Рішення

від 09.07.2020 по справі 906/2/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/2/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"

про стягнення 51464,15 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" звернулося до господарського суду із позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення 51 464,15грн, із яких 18 564,25грн основного боргу, 7 759,72грн - інфляційних втрат, 3 345,76грн - 3% річних, 21 794,42грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №КОЛ 190918/т-пос від 19.09.2018 в частині оплати наданих послуг.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.264, 526, 530, 534, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, ст.223 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 13.01.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.02.2020.

10.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його позивачу, в якому просить в позові відмовити (а.с. 81-107, т.1).

Ухвалою суду від 18.02.2020 відкладено підготовче засідання на 12.03.2020.

Ухвалою суду від 12.03.2020 відкладено підготовче засідання на 30.03.2020.

30.03.2020 за вх.№7691/20 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява від 25.03.2020 з доказами її направлення на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 30.03.2020 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву (вх.№7691/20 від 30.03.2020) та постановлено здійснювати розгляд справи з її урахуванням; продовжено строк підготовчого провадження. Підготовче засідання відкладено на 27.04.2020.

Ухвалою суду від 27.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 18.05.2020.

12.05.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив із доказами направлення на адресу відповідача (а.с.217-224, т.1).

Ухвалою суду від 18.05.2020 відкладено підготовче засідання на 11.06.2020.

Ухвалою суду від 11.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2020.

В судовому засіданні 09.07.2020 виявлено несправність системи Easycon та відсутність представника позивача Спектра Ю. І. в системі, що унеможливило його участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.1, т.2).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

19.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" (позивач, перевізник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" (замовник, відповідач) укладено договір перевезення автомобільним транспортом №КОЛ190918/т-пос (далі - договір) (а.с.31-35, т.1), за умовами якого перевізник надає послуги автомобільних перевезень, які включають надання транспортного засобу, організацію і здійснення доставки ввіреного замовником вантажу, вказаного в додатках (договорах-заявках) до цього договору, в пункт призначення і видає вантаж уповноваженій отримати вантаж особі замовника.

Згідно п.2.1.3 замовник зобов`язаний сплатити послуги перевізника за цим договором.

Загальна сума послуг за даним договором визначається загальною вартістю всіх актів наданих послуг за даним договором (п.3.5. договору).

Замовник зобов`язується здійснити оплату фактично наданих послуг перевізника за даним договором протягом 21 банківського дня з моменту надання перевізником повністю і правильно оформлених документів, зазначених в п.3.1. цього договору, якщо інший порядок розрахунків не буде передбачено відповідним договором-заявкою на певні послуги (п.3.6 договором).

За порушення термінів оплати згідно п.3.5. договору, замовник сплачує перевізнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення оплати, від вартості не оплачених послуг за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 10% від вартості наданих і неоплачених послуг (п.5.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року. Цей договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо сторони не менше ніж за місяць не заявлять про бажання його розірвати (п.10.1 договору).

Позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 511702,57грн, із яких згідно:

- Акту наданих послуг №19665 від 23.09.2018 на суму 26664,00грн (а.с.168, т.1);

- Акту наданих послуг №19666 від 24.09.2018 на суму 28113,00грн (а.с.169, т.1);

- Акту наданих послуг №19777 від 27.09.2018 на суму 26208,00грн (а.с.170, т.1);

- Акту наданих послуг №19812 від 01.10.2018 на суму 28512,11грн (а.с.36, т.1);

- Акту наданих послуг №19820 від 30.09.2018 на суму 26774,10грн (а.с.171,т.1);

- Акту наданих послуг №20143 від 06.10.2018 на суму 109780,40грн (а.с.37, т.1);

- Акту наданих послуг №20343 від 13.10.2018 на суму 215160,78грн (а.с.39, т.1);

- Акту наданих послуг №20493 від 17.10.2018 на суму 50490,18грн (а.с.41, т.1).

Відповідачем здійснено оплату наданих послуг згідно платіжних доручень:

- №492402292 від 09.10.2018 на суму 50000грн (а.с.172, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №19812 від 01.10.18 , №19777 від 27.09.18;

- №494058889 від 11.10.2018 на суму 50000грн (а.с.173, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №19666 від 24.09.18 , №19665 від 23.09.18;

- №322941574 від 01.11.2018 на суму 50000грн (а.с.174, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20143 від 06.10.2018;

- №512113579 від 06.11.2018 на суму 90000грн (а.с.175, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №543151093 від 11.12.2018 на суму 20000грн (а.с.176, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №543151091 від 11.12.2018 на суму 30000грн (а.с.90, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №612669589 від 28.02.2019 на суму 75160грн (а.с.177, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №641794089 від 29.03.2019 на суму 75000грн (а.с.178, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №806307617 від 06.12.2019 на суму 71542,57грн (а.с.179, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги згідно договору.

Згідно листа №16/1 від 16.09.2019 ПОСП "Колос" визнало заборгованість у розмірі 71542,57грн та зобов`язалося оплатити заборгованість до 30.11.2019 (а.с.56, т.1).

20.12.2019 позивачем надіслано відповідачу вимогу №1 від 19.12.2019 (а.с.57-66, т.1) про сплату боргу у розмірі 51456,49грн.

Із вказаної вимоги вбачається, що позивач, у зв`язку із існуванням заборгованості в період із 06.11.2018 по 31.12.2018, нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 18564,25грн, та здійснив їх погашення із посиланням на положення ст.534 Цивільного кодексу України за рахунок коштів, які надійшли від відповідача.

Таким чином, позивач зазначає, що станом на дату звернення до господарського суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у загальному розмірі 51 464,15грн, із яких 18 564,25грн основного боргу, 7 759,72грн - інфляційних втрат, 3 345,76грн 3% річних, 21 794,42грн пені.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що позивач неправомірно незважаючи на призначення платежу, яке вказано у платіжних дорученнях, здійснив погашення заборгованості у календарній черговості її виникнення та з посиланням на ст.534 ЦК України. Крім того відповідач вказує на положення ст.232 ГК України в частині нарахування пені, які не враховані позивачем під час здійснення її нарахування.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Відповідно до ст.1 Господарського кодексу України (далі - ГК України) цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (ч.1 ст.625 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

3. Щодо обґрунтованості позовних вимог.

Під час застосування норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК України) необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов`язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, погашаються після суми основного боргу. Вказана позиція викладена в листі Верховного суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування статей 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві".

Крім того, статтею 534 Цивільного кодексу України не передбачено, що сума інфляційних втрат може погашатися раніше суми основного боргу.

Також сторонами у п.5.3 договору передбачено, що за порушення термінів оплати згідно п.3.5 цього договору, замовник сплачує перевізнику, н а в и м о г у о с т а н н ь о г о, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення оплати, від вартості не оплачених послуг за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 10% від вартості наданих і не оплачених послуг.

Таким чином, спрямовувати отримані від відповідача кошти на погашення нарахованої на підставі п.5.3 договору пені позивач мав лише після виставлення вимоги про необхідність її сплати відповідачу. Доказів направлення відповідної вимоги на адресу відповідача матеріали справи не містять.

На підставі вищевикладеного судом здійснено висновок, що позивачем неправомірно зараховано 18564,25грн, які сплачені відповідачем, в рахунок погашення інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, нарахованих у період із 06.11.2018 по 31.12.2018.

Також суд зазначає, що згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (п.3.8), що затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 (в редакції до 27.06.2019), та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (п.1.2), що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16.

Крім того, суд враховує, що частиною першою статті 1089 Цивільного кодексу України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувач) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб`єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N 2346-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон).

У пункті 32.3 статті 32 вказаного Закону встановлено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за №377/8976 (в редакції до 27.06.2019) (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У розумінні наведених норм право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення:

- №492402292 від 09.10.2018 на суму 50000,00грн (а.с.172, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №19812 від 01.10.18 , №19777 від 27.09.18;

- №494058889 від 11.10.2018 на суму 50000,00грн (а.с.173, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №19666 від 24.09.18 , №19665 від 23.09.18;

- №322941574 від 01.11.2018 на суму 50000,00грн (а.с.174, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20143 від 06.10.2018;

- №512113579 від 06.11.2018 на суму 90000,00грн (а.с.175, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №543151093 від 11.12.2018 на суму 20000,00грн (а.с.176, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №543151091 від 11.12.2018 на суму 30000,00грн (а.с.90, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №612669589 від 28.02.2019 на суму 75160,00грн (а.с.177, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №641794089 від 29.03.2019 на суму 75000,00грн (а.с.178, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги зг. рах. №20343 від 13.10.2018;

- №806307617 від 06.12.2019 на суму 71542,57грн (а.с.179, т.1), із призначенням платежу - оплата за транспортні послуги згідно договору.

Оскільки, у платіжних дорученнях за період із 09.10.2018 по 29.03.2019 реквізит "Призначення платежу" містять повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів отримувачу, відповідачем чітко визначено призначення платежу, суд дійшов висновку, що в даному випадку розподіл коштів не може здійснюватись позивачем відповідно до календарної черговості виникнення заборгованості.

Суд враховує, що питання віднесення платежу у випадку відсутності призначення платежу, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості - платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Саме вказаний порядок зарахування узгоджується із загальними засадами добросовісності та розумності поведінки сторін зобов`язання.

Суд зазначає, що з урахуванням призначення платежу, вказаного відповідачем у платіжних дорученнях, зарахування погашення заборгованості за актами наданих послуг мало бути здійснено позивачем наступним чином:

- Акт наданих послуг №19665 від 23.09.2018 на суму 26664,00грн - оплачено повністю згідно платіжного доручення №494058889 від 11.10.2018;

- Акт наданих послуг №19666 від 24.09.2018 на суму 28113,00грн:

А) оплачено частково на суму 23336,00грн згідно платіжного доручення №494058889 від 11.10.2018;

Б) оплачено частково на суму 4777,00грн згідно платіжного доручення №641794089 від 29.03.2019;

- Акт наданих послуг №19777 від 27.09.2018 на суму 26208,00грн - оплачено повністю згідно платіжного доручення №492402292 від 09.10.2018;

- Акт наданих послуг №19812 від 01.10.2018 на суму 28512,11грн:

А) оплачено частково на суму 23792,01грн згідно платіжного доручення №492402292 від 09.10.2018;

Б) оплачено частково на суму 4720,10грн згідно платіжного доручення №641794089 від 29.03.2019;

- Акт наданих послуг №19820 від 30.09.2018 на суму 26774,10грн - оплачено повністю згідно платіжного доручення №641794089 від 29.03.2019;

- акт наданих послуг №20143 від 06.10.2018 на суму 109780,40грн:

А) оплачено частково на суму 50000,00грн згідно платіжного доручення №322941574 від 01.11.2018;

Б) оплачено частково на суму 38728,01грн згідно платіжного доручення №641794089 від 29.03.2019;

В) оплачено частково на суму 21052,39грн згідно платіжного доручення №806307617 від 06.12.2019;

- Акт наданих послуг №20343 від 13.10.2018 на суму 215160,78грн:

А) оплачено частково на суму 90000,00грн згідно платіжного доручення №512113579 від 06.11.2018 ;

Б) оплачено частково на суму 20000,00грн згідно платіжного доручення №543151093 від 11.12.2018;

В) оплачено частково на суму 30000,00грн згідно платіжного доручення №543151091 від 11.12.2018;

Г) оплачено частково на суму 75160,00грн згідно платіжного доручення №612669589 від 28.02.2019;

Д) оплачено частково на суму 0,78грн згідно платіжного доручення №641794089 від 29.03.2019;

- Акт наданих послуг №20493 від 17.10.2018 на суму 50490,18грн оплачено повністю згідно платіжного доручення №806307617 від 06.12.2019.

Враховуючи строки оплати, встановлені п.3.5. договору, заборгованість відповідача перед позивачем становила:

- Згідно акту наданих послуг №19666 від 24.09.2018 - заборгованість у сумі 4777,00грн в період із 25.10.2018 по 28.03.2019;

- Згідно акту наданих послуг №19812 від 01.10.2018 - заборгованість у сумі 4720,10грн в період із 31.10.2018 по 28.03.2019;

- Згідно акту наданих послуг №19820 від 30.09.2018 - заборгованість у сумі 26774,10грн у період із 31.10.2018 по 28.03.2019;

- Згідно акту наданих послуг №20143 від 06.10.2018:

А) заборгованість у сумі 59780,40грн у період із 06.11.2018 по 28.03.2019;

Б) заборгованість у сумі 21052,39грн у період із 29.03.2019 по 06.12.2019;

- Згідно акту наданих послуг №20343 від 13.10.2018:

А) заборгованість у сумі 125160,78грн у період із 13.11.2018 по 10.12.2018;

Б) заборгованість у сумі 75160,78 у період із 11.12.2018 по 27.02.2019;

В) заборгованість у розмірі 0,78грн у період із 28.02.2019 по 28.03.2019;

- Згідно акту наданих послуг №20493 від 17.10.2018 заборгованість у сумі 50490,18грн у період із 16.11.2018 по 05.12.2019.

Суд констатує, що заборгованість із наданих послуг згідно договору погашена відповідачем повністю на загальну суму 511702,57грн, однак погашення відбувалося із порушенням строків, передбачених договором.

Зважаючи на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 18564,25грн основного боргу, які заявлені позивачем.

4. Щодо вимоги про стягнення 21794,42грн пені за період із 01.01.2019 по 17.05.2019.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.3 договору за порушення термінів оплати згідно п.3.5 цього договору, замовник сплачує перевізнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення оплати, від вартості не оплачених послуг за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 10% від вартості наданих і не оплачених послуг.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем визначено період нарахування пені - із 01.01.2019 по 17.05.2019.

Здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням періоду, вказаного позивачем та враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені на загальну суму 20 088,65грн, із яких:

- Згідно акту наданих послуг №19666 від 24.09.2018 на заборгованість у сумі 4 777,00грн в період із 01.01.2019 по 28.03.2019 - у сумі 409,91грн;

- Згідно акту наданих послуг №19812 від 01.10.2018 на заборгованість у сумі 4 720,10грн в період із 01.01.2019 по 28.03.2019 - у сумі 405,02грн;

- Згідно акту наданих послуг №19820 від 30.09.2018 на заборгованість у сумі 26 774,10грн у період із 01.01.2019 по 28.03.2019 - у сумі 2 297,44грн;

- Згідно акту наданих послуг №20143 від 06.10.2018:

А) на заборгованість у сумі 59 780,40грн у період із 01.01.2019 по 28.03.2019 - у сумі 5 129,65грн;

Б) на заборгованість у сумі 21 052,39грн у період із 29.03.2019 по 06.05.2019 - у сумі 803,45грн;

- Згідно акту наданих послуг №20343 від 13.10.2018:

А) на заборгованість у сумі 75 160,78грн у період із 01.01.2019 по 27.02.2019 - у сумі 4 299,61грн;

Б) на заборгованість у розмірі 0,78грн у період із 28.02.2019 по 28.03.2019 у сумі 0,02грн;

- Згідно акту наданих послуг №20493 від 17.10.2018 на заборгованість у сумі 50 490,18грн у період із 01.01.2019 по 16.05.2019 - у сумі 6 743,55грн.

У задоволенні вимоги про стягнення 1 705,77грн пені суд відмовляє.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3 345,75грн 3% річних та 7 759,72грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд задовольняє вимогу про їх стягнення у розмірі 2 887,98грн, із яких:

- Згідно акту наданих послуг №19666 від 24.09.2018 на заборгованість у сумі 4 777,00грн в період із 01.01.2019 по 28.03.2019 - у сумі 34,16грн;

- Згідно акту наданих послуг №19812 від 01.10.2018 на заборгованість у сумі 4 720,10грн в період із 01.01.2019 по 28.03.2019 - у сумі 33,75грн;

- Згідно акту наданих послуг №19820 від 30.09.2018 на заборгованість у сумі 26 774,10грн у період із 01.01.2019 по 28.03.2019 - у сумі 191,45грн;

- Згідно акту наданих послуг №20143 від 06.10.2018:

А) на заборгованість у сумі 59 780,40грн у період із 01.01.2019 по 28.03.2019 - у сумі 427,47грн;

Б) на заборгованість у сумі 21 052,39грн у період із 29.03.2019 по 05.12.2019 - у сумі 436,04грн;

- Згідно акту наданих послуг №20343 від 13.10.2018:

А) на заборгованість у сумі 75 160,78грн у період із 01.01.2019 по 27.02.2019 - у сумі 358,30грн;

Б) на заборгованість у розмірі 0,78грн у період із 28.02.2019 по 28.03.2019 у сумі - 0;

- Згідно акту наданих послуг №20493 від 17.10.2018 на заборгованість у сумі 50 490,18грн у період із 01.01.2019 по 05.12.2019 - у сумі 1 406,81грн.

Суд відмовляє у стягненні 457,78грн 3% річних.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд задовольняє вимогу про стягнення 5300,63грн, із яких:

- Згідно акту наданих послуг №19666 від 24.09.2018 на заборгованість у сумі 4 777,00грн в період січня 2019 - лютого 2019 - у сумі 71,89грн;

- Згідно акту наданих послуг №19812 від 01.10.2018 на заборгованість у сумі 4 720,10грн в період із січня 2019 - лютого 2019 - у сумі 71,04грн;

- Згідно акту наданих послуг №19820 від 30.09.2018 на заборгованість у сумі 26 774,10грн у період із січня 2019 - лютого 2019 - у сумі 402,95грн;

- Згідно акту наданих послуг №20143 від 06.10.2018:

А) на заборгованість у сумі 59 780,40грн у період січня 2019 - лютого 2019 - у сумі 899,70грн;

Б) на заборгованість у сумі 21 052,39грн у період березня 2019 - листопада 2019 - у сумі 571,86грн;

- Згідно акту наданих послуг №20343 від 13.10.2018:

А) на заборгованість у сумі 75 160,78грн у період січня 2019 - лютого 2019 - у сумі 1 131,17грн;

- Згідно акту наданих послуг №20493 від 17.10.2018 на заборгованість у сумі 50 490,18грн у період січня 2019 - листопада 2019 - у сумі 2 152,02.

Суд відмовляє у стягненні 2 459,09грн інфляційних втрат.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №КОЛ190918 від 19.09.2018, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 28 277,26грн, з яких 20 088,65грн пені, 2 887,98грн 3% річних, 5 300,63грн інфляційних втрат.

Суд відмовляє у стягненні 23 186,89грн, із яких 18 564,25грн основного боргу, 1 705,77грн пені, 457,78грн 3% річних, 2 459,09грн інфляційних втрат.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень, встановлених ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року становить 1921,00грн.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (11244, Житомирська обл., Ємільчинський район, село Сербо-Слобідка, вул.Грека Івана, будинок 47, ідентифікаційний код 03743405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" (65104, м.Одеса, пр-т Маршала Жукова, будинок 103, ідентифікаційний код 40077896):

- 20 088,65грн пені,

- 2 887,98грн 3% річних,

- 5 300,63грн інфляційних втрат;

- 1 921,00грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.07.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - сторонам (рек. з пов.)