Постанова

від 15.07.2020 по справі 340/2069/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2069/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020

(суддя Жук Р.В., м. Кропивницький) у справі № 340/2069/19

за позовом ОСОБА_1

до Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною відмову та скасувати рішення Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 02.11.2018 № 241 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ;

- зобов`язати Зеленську сільську раду Петрівського району Кіровоградської області надати ОСОБА_1 -огли дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2.00 га, що розташована на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду мотивоване тим, що спірні земельні ділянки, на які претендує ОСОБА_1 , перебувають у власності інших осіб, що призводить до виникнення спору про право та свідчить про недотримання ним встановленої законом процедури звернення за отриманням дозволу на виготовлення відповідної документації із землеустрою. Відповідно, відсутні підстави для надання такого дозволу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 -огли оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що перебування у власності інших осіб спірних земельних ділянок, серед яких є та земельна ділянка, на яку він претендує, не підтверджено матеріалами справи. Також, судом не встановлено, що серед вказаних земельних ділянок перебуває саме та земельна ділянка, на яку претендує скаржник. Крім того, скаржник звернув увагу, що вказані обставини не були підставою для винесення відповідачем спірного рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі не є підставою для відмови у наданні йому аналогічного дозволу, оскільки прийняття такого рішення не означає прийняття позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність, оскільки цей процес є стадійним, першою стадією якого є саме надання вказаного дозволу. При цьому, скаржник вказав на те, що у заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою особою зазначається лише орієнтовні розміри та місце розташування земельної ділянки, точні межі якої та їх геодезичні координати визначаються при розробці такого проекту землеустрою. З огляду на це, скаржник просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 02.11.2018 № 241 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати Зеленську сільську раду Петрівського району Кіровоградської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2.00 га, що розташована на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами по справі не спростовано, що відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 449023 від 03.06.2015 ОСОБА_1 -огли є учасником бойових дій (а.с.12).

17.09.2018 скаржник звернувся до Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області. Заява зареєстрована 17.09.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

До заяви додано: копії паспорта, ідентифікаційного номера, посвідчення учасника бойових дій, викопіювання з кадастрової карти (плану), графічні матеріали, на території с. Зелене Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки, яка надається у власність ОСОБА_1 - ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2.00 га, а також інформація щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3524981900:51:000 за підписом керівника управління (відділу) Держгеокадастру в Петрівському районі (а.с. 8-12).

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем 02.11.2018 було прийнято рішення №241 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства , мотивоване тим, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 -огли бажає набути у власність, відноситься до земель загального користування сільської ради та не відноситься до земель сільськогосподарського призначення (а.с.6).

Правомірність винесення відповідачем вказаного рішення є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У ст. 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву скаржника про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з нормами ст. 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

За результатами розгляду заяви скаржника відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з посиланням на те, що земельна ділянка, яку скаржник бажав набути у власність, відноситься до земель загального користування сільської ради та не відноситься до земель сільськогосподарського призначення (а.с. 6).

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно рішень Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 02.11.2018 № 235, від 12.04.2019 № 362, № 364, 363, 361, 363 громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . ОСОБА_11 були надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в комунальній власності в межах населеного пункту с. Зелене Петрівського району Кіровоградської області на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області (а.с. 36, 39, 42, 45, 48, 56, 59).

Також, з матеріалів справи вбачається, що вказаними особами, за винятком ОСОБА_9 , було розроблено проекти землеустрою, які в подальшому були затверджені відповідними рішеннями Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 09.07.2019 № 458, від 13.08.2019 № 475, від 25.02.2019 № 321, від 25.02.2019 № 326, від 13.08.2019 № 472, № 471, 470, а самі земельні ділянки були передані у власність особам, відповідно, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 . ОСОБА_11 (а.с. 37, 40, 43, 46, 49, 53, 60).

При цьому, зі змісту вказаних рішень про затвердження відповідних проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність зазначеним особам вбачається, що мова у цих рішеннях йшла про земельні ділянки саме сільськогосподарського призначення.

Разом із цим колегія суддів зазначає, що зі змісту спірного рішення № 241 від 02.11.2018 вбачається, що підставою для відмови скаржнику у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства було саме належність цієї земельної ділянки до земель загального користування, а не до земель сільськогосподарського призначення.

Отже, земельні ділянки, відносно яких відповідачем були прийняті рішення, що були долучені відповідачем до матеріалів справи, не мають відношення до земельної ділянки, щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою якої йде мова у заяві-клопотанні скаржника від 17.09.2018, оскільки виходячи зі змісту рішень відповідача, вказані земельні ділянки мають різне цільове призначення.

Зокрема, відмовивши скаржнику у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою посилаючись на те, що земля, на яку він претендує, є землею загального користування, відповідач при вирішенні спору у суді першої інстанції вже говорить про те, що вказана земля була надана у власність іншим особам, що підтверджується відповідними рішеннями про передачу у власність земель сільськогосподарського призначення, що суперечить обставинам, що зазначені у оскаржуваному рішенні від 02.11.2018.

Факт того, що саме земельна ділянка, яка була зазначена скаржником у заяві-клопотанні від 17.09.2018, у подальшому була передана у власність іншій особі згідно одного з рішень відповідача від 09.07.2019 № 458, від 13.08.2019 № 475, від 25.02.2019 № 321, від 25.02.2019 № 326, від 13.08.2019 № 472, № 471, 470 не знайшов свого підтвердження у матеріалах справи.

Факт реєстрації права власності на земельні ділянки за громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 ОСОБА_11 з присвоєнням їм кадастрових номерів матеріалами справи також не підтверджено.

З огляду на це, а також враховуючи норми ч. 2 ст. 77 КАС України, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що висновок суду першої інстанції про перебування спірної земельної ділянки у власності іншої особи, внаслідок чого виникає спір про право не обґрунтований відповідними доказами та суперечить обставинам справи.

Також, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою одній особі не є підставою для відмови іншій особі у наданні аналогічного дозволу на ту ж саму земельну ділянку, оскільки факт надання такого дозволу не означає прийняття позитивного рішення щодо передання такої земельної ділянки у власність.

З огляду на вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 02.11.2018 № 241 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є протиправним, оскільки зазначені у ньому підстави для відмови не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Відповідно, вказане рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача, що викладено у відзиві на позовну заяву, що задоволення вимог скаржника про зобов`язання його надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є втручанням у його дискреційні повноваження.

З огляду на це, а також враховуючи, що у апеляційній скарзі скаржник просить суд не зобов`язати Зеленську сільську раду Петрівського району Кіровоградської області надати ОСОБА_1 -огли дозвіл на розробку проекту землеустрою, а зобов`язати відповідача розглянути повторно його заяву від 17.09.2018, колегія суддів дійшла висновку про задоволення цих вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У позовній заяві скаржником було заявлено вимогу про стягнення на його користь понесених ним витрат за надання правничої допомоги в сумі 5 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При вирішенні вказаного питання колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 ст. 132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи містять розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги, укладеного з ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 15.03.2019.

Також, адвокатом скаржника - Дем`яненко Т.О. до матеріалів справи надано оригінал квитанції від 18.07.2019 про прийняття від ОСОБА_1 - ОСОБА_2 гонорару у сумі 5 000 грн. за надання правничої допомоги при зверненні до суду.

Проте, самого договору від 15.03.2020 як і доказів його виконання сторонами (зокрема, акту надання послуг) матеріали справи не містять.

Також, з матеріалів справи не вбачається зв`язку здійсненої ОСОБА_1 -оги оплати у розмірі 5 000 грн. згідно квитанції від 18.07.2019 з процесом розгляду цієї справи.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь понесених ним витрат за надання правничої допомоги в сумі 5 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на це, керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року у справі № 340/2069/19 - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 02.11.2018 № 241 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства .

Зобов`язати Зеленську сільську раду Петрівського району Кіровоградської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2.00 га, що розташована на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області з урахуванням висновків суду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова