Рішення

від 06.07.2020 по справі 922/1266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1266/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Красноград до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал", м. Харків про стягнення 311591,87 грн. за участю представників:

позивача - Тищенко А.І.

відповідача - Тамазликар Л.Й.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 95637,11 грн. та штрафу - 215954,76 грн. Також, позивач просить суд відшкодувати витрати на сплату судового збору в сумі 4673,89 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по договору поставки №УБГ942/015-18 від 13.12.2018 в частині поставки товару на суму 3085068,00 грн., у зв`язку з чим на підставі п. 7.10. договору відповідачу нарахована пеня в сумі 95637,11 грн. та штраф в сумі 215954,76 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 20.05.2020 о 10:00.

Відповідач, через канцелярію суду 05.05.2020 за вх.№ 10261, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 215954,76 грн. не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не перевищив межі 30 денного прострочення з огляду на положення ст. 254 ЦК України та ст. 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, та той факт, що 02.06.2019 був вихідним днем (неділя), у зв`язку з чим строк продовжується до першого робочого дня - 03.06.2019. Також, відповідач вказував, що пеня повинна бути нарахована за 30 днів, а ні за 31 день, як зробив позивач, та її розмір становить 88748,53 грн. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що позивач помилково чи умисно скористався положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України; у позові позивач не зазначає з яких причин він не скористався своїм правом на задоволення своїх вимог, а ні за рахунок гарантії, а ні на підставі п.7.12. договору.

Позивач, через канцелярію суду 15.05.2020 за вх.№ 11001, надав відповідь на відзив, в якій вказував, що відповідач не виконав договірного зобов`язання належним чином в частині поставки товару на суму 3085068,00 грн. та прострочив виконання зобов`язання на 31 день, чим порушив п. 5.1. та п. 6.3.1. договору. Саме договором сторони визначили граничний строк поставки товару, тому у зобов`язальних договірних правовідносинах договірні умови не можуть підмінятися законодавчими нормами, у зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій проводився позивачем чітко на умовах діючого договору. Також, позивач вказував, що у випадку направлення претензії № 032-03-6609-1 від 14.06.2019 до відповідача, він реалізував своє право на досудове врегулювання спірних питань, тобто скористався визначеним законодавством способом для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Відповідач, через канцелярію суду 22.05.2020 за вх.№ 11528, надав письмові заперечення, в яких вказував, що останнім днем коли відповідач мав виконати обов`язок поставити товар без застосування до нього санкцій в розмірі штрафу 7 % був перший робочий день - 03.06.2019. Видатковою накладною № 11 від 03.06.2019 постачальником здійснено поставку товару в кількості 2550 шт. на загальну суму 3085068,00 грн. з ПДВ, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2020 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче засідання на 09.06.2020 о 11:30.

У підготовчому засіданні призначеному на 09.06.2020 о 11:30, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.06.2020 о 11:50.

09.06.2020 судом було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.06.2020 о 11:00.

23.06.2020 судом було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.07.2020 о 16:30.

Відповідач, через канцелярію суду 30.06.2020 за вх.№ 14837, надав письмові заперечення проти письмових пояснень, згідно яких просив суд залишити позов без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 06.07.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити

Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2020 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13 грудня 2018 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал" (постачальник) було укладено договір поставки №УБГ 942/015-18 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві запасні частини до бурових ключів в асортименті (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.3. договору, постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Відповідно до п.5.1. договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Пунктом 5.2. договору було передбачено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронну вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

Специфікацією №1 від 13.12.2018, яка є додатком №1 до договору було передбачено поставку запасних частин до бурових ключів в асортименті в кількості 3939 шт. на загальну суму 5789852,40 грн. з ПДВ.

Пунктом 3 специфікації №1 було визначено строк поставки товару: Згідно рознарядки покупця. Граничний термін поставки не пізніше 140 календарних днів з дати підписання договору, тобто до 02.05.2019 року.

Пунктом 5.3. договору було визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.3.1. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Листом "Рознарядка на поставку" № 015-015-16254-1 від 13.12.2018 року покупцем повідомлено постачальника про необхідність поставити весь товар, зазначений в специфікації №1 від 13.12.2018.

Видатковою накладною № 6 від 27.03.2019 постачальником здійснено поставку товару в кількості 1389 шт. на загальну суму 2704784,40 грн. з ПДВ.

Видатковою накладною № 11 від 03.06.2019 року постачальником здійснено поставку товару в кількості 2550 шт. на загальну суму 3085068,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 11.14. договору, взаємовідносини сторін, не передбачені договором, регулюються чинним законодавством України. Якщо в даному договорі сторони відступили від положень актів цивільного законодавства, врегулювавши свої відносини на власний розсуд, то пріоритет мають норми договору.

Відповідно до п. 7.10. договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Згідно ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що згідно умов договору граничний термін поставки товару за договором було визначено сторонами до 02.05.2019 року. Оскільки граничний термін поставки товару за договором було визначено сторонами до 02.05.2019 року, дана календарна дата є останнім днем строку, в якій відповідач повинен був поставити позивачу відповідний товар за договором. Отже, з 03.05.2019 року рахується прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання щодо поставки товару за договором.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання по договору в частині поставки товару на суму 3085068,00 грн. на 31 день, чим порушив п. 5.1 та п. 6.3.1. договору.

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на те, що 02.06.2019 був вихідним днем (неділя), у зв`язку з чим строк продовжується до першого робочого дня - 03.06.2019, з огляду на положення ст. 254 ЦК України та ст. 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, підлягають відхиленню, оскільки у відповідності до умов договору 02.06.2019 не було визначено останнім днем строку в який відповідач повинен був поставити товар за договором, а період 03.05.2019 - 02.06.2019 (31 календарний день) є періодом прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Відповідно до статті 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Згідно із статтею 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з цим, суд зазначає, що сторони договору мають право врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17).

Таким чином, виходячи з умов пункту 5.1. та п. 6.3.1. договору, та встановивши їх порушення відповідачем, господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на підставі п. 7.10. договору пені в сумі 95637,11 грн. та штрафу в сумі 215954,76 грн. за період 03.05.2019 - 02.06.2019 (31 календарний день).

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що позивач помилково чи умисно скористався положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України, та те, що у позові він не зазначає з яких причин він не скористався своїм правом на задоволення своїх вимог, а ні за рахунок гарантії № 22550/18-ГВ від 07.12.2018, а ні на підставі п.7.12. договору, судом не приймаються до уваги через їх безпідставність та необґрунтованість.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підтверджуються матеріалів справи, вони не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір в сумі 4673,89 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал" (61037, м. Харків, пр-т Московський, 199Б, оф. 1026 А, код ЄДРПОУ 38632045, IBAN № НОМЕР_1 у банку АТ "Таскобанк" МФО 339500) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775, IBAN № НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) пеню в сумі 95637,11 грн.; штраф в сумі 215954,76 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 4673,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "16" липня 2020 р.

Суддя А.М. Буракова