Рішення

від 07.07.2020 по справі 916/2663/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2020Справа № 916/2663/19

За позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до відповідачів:

1. Державної архітектурно-будівельної інспекції України

2. Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни

про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Масна А.А.

Представники сторін:

від позивача: Польшин К.С., за дов.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Гамар В.І., за дог.про над.прав. доп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа №916/2663/19 за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни про скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2019 матеріали господарської справи №916/2663/19 за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни, про скасування реєстрації передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року справу №916/2663/19 прийнято до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М., призначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивачем подано заяву про зміну підстав позову, яка прийнята судом.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивач зазначає, що 28.10.2005 року між Державним підприємством Одеський судноремонтний завод Україна та фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною укладено договір № 1090/1 спільної діяльності щодо забезпечення діяльності бази відпочинку Сонячне світло , який був розірваний на підставі рішення суду. Державним реєстратором Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. 28 липня 2014 року прийнято рішення про державну реєстрацію за ФОП Сєрєковою С.І. права приватної власності на 1/1 частин будівель та споруд бази відпочинку (індексний № рішення - 14736132) та видано останній свідоцтво про право власності з індексним номером 24811146 на вказане нерухоме майно. Реєстрацію права власності за ФОП Сєрєковою С.І. на спірне нерухоме майно здійснено після його реконструкції згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089, зареєстровану 27.05.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. ФОП Сєрєковою С.І. до пункту 11.1 Декларації внесено відомості стосовно належності їй на праві користування земельної ділянки під базою відпочинку на підставі договору суборенди землі від 16 січня 2006 року та зазначено кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:012:0078. Позивач зазначає, що інформація, подана ФОП Сєрєковою С.І. до органу, що здійснює реєстрацію декларацій про готовність закінчених будівництвом об`єктів до експлуатації є неповною та недостовірною, зокрема. Зазначений невірний кадастровий номер земельної ділянки; здійснення будівельних робіт, що є покращенням земельної ділянки, здійснювалось ФОП Сєрєковою С.І. в порушення п.7.1.2 та п.9.2. договору суборенди землі від 16 січня 2006 року без погодження з ДП Одеський порт , який є правонаступником ДП ОСРЗ Україна ; будівлі та споруди, введені в експлуатацію Декларації, є самочинним будівництвом.

ФОП Сєрєковою С.І. подані пояснення у справі, в яких зазначено, що в її користуванні перебуває земельна ділянка загальною площею 1.0626 га за цільовим призначенням для обслуговування бази відпочинку Сонячне світло , кадастровий номер - 5110300000:02:012:0002 на підставі договору суборенди земельної ділянки, некоректне зазначення відомостей у декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо визначення кадастрового номеру земельної ділянки є помилкою, що підтверджується наявністю зареєстрованого речового права суборенди з вірним посиланням щодо номеру земельної ділянки.

ФОП Сєрєковою С.І. подано відзив на позов, в якому остання щодо задоволення позову заперечувала, вказуючи, що позивачем не зазначено в чому порушення його прав та інтересів внаслідок проведення реєстрації оскаржуваної декларації до складуякої ввійшло тільки реконструйоване майно, що раніше належало саме ФОП Сєрєковій С.І. на підставі рішення суду; майно, яке було визначено в оскаржу вальній декларації на даний час зареєстровано, що в свою чергу зазначає про факт виконання поданої декларації; після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь які права або охоронювані законом інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків.

В судовому засіданні 16.06.2020 закрито підготовче провадження, призначено здійснювати розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 07.07.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2005 року між Державним підприємством Одеський судноремонтний завод Україна , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Державне підприємство Одеський морський торговельний порт та фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною укладено договір № 1090/1 спільної діяльності щодо забезпечення діяльності бази відпочинку Сонячне світло .

У відповідності до пункту 5.1 договору вклад ДП ОСРЗ Україна в спільну діяльність здійснюється за рахунок основних засобів, визначених додатком 2 до договору.

На виконання вказаної умови договору ДП СРЗ Україна Актом приймання- передачі майна, визначеного додатком 2 до договору, передано у спільну діяльність рухоме та нерухоме майно, наведене в акті.

Рішенням Господарського суду Одеської області № 15/121-10-3221 від 15 вересня 2010 року позовні вимоги ДП Одеський порт задоволено та розірвано вищезазначений договір.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2010 року по справі № 15/154-10-4117 позовну заяву ФОП Сєрєкової С.І. задоволено та визнано за нею право власності на частку у спільному майні бази відпочинку Сонячне світло , розташованої за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Затока, Лиманський р-н, база відпочинку Сонячне світло , у розмірі 84/100 частин вартістю 714 733,00 грн., що складається з таких будівель та споруд: будинок сторожа (інв. № 10112) у кількості 1 шт.; сантехнічний корпус (інв. № 10130) у кількості 1 шт.; столова (інв. № 10358) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10361) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10362) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10363) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10365) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10366) у кількості 1 шт.; комплекс очисних споруд у кількості 1 шт.; водонапірна вежа (інв. № 20126) у кількості 1 шт.; сміттєзбірник (інв. № 20127) у кількості 1 шт.; ворота (інв. № 20340) у кількості 2 шт.; огородження (інв. № 20345) у кількості 1 шт.; ємність пожежна (інв. № 20346) у кількості 2 шт.; ємність резервна (інв. № 20347) у кількості 1 шт.; туалет (інв. № 20771) у кількості 1 шт.; бетонні тротуари (інв. № 20772) у кількості 1 шт.; трубопровід холодної води (інв. № 31456) у кількості 1 шт.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. 28 липня 2014 року прийнято рішення про державну реєстрацію за ФОП Сєрєковою С.І. права приватної власності на 1/1 частин будівель та споруд бази відпочинку (індексний № рішення - 14736132) та видано останній свідоцтво про право власності з індексним номером 24811146 на вказане нерухоме майно.

ДП Одеський порт звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради та Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни про визнання протиправним та скасування вищенаведеного рішення державного реєстратора, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

На підтвердження реконструкції спірного нерухомого майна представником ФОП Сєрєкової С.І. подано копію Декларації № ІУ 142141470089 про готовність об`єкта до експлуатації після будівництва бази відпочинку Сонячне світло , зареєстровану 27 травня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

ФОП Сєрєковою С.І. до пункту 11.1 Декларації внесено відомості стосовно належності їй на праві користування земельної ділянки під базою відпочинку на підставі договору суборенди землі від 16 січня 2006 року та зазначено кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:012:0078.

Звертаючись з даним позовом до суду, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просить суд скасувати реєстрацію декларації від 27.05.2014 № ІУ 142141470089 про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво бази відпочинку Сонячне світло за адресою: Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, Лиманський р-н, база відпочинку Сонячне світло , бульвар Золотий Беріг, 22, посилаючись на те, що відповідачем в порушення умов Договору суборенди від 16.01.2006 року не було отримано згоду ДП Одеський порт , як правонаступника ДП Одеський судноремонтний завод Україна , на будівництво бази відпочинку, при реєстрації декларації невірно був зазначений номер земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи 11.04.2003 року між Затоківською селищною радою (орендодавець) та ДП Одеський судноремонтний завод Україна (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки від 11.04.2003р., за умовами п.1.1. якого орендодавець на підставі рішення Затоківської селищної ради Х-ї сесії ХХІУ скликання від 21 березня 2003 року за №447 Про надання земельної ділянки Державному підприємству Одеський судноремонтний завод Україна у довгострокову оренду для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Сонячне світло надає, а орендар приймає у довгострокове користування на умовах оренди терміном на 20 років земельну ділянку площею 1,095 га, в тому числі забудованих земель - 1,095 га, розташовану у Лиманському курортному районі смт.Затока м.Білгород-Дністровського Одеської області для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Сонячне світло .

У відповідності до п.2.2. Договору оренди орендарю надається право зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання при наявності узгодженої проектно-планувальної документації згідно з вимогами чинного законодавства України.

Пунктом 7.1.2. Договору оренди орендар має право за згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку житлові, виробничі та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Відповідно до п.7.1.4. Договору орендар має право за згодою орендодавця передавати у володіння і користування іншій особі орендовану земельну ділянку або її частину (суборенда) у разі переходу до неї права володіння і користування на будівлю або споруду, яка розташована на орендованій земельній ділянці, а також в інших випадках і межах, передбачених законом. Термін суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 2.6. Договору оренди передбачено розірвання договору у разі реорганізації ДП Одеський судноремонтний завод Україна .

Відповідно до п.8.5. Договору дострокове розірвання цього договору має здійснюватися за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше, ніж за один місяць.

16.01.2006 року між Державним підприємством Одеський судноремонтний завод Україна (орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою Сєрєковою С.І. (орендар) укладено Договір суборенди земельної ділянки від 16.01.2006, за умовами якого орендодавець на підставі договору про спільну діяльність від 28.10.2005 надає у довгострокову суборенду для експлуатації та обслуговування базу відпочинку Сонячне світло , а орендар приймає в довгострокове користування на умовах суборенди.

У відповідності до п.2.1. Договору суборенди в суборенду передається земельна ділянка площею 1,0626 га, в тому числі забудованих земель 1,0626 га, розташовані у Лиманському курортному районі смт.Затока м.Білгород-Дністровського Одеської області для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Сонячне світло . Ця земельна ділянка надана ДП ОСРЗ Україна в довгострокову оренду Затоківською селищною радою на підставі Договору оренди земельної ділянки від 11 квітня 2003р.

Пунктом 7.1.2. Договору суборенди передбачено право орендаря за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Згідно з п.4.1. Договору суборенди, вказаний договір укладається на термін дії договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідності до наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 02.10.2006 року №971 ДП Одеський судноремонтний завод Україна реорганізовано шляхом приєднання до ДП Одеський порт .

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору оренди відповідно до норм чинного законодавства України та умов даного договору, зокрема, відсутні докази письмового повідомлення орендаря про дострокове розірвання договору оренди у порядку визначеному п. 8.5. Договору оренди, докази оформлення розірвання договору оренди за згодою сторін або у судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, враховуючи відсутність доказів зворотного, що договір оренди, а відтак і договір суборенди, станом на час розгляду справи судом розірвано не було, є діючими. Норми чинного законодавства України, положення укладеного договору оренди чи суборенди не передбачають автоматичного припинення дії договорів у разі реорганізації ДП Одеський судноремонтний завод Україна .

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Відповідно до ст.25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Вказані положення норм закону кореспондуються із нормами п. 7.1.2. Договору суборенди, яким передбачено право орендаря за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Як встановлено судом, на підтвердження реконструкції спірного нерухомого майна в матеріалах справи наявна копія Декларації № ІУ 142141470089 про готовність об`єкта до експлуатації після будівництва бази відпочинку Сонячне світло , зареєстровану 27 травня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

ФОП Сєрєковою С.І. до пункту 11.1 Декларації внесено відомості стосовно належності їй на праві користування земельної ділянки площею 1,0626 га. під базою відпочинку на підставі договору суборенди землі від 16 січня 2006 року та зазначено помилковий кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:012:0078.

Суд вважає зазначення невірного номеру земельної ділянки в Декларації № ІУ 142141470089 про готовність об`єкта до експлуатації технічною помилкою, з огляду на те, що у користуванні ФОП Сєрєкової С.І. перебуває земельна ділянка загальною площею 1.0626 га за цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Сонячне світло , кадастровий номер - 5110300000:02:012:0002 на підставі договору суборенди земельної ділянки, вказана обставина посвідчується інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Наявність зареєстрованого речового права суборенди з вірним посиланням щодо номеру та дати договору суборенди земельної ділянки спростовує позицію позивача щодо фальсифікації відомостей вказаних в декларації.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2010 року у справі №15/154-10-4117 визнало за ФОП Сєрєковою С.І. право власності на 84/100 частину у спільному майні бази відпочинку Сонячне світло без визначення статусу та категорії відповідного майна (рухоме, нерухоме) та визначено склад майна, яке належить ФОП Серєкової С.І. - будинок сторожа , сантехнічний корпус, столова, будинки 1-5 , комплекс очисних споруд, водонапірна вежа, ворота, огородження пожежна ємність, резервна ємність, туалет, бетонні тротуари, трубопровід холодної води.

Відповідач зазначає, що реконструкція була здійснена майна, що було визнано за ФОП Сєрєковою С.І. на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2010 року у справі №15/154-10-4117, доказів того, що до складу реконструйованого майна увійшло майно позивача останнім суду доказів не надано, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.

В той же час щодо заявлених позовних вимог про скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про архітектурну діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Положеннями частини 5 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

За змістом статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (стаття З6 Закону, в редакції, чинній станом на початок будівництва), реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (стаття 39 Закону).

Згідно з пунктом 1 Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294 (далі - Положення), ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до частин 1, 4 та 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (частина 5 статті 39 Закону).

Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів".

Відповідно до пункту 10 вказаної постанови, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Відповідно до пункту 11 зазначеної Постанови датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Отже, зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

Отже, не забезпечення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України перевірки правильності зазначення кадастрового номеру земельної ділянки не може бути підставою для скасування реєстрації декларації.

Зі змісту положень статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а.

Таким чином, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

При цьому статтею 74 ГПК України на сторони покладено обов`язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судове рішення за результатами вирішення спору не може бути абстрактним або умовним, а повинно містити відповідні закону або договору способи захисту прав та інтересів позивача.

Як заначено судом вище, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків та не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Таким чином, позивачем не доведено яким чином такі права чи інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення тексту рішення: 14.07.2020