Ухвала

від 14.07.2020 по справі 807/2049/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 липня 2020 року

м. Київ

справа № 807/2049/16

адміністративне провадження № К/9901/16319/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року в справі №807/2049/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Воловецької районної ради Закарпатської області, Головного управління ДФС у Закарпатській області, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України - про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Воловецької районної ради Закарпатської області, Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області), за участю третьої особи - Державної казначейської служби України, у якому, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії ДФС України і ГУ ДФС у Закарпатській області щодо ненарахування і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, яка настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України Про міліцію (у редакції від 13 лютого 2015 року);

- визнати протиправним і скасувати рішення ДФС України від 14 червня 2018 року №17811/7/99-99-04-04-02-17 щодо відмови у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, яка настала у період проходження служби в податковій міліції, відповідно до статті 23 Закону України Про міліцію (у редакції від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, у редакції, чинній до 15 лютого 2010 року);

- зобов`язати ДФС України і ГУ ДФС у Закарпатській області здійснити нарахування і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, яка настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до статті 23 Закону України Про міліцію (у редакції від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, у редакції, чинній до 15 лютого 2010 року) у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;

- стягнути з ДФС України і ГУ ДФС у Закарпатській області середньомісячний заробіток за час затримки проведення повного розрахунку в сумі 950151,46 грн;

- стягнути з Воловецької районної ради середньомісячний заробіток за час затримки проведення повного розрахунку в сумі 874475,68 грн;

- стягнути з Воловецької районної ради суму боргу по виплаті грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 55084,20 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року в справі №807/2049/16, у задоволенні позову відмовлено.

30 червня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року в справі №807/2049/16.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції , займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправними дій щодо ненарахування і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю; визнання протиправним і скасування рішення щодо відмови у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю; зобов`язання здійснити нарахування і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю; стягнення середньомісячного заробітку за час затримки проведення повного розрахунку; стягнення суми боргу по виплаті грошової допомоги.

Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 працював в Ужгородському міжрайонному відділі податкової міліції Державної податкової інспекції у місті Ужгороді на посаді завідувача сектору боротьби з ухиленням від сплати податків. На підставі наказу Державної податкової адміністрації України від 14 червня 2006 року №587-о Про відрядження працівників податкової міліції був відряджений до Воловецької районної ради із залишенням в кадрах податкової міліції Державної податкової адміністрації України.

Наведені обставини свідчать, що спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу проходження позивачем публічної служби.

Водночас позивач не є особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, у розумінні Закону України Про запобігання корупції .

За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах а - в пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України Про запобігання корупції .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд також ураховує позицію висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності заяви у справі Азюковська проти України (заява №26293/18), у якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 12, 169, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року в справі №807/2049/16.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко