Рішення

від 27.08.2020 по справі 904/2011/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2011/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.

та представників:

від позивача: Кірєєв С.В. - адвокат; Кузнецов О.О. - директор;

від відповідача: Авдієнко О.А. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтроджет", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп", м. Нікополь, Дніпропетровська обл.

про стягнення 1 656 571,20 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтроджет" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" 1 656 571,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару за договором № 17 від 02.08.2019.

14.07.2020 позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій, не змінюючи ціни позову та посилаючись на умови договору (із змінами від 01.04.2020), надає новий розрахунок заборгованості відповідача станом на 08.07.2020у сумі 1807206,66 грн.

У відзиві на позов, що надійшов до суду 13.07.2020, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.

Відповідач зазначає, що на умовах укладеного договору поставки № 17 від 02.08.2019 ним дійсно отримано від позивача товар, за який він повністю не розрахувався. Однак, додатковою угодою № 1 від 01.04.2020 сторонами погоджено станом на 01.04.2020 розмір заборгованості відповідача у сумі 1 751 819,20 грн з фіксацією її у доларовому еквіваленті на рівні 70809,00 дол США. Також зазначеною додатковою угодою сторони внесли зміни щодо умов виконання зобов`язань з погашення цієї заборгованості та подальшого розрахунку за договором, який передбачав оплату на підставі рахунків позивача.

Після цього відповідач звертався до позивача з листом щодо врегулювання питань оплати заборгованості. Зокрема, ним пропонувався проект додаткової угоди № 2 до договору про розстрочку погашення заборгованості у сумі 1 751 819,20 грн з квітня 2020 року по жовтень 2020 року, на який позивач не відреагував.

Внесені за додатковою угодою № 1 від 01.04.2020 зміни до договору відповідач вважає новацією, що призвела до заміни зобов`язань відповідача внаслідок заміни договору поставки на договір позики.

На думку відповідача ця позика повертається на підставі рахунку позивача, який позивачем не виставлявся, а тому строк погашення заборгованості ще не настав.

Також відповідач заявив, що в порядку часткового погашення заборгованості за договором ним здійснено часткову оплату по 100 000,00 грн 08.04.2020 та 28.05.2020. Останній платіж на суму 100 000,00 грн позивачем у розрахунку заборгованості у позові не врахований, а тому заборгованість відповідача на цю суму є меншою, але сплаті не підлягає за відсутності письмової вимоги позивача.

Разом з тим відповідач просить покласти на позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, які складаються з підготовки відзиву у сумі 3 200,00 грн, участі адвоката у судових засіданнях з розрахунку 1000,00 грн за одне засідання, компенсації транспортних витрат на поїздку до суду адвоката з розрахунку 750,00 грн за одну поїздку. При цьому відповідач зазначає, що докази понесених витрат будуть надані в судове засідання.

20.07.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній викладені у відзиві доводи вважає безпідставними та зазначає, що додаткова угода № 1 від 01.04.2020 вносить зміни до деяких пунктів договору, однак не змінює інших його положень та самої його правової природи. Цією додатковою угодою сторони погодили лише суму заборгованості покупця на певну дату та зафіксували її в іноземній валюті з метою уникнення знецінення заборгованості у зв`язку зі зміною курсу національної валюти до долару США.

Сплату відповідачем 28.05.2020 у рахунок погашення боргу 100 000,00 грн позивач визнає й з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.04.2020 вдруге надає новий розрахунок заборгованості відповідача станом на 17.07.2020 у сумі 1 729 574,30 грн , не змінюючи при цьому ціни позову.

23.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на заяву позивача про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 14.07.2020, в якому відповідач розрахунок позивача не визнає, приводить свій розрахунок заборгованості за договором станом на 08.07.2020 у сумі 1707829,21 грн, але вважає, що строк її погашення не настав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 21.04.2020 за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 02.06.2020 підготовче засідання призначалося на 30.06.2020, після чого відкладалося до 14.07.2020 та 23.07.2020.

Ухвалою суду від 15.07.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.07.2020 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 27.08.2020.

У судовому засіданні представники сторін надали пояснення, аналогічні за змістом заяв по суті справи.

Зокрема, представник позивача пояснив, що додатковою угодою № 1 від 01.04.2020 до договору сторони зафіксували наявність у відповідача станом на 01.04.2020 заборгованості із визначенням її в доларовому еквіваленті та встановили порядок її погашення без зміни характеру правовідносин та строків сплати наявної заборгованості. Після закінчення строку дії договору (до 31.12.2019), встановленого пунктом 10.1, жодна із сторін в порядку пункту 10.2 договору не заявляла про свій намір розірвати договір. На цей час інших специфікацій, окрім зазначених у позові, сторонами не підписувалось, однак згідно з умовами договору така можливість на цей час існує.

У судовому засіданні 27.08.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтроджет" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 17 від 02.08.2019 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, іменовану далі як товар.

Загальна кількість товару, його асортимент, номенклатура, одиниця виміру товару, ціна, терміни поставки визначаються сторонами в специфікаціях, які додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна ціна товару, який є предметом даного договору, визначається сумарно виходячи із цін за одиницю виміру товару, погоджених сторонами в специфікаціях, які додається до даного договору і є його невід`ємною частиною.

Ціни в специфікаціях до цього договору визначені без урахуванням ПДВ на умовах EXW склад продавця (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору розрахунок покупця з продавцем проводиться шляхом безготівкових платежів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків, виставлених продавцем, в наступному порядку: розрахунок здійснюється у розмірі 100% протягом 45 банківських днів з моменту отримання товару на склад покупця.

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2020 сторони виклали пункт 2.5 договору в наступній редакції:

2.5. Розрахунок покупця з продавцем проводиться шляхом безготівкових платежів в національній валюті України - гривня на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків, виставлених продавцем .

Продавець передає товар представнику покупця, а за його відсутності представнику перевізника ТОВ ТК САТ , ПП Нічний експрес , ТОВ Делівері або іншому вказаному покупцем на умовах: EXW згідно з Правилами Інкотермс-2010. Інші умови можуть бути узгоджені в окремому випадку і відображені в специфікації (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору право власності на поставлену партію товару і ризики втрати та/або пошкодження товару переходять від продавця до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Датою отримання покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної.

За змістом пункту 6.3 договору у разі порушення термінів оплати згідно з цим договором покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Нарахування пені не обмежується піврічним терміном.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019, а щодо взаєморозрахунків - повного розрахунку між сторонами (пункт 10.1 договору).

Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не поінформувала іншу сторону про свій намір розірвати договір, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік. Ця умова діє на кожний наступний рік (пункт 10.2 договору).

Специфікацією № 1 від 02.08.2019 до договору сторони погодили поставку відповідачу наступного товару: поковка, марка сталі - 20Х2Н4А, кількість 7 шт, загальна вага - 8225,00 тн, загальна вартість без ПДВ - 600 425,00 грн, загальна вартість з ПДВ - 720 510,00 грн (а.с. 9, 74).

Специфікацією № 2 від 05.09.2019 до договору сторони погодили поставку відповідачу наступного товару: поковка, марка сталі - 38ХН3МФА, кількість 9 шт, загальна вага - 27,00 тн, загальна вартість без ПДВ - 2 270 700,00 грн, загальна вартість з ПДВ - 2 724 840,00 грн (а.с. 9, 75).

Згідно з пунктом 3 специфікацій оплата товару, що поставляється за цими специфікаціями, здійснюється покупцем на умовах 100% протягом 45 банківських днів за фактом поставки товару замовнику.

На виконання умов договору за видатковими накладними № 1/08.2019 від 27.08.2019 на суму 411 720,00 грн, № 1/09.2019 від 10.09.2019 на суму 308 790,00 грн, № 1/03.10 від 03.10.2019 на суму 605 520,00 грн, № 2/03.10 від 03.10.2019 на суму 2 119 320,00 грн позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 445 350,00 грн, який отриманий представником відповідача повністю (а.с. 10, 11,77, 78).

Позивачем були вставлені відповідачу для оплати наступні рахунки: № 1/08.2019 від 27.08.2019 на суму 411 720,00 грн, № 1/09.2019 від 10.09.2019 на суму 308 790,00 грн, №1/03.10 від 03.10.2019 на суму 2 724 840,00 грн (а.с. 71 - 73).

У період з 02.10.2019 по 08.04.2020 (до звернення позивача з позовом до суду) відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 1 788 778,80 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 14, 70).

На час звернення позивача до суду (13.04.2020) відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався.

Причиною спору є заявлений позивачем до стягнення залишок грошових коштів у сумі 1656571,20 грн.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань в частині поставки й оплати товару за видатковими накладними в межах договору.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За фактом поставки товару та відповідно до пункту 2.5 договору (в редакції, чинній на момент поставки товару й до 01.04.2020) вартість отриманого відповідачем товару мала бути повністю сплачена ним у такі строки:

- за видатковою накладною № 1/08.2019 від 27.08.2019 на суму 411 720,00 грн - не пізніше 30.10.2019;

- за видатковою накладною № 1/09.2019 від 10.09.2019 на суму 308 790,00 грн - не пізніше 13.11.2019;

- за видатковою накладною № 1/03.10 від 03.10.2019 на суму 605 520,00 грн - не пізніше 04.12.2019;

- за видатковою накладною № 2/03.10 від 03.10.2019 на суму 2 119 320,00 грн - не пізніше 04.12.2019.

Сплачені відповідачем грошові кошти на час звернення з позовом до суду становлять 1788778,80 грн, з яких 100 000,00 грн були сплачені відповідачем 08.04.2020 за рахунком №1/03.10 від 03.10.2019.

Тому, не сплачений відповідачем залишок грошових коштів у сумі 1 656 571,20 грн (3445350,00 - 1788778,80 = 1656571,20) є залишком боргу за останньою видатковою накладною №2/03.10 від 03.10.2019 на суму 2 119 320,00 грн.

Строк оплати є таким, що настав.

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2020 сторони внесли зміни до договору (а.с. 53).

Так, пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили, що станом на 01.04.2020 заборгованість покупця перед продавцем становить 1 751 819,20 грн.

Сторони також погодили, що заборгованість, визначена в пункті 1 цієї додаткової угоди, підлягає фіксації в еквіваленті суми в доларах США за офіційним курсом НБУ станом на 04.11.2019 та становить 70 809,00 доларів США за курсом 100 доларів = 2474 грн (пункт 2 додаткової угоди № 1 від 01.04.2020).

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди сторони визначили, що подальший розрахунок за договором відбувається до повного погашення суми, визначеної в пункті 2 цієї додаткової угоди. Платежі проводяться в національній валюті України - гривні, а сума платежу, що підлягає сплаті на дату здійснення платежу, розраховується як еквівалент відповідної суми в доларах США за курсом долара США до гривні, встановленому НБУ на відповідний день здійснення платежу.

Укладеною додатковою угодою сторони передбачили, що вона набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного й належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цієї угодою та договором № 17 від 02.08.2019. У всіх питаннях, не врегульованих нею, сторони керуються умовами договору № 17 від 02.08.2019, а сама додаткова угода є невід`ємною частиною цього договору (п.п. 3 - 5 додаткової угоди).

Отже, зазначеними змінами сторони зафіксували розмір заборгованості у доларовому еквіваленті, передбачили порядок, а не строки її погашення.

Враховуючи зафіксований сторонами розмір заборгованості відповідача станом на 01.04.2020 - 70809,00 дол США, а також сплату 08.04.2020 відповідачем 100000,00 грн, що за офіційним курсом НБУ на цю дату становить 3690,09 дол США (100000/27,0996=3690,09) та узгоджений сторонами порядок погашення заборгованості, станом на час звернення позивача до суду (13.04.2020) фактична заборгованість відповідача становила 67118,91 дол США (70809,00- 3690,09=67118,91), а в гривневому еквіваленті - 1825782,01 грн (67118,91х27,2022=1825782,01), з яких позивач заявив до стягнення 1656571,20 грн, що є його правом.

Зазначений підхід у порядку визначення заборгованості та її погашення сторони не заперечують.

28.05.2020, під час судового провадження у справі, відповідач здійснив часткову оплату рахунку № 1/03.10 від 03.10.2019 на суму 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 267 від 28.05.2020 (а.с. 63).

Сплата відповідачем суми боргу за договором під час розгляду справи по суті є підставою для закриття провадження у справі в цій частині, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст.231 ГПК України).

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 1 556 571,20 грн (1656571,20 - 100000,00 = 1556571,20) . У частині позову про стягнення 100000,00 грн провадження у справі підлягає закриттю за відсутності предмета спору.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір поставки (купівлі-продажу) є складним зобов`язанням, що складається з двох поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому продавець повинен передати майно, а покупець наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому покупець зобов`язаний оплатити переданий товар, а продавець має право вимагати від покупця відповідної оплати.

Здійснюючи тлумачення пункту 2.5 укладеного сторонами договору № 17 від 02.08.2019, у тому числі в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2020, слід враховувати наступне.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що відповідно до частини першої статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України. У частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party) .

З огляду на викладене, аналізуючи нову редакцію пункту 2.5 додаткової угоди № 1 від 01.04.2020 до договору № 17 від 02.08.2019 у порівнянні з попередньою її редакцією та в контексті інших положень договору в сукупності, суд доходить висновку, що її зміст стосується не умов погашення (сплати) заборгованості відповідача за неналежно виконаними грошовими зобов`язаннями, а порядку розрахунку (виконання грошових зобов`язань) відповідача за поставлений товар у межах цього договору, дія якого сторонами не припинена. Варто зазначити, що належних доказів вчинення дій, передбачених пунктом 10.2 договору та необхідних для його розірвання, сторони суду не надали.

Що стосується новації договору, на яку посилається відповідач, слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Згідно з частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1053 цього Кодексу передбачено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням.

З огляду на викладене, враховуючи наведені судом у цьому рішенні мотиви обґрунтованості позовних вимог, зважаючи на зміст додаткової угоди № 1 від 01.04.2020 суд доходить висновку, що сторони не припинили зобов`язань за договором поставки № 17 від 02.08.2019 й не замінили його на позику.

Визначення додатковою угодою порядку погашення відповідачем заборгованості не змінює правової природи правовідносин сторін за договором поставки № 17 від 02.08.2019, а нова редакція пункту 2.5 договору стосується зобов`язань відповідача з оплати саме товару у межах договору поставки.

За таких обставин заперечення позивача проти позову є безпідставними.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір у сумі 24 848,57 грн покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтроджет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" про стягнення 1656571,20 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" (ідентифікаційний код 40042486, місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Краснодонська, буд. 74) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтроджет" (ідентифікаційний код 40222018, місцезнаходження: 49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 12-А, офіс 3) основний борг у сумі 1 556 571,20 грн, судовий збір у сумі 24 848,57 грн.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтроджет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" про стягнення 100 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням пункту четвертого розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.09.2020.

Суддя І.І. Колісник