Постанова

від 30.06.2020 по справі 906/1188/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 906/1188/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

прокурора - Марщівської О.П.

позивача - нач. від. Горкуші М.А. (а.с. 175 у т.2)

відповідача Житомирської міської ради- пров. спец. Кононенко А.А. (а.с. 152 у т.2)

відповідача Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Житомирської міської ради

на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. ухваленого суддею Маріщенко Л.О. у м.Житомирі, повний текст складено 02.03.2020 р.

у справі № 906/1188/18

за позовом Заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до 1)Житомирської міської ради

2) Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну"

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору суперфіцію, скасування у реєстрі запису про інше речове право

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у справі № 906/1188/18 задоволено позов Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури.

Визнано незаконним та скасовано п. 2.1 та 2.1.1 рішення Житомирської міської ради № 174 від 16.03.2016 р. «Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул.Чуднівській та р.Тетерів» .

Визнано недійсним договір суперфіцію № 160 від 30.09.2016 р., укладеного Житомирською міською радою та Міжнародним благодійним фондом «Місія в Україну» .

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 16732154 від 30.09.2016 р.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач Житомирська міська рада подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у справі № 906/1188/18 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у справі № 906/1188/18 є незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дослідив та не надав належної оцінки обставинам щодо представництва заступником керівника Житомирської місцевої прокуратури інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, чим порушив п.п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч. 1-2 ст. 83 Земельного Кодексу України.

Доводить, що спірна у справі земельна ділянка є комунальною власністю, знаходиться в межах міста, тобто не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, що виключає можливість звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не досліджувалося питання законності представництва органом прокуратури інтересів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та не надано оцінки вказаним обставинам, що є порушенням норм п.п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Доводить про відсутність підстав для процесуального представництва прокурором органів, державної влади та місцевого самоврядування у подібних спорах. Скаржник посилається при цьому на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у справі № 903/857/17 від 23.10.2018 р., у справі № 826/3492/18 від 08.11.2018 р., № 826/13768/16 від 13.12.2019 р., у справі № 826/15794/17 від 18.07.2019 р., у справі № 907/270/18 від 27.03.2019 р.

Доводить, що в даному випадку у прокурора відсутні правові підстави для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оскільки даний державний орган не має жодного відношення до спірних правовідносин.

Просить суд врахувати наведене і скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у справі № 906/1188/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури подав суду відзив на апеляційну скаргу. Не погоджується з доводами апеляційної скарги, що прокурором при подачі позову недотримано вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 ГПК України щодо обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді, що має мати наслідком залишення позову без розгляду на підставі п.п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України та звертає увагу, що відповідно до апеляційної скарги, міська рада не оскаржує обґрунтованість рішення по суті спору.

Вважає, що прокурором у позовній заяві належно обґрунтовано наявність підстав для представництва ним інтересів держави у спірних правовідносинах, вірно визначено позивача та обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави, а також повідомлено позивача в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про пред`явлення даного позову.

Зазначає, що у Постанові Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у даній справі, яка набрала законної сили та не була оскаржена до суду касаційної інстанції встановлено, що прокурор обґрунтував наявність інтересів держави , які на його думку полягають в порушенні законності в сфері земельних відносин. Тому, звернення прокурора в даному випадку з позовом до суду спрямоване на захист інтересів держави в цілому та інтересів територіальної громади.

Так, Головне управління є уповноваженим органом державної влади, який здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земель-ного законодавства, використання та оборони земель усіх категорій і форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, в тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах - управління правомірно визначено позивачем у даній справі.

Вважає, що повторний розгляд питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у справі № 906/1188/18 порушує принцип верховенства права, оскільки зазначене питання уже вирішено судовим рішенням, що набрало законної сили та не було оскаржено в передбаченому процесуальним законом порядку. Так, посилається на висновки викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 903/129/18 та у справі № 906/1188/18.

Вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Житомирської міської ради, оскільки не було порушено судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що невиконання вимог закону щодо підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави має наслідком залишення позову без розгляду, а не відмову в його задоволенні.

Враховуючи викладене, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги Житомирської міської ради, а рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у справі № 906/1188/18 залишити без змін.

Позивач Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та відповідач Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.

В судовому засіданні скаржник Житомирська міська рада та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області підтримали доводи апеляційної скарги. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

В судове засідання представник Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" не з`явився. Суд повідомив учасника справи про дату і час судового засідання в установленому порядку, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 188 у т.2/.

Відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання учасників, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення. Колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі матеріали є достатніми для постановлення обґрунтованого рішення, явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому є можливим завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну".

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Рішенням сьомої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради від 16.03.2016 р. № 174 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул. Чуднівській та р. Тетерів" затверджено проект договору суперфіцію земельної ділянки площею 1,0000 га та передано в користування МБФ "Місія в Україну" дану земельну ділянку на умовах суперфіцію за адресою : проїзд Шпаковський, 15, землі рекреаційного призначення (07), що перебуває у власності територіальної громади міста відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.10.2013 р. № 11485279, кадастровий номер ділянки 1810136300:11:012:0079, в м. Житомирі. Пунктом 2.1.1. рішення уповноважено міського голову на укладення та підписання Договору суперфіцію, вказаного у п. 2.1 цього рішення /а.с. 37-39 у т.1/.

На виконання вказаного рішення 30.09.2016 р. Житомирською міської радою та Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну" укладено договір суперфіцію № 160, за умовами якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1 га, за адресою: проїзд Шпаковський, 15, для рекреаційного призначення кадастровий номер ділянки 1810136300:11:012:0079, відповідно до документації детального плану забудови території. Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва реабілітаційного центру з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки /а.с. 21-22 ут.1/.

Відповідно до п. 2.2 договору земельна ділянка передається в користування суперфіціарію для здійснення будівництва об`єкту: будівництво реабілітаційного центру.

Пунктами 3 та 4 договору визначено, що останній укладено на 3 роки. Плата за користування земельною ділянкою сплачується в розмірі земельного податку.

Згідно з п. 3.3 договору, суперфіціарій продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору і договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, якщо суперфіціар за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово суперфіціарія про закінчення договірних відносин.

Відповідно до п. 6.3 договору після припинення дії договору, якщо жодна із сторін за цим договором не виявила бажання подовжити його дію, суперфіціарій повертає суперфіціару земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в строкове користування, з урахуванням змін, що сталися внаслідок будівництва об`єктів нерухомості.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Задовольняючи позов у даній справі, Господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що п. 2.1 та п. 2.1.1 рішення Житомирської міської ради № 174 від 16.03.2016 р. "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул. Чуднівькій та р. Тетерів" не відповідає вимогам законодавства, тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню, а оскільки спірний договір суперфіцію № 160 від 30.09.2016 р. укладений Житомирською міською радою та Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну" на підставі такого рішення, то вимога про визнання його недійсним і скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право № 16732154 від 30.09.2016 р. також підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі Житомирська міська рада доводить про відсутність підстав для процесуального представництва прокурором у даній справі та вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є неналежним позивачем. Інші висновки суду скаржником не спростовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами вивчення Житомирською місцевою прокуратурою інформації про підстави використання земельної ділянки за адресою: м. Житомир, проїзд Шпаковський, 15 встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді щодо визнання незаконними та скасування п.2.1 та п.2.1.1 рішення Міської ради № 174 від 16.03.2016 р. Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул.Чуднівській та р.Тетерів стосовно затвердження проекту договору суперфіцію земельної ділянки, площею 1,0 га та передання Фонду в користування даної земельної ділянки на умовах суперфіцію за адресою: проїзд Шпаковський, 15 у м.Житомирі, землі реакційного призначення (07), що перебуває у власності територіальної громади міста відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.10.2013 р. № 11485279, кадастровий номер ділянки 1810136300:11: 012:0079 в м. Житомирі та уповноваження міського голови на укладання та підписання договору суперфіцію, вказаного у п.2.1 цього рішення.

На виконання вказаного рішення 30.09.2016 р. Міська рада - суперфіціар та Фонд -суперфіціарій уклали договір суперфіцію № 160, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право за номером 16732154.

Прокурор вважає, що оспорюване рішення Міської ради від 16.03.2016 р. № 174 в частині передачі Фонду в користування земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1810136300:11:012:0079, прийняте з порушенням вимог ч.1 ст.1021, ст.ст.116,127, ч.1 ст.134 Земельного кодексу України, а договір суперфіцію від 30.09.2016 р. № 106 підлягає визнанню недійсним.

Також, підставою звернення до суду прокурор зазначає надання в користування Фонду земельної ділянки не на конкурентних засадах, що зумовлює ненадходження від учасників конкурсу грошових коштів в рахунок цінових пропозицій щодо купівлі прав на земельну ділянку призводить до не наповнення місцевого бюджету, чим унеможливлюється повноцінне фінансування, а отже комплексне вирішення соціально-економічних та інших потреб територіальної громади міста.

Крім того, обґрунтовуючи підстави представництва прокурор зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не здійснює функцій у спірних правовідносинах щодо захисту інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст.134 (глава 21) Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Норми частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не поширюються на правовідносини, що досліджуються у даній справі, і визначають перелік випадків, в яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них.

Крім того, будь-якими нормами Земельного кодексу України не передбачено іншої можливості набуття прав на землю юридичними особами у формі суперфіцію для здійснення будівництва такого об`єкту.

В зв`язку з цим, передача земельної ділянки у користування на підставі договору суперфіцію повинна була проводитись в порядку глави 21 Земельного кодексу України, якою визначено процедуру продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Як вбачається з матеріалів справи передача спірної земельної ділянки в користування відбулася без дотримання процедури проведення аукціону, і таке питання належить до сфери контролю Держгеокадастру.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, оскільки здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, в тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах - тому Управління правомірно визначено позивачем у даній справі.

Обґрунтовуючи підстави представництва прокурор зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не здійснює захисту інтересів держави і власних функцій у спірних правовідносинах.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Так, прокурор листом № 68-796кн/ вих-18 від 29.12.2018р. повідомив Головне управління про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави /а.с. 3, 4, 46 у т.1/, однак уповноважений суб`єкт владних повноважень не здійснив захист інтересів, що дає прокурору підстави для представництва.

В судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області підтвердив колегії суддів, що орган, уповноважений здійснювати представництво інтересів держави не мав наміру звертатись до суду за захистом порушеного права. Зазначив при цьому, що Управління не має повноважень для здійснення нагляду за дотриманням законодавства при укладенні оспорюваного договору, оскільки в даному випадку земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Вказане на думку колегії суддів також підтверджує підставність звернення прокурора з даним позовом. При цьому, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 4 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідно до ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, обґрунтувавши, в чому полягає порушення інтересу держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

За змістом ч.1 ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" в Україні на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; та у разі відсутності такого органу.

Отже, колегія суддів, керуючись нормами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , встановила, що пред`явлення позову про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору суперфіцію, скасування у реєстрі запису про інше речове право органами прокуратури є відповідним засобом захисту інтересів територіальної громади у суді, оскільки уповноваженим державним органом - Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не здійснюється захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зазначене питання щодо представництва інтересів держави у даній справі уже вирішено судом у судовому рішенні, що набрало законної сили та не було оскаржено в касаційному порядку. Так, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.04.2019 р. у справі № 906/1188/18 позов Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Житомирської міської ради (та Міжнародного благодійного фонду Місія в Україну про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору суперфіцію, скасування у реєстрі запису про інше речове право було залишено без розгляду на підставі ст. 226 ГПК України, зазначивши, що прокурор перебрав на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду, а сам лише факт незвернення суб`єкта владних повноважень з позовами до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів. Крім того, суд вказав, що матеріали справи не містять доказів виконання прокурором ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» , а саме - попереднього повідомлення позивача про намір звернутися до суду з позовом, при цьому органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Міська рада, а не Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Постановою Північно - Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 р. у даній справі апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 04.04.2019 р., матеріали справи № 906/1188/18 повернуто до суду першої інстанції для розгляду по суті. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість наявності інтересів держави , які полягають в порушенні законності в сфері земельних відносин. Зазначено також, що в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є уповноваженим органом державної влади на здійснення державного нагляду в частині дотримання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства, тому управління правомірно визначено позивачем у даній справі.

Таким чином, доводи зазначені скаржником при зверненні з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у справі № 906/1188/18 вже були предметом розгляду у даній справі.

Згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Оскільки в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, колегія суддів вважає безсумнівними встановлені Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 р. у даній справі факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у справі № 906/1188/18 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Житомирської міської ради залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у справі № 906/1188/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 906/1188/18 повернути Господарському суду Житомирської області .

Повний текст постанови складений 14.07.2020 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.