Постанова

від 18.11.2020 по справі 910/1835/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р. Справа № 910/1835/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Поляк О.І.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва"

на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2020 р. (повний текст складено 15.07.2020 р.)

у справі № 910/1835/20 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мостовий центр"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва"

про стягнення 890 500,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мостовий центр" (далі - ТОВ "НВП "Мостовий центр") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" (далі - ТОВ "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва") про стягнення 890 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повернення позики.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2020 р. у справі № 910/1835/20 позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" на користь ТОВ "НВП "Мостовий центр" 890 500,00 грн. боргу та 13 357,50 грн. судового збору за подання позову.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості у розмірі 890 500,00 грн. і невиконання зобов`язань з позики підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і на момент прийняття рішення відповідач не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що вимога про повернення заявлених до стягнення грошових коштів подана достроково. Крім того, апелянт посилався на порушенням судом першої інстанції принципів здійснення судочинства при розгляді справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Зубець Л.П., Алданова С.О., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 12.10.2020 р.; зупинено дію оскаржуваного рішення до прийняття апеляційним господарським судом кінцевого рішення.

08.10.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

12.10.2020 р. розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 р. призначено справу до розгляду на 18.11.2020 р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Алданова С.О., Поляк О.І.

У судовому засіданні, що відбулось 18.11.2020 р., відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що позивачем (позикодавцем) перераховано відповідачу (позичальнику) грошові кошти у загальному розмірі 1 063 300,00 грн. із зазначенням у призначеннях платежів договорів зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 0507-2018/1 від 05.07.2018 р., № 0611-2018/1 від 06.11.2018 р. та № 0503-2019/1 від 05.03.2019 р. (далі - договори). Кошти перераховані на рахунок відповідача згідно платіжних доручень:

- № 226 від 06.07.2018 р. на суму 145 000,00 грн., № 231 від 06.07.2018 р. на суму 42 300,00 грн., № 234 від 23.07.2018 р. на суму 1 000,00 грн., № 263 від 05.09.2018 р. на суму 635 000,00 грн. за договором № 0507-2018/1 від 05.07.2018 р.;

- № 310 від 07.11.2018 р. на суму 140 000,00 грн., № 315 від 07.11.2018 р. на суму 80 000,00 грн. за договором № 0611-2018/1 від 06.11.2018 р.;

- № 393 від 06.03.2019 р. на суму 20 000,00 грн. за договором № 0503-2019/1 від 05.03.2019 р.

Відповідачем повернуто позивачу грошові кошти на суму 172 800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу - повернення зворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 0507-2018/1 від 05.07.2018 р., а саме:

- № 1317 від 22.08.2018 р на суму 26 000,00 грн.; № 1319 від 22.08.2018 р. на суму 60 000,00 грн.; № 1331 від 30.08.2018 р. на суму 12 300,00 грн.; № 1393 від 21.09.2018 р. на суму 6 000,00 грн.; № 1396 від 21.09.2018 р. на суму 6 000,00 грн.; № 1404 від 28.09.2018 р. на суму 38 500,00 грн.; № 1420 від 08.10.2018 р. на суму 24 000,00 грн.

Позивачем також долучено до матеріалів справи банківську виписку по рахунку за період з 06.07.2018 р. по 06.03.2019 р. (а.с. 115-132 том 1).

В подальшому між сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2018 р. по 21.08.2019 р., згідно якого підтверджено, що за договором № 0611-2018/1 від 06.11.2018 р. борг відповідача становив 220 000,00 грн., за договором № 0507-2018/1 від 05.07.2018 р. - 650 500,00 грн. та за договором № 0503-2019/1 від 05.03.2019 р. - 20 000,00 грн., а отже станом на 21.08.2019 р. за відповідачем обліковується заборгованість на суму 890 500,00 грн.

16.12.2019 р., 08.01.2020 р., 27.01.2020 р. позивач звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти.

У відповідь листом № 05 від 20.01.2020 р. відповідач зазначив про необхідність підтвердження позивачем повноважень директора та у разі наявності відповідних повноважень просив повідомити актуальні банківські реквізити для здійснення розрахунків.

За твердженням позивача, директор відповідача Войтович І.І., шляхом зловживання довірою позивача заволодів його примірниками оригіналів договорів, що слугувало підставою для подання до правоохоронних органів заяви № 2155 від 28.01.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим позивач просив витребувати ці договори у відповідача з огляду на відсутність цих правочинів.

Оскільки грошові кошти не були повернуті в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача 890 500,00 грн. заборгованості.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частин 1, 2 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 1 063 300,00 грн., які відповідачем повернуті частково у сумі 172 800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою по рахунку позивача.

Водночас, актом звірки взаєморозрахунків відповідачем визнано наявність заборгованості станом на 21.08.2019 р. у розмірі 890 500,00 грн., і ці обставини під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не були заперечені.

Доводи апелянта з приводу того, що строк повернення позивачу грошових коштів не настав, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки 16.12.2019 р., 08.01.2020 р., 27.01.2020 р. позивач звертався до відповідача з вимогами повернути позику, що спростовує твердження апелянта про відсутність пред`явленої йому вимоги. До того ж апелянт не довів, що за укладеними ним з позивачем договорами позики передбачено інший строк або порядок повернення позики.

Зважаючи на те, що відповідачем не спростовано виникнення у нього зобов`язань з повернення позики, і не доведено її повернення позивачу на момент прийняття судом рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Суд першої інстанції не припустився порушень норм процесуального права при розгляді справи, оскільки сторони належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, відповідач приймав участь у судових засіданнях, висловлював свої заперечення, доводи і міркування. Твердження апелянта про зловживання позивачем процесуальними правами шляхом одночасного подання позову до господарського суду і заяви до правоохоронних органів, колегія суддів вважає юридично неспроможними, адже право особи на судовий захист гарантоване Конституцією України і не може бути обмеженим тією обставиною, що потерпілий звернувся з заявою до правоохоронних органів.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вірно вирішив господарський спір, прийняв законне рішення, а отже підстави для його скасування відсутні.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об`єктів будівництва" на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2020 р. у справі № 910/1835/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2020 р. у справі № 910/1835/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1835/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.12.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

О.І. Поляк