Постанова

від 20.10.2020 по справі 340/1139/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1139/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (головуючий суддя Хилько Л.І.)

у справі № 340/1139/20

за позовом приватного підприємства Торговий дім Спецбетон

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Торговий дім Спецбетон звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2020 р. №00000160511 та №00000170511.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій підтверджена первинною документацією, відповідно підприємством правомірно визначено витрати та податковий кредит, що сформовані від контрагентів-постачальників.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 адміністративний позов задоволено. Суд встановив, що позивач правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у податкового обліку операції із контрагентами та правомірно сформував витрати та податковий кредит по господарським операціям у перевіряємому періоді.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі, посилаючись на обставини, зафіксовані в акті перевірки, відповідач зазначає, що підприємством неправомірно віднесено до податкової звітності з податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток недостовірні відомості щодо відображення обсягів придбання по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій. Невстановлення судом першої інстанції істотних фактичних обставин, а саме: здійснення позивачем господарських операцій, їх реального характеру, доводять передчасність висновків про правомірність формування позивачем як витрат, так і податкового кредиту по факту придання товару (послуг). Порушення судом норм процесуального права полягає у не дослідженні зібраних у справі доказів.

Сторони про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства Торговий дім Спецбетон з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 26.12.2019 №15/11-28-05-11/31591254 (т.1 а.с.28-91).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1) п.44.1 ст.44, п.46.1 ст.46, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 311 275,0 грн., в тому числі: 4 квартал 2016 р. у сумі 51 277,0 грн.; за 2017 рік - 243 078,0 грн.; за 2018 рік (4 квартал) - 16920,0 грн.;

2) п.44.1 ст.44, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань на загальну суму 274 561,0 грн., в тому числі: за грудень 2016 р. на суму ПДВ - 34 537,0 грн.; за січень 2017 р. - 59 127,0 грн.; за лютий 2017 р. - 166,0 грн.; за березень 2017 р. - 1 012,0 грн.; за квітень 2017 р. - 116 505,0 грн.; за липень 2017 р. - 57 619,0 грн.; за вересень 2017 р. - 3 595,0 грн.; за листопад 2017 р. - 2 000,0 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на відображення позивачем обсягів придбання товару, обладнання (послуг) по взаємовідносинах з контрагентами, по яких встановлено нереальність господарських операцій, а саме: ТОВ Агро Корпорейшн , ТОВ Фідо-Строй Груп , ПП Айтер , ТОВ Гермес 14 . Використовуючи податкову інформацію, контролюючий орган зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту позивача, виписані означеними контрагентами-постачальниками, які не мали можливості фактично здійснювати господарську діяльність. Рух товару та послуг по ланцюгу постачання від вказаних постачальників до ПП ТД Спецбетон в дійсності не відбувся. Надані підприємством первинні документи щодо товару та послуг не опосередковувалися реальним рухом активів його контрагентів. Внаслідок відсутності документального підтвердження фінансово-господарських відносин, відсутності реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання товару/послуг, підтвердити реальність господарських операцій не має можливості. Згідно з даними ЄРПН встановлено операції з заміни товарної номенклатури придбаних та реалізованих товарів.

14.02.2020 на підставі акту перевірки, з урахуванням строків давності, передбачених ст.102 ПК України, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00000160511, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 324 998,0 грн., в тому числі: за основним платежем - 259 998,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 000,0 грн. (т.1 а.с.25);

- №00000170511, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 300 030,0 грн., в тому числі: за основним платежем - 240 024,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 006,0 грн. (т.1 а.с.26-27).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

З акту перевірки від 26.12.2019 вбачається дослідження контролюючим органом під час проведення перевірки господарських операцій позивача з придбання товару, послуг у контрагентів: ТОВ Агро Корпорейшн , ТОВ Фідо-Строй Груп , ПП Айтер , ТОВ Гермес 14 .

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ Агро Корпорейшн відповідачем в ході перевірки встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ Агро Корпорейшн (постачальник) укладений договір поставки від 27.12.2016 №133.

На виконання умов договору постачальник поставив позивачу товар: арматуру А800 д.10 мм, арматури А800 д.12 мм на загальну суму 284 870,60 грн., у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн. (т.1 а.с.152-161, 164-165), що підтверджено видатковою накладною №АК-000000234 від 30.12.2016 на загальну суму 284 870,60 грн., у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн.

30.12.2016 ТОВ Агро Корпорейшн виписало позивачу податкову накладну №30128 на суму 284 870,60 грн., у т.ч. ПДВ - 47 478,43 грн. (т.1 а.с.162-163). Позивач оплату за поставлений товар не здійснив.

Контролюючим органом встановлено, підтверджено позивачем, що розрахунки проводились у безготівковій формі відповідно до укладеного договору між ТОВ Агро Корпорейшн (Новий боржник), ТОВ Комерційна група Фенікс (Первісний боржник) та позивачем (кредитор) про переведення боргу від 31.03.2017 №31/3, за яким ТОВ Агро Корпорейшн зобов`язувалось перерахувати позивачу заборгованість за договором № 130 від 21.12.2016 в сумі 265000 грн. (т.1 а.с.166). Станом на 30.09.2019 кредиторська заборгованість - 19870,62 грн.

Висновок, що підприємство - контрагент позивача не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товару/послуг, зроблений відповідачем в результаті дослідження податкової інформації щодо ТОВ Агро Корпорейшн , згідно якої відсутня інформація про майно, складські приміщення, які ТОВ Агро Корпорейшн використовувало у своїй діяльності, відсутні відомості щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, транспортних засобів, відсутні документи стосовно товару ТОВ Агро Корпорейшн , відсутні відомості щодо придбання товарів та знаходження цих товарів на складах, а також відсутні документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів. Також відповідач вказує, що оформлені документально в грудні 2016 року ТОВ Агро Корпорейшн операції з придбання підприємством товару, операції з реалізації товару, послуг передбачають значний обсяг трудових витрат, значної кількості працівників, чого фактично в наявності не було.

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ Фідо-Строй Груп відповідачем в ході перевірки встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ Фідо-строй груп (постачальник) укладений договір поставки від 27.01.2017 №5.

На виконання умов вказаного договору постачальник поставив позивачу товар: станок - лінія ручного зварювання РЛ 2500 на загальну суму 270000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 45000,00 грн., що підтверджено видатковою накладною №17 від 31.01.2017 на загальну суму 270000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 45000,00 грн.

31.01.2017 ТОВ Фідо-Строй Груп виписано податкову накладну №4 на суму 270 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн. (т.1 а.с.167-189).

Оплата за поставлений товар проводилася у безготівковій формі згідно платіжного доручення №957 від 20.02.2017 на загальну суму 36 000,00 грн. Станом на 30.09.2019 рахується кредиторська заборгованість в сумі 234 000,00 грн.

В результаті дослідження податкової інформації щодо ТОВ Фідо-Строй Груп встановлено, що господарських операцій із придбання ТОВ Фідо-Строй Груп товарів, з номенклатурою, ідентичною тій, що реалізована на адресу позивача, з дати реєстрації платником ПДВ не встановлено. Інформація про придбання (ввезення на митну територію України) ТОВ Фідо-Строй Груп лінії ручного зварювання РЛ 2500 відсутня. Також відповідач посилається на відсутність штатних працівників ТОВ Фідо-Строй Груп та осіб, які виконували б роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру, а також на те, що номенклатура та обсяг придбаних товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення такого обсягу господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, розвантаження, навантаження, оренда складу та інше, а також виробничих фондів, які означене товариство не декларує. На підставі аналізу фінансово-господарської діяльності відповідачем встановлено, що ТОВ Фідо-Строй Груп`штучно сформовано податковий кредит для ПП ТД Спецбетон .

З приводу взаємовідносин позивача з ПП Айтер відповідачем в ході перевірки встановлено, що між позивачем та ПП Айтер (підрядник) укладений договір надання послуг (підряду) № 16 від 05.04.2017, в межах якого ПП Айтер на замовлення позивача здійснено поточний ремонт пропарювальних камер формувально-арматурного цеху ПрАТ "Світловодський завод Спецзалізобетон у квітні 2017 року на загальну суму 530 431,02 грн., у т.ч. ПДВ - 88 405,17 грн., що підтверджено актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2В.

Також перевіркою встановлено документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ПП Айтер товарної продукції - арматури А500 д.10 мм в липні та червні 2017 року на загальну суму 528912,00 грн., у т.ч. ПДВ - 88152,00 грн., що підтверджено видатковими накладними від 28.04.2017 № АЙ-000000009, від 01.06.2017 № АЙ-000000017. Договори на поставку арматури за період, що перевірявся, позивачем не надано. Для перевірки також не надано товарно-транспортні накладні, в результаті чого, як зазначає відповідач, неможливо визначити пункт навантаження та розвантаження товару, якими транспортними засобами товар перевозився, перевізника. Також не надано документів походження товару (паспорт або сертифікат якості).

За фактами виконання підрядних робіт та поставки товару ПП Айтер виписані відповідні податкові накладні.

Для дослідження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та цим контрагентом відповідачем проведено аналіз наявної у контролюючого органу податкової інформації, встановлено, що господарські операції із придбання у ПП Айтер товарів з номенклатурою, ідентичною тій, що реалізована, в тому числі, на адресу позивача, відсутня. Інформація про ввезення товару на митну територію України відсутня. Також ПП Айтер не є виробником арматури А500 д10мм. Також відповідачем встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій ПП Айтер : відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесу здійснення господарських операцій, відсутність законного джерела походження придбаного товару, відображеного як реалізованого ПП ТД Спецбетон , підміна товарних позицій, відсутність достатньої кількості працівників для здійснення операцій щодо придбання та реалізації ТМЦ різноманітної номенклатури.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Гермес 14 перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ Гермес 14 укладений договір від 03.01.2017 № 7, в межах якого позивачем у періоді січень-серпень 2017 року отриманий товар - підшипники, сальники, ремні, манжети та інша товарна продукція на загальну суму 21093,24 грн., у т.ч. ПДВ - 3515,54 грн., що підтверджено видатковими накладними.

У наданих видаткових накладних не зазначено номер та дата довіреності на отримання товару від ТОВ Гермес 14 , до перевірки не надано товарно-транспортні накладні в результаті чого, як зазначає відповідач, неможливо визначити пункт навантаження та розвантаження товару, якими транспортними засобами товар перевозився, перевізника. Також не надано документів походження товару (паспорт або сертифікат якості).

Також використовуючи податкову інформацію щодо ТОВ Гермес 14 , відповідач встановив, що в ТОВ Гермес 14 відсутні наймані працівники, основні фонди, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що операції з реалізації товарів контрагентами - постачальниками оформлялись первинними документами лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту та податкового зобов`язання, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ контрагентами - покупцями та відображення отриманого від контрагентів - постачальників товару (послуг) за відсутності їх постачання саме від останніх, що були відображені у первинних та бухгалтерських документах, які складені в порушення ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (за відсутності фактичного здійснення операцій).

З огляду на встановлені у справі обставини, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що такий висновок відповідачем зроблений виключно в результаті дослідження податкової інформації, розміщеної в інформаційних базах даних податкового органу.

Разом з тим, під час перевірки контролюючим органом не було надано оцінку саме первинним документам, наявним у позивача, не проаналізовано реальність господарських операцій у розрізі первинної документації по господарським операціям з вказаними вище постачальниками, не наведено жодних доказів, що свідчать про постачання товару (виконання робіт) іншими суб`єктами господарювання.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що загальна податкова інформація з інформаційних баз даних ДПС стосовно ТОВ Агро Корпорейшн , ТОВ Фідо-Строй Груп , ПП Айтер та ТОВ Гермес 14 не стосується діяльності позивача.

До того ж податкова інформація не може бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, висновки відповідача з цього приводу носять характер припущень контролюючого органу (з огляду на відсутність належних доказів), в той час, як за приписами п. 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також є такими, які не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.

Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

І право платника податків - покупців товарів (робіт, послуг) на відображення в податковому обліку певних господарських операцій не залежить від виконання його контрагентами вимог податкового законодавства в частині подання звітності та сплати податків.

Позивач, як сторона за відповідними господарськими договорами, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Як вірно вказано судом першої інстанції, неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами тягне відповідальність та негативні наслідки саме для вказаних осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені чинним законом умови стосовно отримання такого відшкодування і має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне здійснення господарської операції, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального виконання правових обов`язків, передбачених правочином, у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідачем не встановлено і не доведено, що фактичне виконання правочинів не підтверджено належними та допустимими доказами, договори містять ознаки фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами), на час здійснення відповідних господарських операцій вказані вище контрагенти позивача не мали статусу юридичних осіб, платників податку на додану вартість, щоб свідчило про відсутність у них спеціальної податкової правосуб`єктності.

В той же час судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що господарська діяльність позивача з його контрагентами мала місце. Є помилковим посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар, оскільки транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки.

Факт передачі товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи, виконання підрядних робіт - відповідними актами форми КБ-2В.

В акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними правочинами поставки, підряду, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, робіт у його господарській діяльності. Первинні документи щодо подальшого використання отриманого позивачем товару (робіт) в ході перевірки взагалі не досліджувались.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договорів позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, апеляційний суд вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків щодо взаємовідносин позивача з цими контрагентами, відповідно, не доведено порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 340/1139/20 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко