Рішення

від 15.07.2020 по справі 520/5669/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 р. № 520/5669/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд: скасувати постанову Заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК6929/1160/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.12.2019 року, в частині накладання на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125190,00 грн. та застосувати відповідальність у вигляді попередження.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до оскаржуваної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності - накладено штраф у розмірі 125190, 00 грн. Однак, 01 лютого 2020 року набув чинності Закон України №1233 "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України)", яким внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, а саме -встановлено іншу міру відповідальності - попередження. Позивач звернувся з листом до відповідача з проханням переглянути адміністративну справу у зв`язку із змінами в законодавстві та отримав відмову. Тому, вважаючи своє право порушеним, звернувся до суду.

Ухвалою суду від 04.05.2020 відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, 18.05.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що підставами заперечень проти позову є доводи про те, що міра юридичної відповідальності у даному конкретному випадку була обрана владним суб`єктом вірно та цілком узгоджується з приписами абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, у редакції чинній на момент винесення постанови про накладення штрафу №ХК6929/1160/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.12.2019 року, що унормовували спірні правовідносини. Також зазначає, що в ході заходу контролю встановлено існування факту незадекларованої праці у ФОП ОСОБА_1 , а саме факт допуску адміністрацією підприємства до роботи без належного оформлення трудових відносин 1 (одного) працівника, а саме гр. ОСОБА_2

25.05.2020 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивач оскаржує постанову лише частково (в частині санкції). Правильність проведення перевірки - позивач не оскаржує та просить застосувати до спірних правовідносин Закон України №1233.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

До Головного управління Держпраці у Харківській області 09.10.2019 надійшла заява гр. ОСОБА_3 , в якому останній повідомив, що Приватне підприємство "ЮВЕЛІРСЕРВІС" (ПП "ЮВЕЛІРСЕРВІС"), код ЄДРПОУ 33289519, юридична адреса: 61166, Харківська обл., місто Харків, вулиця Кримська, будинок 6-А, під`їзд 1; фактична адреса здійснення діяльності: 61144, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 144-Б, ТРЦ Компас , другий поверх, використовує працю найманих працівників без оформлення трудових відносин, чим порушено вимоги ст. 243 КЗпП України.

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів було складено інформаційну довідку до заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області для прийняття рішення щодо доцільності проведення контрольного заходу.

На підставі виявлених обставин, відповідачем було видано наказ від 23.10.2019 року №1954 про проведення інспекційного відвідування ФОП Божедомова А.В. та було оформлено направлення №02.03-03/3220 від 23.10.2019 року копію якого отримав особисто позивач ФОП ОСОБА_1 під особистий підпис.

Під час проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування 23.10.2019 року, за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , ТРЦ Компас інспекторами праці був встановлений та опитаний 1 працівник при виконанні роботи, а саме - ОСОБА_2 , який надав письмові пояснення інспекторам праці, та повідомив, що працює у ФОП ОСОБА_1 ювеліром, останній був зафіксований інспекторами праці на засіб відеофіксації.

Особа гр. ОСОБА_2 була встановлена інспекторами праці за водійським посвідченням гр. ОСОБА_2 , який пред`явив його інспекторам праці для встановлення його особи. Гр. ОСОБА_2 письмово зазначив, що працює на ФОП ОСОБА_4 приблизно з початку жовтня за заявою мастером - ювеліром. Робочий час з 09 год. 00хв. до 19год. 00.хв., п`ять днів на тиждень, вихідні субота на неділя. Щодо оплати праці зазначив, що станом на 23.10.2019 ще не отримував. Пояснення написані власноруч гр. ОСОБА_2 , що підтверджується відеозаписом, та засвідчені власним підписом останнього.

ФОП ОСОБА_1 , надав інспекторам праці також пояснення, повідомив, що ОСОБА_2 є його не офіційно оформленим працівником, який проходить стажування, та з яким позивач не знає як оформити відносини.

Для встановлення фактичних обставин перебування гр. ОСОБА_2 у відносинах з позивачем на виконання п.16 Порядку №823, у зв`язку з ненаданням документів необхідних для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 було зобов`язано у строк до 11-00 годин 30.10.2019 року надати документи (перелік зазначений у вимозі), необхідні для проведення інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування було зупинено до 30.10.2019 року.

Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК6929/1160/НП від 24.10.2019.2019 разом із вимогою про надання документів №ХК6929/1160/ПП вручено під особистий підпис ФОП ОСОБА_1 .

На виконання вимоги від 24.10.2019 року №ХК6929/1160/НД надано документи для проведення інспекційного відвідування не у повному обсязі визначеному вимогою, тому 30.10.2019 року у зв`язку з наданням не у повному обсязі інформації необхідної для проведення інспекційного відвідування було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК6929/1160/2НП від 30.10.2019, який вручено під особистий підпис ФОП ОСОБА_1 разом із вимогою про надання документів №ХК6929/1160/2ПД.

В ході інспекційного відвідування інспектором праці для з`ясування обставин перебування гр. ОСОБА_2 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 було направлено запит до Головного управління ПФУ в Харківській області від 24.10.2019 №02.03/02-15/12688.

Згідно інформації наданої Головним управлінням ПФУ в Харківській області (вх.№27/15638 від 06.11.2019), що у ФОП ОСОБА_1 відсутні повідомлення про прийняття на роботу найманих працівників.

Вимогою про надання документів №ХК6929/1160/2НП, було зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 11-00 годин 04.11.2019 року надати документи (перелік зазначений у вимозі), необхідні для проведення інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування було зупинено до 04.11.2019 року.

На виконання вимоги від 30.10.2019 року №ХК6929/1160/2ПД надано необхідні документи для проведення інспекційного відвідування, зокрема надано цивільно - правовий договір №03/10/19 від 03.10.2019 року укладений між фізичною особою ОСОБА_2 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник).

Відповідач дійшов висновку, що зазначений цивільно-правовий договір містить загальні неконкретні відомості про виконувану роботу. Немає конкретно визначеного результату роботи, обсягу, місця, терміну і вартості виконуваних робіт. Не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, що дає підстави встановити про фактичне існування між сторонами трудових відносин.

В ході перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_2 виконував певні функції за конкретною посадою - ювелір, визначену Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, а не індивідуально визначену роботу, як того вимагає Цивільний кодекс України.

Отже, станом на момент проведення інспекційного відвідування 23.10.2019 року ФОП ОСОБА_1 не було виконано приписи ч. 3 ст.24 КЗпП України у відношенні гр. ОСОБА_2 та не було належним чином оформлено з останнім трудові відносини. Отже, останній працював у ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.

За результатами проведеного інспекційного відвідування позивача, відповідачем було складено акт інспекційного відвідування №ХК6929/1160/2НП/АВ від 04.11.2019 року із детальним описом виявлених порушень.

На виконання вимог пункту 3 Порядку №509, суб`єкта господарювання листом від 08.11.2019 №0814 було повідомлено про те, що 08.11.2019 року уповноваженою посадовою особою відповідача було отримано акт інспекційного відвідування, яке було відправлено на адресу позивача рекомендованим листом №6102229698671 від 08.11.2019.

Згідно з інформації з офіційного веб-сайту Укрпошта поштове відправлення №6102229698671 отримано позивачем 29.11.2019.

На підстав акту інспекційного відвідування №ХК6929/1160/2НП/АВ від 04.11.2019 року винесено постанову про накладення штрафу №ХК6929/1160/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.12.2019.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на позивача накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, що станом на 23.10.2019 становить - 125 190,00 грн.

Позивач вважає, що з набранням чинності Законом України №1233 "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України)" з 01 лютого 2020 року, яким внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Позивач, з посиланням на рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, зазначає, що для визначення юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

26.02.2020 року позивач звернувся із листом до Головного управління Держпраці у Харківській області з проханням переглянути адміністративну справу за вищевказаними обставинами, однак згідно відповіді заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області від 17.03.2020 за №27/2516/02.03/02- 10/2867 в цьому йому відмовлено.

У зв`язку із цим вважає своє право порушеним, а відповідача таким, що не застосував діючий закон так, як повинен був його застосувати.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.

Позивач не оскаржує правильність проведення перевірки, а просить суд скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК6929/1160/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.12.2019 року, в частині накладання на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125190,00 грн. та застосувати відповідальність у вигляді попередження з підстав пом`якшення відповідальності Законом України №1233 "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України)" за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Позивач вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати ч.2 ст.8 КУпАП, яка передбачає зворотню дію закону в часі.

Відповідно до частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України в редакції на час виявлення правопорушення) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).

Відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу в розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість, стаття 41 КУпАП мала на меті, зокрема запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

У постановах від 21 грудня 2018 року у справі №814/2156/16 та від 22 квітня 2019 року у справі №806/2143/18 Верховний Суд дійшов висновку, що одночасно положеннями статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП передбачено відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), проте штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Беручи до уваги наведені висновки Верховного Суду та предмет позову у цій справі, суд відхиляє посилання позивача у заявах по суті (позовній заяві та відповіді на відзив) на положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже положення КУпАП не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом досліджено, що під час проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування встановлено факт праці у ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин 1 (одного) працівника, а саме гр. ОСОБА_2 . Вказане не заперечується позивачем.

Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та винесення оскаржуваної постанови від 03.12.2019) юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підстав акту інспекційного відвідування №ХК6929/1160/2НП/АВ від 04.11.2019 року винесено постанову про накладення штрафу №ХК6929/1160/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.12.2019 та відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на позивача накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення та винесення постанови становив - 125 190,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи оскаржуване рішення, суд керується частиною другою статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Враховуючи викладене суд не встановив невідповідність діяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача по справі, хоча б одному із зазначених критеріїв оцінювання його рішень, дій в момент виникнення спірних правовідносин.

Більш того позивач також не зазначає про порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування та його висновків та визнає факт виявленого правопорушення.

Отже, судом не встановлено порушень з боку суб`єкта владних повноважень на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо зворотньої дії закону в часі, суд зазначає наступне.

12.12.2019 Верховною Радою України було ухвалено Закон України від 12.12.2019 №378-IX Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (далі - Закон України від 12.12.2019 №378-IX), який набув чинності 02.02.2020. Даним нормативно-правовим актом, крім іншого, було внесено зміни до ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме абзац другий замінено двома новими абзацами.

З 02.02.2020, згідно з абзацами 2 та 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

- вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Метою таких законодавчих змін, як вбачається з Пояснювальної записки до Проекту Закону від 12.12.2019 № 378-IX Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України) , є зменшення економічно необґрунтованих штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства України та зупинення процесу ліквідації малого та середнього бізнесу в Україні у зв`язку з застосуванням нищівних за своїм розміром штрафних санкцій.

Отже, відповідно до законодавства про працю, чинного на момент розв`язання даного публічно-правового спору, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) вперше, в тому числі фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження.

Тобто, законодавцем прийнято нормативно-правовий акт, який пом`якшує відповідальність особи.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. .

Перевіривши процедурні питання інспекційного відвідування та зміст оскаржуваної постанови суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин та винесення оскаржуваної постанови відповідач належним чином визначив вид та розмір юридичної відповідальності. Подальше пом`якшення міри юридичної відповідальності в рамках доведеного та встановленого правопорушення, у разі дотримання суб`єктом владних повноважень визначених Законом критеріїв правомірної поведінки, не може слугувати підставою скасування акту індивідуальної дії та/або визнання його протиправним на підставі статті 58 Конституції України, оскільки суд надає правову оцінку такому акту в момент виникнення спірних правовідносин.

Застосовуючи до позивача штраф у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат відповідач не порушив його права бути притягненим до відповідальності за нормами чинного законодавства та діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, постанова заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК6929/1160/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.12.2019 року відповідає нормам закону та відповідачем виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Суд зазначає, що вжиття заходів для притягнення суб`єкта інспекційного відвідування та його посадових осіб до відповідальності відноситься до виключної компетенції Головного управління Держпраці в Харківській області, як наслідок, суд не вправі перебирати на себе його повноваження та застосовувати відповідний вид відповідальності та її розмір.

Враховуючи викладене та досліджені обставини, суд дійшов висновків, що позовна вимога в частині застосування відповідальності до відповідача у вигляді попередження задоволенню не підлягає.

Водночас, суд не ставить під сумнів доводи позивача, що Закон від 12.12.2019 №378-IX Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" має зворотну дію в часі, оскільки суттєво пом`якшує юридичну відповідальність за ст. 265 КЗпП. Сам факт винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ХК6929/1160/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 03.12.2019 та її чинність не є завершеною стадією притягнення особи до юридичної відповідальності. В призмі статті 58 Конституції України застосувати юридичну відповідальність, в тому числі за законом який пом`якшує юридичну відповідальність, може лише суб`єкт, який наділений правом її застосовувати. Таким чином, в рамках законного та чинного акту індивідуальної дії суд позбавлений можливості змінити вид та/або розмір юридичної відповідальності, а обраний позивачем спосіб захисту права у формі скасування постанови в рамках досліджених суспільних відносин порушує принцип правової визначеності.

Натомість, відповідач при притягненні Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідальності повинен керуватися новим законом (від 12.12.2019 №378-IX Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" Про внесення змін до Кодексу законів про працю України"), який пом`якшує його відповідальність за вчинене правопорушення та застосувати відповідну санкцію з урахуванням змісту частини 2 статті 265 КЗпП, в редакції Закону №378-IX від 12.12.2019.

Також суд не погоджується із доводами відповідача, що положення частини першої статті 58 Конституції України стосується лише людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на фізичних осіб-підприємців. Відповідно до частини 1 статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, юридична відповідальність фізичної особи - підприємця нерозривно пов`язана з відповідальністю та майном такої фізичної особи, у зв`язку із цим суд приходить до висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України в частині зворотної дії закону в часі поширюється на фізичних осіб - підприємців.

За викладених обставин, позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 397799919) про скасування постанови - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов