Постанова

від 29.10.2020 по справі 700/222/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1652/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 700/222/20 Категорія: 307010000 Яценко Г. М. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м.Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Храпка В.Д.,

Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Любченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 11 червня 2020 року, постановленого під головуванням судді Яценко Г.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом та встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом та встановлення факту, що має юридичне значення .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його троюрідний дід, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельні ділянки : площею 3,05 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122882000:02:001:0359, розташована в адміністративних межах Виноградської сільської ради; площею 3,05 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122882000:02:001:0479, розташована в адміністративних межах Виноградської сільської ради; площею 3,0399 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122882000:02:000:0030, розташована в адміністративних межах Виноградської сільської ради; площею 0,3501 га, надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122882000:01:001:0278, розташована в АДРЕСА_1 .

09 лютого 2019 року звернувся до Лисянської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті троюрідного діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори від 09 лютого 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з відсутністю документів , що підтверджують родинні стосунки з померлим та відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позивач вказує, що прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини, проте немає можливості оформити в установленому порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, тому просив суд визнати факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідними братом та сестрою, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що в архівних документах значиться відповідно їх матір`ю є однією особою.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на: земельну ділянку площею 3,05 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122882000:02:001:0359, розташовану в адміністративних межах Виноградської сільської ради; на земельну ділянку площею 3,05 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122882000:02:001:0479, розташовану в адміністративних межах Виноградської сільської ради; земельну ділянку площею 3,0399 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122882000:02:000:0030, розташовану в адміністративних межах Виноградської сільської ради; земельну ділянку площею 0,3501 га, надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7122882000:01:001:0278, розташовану в АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 11 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом та встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив із того, що вимога в цій частині необґрунтована, оскільки за наявними у матеріалах справи доказами, неможливо однозначно та беззаперечно підтвердити факт наявності родинних відносин між померлими, письмових доказів, які б достеменно підтвердили родинні відносини позивачем не надано.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив із того, що ця вимога є похідною від встановлення факту родинних відносин, а також відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, а по справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що попри розбіжності в написанні імен матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виписках з медичної книги вказаний один батько ОСОБА_7 , що навіть за умови якби їх матері ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були різними людьми, робить їх зведеними братом та сестрою.

Також судом не враховано, що причиною смерті ОСОБА_2 була пожежа в його будинку, тому і відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Крім того, судом не було враховано факт визнання позову відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу Виноградська сільська рада Лисянського району Черкаської області просить апеляційну скаргу задоволити, доводи апеляційної скарги підтверджуються, що позивач є родичем покійного ОСОБА_2 , а також відповідачем визнаються позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Виноград Лисянського району Черкаської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 17 травня 2018 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, на три земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розташовану в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02 листопада 2018 року виданого Лисянської державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу, номер у спадковому реєстрі 63251668.

Постановою державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори від 09 лютого 2019 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 відмовлено.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, вказав, що є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки останній був йому троюрідним дідом. На підтвердження вказаного надав ряд доказів. При цьому просив встановити факт того, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідними братом та сестрою, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є однією особою і є їх матір`ю.

Пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому засіданні можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З системного аналізу частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК України вбачається, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення в тому числі й факту родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині встановлення між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 факту родинних відносин, а саме, що вони є рідними братом та сестрою, правильно виходив з того, що у даній справі позивач звернувся до суду з вимогою про встановлення юридичного факту родинних відносин між двома померлими особами, що свідчить про безпідставність звернення.

Щодо вимоги про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа(статті 1261-1265 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що під час вирішення питання, хто є спадкоємцями за законом, необхідно враховувати такі юридичні факти, як: родинні відносини (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця.

Ступінь споріднення визначається кількістю народжень, що пов`язують між собою двох осіб, які перебувають у родинних відносинах.

У п`яту чергу право на спадкування мають родичі четвертого-шостого ступеня споріднення, якщо відсутні спадкоємці перших чотирьох черг (родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення). До родичів четвертого ступеня споріднення належать діти рідних племінників та племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки та онучки) і рідні брати та сестри його діда та баби (двоюрідні дід та баба). До родичів п`ятого ступеня споріднення належать діти його двоюрідних онуків і онучок (двоюрідні правнуки та правнучки), діти його двоюрідних братів та сестер (двоюрідні племінниці та племінники), діти його двоюрідних дідів та бабок (двоюрідні дядьки та тітки). Родичі шостого ступеня споріднення - це діти його двоюрідних правнуків та правнучок (двоюрідні праправнуки та праправнучки), діти його двоюрідних племінників та племінниць (троюрідні онуки та онучки), діти його двоюрідних дядьків та тіток (троюрідні брати та сестри).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги тим, що він має право на спадщину за законом у п`яту чергу.

При цьому наявні у справі докази не підтверджують наявність родинних зв`язків між ним та спадкодавцем.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 77, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином дослідив та надавав оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що метрика не є допустимим доказом родинних відносин, а інших доказів, які підтверджують родинні відносини позивач не надав.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач визнав позовні вимоги не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини четвертої ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають та спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду черкаської області від 11 червня 2020 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: