Ухвала

від 14.07.2020 по справі 904/2756/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2756/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Скрипець Т. А. (адвокат),

відповідача - Бовсунівського О. В. (адвокат),

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі

за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінжинірінг-Діагностика"

про визнання актів приймання-здачі виконаних робіт недійсними.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Укрхімтрансаміак звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом вих. № 782 від 25.06.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінжинірінг-Діагностика про визнання недійсними актів приймання-здачі виконаних робіт до договору № 12/12/17 від 12.12.2017, а саме: акту № ПД-0000002; акту № ПД-0000003; акту № ПД-0000005; акту № 00000008.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 12/12/17 від 12.12.2017 в частині щодо виконання робіт належної якості та не усунення відповідачем визначених недоліків, що є підставою для визнання актів приймання-здачі виконаних робіт недійсними на підставі ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 позовні вимоги Державного підприємства Укрхімтрансаміак до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінжинірінг-Діагностика про визнання актів приймання-здачі виконаних робіт недійсними задоволено. Визнано недійсними акти приймання-здачі виконаних робіт до договору № 12/12/17 від 12.12.2017 укладеного між ДП Укрхімтрансаміак та ТОВ Промінжиніринг-діагностика , а саме: акт № ПД-0000002; акт № ПД-0000003; акт № ПД-0000005; акт № 00000008.

Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що виходячи з аналізу Технічних звітів, не виявлено фактів виконання відповідачем робіт за договором. Також, судом врахований наявний в матеріалах справи висновок експерта від 13.06.2019 № 78/19 за результатами проведеної експертизи у сфері інтелектуальної власності, відповідно до якого експерт виявив часткове відтворення звіту Технический отчет по комплексним работам обследования висячего моста через реку Днепр с. Вовниги, Солонянского района, Днепропетровской области , що підготовлений УкрДІАП за результатами обстеження мостового переходу магістрального аміакопроводу через річку Дніпро проведених у 2011 та 2012 роках, при створенні Технічного звіту ТОВ Промінжинірінг-Діагностика у 2018 році згідно договору № 12/12/17 від 12.12.2017. Крім того, місцевий господарський суд не виявив в матеріалах справи доказів фактичного знаходження представників відповідача на об`єкті позивача для виконання завдань передбачених договором (отримання дозволу, відрядження представників, фіксація складових об`єкту).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі № 904/2756/19 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова аргументована тим, що матеріали справи не містять доказів надсилання зауважень з боку відповідача в обумовлений сторонами термін, а лист із зауваженнями до технічної документації, в яких відповідачем наведено перелік невідповідностей наданої технічної документації завданню замовника, направлений позивачем 10.08.2018, тобто після закінчення строку для надання зауважень, а також після обумовленого сторонами терміну закінчення виконання робіт. Обов`язок прийняти виконаних роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт заявити про них законом покладено саме на замовника, тобто позивача у даній справі. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/15234/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019, що стало підставою для задоволення позову про стягнення заборгованості за період виконаних робіт. Крім того, відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи не спростовано факт невиконання відповідачем робіт, а лише заявлено про неналежність такого виконання.

Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі № 904/2756/19, ДП "Укрхімтрансаміак" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній з 08.02.2020.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) і заначив, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/3802/19 та від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, від 17.04.2018 у справі № 924/689/17.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінжинірінг-Діагностика" вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі № 904/2756/19.

Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 904/2756/19 з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, оскільки правовідносини у справі № 904/2756/19 не є подібними із правовідносинами, що склалися у справі № 916/446/16.

Так, у справі № 916/446/16 предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду на виконання робіт, пені, інфляційних втрат, 3% річних. Позовна заява обґрунтовувалася неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати виконаних Підрядником робіт, оформлених актом №1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 та довідкою про вартість будівельних виконаних робіт форми КБ-3. Крім того, з постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16 убачається, що окрім іншого предмета спору зі справою № 904/2756/19, відмінними є підстави позову, зміст позовних вимог.

У свою чергу, у справі № 924/689/17 предметом спору є припинення права постійного користування земельними ділянками. Із постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у цій справі убачається, що вона має не лише інший предмет спору, а також підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Таким чином, після відкриття касаційного провадження у справі № 904/2756/19суд касаційної інстанції встановив, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16 та від 17.04.2018 у справі № 924/689/17, на які посилався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі № 904/2756/19.

Крім того, посилання скаржника на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/3802/19, колегія суддів також відхиляє, оскільки зазначеною постановою справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, остаточне рішення у вказаній справі не приймалося, а постанова не містить висновків щодо застосування норми матеріального права, який міг би розглядатися в контексті даної справи як такий, що не був врахований судами попередніх інстанцій під час її розгляду. Направлення справи на новий розгляд стало наслідком недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а за результатами такого розгляду встановлені фактичні обставини і матеріально-правове регулювання яке підлягає до застосуванню до правовідносин може істотно змінитися.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, позивач не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Укрхімтрансаміак" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі № 904/2756/19,

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: "LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE", № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; "BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN", № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).

Усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в пункті 5 частини 1 статті 296 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі № 904/2756/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ