Ухвала

від 11.06.2020 по справі 700/222/20

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/222/20

Провадження № 2/700/218/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року смт.Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Яценко Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Бондарчук Т.І.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу №700/222/20 (провадження №2/700/218/20) за позовом ОСОБА_1 до Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом та встановлення факту що має юридичне значення,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом та встановлення факту що має юридичне значення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер двоюрідний дід позивача - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер №7122882000:02:001:0359 площею 3,05 га, кадастровий номер №7122882000:02:001:0479 площею 3,05 га, кадастровий номер №7122882000:02:000:0030 площею 3,0399 та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3501 га кадастровий номер №7122882000:01:001:0278. Позивач є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3 звернувся до Лисянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори від 09.02.2019 року № 277/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_1 не надав документів, які б підтверджували родинні стосунки з померлим та оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідними братом та сестрою, а ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , є однією особою та їх матір`ю та визнати за позивачем право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач представник Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою в якій просив справу розглянути без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши позивача, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Виноград, Лисянського району, Черкаської області помер - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на три земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розташовану в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Позивач вказав, що є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки останній був позивачу двоюрідним дідом. Однак, з урахуванням того, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували родинні стосунки зі спадкодавцем, просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Виноград, Лисянського району, Черкаської області (раніше Київської області), який є його прадідом по батьківській лінії та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с.Виноград, Лисянського району, Черкаської області (раніше Київської області), яка є матір`ю спадкодавця, а саме що вони були рідними братом та сестрою. Крім того, просить встановити, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 була однією особою та матір`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до положень ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема і про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Статтею 24 ЦК України вказано що, фізичною особою вважається людина, як учасник цивільних відносин.

Згідно припису ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У даній справі позивач фактично звернувся до суду з вимогою про встановлення факту родинних відносин між двома померлими особами - що, виходячи з положень вищевказаних норм матеріального та процесуального закону, свідчить про безпідставність звернення (людина - це жива, наділена інтелектом істота, суб`єкт суспільно-історичної діяльності і культури). Небіжчики (у даному випадку обидві особи, вимоги про встановлення факту родинних відносин між якими, є померлими) - не можуть бути учасниками цивільних відносин). Встановлення факту родинних відносин повинно породжувати певні юридичні наслідки для особи (осіб), між якими встановлюється факт родинних відносин - що неможливо по відношенню до покійників.

Більш того, згідно припису ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (відповідно до вимог ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов`язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

П. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень судом створені належні умови для надання сторонами доказів, заявлення клопотань витребування додаткових доказів.

Згідно ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд вважає, що за наявними у справі доказами, неможливо однозначно та беззаперечно підтвердити факт наявності родинних відносин між померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Ніяких письмових доказів, які б достеменно підтвердили родинні відносини позивачем не надано. Слід також зауважити, що ніяких прижиттєвих документів про родинні відносини сторін виконаних до моменту смерті позивачем не надано, будь-які пояснення свідків відсутні, а єдиний доказ доданий до матеріалів справи -копія метричної книги, містить розбіжності у написанні імені матері.

Наведене свідчить про не обґрунтованість вимоги щодо встановлення факту родинних відносин, а тому заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимоги позивача, про визнання права власності на спадкове майно, то ця вимога є похідною від встановлення факту родинних відносин, тому вона не може бути задоволена без встановлення фату родинних відносин, з урахуванням наступного.

Згідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері(ст. 1262 ЦК України ).

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ст. 1265 ЦК України).

Відповідно до Роз`яснення Міністерства юстиції України від 11.10.2011 року щодо окремих питань спадкування:

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

"Ступінь споріднення", тобто кількість народжень, що пов`язують між собою двох осіб, які перебувають у родинних зв`язках.

До родичів четвертого ступеня споріднення належать діти рідних племінників та племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки та онучки) і рідні брати та сестри його діда та баби (двоюрідні дідта баба).

До родичів п`ятого ступеня споріднення - діти його двоюрідних онуків і онучок (двоюрідні правнуки та правнучки), діти його двоюрідних братів та сестер (двоюрідні племінниці та племінники), діти його двоюрідних дідів та бабок (двоюрідні дядьки та тітки).

Родичі шостого ступеня споріднення це - діти його двоюрідних правнуків та правнучок (двоюрідні праправнуки та праправнучки), діти його двоюрідних племінників та племінниць (троюрідні онуки та онучки), діти його двоюрідних дядьків та тіток (троюрідні брати та сестри).

У п`яту чергу право на спадкування мають родичі четвертого - шостого ступеня споріднення, якщо відсутні спадкоємці перших чотирьох черг (родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення).

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Зі змісту постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , з двох причин: 1) ОСОБА_1 не надано нотаріусу документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем; 2) ОСОБА_1 не надав правовстановлюючі документи на спадкове майно.

У позовній заяві позивач зазначив, що правовстановлюючі документи на спадкове майно було втрачено, однак на підтвердження даного твердження не надав жодного доказу.

Родинні відносини можуть підтверджуватись свідоцтвами органів реєстрації актів громадянського стану про народження, виписками із книг запису актів громадянського стану, записами в паспортах, а у разі неможливості подання зазначених документів нотаріусу, родинні відносини можуть бути підтверджені судовим рішенням про встановлення факту родинних відносин.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, позивачем не надано доказів того, що він є родичем п`ятого ступеня споріднення, а саме двоюрідним онуком та спадкоємцем п`ятої черги за законом.

Враховуючи вищенаведене у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-84, 95, 133, 141, 263-265, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом та встановлення факту що має юридичне значення - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2020 року.

Суддя Г.М.Яценко