Рішення

від 15.07.2020 по справі 640/11800/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року м. Київ № 640/11800/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (позивач-1) ОСОБА_2 (позивач-2) ОСОБА_3 (позивач-3) ОСОБА_4 (позивач-4) ОСОБА_5 (позивач-5) ОСОБА_6 (позивач-6) Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області (позивач-7) Львівської міської громадської організації Відродження Знесення (позивач-8) до третя особаМіністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Львівське комунальне підприємство Зелене місто провизнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Мурованська сільська рада об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, Львівська міська громадська організація Відродження Знесення до Міністерства екології та природних ресурсів України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Львівського комунального підприємства Зелене місто про визнання протиправним та скасування висновку від 15.04.2019 №7-03/12-2018411528/1 Міністерства екології та природних ресурсів України з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Будівництво механіко-біологічного комплексу з перенавантаження та переробки твердих відходів у м. Львові на Пластовій, 13 , виданого за замовленням Львівського комунального підприємства Зелене місто .

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що оскаржуваний висновок підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки було допущено порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, в результаті якої видано названий висновок, а також безпідставно та необґрунтовано не враховано результатів участі громадськості щодо неможливості провадження планової діяльності через непоправний вплив на довкілля, не здійснено дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити планову діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу вже наявних об`єктів на території, де здійснюватиметься планова діяльність. При цьому, у позовній заяві наголошено на тому, що громадські слухання, проведення яких було сплановано на 25.01.2019, є такими, що не відбулися, у зв`язку з тим, що на них не було дотримано процедури їх проведення, дотримання якої є обов`язковою умовою проведення громадських слухань, зокрема, в повній мірі не було оголошено регламент громадських слухань та іншу інформацію, яка згідно з Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №989, підлягала бути повідомленою головуючим. На додаток позивачами вказано, що права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є жителями районів, що є наближеним до території, де здійснюватиметься планова діяльність, та ЛМГО Відродження Знесіння , Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, що діють в інтересах та від ім`я інших жителів м. Львова, порушено тим, що їх зауваження та пропозиції безпідставно не враховано при здійсненні оцінки впливу на довкілля, а також у зв`язку з порушенням процедури проведення громадських слухань, внаслідок чого останнім не надано можливості реалізувати їхнє право на обговорення зауважень та пропозицій щодо здійснення планової діяльності, висловлення нових зауважень та надання нових пропозицій. Крім того, за твердженнями позивачів, висновки Міністерства явно призведуть до заподіяння непоправної шкоди довкіллю, здоров`ю населенню, що проживають на території, що наближена до території, де планується здійснення планової діяльності, у тому числі здоров`ю позивачів, у зв`язку з чим проживання на зазначених територіях у подальшому буде неможливим.

Разом з позовною заявою позивачами також подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2019 повернута без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та пояснень третьої особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та представника Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Іншою ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та представників Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про забезпечення позову.

26.07.2019 від представника третьої особи через канцелярію суду надійшли письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких вказано, що згідно зі звітом з оцінки впливу на довкілля, а також зі звітом про громадське обговорення планової діяльності від 15.04.2019 №7-03/12-2018411528/2, в ході проведення громадського обговорення було отримано зауваження та пропозиції лише від частини позивачів, а саме: від ЛМГО Відродження Знесіння та ОСОБА_2 , які було частково враховано, а також наведено обґрунтування зазначеної позиції. Решта позивачів мали таке право, однак не скористалися ним, докази чого останніми не надано. Натомість, згідно з протоколом громадських слухань, що відбувалися 25.01.2019 о 15 год. 00 хв. у приміщенні актового залу Личаківської районної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. К. Левицького, 67, у громадських слуханнях щодо будівництва механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів взяло участь 258 осіб, серед яких були присутні ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , представники ЛМГО Відродження Знесіння та Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області. При цьому, один з позивачів - ОСОБА_6 - був ініціатором порушення регламенту та блокування трибуни в залі, що у подальшому не дало можливості представнику ЛКП Зелене місто доповісти про планову діяльність комплексу, а іншим учасниками громадських слухань розпочати конструктивне обговорення та висловлення можливих пропозицій або зауважень. Втім, незважаючи на викладене, всі бажаючі учасники громадських слухань подали свої письмові зауваження, що відображено у відповідному журналі (відомості) реєстрації письмових зауважень та пропозицій, що надійшли протягом громадських слухань та звіті про громадське обговорення планованої діяльності. Крім того, представником третьої особи вказано, що жодного зв`язку або наслідків, які могли б вплинути на приватне життя позивачів, у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, останніми не наведено. Особливо наведене стосується Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, оскільки планована діяльність ЛКП Зелене місто не має жодного відношення до територій вказаної ради, не буде вестися на землях ради та жодним чином не буде перетинатися з відповідною громадою. Планована діяльність ЛКП Зелене місто призначена лише для ведення на території міста Львова та для обслуговування мешканців міста.

01.08.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що оскаржуваний висновок повністю відповідає встановленим Законом України Про оцінку впливу на довкілля вимогам. При цьому, останнім наголошено, що у силу п. 10 Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №989, спірні громадські слухання є такими, що відбулись, оскільки на них були присутні як їх організатор, так і суб`єкт господарювання. Інші причини для визнання громадських слухань такими, що не відбулись, законодавчо не передбачені, з урахуванням того, що громадські слухання, у силу ч. 5 ст. 7 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , є лише однією із форм громадського обговорення. Водночас, у звіті про громадське обговорення міститься таблиця із зазначенням способу врахування зауважень. На додаток, представником відповідача зауважено про відсутність у деяких з позивачів порушеного права, оскільки у процесі громадського обговорення отримано зауваження лише від частини зі складу позивачів - ЛМГО Відродження Знесіння та від ОСОБА_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2019 задоволено клопотання позивачів про продовження останнім строку, встановленого ухвалою суду від 08.07.2019 для подання позивачами відповідей на відзив, та продовжено останній на десять днів з дня отримання ними від відповідача примірника відзиву, надісланого відповідачем повторно на виконання вимог цієї ухвали.

09.10.2019 від позивачів через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останніми додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, а також, зокрема, вказано, що на громадських слуханнях, які мали відбутись 25.01.2019, не обговорено жодного питання, не дотримано жодного етапу проведення останніх.

22.10.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що регламент громадських слухань був оголошений головуючим, а твердження позивачів про не оголошення іншої інформації є неконкретизованим та необґрунтованим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2020 здійснено заміну відповідача - Міністерства екології та природних ресурсів України - на його правонаступника - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35).

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення та пояснення третьої особи з приводу заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Міністерством екології та природних ресурсів України сформовано висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності Будівництво механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів у м. Львові на вул. Пластовій, 13 від 15.04.2019 №7-03/12-2018411528/1, у якому, у тому числі, наведено опис та оцінку можливого впливу на довкілля планованої діяльності та визначено екологічні умови провадження планованої діяльності. При цьому, у наведеному висновку зроблено примітку наступного змісту Якщо під час провадження господарської діяльності, буде виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров`я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню .

Вважаючи вказаний висновок протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачі звернулись з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України Про оцінку впливу на довкілля .

У силу п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону (ч. 1 ст. 2 Закону України Про оцінку впливу на довкілля )

Суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством (ч. 1 ст. 6 Закону України Про оцінку впливу на довкілля ).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , звіт з оцінки впливу на довкілля включає: 1) опис планованої діяльності, зокрема: опис місця провадження планованої діяльності; цілі планованої діяльності; опис характеристик діяльності протягом виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності, у тому числі (за потреби) роботи з демонтажу, та потреби (обмеження) у використанні земельних ділянок під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; опис основних характеристик планованої діяльності (зокрема виробничих процесів), наприклад, виду і кількості матеріалів та природних ресурсів (води, земель, ґрунтів, біорізноманіття), які планується використовувати; оцінку за видами та кількістю очікуваних відходів, викидів (скидів), забруднення води, повітря, ґрунту та надр, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення, які виникають у результаті виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 2) опис виправданих альтернатив (наприклад, географічного та/або технологічного характеру) планованої діяльності, основних причин обрання запропонованого варіанта з урахуванням екологічних наслідків; 3) опис поточного стану довкілля (базовий сценарій) та опис його ймовірної зміни без здійснення планованої діяльності в межах того, наскільки природні зміни від базового сценарію можуть бути оцінені на основі доступної екологічної інформації та наукових знань; 4) опис факторів довкілля, які ймовірно зазнають впливу з боку планованої діяльності та її альтернативних варіантів, у тому числі здоров`я населення, стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок), ґрунтів, води, повітря, кліматичні фактори (у тому числі зміна клімату та викиди парникових газів), матеріальні об`єкти, включаючи архітектурну, археологічну та культурну спадщину, ландшафт, соціально-економічні умови та взаємозв`язки між цими факторами; 5) опис і оцінку можливого впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (за наявності - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний вплив), зумовленого: виконанням підготовчих і будівельних робіт та провадженням планованої діяльності, включаючи (за потреби) роботи з демонтажу після завершення такої діяльності; використанням у процесі провадження планованої діяльності природних ресурсів, зокрема земель, ґрунтів, води та біорізноманіття; викидами та скидами забруднюючих речовин, шумовим, вібраційним, світловим, тепловим та радіаційним забрудненням, випроміненням та іншими факторами впливу, а також здійсненням операцій у сфері поводження з відходами; ризиками для здоров`я людей, об`єктів культурної спадщини та довкілля, у тому числі через можливість виникнення надзвичайних ситуацій; кумулятивним впливом інших наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності, з урахуванням усіх існуючих екологічних проблем, пов`язаних з територіями, які мають особливе природоохоронне значення, на які може поширитися вплив або на яких може здійснюватися використання природних ресурсів; впливом планованої діяльності на клімат, у тому числі характер і масштаби викидів парникових газів, та чутливістю діяльності до зміни клімату; технологією і речовинами, що використовуються; 6) опис методів прогнозування, що використовувалися для оцінки впливів на довкілля, зазначених у пункті 5 цієї частини, та припущень, покладених в основу такого прогнозування, а також використовувані дані про стан довкілля; 7) опис передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення значного негативного впливу на довкілля, у тому числі (за можливості) компенсаційних заходів; 8) опис очікуваного значного негативного впливу діяльності на довкілля, зумовленого вразливістю проекту до ризиків надзвичайних ситуацій, заходів запобігання чи пом`якшення впливу надзвичайних ситуацій на довкілля та заходів реагування на надзвичайні ситуації; 9) визначення усіх труднощів (технічних недоліків, відсутності достатніх технічних засобів або знань), виявлених у процесі підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля; 10) усі зауваження і пропозиції, що надійшли до уповноваженого територіального органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - до уповноваженого центрального органу після оприлюднення ними повідомлення про плановану діяльність, а також таблицю із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтування відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень та пропозицій, що надійшли в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 5 цього Закону; 11) стислий зміст програм моніторингу та контролю щодо впливу на довкілля під час провадження планованої діяльності, а також (за потреби) планів післяпроектного моніторингу; 12) резюме нетехнічного характеру інформації, зазначеної у пунктах 1 - 11 цієї частини, розраховане на широку аудиторію; 13) список посилань із зазначенням джерел, що використовуються для описів та оцінок, що містяться у звіті з оцінки впливу на довкілля.

Суб`єкт господарювання подає звіт з оцінки впливу на довкілля та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля в письмовій формі на паперових носіях та в електронному вигляді, а також визначену суб`єктом господарювання іншу додаткову інформацію, необхідну для розгляду звіту, за місцем провадження планованої діяльності уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноваженому центральному органу (ч. 3 ст. 6 Закону України Про оцінку впливу на довкілля ).

Приписами ч.ч. 1-5 ст. 7 Закону України Про оцінку впливу на довкілля визначено, що громадське обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля проводиться з метою виявлення, збирання та врахування зауважень і пропозицій громадськості до планованої діяльності.

Громадськість має право подавати будь-які зауваження чи пропозиції, які, на її думку, стосуються планованої діяльності, без необхідності їх обґрунтування. Зауваження та пропозиції можуть подаватися в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) та усно під час громадських слухань із занесенням до протоколу громадських слухань. Письмові зауваження і пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених частиною сьомою статті 5 цього Закону та частиною шостою цієї статті.

Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган зобов`язаний забезпечити громадське обговорення у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля.

Громадське обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля, проводиться згідно із статтею 5 цього Закону.

Громадське обговорення планованої діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля проводиться у формі громадських слухань та у формі надання письмових зауважень і пропозицій (у тому числі в електронному вигляді).

Згідно з ч. 9 ст. 7 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля встановлює Кабінет Міністрів України.

На виконання вказаних законодавчих положень Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №989 затверджено Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля (надалі - Порядок №989).

Так, відповідно до п. 3 Порядку №989, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган забезпечує проведення громадських слухань у процесі громадського обговорення планованої діяльності шляхом: оприлюднення оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, а в разі необхідності - оголошення про проведення повторних громадських слухань; проведення громадських слухань; розгляду, повного врахування, часткового врахування або обґрунтованого відхилення зауважень і пропозицій громадськості, отриманих під час громадських слухань; підготовки і оприлюднення шляхом внесення до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля звіту про громадське обговорення.

У силу п. 10 Порядку №989, громадські слухання вважаються такими, що не відбулися, якщо на такі слухання не з`явився: 1) їх організатор; 2) суб`єкт господарювання. У разі визнання громадських слухань такими, що не відбулися у зв`язку з неявкою організатора громадських слухань, проводяться повторні громадські слухання. Опублікування оголошення про проведення повторних громадських слухань та проведення повторних громадських слухань здійснюється за рахунок організатора громадських слухань.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що проведення громадського обговорення є однією зі стадій оцінки впливу на довкілля, яке проводиться як у формі громадських слухань, так і у формі надання письмових зауважень і пропозицій.

За твердженнями осіб, які беруть участь у справі, громадські слухання з обговорення відповідного звіту були призначені на 25.01.2019 о 15 год. 00 хв. у приміщенні актового залу Личаківської районної адміністрації за адресою: м. Львів, вул. К. Левицького, 67. Разом з тим, позивачами наголошено на тому, що вказані громадські слухання є такими, що не відбулися, у зв`язку з тим, що на них не було дотримано процедури їх проведення, дотримання якої є обов`язковою умовою проведення громадських слухань, зокрема, в повній мірі не було оголошено регламент громадських слухань та іншу інформацію, яка згідно з Порядку №989, підлягала бути повідомленою головуючим.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у силу п. 10 Порядку №989, громадські слухання вважаються такими, що не відбулися, лише у двох випадках, а саме: якщо на такі слухання не з`явився: 1) їх організатор; 2) суб`єкт господарювання. Інших випадків для визнання громадських слухань такими, що не відбулись, положеннями ані Закону України Про оцінку впливу на довкілля , ані Порядку №989, які містять спеціальні правові норми у сфері регулювання правових та організаційних засад оцінки впливу на довкілля, не визначено. Відтак, твердження позивачів про те, що громадські слухання, призначені на 25.01.2019, не відбулись, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. У той же час, суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин позивачі не були позбавлені права на участь у громадському обговоренні шляхом надання письмових зауважень і пропозицій.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та інформації, розміщеної за Інтернет-посиланням http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-528 , серед осіб, які звернулись з даним позовом до суду, лише двоє - Львівська міська громадська організація Відродження Знесення та ОСОБА_2 - скористались правом на подання зауважень та пропозицій. При цьому, зауваження Львівської міської громадської організації Відродження Знесення та ОСОБА_2 частково враховані. Решта ж позивачів таким правом не скористалась.

З приводу викладеного, слід зазначити наступне.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Приписи ч. 1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді

Здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

04.11.1950 підписано Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 (надалі - Конвенція).

Європейською Комісією за демократію через право (Венеціанською Комісією) у Доповіді Про верховенство права , що затверджена Венеціанською комісією на 86 пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011 року), зазначено, що однією зі складових верховенства права с правова визначеність, яка вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46).

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово висловлював свою позицію, у відповідності до якої принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Зокрема, на думку сулу, вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права, тлумачитися у спосіб, сумісний з верховенством права і найбільш сприятливий для особи (рішення у справах ГІолторацький проти України (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003, заява №38812/97, §155, Олександр Волков проти України (Olcksandr Volkov v. Ukraine), від 09.01.2013. заява №21722/11, §170, Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine) від 14.10.2010, заяви №23759/03 та №37943/06, §57).

При цьому, під терміном закон слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності і передбачуваності . Закон повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як закон , якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (рішення у справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), рішення від 23.06.1995, заява №18139/91, §37).

З огляду на викладене, суб`єкт, який звертається до суду за захистом, має обґрунтувати порушення своїх прав, і таке порушення має бути, по-перше, реальним, а по-друге, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З п.п. 2-3 ст. 9 Конвенції слідує, що доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді забезпечується в рамках національного законодавства сторони, а наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках Конвенції.

Отже, застосування зацікавленою громадськістю судової процедури, що забезпечується Конвенцією, не виключає передбачених в рамках національного законодавства механізмів захисту порушення того чи іншого права згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя. При цьому, судова процедура, серед іншого, має бути, зокрема, справедливою.

Поряд з викладеними висновками щодо Конвенції, суд враховує, що у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перегяка та Шереметьєв проти України ).

Наведена практична міжнародна правова позиція знаходить своє відображення у ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист певним шляхом.

Разом з тим, з урахуванням викладеного, а також наведених доказів та інформації, не вбачається доказів, які б свідчили про порушення у межах спірних правовідносин з боку відповідача прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області. У той же час, зауваження та пропозиції Львівської міської громадської організації Відродження Знесення та ОСОБА_2 розглянуті та частково враховані, що свідчить про реалізацію останніми права на участь у громадському обговоренні за умови подання ними відповідних пропозицій та зауважень, чого рештою позивачів зроблено не було.

У свою чергу, твердження позивачів про неможливість провадження планової діяльності через непоправний вплив на довкілля, з огляду на не дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити планову діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу вже наявних об`єктів на території, де здійснюватиметься планова діяльність, ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях позивачів, які не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами на час розгляду судом даної адміністративної справи.

Натомість, слід зазначити, що висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності Будівництво механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів у м. Львові на вул. Пластовій, 13 від 15.04.2019 №7-03/12-2018411528/1 містить у собі, зокрема, опис та оцінку можливого впливу на довкілля планованої діяльності та визначено екологічні умови провадження планованої діяльності, з урахуванням примітки наступного змісту Якщо під час провадження господарської діяльності, буде виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров`я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню , що не позбавляє права у майбутньому у разі встановлення відповідних документально підтверджених обставин припинити будівництво або діяльність механіко-біологічного комплексу з перевантаження та переробки твердих побутових відходів у м. Львові на вул. Пластовій, 13.

На підставі викладеного, з урахуванням заявлених предмету та підстав позову, суд виходить з правомірності оскаржуваного висновку, сформованого відповідачем у межах наданих останньому повноважень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 ), Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04369707, адреса: 81120, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сороки-Львівські), Львівської міської громадської організації Відродження Знесення (код ЄДРПОУ 26269277, адреса: 79024, м. Львів, вул. Новознесенська, 34) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Львівського комунального підприємства Зелене місто (код ЄДРПОУ 13838331, адреса: 79008, м. Львів, вул. Зелена, 153) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок