки, кулі, роликів, сальників).

З урахуванням зазначених висновків відповідач дійшов висновку, що у первинних документах зазначено операції, які фактично не могли бути виконані (надані), у зв`язку з чим первинні документи (податкові накладні), виписані контрагентами, не мають юридичної сили первинних документів та як наслідок ФОП ОСОБА_1 неправомірно формувала регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Згідно ч.1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За приписами п. 167.2 ст. 167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Ставка податку може становити 0 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом (п. 167.3 ст. 167 ПК України).

За змістом п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

За приписами п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у періоді з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. ФОП ОСОБА_1 є платником військового збору відповідно до приписів п.п. 1.1 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Згідно пп. 1.1, 1.2 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Підпунктом 1.4 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.3 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

В акті перевірки зазначено, що у зв`язку з порушеннями, викладеними в пп.2.1.2 акту перевірки, встановлено заниження військового збору у загальній сумі 153020,80 грн., в т.ч. за 2016 рік - 35491,03 грн., за 2017 рік - 50940,85 грн., за 2018рік - 66588,92 грн. (т.1, а.с. 60).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Статтею 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 -1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За приписами ст. 25 Закону №2464 рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

В акті перевірки зафіксовано, що ОСОБА_1 з 22.11.2002р. є пенсіонером за віком та з урахуванням приписів ч.4 ст. 4 Закону №2464 (у редакції зі змінами від 01.01.2017р.) за період 2017-2018рр. звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За змістом акта перевірки, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 % встановлено невірне визначення суми оподатковуваного доходу, детальний опис здійснено у п. 2.1.2 акта перевірки. З урахуванням зазначеного, податковим органом здійснено висновок про наявність підстав для донарахування позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від здійснення підприємницької діяльності за 2016 р. у розмірі 86563,47 грн. (т.1, а.с. 58-59).

Згідно пп. г п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу.

Відповідач зафіксував в акті перевірки порушення позивачем пп. г п. 176.2 ст.176 ПК України, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку, в зв`язку з чим прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000743305 від 08.01.2020 р.

В акті перевірки відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не надавала звіти форми 1-ДФ протягом періоду перевірки. У періоді, що перевірявся ФОП ОСОБА_1 перераховувала СГД - фізичним особам (ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_8 ) кошти за придбані ТМЦ (послуги) без відповідного відображення виплачених доходів підприємцям за 157 ознакою доходу.

За приписами абз. 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідач зафіксував у висновках акта перевірки порушення абз. 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України та прийняв на цій підставі рішення № 0000703305 від 08.01.2020 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. (т.1, а.с. 88).

За приписами пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, визначальною ознакою податкового правопорушення є протиправність дій чи бездіяльності, у тому числі, платника податку.

Перевіряючи правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Так, відповідач ставить під сумнів господарські взаємовіднсини ФОП ОСОБА_1 з її контрагентами, вважаючи, що їх господарська діяльність має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару тощо; невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт, послуг); відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей та ін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Судом встановлено, що 01.10.2015р. між ТОВ Паттерн Альянс (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №С-10/15, відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором (т.3, а.с.23-25).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору надано засвідчені копії: накладних, податкових накладних, платіжних доручень, (т.1, а.с. 245, 249-250; т.2, а.с. 8, 184-195; т.4, а.с. 21-32).

01.12.2015р. між ТОВ Вега сіті груп (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №С-12/3, відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором (т.3, а.с.26-28).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору надано засвідчені копії: видаткових накладних, накладних, податкових накладних, платіжних доручень (т.1, а.с. 246-248; ; т.2, а.с. 7, 230-249; т.4, а.с. 33-41).

01.01.2016р. між ФОП ОСОБА_5 (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №Б-16/3, відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором (т.3, а.с.19-20).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору надано засвідчені копії: видаткових накладних, накладних, рахунку на оплату (т.2, а.с. 5-6, 12).

04.01.2016р. між ТОВ Лімарк (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір поставки №03-С/16, відповідно до п. 1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором (т. 3, а.с.15-16).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору надано засвідчені копії: накладних; платіжних доручень, податкових накладних (т.2, а.с. 1-4, 9-11; т.4, а.с. 3-20).

02.04.2016р. між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №02/04/2014, відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором (т.3, а.с.21-22).

01.04.2016 р. між ТОВ Альфа Біо енержи (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №С04-4/16, відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором (т.5, а.с. 235).

01.04.2016р. між ТОВ Адванс ассист (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №С-3/1604, відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором (т.3, а.с.29-31).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору надано засвідчені копії: видаткових накладних, накладних, податкових накладних, платіжних доручень (т.1, а.с. 229-244; т.2, а.с. 196; т.4, а.с. 42-61).

01.07.2016р. між ТОВ Альтаір вест груп (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №С-07/16, відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором (т.3, а.с.233-234).

01.08.2016р. між ТОВ Промпідшипник ЛТД (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір поставки №16/8-02, відповідно до п. 1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором (т. 3, а.с.17-18).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору надано засвідчені копії: видаткових накладних, накладних, податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631, платіжних доручень (т.1, а.с. 94-228; т.2 а.с. 13-183; т.3, а.с. 1-14, 101-250; т. 4, а.с. 1-95, т.4, а.с. 62-174).

Задля спростування тверджень податкового органу про те, що ТОВ Промпідшипник ЛТД , здійснюючи реалізацію на адресу позивача підшипників не придбавав їх у таких суб`єктів господарювання як ТОВ Релайз ЛТД , ТОВ Ресурс електро , ТОВ Бізнес-бастіон , ТОВ Оріон компані , ТОВ Ккрпорт логвстик , ТОВ Римпостач , ТОВ Юніверсал логістик , ТОВ Отера груп , ТОВ Генпостач , ТОВ Промпостачальник 2010 , позивач послався на висновки акта податкового органу № 1287/15-32-14-05/39146772 від 03.07.2019р., складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Промпідшипник ЛТД за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., згідно з яким перевіркою визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість проаналізовано господарські операції із вищевказаними контрагентами та не встановлено їх заниження чи завищення; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 420/4491/19, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті щодо ТОВ Промпідшипник ЛТД . Проте під час вказаної перевірки господарські правовідносини ТОВ Промпідшипник ЛТД з ФОП ОСОБА_1 не досліджувались та предметом дослідження під час розгляду справи № 420/4491/19 не були, відтак посилання на зазначені докази у розумінні ч.4 ст. 78 КАС України не приймаються судом.

Між тим, як встановлено податковим органом та протилежного не доведено та не підтверджено документально позивачем, ФОП ОСОБА_1 не надала до перевірки будь-яких договорів використання праці найманих працівників. Згідно виписок банку і складу витрат, згідно книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 не оплачувала послуги транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які б свідчили про рух ТМЦ. Для зберігання ТМЦ протягом 2016-2017р.р. ФОП ОСОБА_1 не надала будь-які правоустановлюючі документи на орендовані та/або власні складські приміщення, які використовувались у здійсненні підприємницької діяльності. Тобто відсутній ланцюг проходження ТМЦ на різних ланках постачання товару.

Таких документів позивечем не надано і до суду. В матеріалах справи відсутні докази транспортування, зберігання, подальшої реалізації приданого товару, руху придбаних ТМЦ.

Посилаючись в тому числі на відсутність доказів транспортування товару, місця його зберігання, відповідач зазначив про неможливість реального здійснення зазначених операцій. Відсутність первинних документів, які б підтверджували фактичне транспортування товарів, їх відвантажень, відсутність трудових ресурсів та основних фондів, економічну недоцільність робіт з урахуванням віддаленого розташування контрагентів відповідач зазначив про непідтвердженість господарських операцій для цілей визначення податкового кредиту та витрат належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які б відображади реальність таких операцій та спричиняли реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

За приписами ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Проте, з вищезазначеними суб`єктами господарської діяльності в укладених письмових договорах не визначено конкретних умов, предмету договорів, обов`язки та права сторін, за яких умов здійснюється поставка, порядок оплати, питання щодо транспортування, до перевірки та до суду не надані супровідні документи, що посвідчують якість та комплектність товару (технічні паспорти, сертифікати, посвідчення якості, тощо), та/або факти про фактичну наявність товару, фактичну якість та комплектність товару, а також супровідні документи, докази отримання зразків товару, не визначено місця, конкретних умов поставки (доставки) товарів, у актах, видаткових накладних (в рахунках на оплату) також умови та місце поставки (доставки) не визначено.

Відсутність необхідних трудових та виробничих ресурсів та/або з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування складських приміщень, забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями, а також враховуючи, що відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів та обладнання не придбавалися, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між суб`єктами господарської діяльності: господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження/навантаження і зберігання та місця надання.

Отже, первинні документи, копії яких надано на підтвердження факту придбання позивачем товарів не відображають реальності проведених операцій, та відповідно не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання цих ТМЦ, робіт, послуг, а тому їх оприбуткування та формування податкового кредиту по взаємовідносинах із зазначеними вище контрагентами позивача, є безпідставними для відображення в бухгалтерському та податковому обліках.

З огляду на зазначене, перевіривши надані позивачем копії первинної документації, суд погоджується з висновками відповідача про непідтвердження позивачем товарності (реальності) господарських операцій з його контрагентами.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Також, суд зауважує, що концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб`єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі № 815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних рішень діяв правомірно, а отже у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 року № 0037941401, № 0037961401 необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000703305, 0000743305, 0000763305, 0000783305, 0000723305 від 08.01.2020 р., податкової вимоги № Ф-0000813305 від 08.01.2020 р., рішення № 0000793305 від 08.01.2020 р., - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.П. Самойлюк

.