Постанова

від 08.07.2020 по справі 906/204/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/204/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Банаська О.О.

за участю секретаря судового засідання : Громак В.О.

за участю представників : ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" - адвоката Коновал Р.О., боржника ТОВ "М`ясо Полісся" - адвоката Тітаренка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020

та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019

у справі № 906/204/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо Полісся"

про банкрутства,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.03.2016 прийнято до розгляду заяву ТОВ "М`ясо Полісся" про порушення провадження у справі про банкрутство, згідно ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Житомирської області від 26.04.2016 у справі № 906/204/16 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "М`ясо Полісся", боржника- ТОВ "М`ясо Полісся" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У серпні 2017 кредитор - ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду першої інстанції із заявами до боржника- ТОВ "М`ясо Полісся" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, укладеного між ТОВ "М`ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс" та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, укладеного між ТОВ "М`ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс", на підставі ст. 203, 215 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019 у справі № 906/204/16 (суддя: Костриця О.О.) відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 у справі № 906/204/16 (судді: Дужич С.П., Миханюк М.В., Саврій В.А.) ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019 залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019 у справі № 906/204/16 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зав банку про визнання недійсними оспорюваних правочинів від 17.06.2015.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями банк посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 2, 73,74, 86, 269 ГПК України.

Також у касаційній скарзі банк посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, у яких Касаційний суд дійшов таких висновків, що ст. 20 Закону про банкрутство, порівняно з приписами ст. 215 ЦК України, розширює підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Отже, при розгляді спорів у порядку ст. 20 Закону про банкрутство належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Оскільки, період часу, з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.03.2020, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" у справі № 906/204/16 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Білоус В.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.04.2020, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" у справі № 906/204/16, у зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Огороднік К.М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 у справі у справі № 906/204/16 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019, розгляд справи призначено на 20.05.2020 на 10:45 год.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі у справі № 906/204/16 задоволено заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огородніка К.М. про самовідвід у справі № 906/204/16. Справу № 906/204/16 за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" передано на повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.05.2020, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" у справі № 906/204/16, у зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Огородніка К.М. визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Банасько О.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 у справі у справі № 906/204/16 призначено розгляд касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019 на 08.07.2020 на 10:45 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" та боржника- ТОВ "М`ясо Полісся", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви кредитора- ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та договору купівлі-продажу майнового комплексу, укладених 17.06.2015 між боржником- ТОВ "М`ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс", виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.06.2015 між ТОВ "М`ясо Полісся" (продавець) та ТОВ "МПК "Хорс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, за яким продавець зобов`язався передати у власність (продав), а покупець прийняти майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3 231,9 м 2 , що знаходиться на вул. Баранова, 127 в м. Житомир, розташованого на земельній ділянці 0,9349 га, кадастровий номер 1810136600:07:007:0008, та складається з бойні з адміністративними та побутовими приміщеннями, котельні, будівлі КНС, холодильника, прохідної, дизельної, холодильної камери, виробничого приміщення, ковбасного цеху за ціною за 8 411 520 грн., (ПДВ в сумі 1 401 920,00 грн.), покупець зобов`язується перерахувати на рахунок продавця протягом 1 календарного місяця з дати підписання сторонами даного договору. Разом із правом власності на комплекс до покупця переходить право власності на відповідні інженерні комунікації, зокрема, але не обмежуючись: тепло-, енерго-, газо-, водопостачання, що є власністю продавця.

Також, між ТОВ "М`ясо Полісся" (продавець) та ТОВ "МПК "Хорс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) земельну ділянку площею 0,9349 га, з цільовим призначенням для іншої промисловості та кадастровим номером 1810136600:07:007:0008, що знаходиться на вул. Баранова, 127 в м. Житомир та на якій розташований майновий виробничих будівель, за ціною за 1 148 000 грн. без ПДВ, яку покупець зобов`язується перерахувати на рахунок продавця протягом 1 календарного місяця з дати підписання сторонами даного договору.

Судами обох інстанцій встановлено та як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 платіжними дорученнями від 24.06.2015 ТОВ "МПК "Хорс" перерахувало ТОВ "М`ясо Полісся" 1 148 000 грн. за придбану земельну ділянку, а в період з 26 по 30 червня 2015 ТОВ "МПК "Хорс" сплатило ТОВ "М`ясо Полісся" вартість придбаного майнового комплексу на загальну суму 8 411 520 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, постановою Господарського суду Житомирської області від 26.04.2016 ТОВ "М`ясо Полісся" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в цей же день, 26.04.2016, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про визнання ТОВ "М`ясо Полісся" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду першої інстанції від 15.12.2016 було визнано кредиторські грошові вимоги АТ "Дельта Банк" до боржника -ТОВ "М`ясо Полісся" на суму 9 028 247,93 грн. - основного боргу ( 4 черга), 566 297,76 грн. - штрафних санкцій (6 черга), 2 755,43 грн. - судового збору (1 черга).

У серпні 2017 АТ "Дельта Банк" звернулось до суду першої інстанції із заявами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, укладених між боржником - ТОВ "М`ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс", та про зобов`язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23.1/536; №23.1/537.

Заяви мотивовані тим, що боржником- ТОВ "М`ясо Полісся" здійснено відчуження майнового комплексу виробничих будівель та земельної ділянки за адресою : м. Житомир, вул . Баранова, 127, менше як за один рік до порушення справи про банкрутство підприємства, при цьому за цінами значно меншими від ринкових, в порушення вимог ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До того ж, у своїх заявах банк зазначає, що директор ТОВ "М`ясо Полісся" Сердешнюк А.А., підписуючи спірні договори, діяв з перевищенням повноважень, в порушення ч. 2 ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Крім того, АТ "Дельта Банк" зазначило, що приватний нотаріус Сєтак В.Я. здійснив державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до того, як ТОВ "МПК Хорс" розраховувалось за спірними правочинами.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.02.2018 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено експертній установі - Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За висновками оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи встановлено, що ринкова вартість спірної земельної ділянки (площа 0,9349 га, кадастровий номер 1810136600:07:007:0008, що по вул. Параджанова (Баранова), 127 в м. Житомир) на час її продажу становила 842 700 грн., що на 305 300 грн. менше від ціни за якою її було відчужено, а ринкова вартість спірного майнового комплексу виробничих будівель (загальною площею 3231,9 м 2 , що по вул. Параджанова (Баранова), 127 в м. Житомир) на час його продажу становила 8 231 600 грн., що на 179 920 грн. менше від ціни за якою його було реалізовано.

З огляду на встановлене, суди обох інстанцій, дійшли висновку, що за спірними правочинами від 17.06.2015 майновий комплекс та земельна ділянка, що належали товариству боржника, були реалізовані за вартістю, вищою за їх дійсну ринкову вартість станом на дату продажу цього майна.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно п. п. 9.1.-9.2. пункту 9 Статуту ТОВ "М`ясо Полісся", вищим органом товариства є загальні збори учасників, а виконавчим органом товариства є директор,

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за рішенням загальних зборів учасників ТОВ "М`ясо Полісся" від 29.05.2015, одноголосно вирішено надати дозвіл на продаж майнового комплексу виробничих будівель, сукупною загальною площею 3231,9 м 2 , що розміщуються за адресою : Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова. 127, і є його власністю, за експертною грошовою оцінкою ринкової вартості 7 009 600 грн. без ПДВ, а також надати дозвіл на продаж земельної ділянки (кадастровий номер: 1810136600:07:007:0008), площею 0,9349 га, за адресою : м. Житомир, вулиця Баранова, 127 і є його власністю, за визначеною експертною грошовою оцінкою ринкової вартості 1 148 000 грн. (без ПДВ). Цим рішенням загальних зборів учасників товариства було уповноважено директора ТОВ "М`ясо Полісся" забезпечити продаж майнового комплексу та земельної ділянки та укласти відповідні договори купівлі-продажу.

Враховуючи вище зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні договори купівлі-продажу від 17.06.2015 укладені директором ТОВ "М`ясо Полісся", як уповноваженою особою на вчинення вказаних дій, що мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, і це підтверджується належними доказами.

Таким чином, врахувавши вище наведене, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, укладених між ТОВ "М`ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс", на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Але з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитись не можна, з огляду на таке.

Предметом даного судового розгляду є, заявлені в межах справи про банкрутство, вимоги кредитора - АТ "Дельта Банк" до боржника - ТОВ "М`ясо Полісся" щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу, за якими відчужено належне боржнику майно, з підстав ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" та на підставі ч.2 ст. 203, ст. 215 ЦК України .

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", передбачені спеціальні підставі заявлення вимог про визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку цієї статті.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, кредитор (інші особи) зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, отримане від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Вказана процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів. Можливість оспорення та спростування майнових дій боржника насамперед необхідна для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах конкурсних кредиторів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема : у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом"); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правочини укладені ТОВ "М`ясо Полісся" 17.06.2015, за якими відчужено на користь ТОВ "МПК "Хорс" належне на праві власності майно товариства боржника, за загальною ціною - 9 559 520 грн. (майновий комплекс за ціною - 8 411 520 грн. та земельна ділянка - за 1 148 000 грн.).

А вже 22.09.2015 загальними зборами ТОВ "М`ясо Полісся" було прийнято рішення про ліквідацію боржника- ТОВ "М`ясо Полісся".

Надалі, 24.03.2016 товариство боржника звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "М`ясо Полісся" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", у якій боржник послався на недостатність вартості майна товариства для задоволення кредиторських вимог, загальний розмір яких станом на 15.02.2016 становив - 10 255 375,63 грн., і з яких визнані боржником - 9 556 874,58 грн. (в тому числі і вимоги АТ "Дельта Банк" у розмірі 8 617 986,67 грн.), що підтверджується матеріалами справи.

Постановою Господарського суду Житомирської області 26.04.2016 порушено провадження у справі № 906/204/16 про банкрутство ТОВ "М`ясо Полісся", боржника- ТОВ "М`ясо Полісся" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.12.2016 у справі № 906/204/16, зокрема, визнано кредиторські вимоги АТ "Дельта Банк" до боржника - ТОВ "М`ясо Полісся" у загальному розмірі 9 597 301,12 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів, при цьому ці кредиторські вимоги виникли внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов`язань перед банком за договорами кредиту № ВКЛ-2002793/1 від 25.03.2010, № ВКЛ-2002793/2 від 25.03.2010, що також підтверджено рішеннями Господарського суду Житомирської області від 27.10.2015 у справі № 906/1313/15, від 03.11.2015 у справі № 906/1314/15.

Отже, як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції переглядаючи справу в апеляційному порядку, не звернули уваги і не дали ніякої оцінки тим обставинам, що менш ніж за рік, що передував порушенню справи про банкрутство ТОВ "М`ясо Полісся" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", за заявою боржника (24.03.2016), в якій він посилався на те, що майна боржника недостатньо для задоволення вимог всіх наявних кредиторів, 17.06.2015 товариством боржника за оспорюваними угодами було продано все належне йому нерухоме майно, а саме майновий комплекс та земельну ділянку загальною вартістю- 9 559 520 грн., при цьому ці кошти ТОВ "М`ясо Полісся" не використало на погашення існуючих боргових зобов`язань перед кредиторами, в тому числі і перед АТ "Дельта Банк", а використало для ведення господарської діяльності, що боржником і не заперечується.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшовши висновку про відсутність підстав для визнання недійсними спірних правочинів, не надали належної правової оцінки всім доводам та запереченням учасників справи, зокрема, про те, що за оспорюваним договорами купівлі-продажу від 17.06.2015, боржником відчужено все належне йому майно, а саме майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3 231,9 м 2 , що складається з бойні з адміністративними та побутовими приміщеннями, котельні, будівлі КНС, холодильника, прохідної, дизельної, холодильної камери, виробничого приміщення, ковбасного цеху та земельну ділянку 0,9349 га, кадастровий номер 1810136600:07:007:0008, де розташовано це майно, за адресою : вул. Баранова, 127 в м. Житомир, тоді як, основним видом діяльності ТОВ "М`ясо Полісся" є виробництво м`ясних продуктів, враховуючи дані ЄДРПОУ, що унеможливлює ведення відповідної господарської діяльності без наявності проданих об`єктів.

Також суди попередніх інстанцій не з`ясували належним чином того, що вчинивши дії щодо відчуження належного йому майна, чи діяв боржник -ТОВ "М`ясо Полісся" добросовісно та в інтересах і інших осіб, зокрема банку, враховуючи, що на момент відчуження майна за спірними правочинами та отримання коштів за це майно, у боржника були невиконанні кредитні зобов`язання перед АТ "Дельта Банк" та борг не було погашено ні на час прийняття рішення про ліквідацію, ні в ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство .

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи заяву кредитора - АТ "Дельта Банк" про визнання недійсними оспорюваних правочинів купівлі-продажу від 17.06.2015 не врахували вище наведеного та дійшли передчасних висновків щодо відсутності підстав для визнання цих договорів недійсними.

Відповідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Мала проти України"№4436/07, від 03.07.2014 в контексті забезпечення права на справедливий суд (стаття 1 Конвенції) зазначено про необхідність дотримання судами принципу належного здійснення правосуддя, в рішеннях судів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. ЄСПЛ зазначено, що ненадання апеляційним судом жодних оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження не відповідає принципу справедливості, закріпленому в статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019 у справі № 906/204/16 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права і тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити фактичні обставини, надати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти судове рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 906/204/16 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019 у справі № 906/204/16 скасувати.

Справу № 906/204/16 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Банасько О.О.