Постанова

від 15.07.2020 по справі 344/1767/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1767/18

Провадження № 22-ц/4808/847/20

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.,

за участю секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Сікомаса Святослава Володимировича на ухвалу Івано-Франківського міського суду в складі судді Пастернак І.А., постановлену 11 червня 2020 року в м. Івано-Франківську,у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АРС-ДІМ про стягнення коштів, інвестованих в облігації,

в с т а н о в и в :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ АРС-ДІМ про стягнення 151 580, 00 грн інвестованих в облігації згідно договору №58/07Б/7Б купівлі-продажу облігацій від 17 вересня 2007 року.

13 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сікомас С.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не було вирішено питання розподілу судових витрат за подання позову.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 червня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено. При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді не заявляла позовної вимоги про стягнення з відповідача 640,00 грн витрат по оплаті судового збору, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення з цього питання.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду представник ОСОБА_1 - адвокат Сікомас С.В. посилається на порушення норм процесуального права. Просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Обгрунтовує скаргу тим, що норми статей 133, 134 та 141 ЦПК України містять імперативну вимогу щодо стягнення судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Натомість за положеннями процесуального закону вимога щодо розподілу судових витрат, зокрема стягнення судового збору, не відноситься до позовних вимог. Тому при вирішенні спору на користь позивача суд повинен покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача незалежно від наявності окремої письмової вимоги про це.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

ОСОБА_1 , її представник- адвокат Сікомас С.В. та представник ТОВ АРС-ДІМ в засідання апеляційного суду не з`явилися будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення її розгляду не подали. Відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку із їх неявкою не встановлено.

Згідно положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сікомаса С.В. про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що така позовна вимога як стягнення судового збору за подання позовної заяви нею не заявлялася. Аналогічно впродовж розгляду справи стороною позивача не подавалися клопотання про збільшення чи зміну позовних вимог щодо судових витрат.

Вказаний висновок суду не відповідає нормам процесуального права з огляду на таке.

Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ АРС-ДІМ про стягнення 151 580,00 грн інвестованих в облігації згідно договору №58/07Б/7Б купівлі-продажу облігацій від 17 вересня 2007 року. Стягнуто з ТОВ АРС-ДІМ на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 151 580,00 грн.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Частиною першою статті 133 ЦПК передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами 1, 8 статті 141 цього Кодексу судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з долучених до позовної заяви ОСОБА_1 від 11 серпня 2017 року трьох квитанцій такими підтверджується сплата нею при зверненні до суду судового збору. Зокрема, у розмірі 555,80 грн згідно квитанції від 09 лютого 2018 року, 640, 00 грн згідно квитанції від 29 серпня 2017 року та 320,00 грн згідно квитанції від 28 вересня 2017 року, а всього 1 515,80 грн. Позовна заява поступила до суду 12 лютого, а ухвалою від 14 лютого 2018 року відкрито провадження в справі (а.с.1-4,12).

В силу пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення не було вирішено питання про стягнення з ТОВ на користь ОСОБА_1 судового збору, суд дійшов необгрунтованого висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 175 ЦПК позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом з тим частиною 2 статті 134 Кодексу перебачено право суду у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи, що розподіл між сторонами судових витрат, у даному випадку судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог є обов`язком суду, помилковим є висновок місцевого суду, що вимога про відшкодування судового збору має бути сформульована як окрема позовна вимога.

А тому постановлена ним ухвала не може залишатися в силі та підлягає до скасування.

Стаття 374 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік повноважень суду апеляційної інстанції. Так, відповідно до змісту частини першої цієї статті суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції тощо.

Тлумачення частини першої статті 374 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі.

Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду справи, що означає, що розгляд справи не було завершено, а ухвала, якою такий розгляд завершено, не відповідає нормам процесуального права та розгляд справи потрібно продовжити по суті.

З огляду на те, що розгляд справи судом першої інстанції вже було завершено, результатом чого є постановлене по суті спору судове рішення, яке набрало законної сили, ухвала суду про відмову ухвалити додаткове рішення не може перешкоджати подальшому провадженню в справі. Відсутні отже підстави, передбачені статтею 379 ЦПК України для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, положення частини першої статті 381 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Тому оскаржену ухвалу належить скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сікомаса С.В. про стягнення судових витрат задовольнити.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сікомаса Святослава Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 11 червня 2020 року скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРС-ДІМ (місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, площа Ринок, 14 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30610033 ) на користь ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 515, 80 грн судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук Л.В. Ясеновенко

Повний текст постанови складено 15 липня 2020 року.