Рішення

від 30.06.2020 по справі 910/1835/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2020Справа № 910/1835/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мостовий центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва"

про стягнення 890500 грн.

за участі представників:

від позивача: Гайдаш О.В., адвокат,

від відповідача: Петрик М.М., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мостовий центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" про стягнення 890500 грн. заборгованості за договорами зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.03.2018 № 0503-2019/1, від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

24.02.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Також у відповідача витребувано оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи договорів зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.03.2018 № 0503-2019/1, від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1.

У наданих відповідачем 17.03.2020 через відділ діловодства та документообігу суду пояснень щодо витребуваних документів останній послався на неможливість їх надання на даний час. Як зазначив відповідач, у товариства відсутні витребувані договори, оскільки останні могли зникнути під час рейдерського захоплення товариства або були вилучені слідчим під час обшуку.

14.05.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову у справі, за наслідками розгляду якої судом постановлено ухвалу від 20.05.2020 про відмову в задоволенні відповідної заяви.

Протокольною ухвалою суду від 19.03.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про визнання дій представника позивача зловживанням процесуальними правами.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що позивачем не доведено настання строку виконання відповідачем зобов`язання з повернення грошових коштів за зворотною фінансовою допомогою.

У відповіді на відзив позивач послався на те, що заборгованість відповідача за договорами підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, при цьому відповідач здійснював часткове повернення грошових коштів із зазначенням у призначенні платежів повернення зворотної безвідсоткової фінансової допомоги . Крім того, позивач зауважив, що звертався до відповідача із вимогами про повернення грошових кошів, наданих в якості фінансової допомоги, у зв`язку з чим за положеннями частини 1 статті 1049 ЦК України позика мала бути повернута протягом 30 днів від дня пред`явлення такої вимоги.

Дана справа розглянута з урахуванням пункту 4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем здійснено перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у загальному розмірі 1063300 грн. із зазначенням у призначеннях платежів договорів зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1 та від 05.03.2019 № 0503-2019/1, а саме:

- перераховано згідно платіжних доручень від 06.07.2018 № 231 - 42300 грн., № 226 - 145000 грн., від 23.07.2018 № 234 - 1000 грн., від 05.09.2018 № 263 - 635000 грн. за договором від 05.07.2018 № 0507-2018/1;

- перераховано згідно платіжних доручень від 07.11.2018 № 310 - 140000 грн., № 315 - 80000 грн. за договором від 06.11.2018 № 0611-2018/1;

- перераховано згідно платіжного доручення від 06.03.2019 № 393 суму в 20000 грн. за договором від 05.03.2019 № 0503-2019/1.

Як убачається із підписаного обома сторонами та скріпленого печатками акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2018 по 21.08.2019, відповідач здійснив повернення грошових коштів за договором від 05.07.2018 № 0507-2018/1 у сумі 172800 грн., що також підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Водночас, за договором від 06.11.2018 № 0611-2018/1 борг відповідача становив 220000 грн., за договором від 05.07.2018 № 0507-2018/1 - 650500 грн. та за договором від 05.03.2019 № 0503-2019/1 - 20000 грн. Відтак, загальний розмір неповернутих відповідачем грошових коштів за трьома договорами становив 890500 грн.

У зв`язку з цим позивач звертався до відповідача з листами щодо погашення утвореної за договорами від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1 та від 05.03.2019 № 0503-2019/1 заборгованості, зокрема із листами від 09.12.2019 № 62 (направлений 16.12.2019), від 08.01.2020 та від 27.01.2020 року.

У відповіді від 20.01.2020 № 05 відповідач зазначив про необхідність підтвердження позивачем повноважень директора та просив повідомити в разі наявності відповідних повноважень актуальні банківські реквізити для здійснення розрахунків.

Водночас, відповідач заборгованість не погасив, що у поєднанні із заволодіння директором відповідача Войтовичем І .І. примірників позивача оригіналів договорів від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1 та від 05.03.2019 № 0503-2019/1 слугувало підставою для подання до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві заяви від 28.01.2020 № 2155 про вчинення кримінального правопорушення за частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України.

У свою чергу, відповідач проти укладення договорів зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1 та від 05.03.2019 № 0503-2019/1 не заперечував, однак послався на їх відсутність у відповідача внаслідок вилучення під час обшуку.

Разом із цим, як слідує із доданої відповідачем до пояснень щодо витребуваних судом договорів від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1 та від 05.03.2019 № 0503-2019/1 копії протоколу обшуку від 07.09.2019 у рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100100003592 від 17.04.2019, слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві не вилучалися під час обшуку договори зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1 та від 05.03.2019 № 0503-2019/1.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Частиною 2 статті 1049 ЦК України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 1063300 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень із призначенням платежів надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно договорів від 05.03.2018 № 0503-2019/1/від 05.07.2018 № 0507-2018/1/від 06.11.2018 № 0611-2018/1 .

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-вимогами про повернення грошових коштів за договорами зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.03.2018 № 0503-2019/1, від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1, а саме направляв листи від 09.12.2019, від 08.01.2020 та від 27.01.2020 року. Разом із цим, відповідач у відповіді від 20.01.2020 не заперечував проти повернення грошових коштів після підтвердження повноважень особи, що підписала вимогу зі сторони позивача.

Отже, відповідач мав повернути грошові кошти протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позивачем вимоги від 09.12.2019, направленої відповідачу 16.12.2019 року. Однак, відповідач повернення грошових коштів у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим борг останнього становив 890500 грн.

Як убачається із банківської виписки з рахунку позивача, при частковому поверненні грошових коштів відповідач у призначеннях платежу також зазначав про перерахування цих коштів в якості повернення зворотної безвідсоткової фінансової допомоги за договором від 05.07.2018 № 0507-2018/1.

При цьому, матеріали справи містять підписаний обома сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2018 по 21.08.2019, відповідно до якого відповідач заборгував позивачу загалом 890500 грн. за договорами від 05.03.2018 № 0503-2019/1, від 05.07.2018 № 0507-2018/1, від 06.11.2018 № 0611-2018/1. Даний акт підписаний зі сторони відповідача Войтовичем І.І. , який виступає директором відповідача.

Водночас, відповідачем на спростування викладених позивачем обставин жодних доказів не надано та проти розміру наявної заборгованості за договорами безвідсоткової фінансової допомоги відповідач також не заперечував.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

За наведених обставин суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Мостовий центр задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33А, 5 поверх; ідентифікаційний код 39994993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Мостовий центр (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33А, 3 поверх; ідентифікаційний код 37633582) 890500 (вісімсот дев`яносто тисяч п`ятсот) грн. основного боргу, а також 13357 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят сім) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 15.07.2020 року.

Суддя К.В. Полякова