Постанова

від 21.10.2020 по справі 922/1266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2020 р. Справа № 922/1266/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О. , суддя Істоміна О.А. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Тищенко А.І., довіреність № 2-869Д від 27.05.2020

відповідача - адвокат Тамазликар Л.Й., довіреність б/н від 10.03.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» (вх. №1904 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 року у справі №922/1266/20 (суддя Буракова А.М., повний текст складено та підписано 16.07.2020 року)

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» , м.Красноград

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» , м. Харків

про стягнення 311591,87 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

23.04.2020 року до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» про стягнення пені та штрафу на загальну суму 311591,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем виконання зобов`язання по договору поставки № УБГ 942/015-18 від 13.12.2018 в частині поставки товару на суму 3085068,00 грн., у зв`язку з чим на підставі п. 7.10 договору відповідачу нарахована пеня в сумі 95637,11 грн. та штраф в сумі 215954,76 грн.(а.с.1-4)

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2020 року відкрито провадження у справі №922/1266/20, визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.41-42).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» пеню в сумі 95637,11 грн., штраф в сумі 215954,76 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 4673,89 грн. (а.с.129-134).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було допущено прострочення строків поставки товару на суму 3085068,00 грн. на 31 день, тому наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності, визначеної п. 7.10 договору, розрахунок штрафу та пені судом визнано вірним та таким, що відповідає умовам договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 27.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 року у справі №922/1266/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (.с.152-159).

Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неврахуванням положень ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, положень ст. 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS N76) від 16.05.1972 при обчисленні строків для застосування позивачем штрафних санкцій відповідно до п. 7.10 договору.

Апелянт зазначає, що жодним доказом не було доведено того, що господарське зобов`язання, яке є предметом договору, фінансується за рахунок Державного бюджету, а позивач відноситься до підприємства державного сектору економіки, тому вважає застосування позивачем до ТОВ Енергоспецметал в даному випадку пені та штрафу згідно статті 231 Господарського кодексу України безпідставним.

Посилаючись на порушення позивачем умов договору в зв`язку з простроченням оплати товару та положення ст. 692 ЦК України, відповідач стверджує, що несвоєчасний розрахунок позивача за отриманий товар надав відповідачу право на зупинення передання іншого товару.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховані положення ст. 616 ЦК України, що надають право суду на зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 року визначено колегію у складі: Радіонова О.О. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф. (а.с.139).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 (головуючий суддя-доповідач Радіонова О.О.) апеляційну скаргу залишено без руху, з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 7011 грн.(а.с.140-143).

У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду 27.08.2020 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору у розмірі 7011 грн., що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 10.08.2020 (145-147).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 у справі №922/1266/20 та встановлено позивачу строк до 17.09.2020 для надання відзиву на апеляційну скаргу (а.с.163-164).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020, у зв`язку з відпусткою судді Черноти Л.Ф. у справі № 922/1266/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Радіонова О.О. - головуючий суддя (доповідач), судді: Білецька А.М., Зубченко І.В.(а.с.166).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 призначено справу до розгляду на 21.10.2020 о 09:30 год.(а.с.167-168).

16.09.2020 позивачем, у встановлений судом строк, був направлений до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (трекінг відправлення 6330403488331), який надійшов до суду 18.09.2020 (вх. 8861). Позивач повністю заперечує щодо змісту і вимог апеляційної скарги, вважає доводи апелянта невмотивованими, оскільки судом першої інстанції правомірно застосовано норми чинного законодавства. Позивач, зокрема, посилається на наявність зобов`язальних договірних правовідносин між сторонами у справі, а також вважає безпідставними доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не враховані приписи ст. 254 ЦК України. Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін (а.с.169-170).

28.09.2020 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній повідомив про те, що у відзиві на апеляційну скаргу від 16.09.2020 № 032-032-8775-1 при зазначенні додатків, що долучалися до відзиву здійснено технічну описку, а саме: помилково зазначено 1. Довіреність, свідоцтво представника позивача (копії) на 2 арк. . Документи, що посвідчують повноваження представника позивача Рябченка М.М. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2124 та довіреність 2-343д) знаходяться в матеріалах справи (а.с.180).

29.09.2020 відповідач надав через канцелярію суду додаткові пояснення, з урахуванням відзиву позивача на апеляційну скаргу та відповідно до ст. 42 ГПК України (а.с.183-189).

Відповідач при цьому заперечує, що ним було допущено прострочення поставки товару строком більше 30 днів, оскільки вважає, що останній день, коли відповідач мав виконати свій обов`язок з поставки товару, а у позивача були відсутні підстави для застосування до відповідача штрафу у розмірі 7%, є вихідним днем. Крім того, в обгрунтування відсутності підстав для нарахування пені відповідач посилається на положення ч. 3 ст. 538, ч.ч. 1, 5 ст. 692 ЦК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2020, у зв`язку з відставкою судді Білецької А.М. та відпусткою судді Зубченко І.В., у справі № 922/1266/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Радіонова О.О. - головуючий суддя (доповідач), судді: Істоміна О.А., Чернота Л.Ф. (а.с.191).

В судовому засіданні 21.09.2020 уповноваженим представником відповідача підтримано доводи апеляційної скарги, відповідно до яких скаржник вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню. В свою чергу уповноважений представник позивача наполягав на безпідставності аргументів скаржника та просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача є необгрунтованою та задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, 13 грудня 2018 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал" (постачальник) було укладено договір поставки №УБГ 942/015-18 (надалі - договір) (а.с.9-21).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві запасні частини до бурових ключів в асортименті (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.3. договору, постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Відповідно до п.5.1. договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Пунктом 5.2. договору було передбачено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронну вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

Специфікацією №1 від 13.12.2018, яка є додатком №1 до договору, передбачено поставку запасних частин до бурових ключів в асортименті в кількості 3939 шт. на загальну суму 5789852,40 грн. з ПДВ (а.с.22-23).

Пунктом 3 Специфікації №1 визначено строк поставки товару: згідно рознарядки покупця. Граничний термін поставки не пізніше 140 календарних днів з дати підписання договору, тобто до 02.05.2019 року включно.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.3.1. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, листом "Рознарядка на поставку" № 015-015-16254-1 від 13.12.2018 року покупцем повідомлено постачальника про необхідність поставити весь товар, зазначений в специфікації №1 від 13.12.2018 (а.с. 31).

Видатковою накладною № 6 від 27.03.2019 позивачем (постачальником) здійснено поставку товару в кількості 1389 шт. на загальну суму 2704784,40 грн. з ПДВ. (а.с. 32)

Видатковою накладною № 11 від 03.06.2019 року постачальником здійснено поставку товару в кількості 2550 шт. на загальну суму 3085068,00 грн. з ПДВ. (а.с. 33).

Позивач посилається на те, що відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором з поставки товару за накладеною № 11 від 03.06.2019 на суму 3085068,00 грн. на 31 день, чим порушив умови п. 5.1 та п. 6.3.1 договору.

Відповідно до п. 7.10. договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

За розрахунком позивача розмір пені складає 95637,11 грн., розмір штрафу складає 215954,76 грн., а всього 311591,87 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 032-03-6609-1 від 14.06.2019 з вимогою про погашення нарахованих штрафних санкцій, яка залишилась відповідачем без задоволення, що зумовило звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є вимога Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» пені та штрафу на загальну суму 311591,87 грн. в зв`язку з порушенням відповідачем обумовлених договором строків поставки товару за договором поставки №УБГ 942/015-18 від 13.12.2018.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір №УБГ 942/015-18 від 13.12.2018 за своєю правовою природою є договором поставки та з огляду на положення статті 11 Цивільного кодексу України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених ним.

Пунктом п. 10.1 договору визначено строк дії договору - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи презумпцію свободи договору, сторони у справі, укладаючи договір поставки, узгодили всі його істотні умови. Підписавши договір, відповідач, як постачальник товару, погодився із строками поставки, підтвердив спроможність їх дотримання без будь-яких застережень, схвалив умови щодо поставки товару та відповідальності сторін.

Як встановлено вище, відповідно до п.5.1. договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Пунктом 3 специфікації №1 від 13.12.2018 було визначено строк поставки товару: згідно рознарядки покупця. Граничний термін поставки не пізніше 140 календарних днів з дати підписання договору.

Тобто, відповідно до Специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору, відповідач повинен був здійснити поставку у строки до 02.05.2019 включно.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, поставка товару відбулась з порушенням строків, встановлених графіком поставки товару, а саме: постачальником (відповідачем) здійснено поставку товару лише 03.06.2019 на загальну суму 3085068,00 грн. за видатковою накладною № 11 від 03.06.2019 року.

Оскільки граничний термін поставки товару за договором було визначено сторонами до 02.05.2019 року, дана календарна дата є останнім днем строку, в якій відповідач повинен був поставити позивачу відповідний товар за договором. Отже, з 03.05.2019 року відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання по договору в частині поставки товару на суму 3085068,00 грн. на 31 день, чим порушив п. 5.1 та п. 6.3.1. договору.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 218 цього Кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України.

Згідно з ч.ч.2,3, ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст.629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 11.14 договору, взаємовідносини сторін, не передбачені договором, регулюються чинним законодавством України. Якщо в даному договорі сторони відступили від положень актів цивільного законодавства, врегулювавши свої відносини на власний розсуд, то пріоритет мають норми договору.

В пункті 7.10 договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Отже, розмір штрафних санкції (пені та штрафу) у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару були узгоджені сторонами в п. 7.10 при укладенні договору, і чинним законодавством не передбачена можливість односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, які в силу ст.ст. 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Відповідно до поданого розрахунку, позивачем за прострочення відповідачем виконання зобов`язання нараховано пеню в сумі в розмірі 95637,11 грн. (на суму 3085068,00 грн. за період прострочення з 03.05.2019 по 02.06.2019 (31 день) та штраф в сумі 215954,76 грн.

Враховуючи встановлений факт невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару на загальну суму 3085068,00 грн. за видатковою накладною № 11 від 03.06.2019 у строки, зазначені у Специфікації № 1 до даного договору, на 31 день, колегія суддів зазначає про наявність у позивача підстав для нарахування пені та штрафу згідно п. 7.10 договору.

Відповідач під час перегляду рішення в апеляційному порядку не заперечує, що ним відбулося прострочення поставки товару, що є підставою для нарахування пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. Проте, відповідач заперечує, що ним допущено прострочення поставки товару строком більше 30 днів, посилаючись на той факт, що кінцева дата тридцяти денного строку припадає на 01.06.2019 - вихідний день субота, 02.06.2019 також був вихідним днем (неділя), у зв`язку з чим, на переконання відповідача, останній тридцятий день прострочення переноситься на 03.06.2019 (перший робочий день).

Також, за доводами відповідача, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 215954,76 грн. не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не перевищив межі 30 денного прострочення з огляду на положення ст. 254 ЦК України та ст. 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972.

Перевіривши доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та припустився помилки при обчисленні періоду прострочення поставки товару, колегія суддів відхиляє їх, як необгрунтовані, з урахуванням наступного.

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 254 ЦК України до строку, що визначений пів роком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

В даному випадку відповідно до пункту 3 Специфікації № 1 граничний строк поставки товару не пізніше 140 календарних днів з дати підписання договору, а отже за правилами обчислення перебігів строку виконання зобов`язань, встановлених статтею 254 ЦК України, граничним строком для виконання відповідачем своїх зобов`язань за Специфікацією № 1 є 02.05.2019, а тому строк прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань розпочинає перебіг з 03.05.2019.

Колегія суддів зазначає про помилковість позиції відповідача, який ототожнює строк виконання зобов`язання з поставки товару, зі спливом якого настає відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, з періодом нарахування пені, яка відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Такий порядок нарахування пені за кожен день прострочення узгоджено сторонами в п. 7.10 договору.

Отже, оскільки у відповідності до умов договору 01.06.2019 не було визначено останнім днем строку, в який відповідач повинен був поставити товар за договором, а період 03.05.2019 - 02.06.2019 (31 календарний день) є періодом прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання за договором, а тому правомірним є нарахування пені за прострочення поставки товару, починаючи з 03.05.2019 (наступний день за останнім днем граничного строку поставки) та до 02.06.2019 (день, що передував дню поставки останньої партії товару).

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, встановив, що він є арифметично вірним (ціна товару становить 3085068,00 грн, кількість прострочених днів становить 31, сторони установили пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого за прострочення понад тридцять днів), тому правомірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в сумі 95637,11 грн. та штрафу в сумі 215954,76 грн. за порушення строків поставки за договором, оскільки дане нарахування ґрунтується на положеннях чинного законодавства та умовах договору, відповідачем, в свою чергу, нарахований позивачем розмір штрафних санкцій жодним чином не спростований.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на існування підстав для призупинення поставки товару на підставі ч. 3 ст. 538 та ч. 5 ст. 692 ЦК України колегія суддів відхиляє за необгрунтованістю та зазначає, що відповідачем жодним доказом не спростовано факту неналежного виконання своїх договірних зобов`язань з поставки товару. Тому, за встановлених обставин спору, у суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої умовами договору, за порушення строків поставки товару.

Аргументи відповідача щодо неправомірності застосування позивачем, як підприємством, що не відноситься до державного сектора економіки, санкцій згідно статті 231 Господарського кодексу України, є безпідставними, оскільки штрафні санкції нараховані позивачем саме на підставі пункту 7.10. договору поставки (договірна відповідальність), а не за положеннями ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Крім того, оскільки відповідачем у відповідному порядку не спростована презумпція правомірності договору, а пункт 7.10 договору не визнавався недійсним, тому всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню згідно статті 629 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не враховані положення ст. 616 ЦК України, що надають право суду на зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції та відповідач не звертався до суду з відповідним клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Аналізуючи ж питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 року у справі №922/1266/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 року у справі №922/1266/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2020р.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Л.Ф. Чернота