Ухвала

від 15.07.2020 по справі 904/2011/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

15.07.2020м. ДніпроСправа № 904/2011/20

за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтроджет" про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтроджет", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп", м. Нікополь, Дніпропетровська обл.

про стягнення 1 656 571,20 грн.

Суддя Колісник І.І.

Без участі представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтроджет" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" 1 656 571,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару за договором № 17 від 02.08.2019 (далі - договір).

У відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на укладену сторонами додаткову угоду № 1 від 01.04.2020, якою сторони визначили заборгованість відповідача за договором у сумі 1 751 819,20 грн та допустили заміну його грошового зобов`язання за договором поставки на зобов`язання за позикою з поверненням її на підставі рахунку позивача. Відповідач стверджує, що рахунку на оплату він не отримував, а тому його обов`язок щодо повернення позики ще не настав.

13.07.2020 до суду позивачем подане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми позовних вимог.

Клопотання мотивоване тим, що відповідач отриману продукцію за договором не оплачує, посилаючись на дефіцит коштів, однак останній не перебуває у скрутному фінансовому становищі, постійно приймає участь у тендерах та здійснює замовлення металевих виробів у інших осіб, розрахунки зі своїми контрагентами здійснює вибірково.

Крім того, як зазначає позивач, керівництво та засновники відповідача погрожували йому цілковитою відмовою від виконання своїх зобов`язань за договором у разі звернення за захистом до суду. При цьому попереджали, що поки триватиме судовий процес вони виведуть усі активи.

На думку заявника відповідач, укладаючи договір, планував отримати від позивача товар, не сплачуючи за нього грошові кошти. Доказами на підтвердження існування умислу на заволодіння майном шляхом обману позивач вважає накладні на поставку товару, документи на продаж отриманої продукції, отримання за неї коштів та відчуження їх шляхом переведення у готівку.

За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти , що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18).

За таких обставин, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, у першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до нормативних приписів статті 73 ГПК України встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, встановлюються на підставі доказів.

За змістом статей 2, 13 цього Кодексу судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник жодного доказу на підтвердження обставин, покладених в обґрунтування клопотання, суду не надав.

Сам факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, наявності грошової заборгованості не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову.

Крім того, обраний позивачем спосіб забезпечення позову (накладення арешту на рахунки) суперечить пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, згідно з яким допускається накладення арешту не на рахунки, а на майно та(або) грошові кошти , що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відтак заявник не довів належними й допустимими доказами необхідність вжиття заходів забезпечення позову у визначений законом спосіб.

За змістом статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди здійснюють правосуддя на засадах верховенства права. Одними з його елементів є законність, заборона свавільності, недискримінація та рівність перед законом.

За таких обставин правові підстави для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову відсутні.

Про забезпечення позову або про відмову у його забезпеченні суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

Відмова у забезпеченні позову не позбавляє права заявника повторно звернутися до суду з такою ж заявою після усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232 - 235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтроджет" у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.07.2020 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 підпункту 17 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Суддя І.І. Колісник