Ухвала

від 09.12.2020 по справі 922/1266/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1266/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоспецметал

на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020

у справі № 922/1266/20

за позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування (далі - АТ Укрбургаз , позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоспецметал (далі - ТОВ Енергоспецметал , скаржник, відповідач)

про стягнення 311 591,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Енергоспецметал 10.11.2020 (згідно з відмітками Східного апеляційного господарського суду) через Східний апеляційний господарський суд звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (повний текст постанови складений 23.10.2020) у справі №922/1266/20, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення суми штрафу.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши касаційну скаргу ТОВ Енергоспецметал з матеріалами, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

АТ Укрбургаз у квітні 2020 року звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ Енергоспецметал про стягнення пені та штрафу на загальну суму 311 591,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем виконання зобов`язання за договором поставки від 13.12.2018 № УБГ 942/015-18 (далі - Договір) у частині своєчасної поставки товару на суму 3 085 068,00 грн., у зв`язку з чим на підставі пункту 7.10 Договору відповідачу нарахована пеня у сумі 95 637,11 грн. та штраф у розмірі 215 954,76 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Енергоспецметал на користь АТ Укрбургаз пеню у сумі 95 637,11 грн. та штраф у сумі 215 954,76 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено прострочення строків поставки товару на загальну суму 3 085 068,00 грн. на 31 день, тому наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності, визначеної пунктом 7.10 Договору. Водночас судом перевірено розрахунок штрафу та пені, визнано його вірним та таким, що відповідає умовам Договору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 у справі №922/1266/20 залишено без змін.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції врахувала презумпцію свободи договору, відповідно до якої сторони у справі, укладаючи договір поставки, узгодили всі його істотні умови, погодились із строками поставки, підтвердили спроможність їх дотримання без будь-яких застережень, схвалили умови щодо поставки товару та відповідальності сторін.

Також колегія суддів зазначила про помилковість позиції відповідача, який ототожнив строк виконання зобов`язання з поставки товару, зі спливом якого настає відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, з періодом нарахування пені, яка відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Такий порядок нарахування пені за кожен день прострочення узгоджено сторонами.

Крім того, апеляційний суд відхилив посилання відповідача на існування підстав для призупинення поставки товару на підставі частини третьої статті 538 та частини п`ятої статті 692 Цивільного кодексу України за необґрунтованістю, оскільки відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт неналежного виконання своїх договірних зобов`язань з поставки товару. Тому, за встановлених обставин спору, у суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності, за порушення строків поставки товару.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ Енергоспецметал звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи.

Серед підстав для касаційного оскарження судових рішень ТОВ Енергоспецметал зазначає, що дана справа має виняткове значення для скаржника, оскільки стягнення усієї суми заявленого позову призведе до нарахування виконавчого збору, що призведе до порушення строків розрахунків перед іншими контрагентами.

Також, на думку скаржника, оскаржувані судові рішення ухваленні без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 31.10.2019 у справі №904/5340/18, у постановах Вищого господарського суду України від 26.07.2018 у справі №6/522, від 09.11.2016 у справі №910/8297/15-г, від 11.06.2015 у справі №920/1751/14, від 20.02.2017 у справі №916/452/16, а саме щодо права відповідача на призупинення поставки товару на підставі частини третьої статті 538 та частини п`ятої статті 692 Цивільного кодексу України.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів , частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову в даній справі є стягнення 311 591,87 грн., а, отже, ціна позову у справі № 922/1266/20 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Як уже зазначалось, серед підстав, передбачених пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, ТОВ Енергоспецметал у поданій касаційній скарзі вказує, що дана справа має виняткове значення для скаржника.

Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для скаржника, або касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, визначені частиною третьої статті 287 ГПК України.

Наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, і до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій.

Визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: виняткове значення , суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Щодо аргументів скаржника, що розгляд даної справи має виняткове значення для нього суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом, а виконання судового рішення можливе зокрема й добровільно стороною, тобто без примусового виконання, порядок якого встановлений Законом України Про виконавче провадження .

Водночас колегія суддів критично ставиться до посилань скаржника на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Вищого господарського суду України з огляду на таке. Як вбачається зі змісту вказаних постанов Верховного Суду останні прийняті за інших, встановлених судами, обставин у справі та доказів по справі, що виключає їх подібність, та не є такими, які є свідченням необхідності у відкритті касаційного провадження у цій справі. Суд касаційної інстанції також не бере до уваги посилання скаржника на обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та судову практику щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

При цьому Касаційний господарський суд відзначає, що незгода з рішенням суду не може свідчити про порушення судами норм права, а наведені доводи у касаційній скарзі не є належно обґрунтованими та вагомими аргументами з посиланням на приписи чинного законодавства, які б свідчили, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним , справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №922/1266/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоспецметал на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №922/1266/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос