Рішення

від 30.06.2020 по справі 340/1139/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1139/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства "Торговий дім "Спецбетон" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2020 р. №00000160511 та №00000170511.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що підприємством було правомірно визначено витрати та податковий кредит, що сформовані від контрагентів-постачальників. При цьому, висновки акту перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнання протиправними та скасуванню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому до суду відзиві зазначив, що всі задекларовані позивачем господарські операції із придбання товарів (робіт та послуг) у контрагентів-постачальників в дійсності не відбулися. Рух товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від контрагентів до позивача в дійсності не відбувся, надані позивачем первинні документи щодо таких товарів (робіт, послуг) не опосередковувалися реальним рухом активів. Враховуючи це, за результатами проведеної перевірки встановлено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог (т.2 а.с.154-161).

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що в період з 29.11.2019по19.12.2019 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 26.12.2019 р. №15/11-28-05-11/31591254 (т.1 а.с.28-91).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1) п.44.1 ст.44, п.46.1 ст.46, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 311 275,0 грн., в тому числі: 4 квартал 2016 р. у сумі 51 277,0 грн.; за 2017 рік - 243 078,0 грн.; за 2018 рік (4 квартал) - 16920,0 грн.;

2) п.44.1 ст.44, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань на загальну суму 274 561,0 грн., в тому числі: за грудень 2016 р. на суму ПДВ - 34 537,0 грн.; за січень 2017 р. - 59 127,0 грн.; за лютий 2017 р. - 166,0 грн.; за березень 2017 р. - 1 012,0 грн.; за квітень 2017 р. - 116 505,0 грн.; за липень 2017 р. - 57 619,0 грн.; за вересень 2017 р. - 3 595,0 грн.; за листопад 2017 р. - 2 000,0 грн..

На підставі акту перевірки, з урахуванням строків давності, передбачених ст.102 Податкового кодексу України, 14.02.2020 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00000160511, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 324 998,0 грн., в тому числі: за основним платежем - 259 998,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 000,0 грн. (т.1 а.с.25);

- №00000170511, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 300 030,0 грн., в тому числі: за основним платежем - 240 024,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 006,0 грн. (т.1 а.с.26-27).

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено документальне оформлення господарських взаємовідносин з придбання позивачем у ТОВ "Агро Корпорейшн", ТОВ "Фідо-Строй Груп", ПП "Айтер", ТОВ "Гермес 14" товарів (робіт). Однак, враховуючи податкову інформацію, контролюючий орган дійшов до висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту позивача, виписані контрагентами-постачальниками ТОВ "Агро Корпорейшн", ТОВ "Фідо-Строй Груп", ПП "Айтер", ТОВ "Гермес 14", які не мали можливості фактично здійснювати господарську діяльність, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно до п.177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно ст.11 Закону № 996-XIV підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 та 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Відповідно до п.21 Положення, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в т.ч., у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з наведених правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт та/або послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Водночас аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час вирішення справи.

Документи та інші дані, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платником даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів і підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, також слід враховувати, що відповідно до ст. 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіркою було встановлено документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ "Агро Корпорейшн" товарної продукції: арматури А800 д.10 мм, арматури А800 д. 12 мм на загальну суму 284 870,60 грн., у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн., згідно договору поставки №133 від 27.12.2016 та видаткової накладної: №АК-000000234 від 30.12.2016 на загальну суму 284 870,60 грн., у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн..

27.12.2016 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Агро Корпорейшн" (постачальник) укладено договір поставки №133. На виконання умов договору постачальник поставив позивачу товар: арматуру А800 д.10 мм, арматури А800 д.12 мм на загальну суму 284 870,60 грн., у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн. (т.1 а.с.152-161, 164-165).

30.12.2016 р. ТОВ "Агро Корпорейшн" виписано позивачу податкову накладну №30128 на суму 284 870,60 грн., у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн. (т.1 а.с.162-163).

Позивач оплату за поставлений товар не здійснив.

Однак, як пояснив представник позивача, 21.12.2016 між позивачем (покупець) та ТОВ "Комерційна група "Фенікс" (постачальник) укладено договір №130 поставки товару: арматура А800 д.10 мм, арматури А800 д. 12 мм (т.1 а.с.148-149). На виконання умов даного договору постачальник виписав покупцю рахунок-фактуру №000173 від 26.12.2016 р. на загальну суму 284 870,60 грн., у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн. (т.1 а.с.150).

Позивачем проведено часткову оплату згідно платіжного доручення №693 від 04.01.2017 р. на суму 265 000 грн., у т.ч. ПДВ - 44 166,67 грн. (т.1 а.с.151). ТОВ "Комерційна група "Фенікс" поставку товару не здійснило.

31.03.2017 р. між ТОВ "Агро Корпорейшн" (Новий боржник), ТОВ "Комерційна група "Фенікс" (Первісний боржник) та позивачем (кредитор) було укладено договір про переведення боргу №31/3, за яким ТОВ "Агро Корпорейшн" зобов`язувалось перерахувати позивачу заборгованість за договором № 130 від 21.12.2016 р. в сумі 265 000 грн. (т.1 а.с.166).

ТОВ "Комерційна група "Фенікс" та ТОВ "Агро Корпорейшн" підтверджено вищевказані спірні правовідносини (т.2 а.с.168-173, 185-197).

Перевіркою було встановлено документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ "Фідо-Строй Груп" товарної продукції: лінії ручного зварювання РЛ 2500 на загальну суму 270 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн., згідно договору поставки №5 від 27.01.2017 та видаткової накладної: №17 від 31.01.2017 на загальну суму 270 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн..

27.01.2017 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Фідо-строй груп" (постачальник) було укладено договір поставки за №5. На виконання умов договору постачальник поставив позивачу товар: станок - лінія ручного зварювання РЛ 2500 на загальну суму 270 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн..

Оплата за поставлений товар проводилася у безготівковій формі згідно до платіжного доручення №957 від 20.02.2017 р. на загальну суму 36 000,00 грн.. Станом на 30.09.2019 р. рахується кредиторська заборгованість в сумі 234 000,00 грн..

31.01.2017 р. ТОВ "Фідо-Строй Груп" виписано позивачу податкову накладну №4 на суму 270 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн. (т.1 а.с.167-189).

ТОВ "Фідо-Строй Груп" підтверджено вищевказані спірні правовідносини (т.2 а.с.198-204).

Перевіркою було встановлено документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ПП "Айтер": товарної продукції: арматури А500 д.10 мм, та послуг з поточного ремонту пропарювальних камер фомувально-арматурного цеху на загальну суму 1 059 343,02 грн., у т.ч. ПДВ - 176 557,17 грн..

Відповідно до первинних документів ПП "Айтер" у квітні, червні 2017 р. відвантажено позивачу товарну продукцію: арматуру А500 д. 10 мм на загальну суму 528 912,00 грн., у т.ч. ПДВ - 88 152,00 грн.. Крім того, відповідно до первинних документів ПП "Айтер" на замовлення позивача здійснено поточний ремонт пропарювальних камер фомувально-арматурного цеху ПрАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" у період: квітень 2017 р. на загальну суму 530 431,02 грн., у т.ч. ПДВ - 88 405,17 грн. (т.1 а.с.190-250, т.2 а.с.1-2, а.с.3-17).

ПП "Айтер" підтверджено вищевказані спірні правовідносини (т.2 а.с.205-230).

Перевіркою було встановлено документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ "Гермес 14" товарної продукції (підшипники, сальники, арматури кільце та іншої товарної продукції) на загальну суму 21 093,24 грн., у т.ч. ПДВ - 3 515,54 грн..

Відповідно до первинних документів ТОВ "Гермес 14" у період: січень-серпень 2017 поставило позивачу підшипники, сальники, арматури кільце, іншу товарну продукцію на загальну суму 21 093,24 грн., у т.ч. ПДВ - 3 515,54 грн..

Розрахунки за поставлений товар проводились у безготівковій формі. По факту поставки товару ТОВ "Гермес 14" виписувались податкові накладні (т.2 а.с.18-123).

На підтвердження подальшої реалізації товарної продукції, придбаної у вказаних контрагентів-постачальників, позивачем подано до суду договори поставки, специфікації, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності (т.3 а.с.1-147).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем досліджено податкову інформацію, розміщену в інформаційних базах даних податкового органу, з якої контролюючий орган дійшов висновку, що вказані первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту позивача, були виписані контрагентами-постачальниками ТОВ "Агро Корпорейшн", ТОВ "Фідо-Строй Груп", ПП "Айтер" та ТОВ "Гермес 14", які не мали можливості фактично здійснювати господарську діяльність, у зв`язку з відсутністю ідентифікованого товару, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Разом з тим, контролюючим органом під час перевірки не було надано оцінку саме первинним документам, наявним у позивача, не проаналізовано реальність господарських операцій у розрізі первинної документації по господарським операціям з зазначеними постачальниками, не наведено жодних доказів, що свідчать про постачання товару (виконання робіт) іншими суб`єктами господарювання.

Суд зазначає, що загальна податкова інформація з інформаційних баз даних ДПС стосовно ТОВ "Агро Корпорейшн", ТОВ "Фідо-Строй Груп", ПП "Айтер" та ТОВ "Гермес 14" не стосується діяльності позивача. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарської операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Вказані висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічної звірки контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у згаданих контрагентів позивача, відповідачем не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Крім того, як видно з акту перевірки позивача, первинні документи щодо подальшої реалізації отриманого позивачем товару (робіт) також не досліджувались в ході перевірки.

При цьому, слід зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами тягне відповідальність та негативні наслідки саме для вказаних осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені чинним законом умови стосовно отримання такого відшкодування і має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне здійснення господарської операції, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального виконання правових обов`язків, передбачених правочином, у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідачем не встановлено і не доведено, що фактичне виконання договорів не підтверджено належними та допустимими доказами, договори містять ознаки фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами).

Згідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно п.71.1 ст.71 Кодексу, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Отже, перелік податкової інформації повинен мати документальний характер, є вичерпний та встановлюється законом, зокрема ст.с.72, 83 ПК України. Поряд з цим, інформація повинна збиратися в порядку, встановленому законом, зокрема, ст.ст.72, 73 ПК України.

Враховуючи наведене, будь-які припущення посадових осіб та моделювання ними ситуацій, за відсутності інших належних доказів, є не обґрунтованими, оскільки: - по-перше, відомості, на яких базуються висновки податкової служби, не є податковою інформацією, адже не віднесені до такої законом (ст.ст.72, 83 ПК України), а з огляду на ст.74 КАС України, є недопустимим доказом; - по-друге, податковим органом не доведено дотримання процедури збору податкової інформації згідно положень ст.ст.72, 73 ПК України, що унеможливлює належне прийняття до уваги останньої.

Згідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (п.17 постанови ВС від 31.07.2018 №820/3119/17, номер справи в ЄДРСР 75644939).

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не може свідчити про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність цих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка згідно з п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Також, слід зазначити, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій мали чинний статус платників ПДВ, повідомлення про відсутність за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не були внесені, а тому наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагентів здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведені та не підтверджені жодними письмовими доказами.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів слід зазначити, що відсутність у контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, сама по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже контрагент може здійснювати реальні господарські операції та не обов`язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів контрагента, є передчасними.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, в результаті чого неможливо визначити пункт навантаження та розвантаження товарної продукції, якими транспортними засобами вони перевозились, перевізника, суду вважає за необхідне зазначити, що правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання-продажу товарно-матеріальних цінностей (постанова Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №804/4787/16).

Крім того, згідно п.198.6 ст.198 ПК України товарно-транспортна накладна взагалі не міститься в переліку документів, що визначають право платника податків на формування податкового кредиту.

Відтак, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача щодо нереальності господарських взаємовідносин із постачальниками товарів (робіт) не відповідають обставинам справи, спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими під час розгляду справи. Доводи ж про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема на формування податкового кредиту.

Однак, у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9375,42 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі (т.1 а.с.11).

Керуючись ст.ст.6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 14.02.2020 року №00000160511.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 14.02.2020 року №00000170511.

Стягнути на користь приватного підприємства "Торговий Дім "Спецбетон" (код - 31591254) судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 9375,42 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код - 43142606).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько