Рішення

від 06.07.2020 по справі 920/61/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 920/61/19 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Панасенко", смт Красятичі Поліського району Київської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка", м.Харків, про стягнення 10547506,88 грн, за участю представників:

позивача - Стеця М.Л. (ордер серії АХ № 1001158 від 31.07.2019);

відповідача - Гордейчука В.В. (ордер серії ХВ № 000157 від 28.02.2019);

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Панасенко", смт Красятичі Поліського району Київської області, 14.01.2019 звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка", с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області, про стягнення 10547506,88 грн, з яких 9000000,00 грн основна заборгованість та 1547506,88 грн штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу від 28.02.2018 № 28/02-2018. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов вищевказаного Договору та приписів чинного законодавства, не здійснив оплату товару - кукурудзи врожаю 2017 року в кількості 1636,385 тон, отриманого від позивача 28.02.2018 за видатковою накладною № 10 від 28.02.2018.

У зв'язку з внесенням 04.02.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до установчих документів та зміни місцезнаходження юридичної особи - відповідача на м. Харків, ухвалою Господарського суду Сумської області 05.03.2019 справу № 920/61/19 за вищевказаним позовом було передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги Фермерського господарства "Панасенко" були задоволені в повному обсязі: з відповідача присуджено до стягнення на користь позивача 10547506,88 грн, з яких 9000000,00 грн основна заборгованість та 1547506,88 грн штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору від 28.02.2018 № 28/02-2018, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 158212,60 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 у справі № 920/61/19 було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.10.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 зі справи № 920/61/19 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019 для розгляду справи № 920/61/19 визначено суддю Кухар Н.М.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2020 справу № 920/61/19 було прийнято суддею Кухар Н.М. до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду від 13.01.2020 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хоружівка" (вх. № 267 від 08.01.2020) про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої судом було поставлено наступні питання: Чи виконано рукописний текст "Одарченко В.В." у графі "Отримувач" у розділі "Реквізити сторін" у видатковій накладній № 10 від 28.02.2018 власноручно громадянином Одарченком Віталієм Васильовичем чи іншою особою? Чи виконано підпис від імені Одарченка Віталія Васильовича у графі "Отримувач" розділу "Підписи Сторін" у видатковій накладній № 10 від 28.02.2018 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? Особою якої статі виконано підпис та рукописний напис від імені Одарченка Віталія Васильовича у графі "Отримувач" у розділі "Реквізити сторін" у видатковій накладній № 10 від 28.02.2018р.? До якої групи за віком належить виконавець підпису та рукописного напису від імені Одарченка Віталія Васильовича у графі "Отримувач" у розділі "Реквізити сторін" у видатковій накладній №10 від 28.02.2018? Чи виконані рукописний текст та підпис у графі "Отримувач" у розділі "Реквізити сторін" у видатковій накладній №10 від 28.02.2018 однією особою?

Після відібрання у Одарченка Віталія Васильовича зразків підпису (рукопису) у встановленому порядку ухвалою господарського суду від 04.02.2020 провадження у справі 920/61/19 було зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи; матеріали справи 920/61/20 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

27.04.2020 матеріали справи 920/61/20 були повернуті до господарського суду з експертної установи разом з висновком експертів від 17.04.2020 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 5916/5917/20-32.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2020 провадження у справі 920/61/19 було поновлено та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі 920/61/19 закрито; розгляд справи по суті призначено на 11.06.2020.

06.07.2020 до канцелярії господарського суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, призначеного на 06.07.2020.

Проте, 06.07.2020 представник позивача з'явився у судове засідання та повідомив, що клопотання про відкладення розгляду справи було подано помилково. Позовні вимоги представник позивача підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що видаткова накладна, яка свідчить про факт поставки товару, не підписувалася посадовою особою відповідача, проте проти факту підписання самого Договору не заперечував.

Скасовуючи попередні рішення судових інстанцій та скеровуючи справу 920/61/19 на новий розгляд, Касаційний господарський суд Верховного Суду у своїй постанові від 31.10.2019 зазначив про те, що:

- висновок судів попередніх інстанцій про наявність в Одарченка В.В. правомочностей на отримання матеріальних цінностей в інтересах юридичної особи - відповідача, підписання Одарченком В.В. первинного облікового документа на отримання таких цінностей та, відповідно, висновок про те, що видаткова накладна від 28.02.2018 № 10 підтверджує реальний факт здійснення господарської операції, є передчасним;

- судами попередніх інстанцій не було вирішено питання щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи за клопотанням відповідача, з метою встановлення відповідності підпису Одарченка В.В. та підпису на видатковій накладній.

- документи податкової звітності на підтвердження обставин фактичного здійснення господарської операції з постачання позивачем відповідачу кукурудзи врожаю 2017 року на суму 9000000,00 грн з ПДВ належним чином судами попередніх інстанцій не досліджені, відповідно, висновок про здійснення такої господарської операції є передчасним;

- судами попередніх інстанцій не досліджено наявність або відсутність реального руху товару.

Згідно ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час нового розгляду справи судом було встановлено наступне.

28.02.2018 між Фермерським господарством "Панасенко" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Хоружівка" (відповідач) було укладено Договір № 28/02-2018, згідно з яким позивач, як продавець, в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язався передати відповідачу, як покупцю, в обумовлений сторонами строк у власність кукурудзу врожаю 2017 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов'язується в обумовлений сторонами строк передати у власність покупця кукурудзу врожаю 2017 року, на загальну суму договору за ціною, якістю і в кількості, що встановлюється цим договором, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти цей товар.

За умовами п. 2.1 Договору, загальна сума цього договору складає 9000000,00 гривень із урахуванням 20% ПДВ, +/-5%.

Пунктами 2.2, 2.3 Договору передбачено, що ціна продажу товару: 5500 грн/тонна із врахуванням 20%. Кількість товару: 1636,37 тон +/-5%.

Розділом третім Договору сторони визначили порядок, строки постачання, приймання за кількістю та якістю, зокрема наступними пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Договору передбачено:

3.1. Продавець зобов'язується поставити товар на умовах EXW склад продавця за адресою: Київська обл., Поліський р-н, смт Красятичі, вул. Жовтнева, буд. 10.

3.2. Транспортне вивезення товару в межах строку поставки зі складу продавця здійснюється силами та за кошт покупця.

3.3. Передача товару у власність покупця підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

3.4. Приймання товару за кількістю здійснюється по фізичній вазі товару, визначеній на вагах складу продавця.

3.5. Якість товару повинна відповідати вимогам згідно ДСТУ кукурудзу.

Розділом четвертим Договору передбачено порядок розрахунків, а саме пунктом 4.1 Договору сторони встановили, що суму вартості поставленого товару покупець сплачує продавцю у строк 3 (три) банківські дні від дати поставки товару (партії товару) у безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач вказує, що 28.02.2018 ним було відвантажено відповідачу товар у кількості 1636,385 тон на загальну суму 9000000,00 грн, з урахуванням ПДВ, на підтвердження чого надає довіреність № 36 від 28.02.2018, видану на ім'я Одарченка Віталія Васильовича, та видаткову накладну № 10 від 28.02.2018, підписану продавцем та покупцем.

Оскільки відповідачем (покупцем) не було виконано своїх зобов'язань по сплаті товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 9000000,00 грн основного боргу та 1547506,88 грн штрафних санкцій.

Відповідач щодо підписання Договору не заперечує, однак наполягає на тому, що жодної поставки за Договором не здійснювалося, зокрема, заперечує проти підписання видаткової накладної № 10 від 28.02.2018 та зазначає, що надані позивачем документи містять суттєві недоліки форми і змісту, у зв'язку із чим не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарської операції.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст.11 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами п. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказувалось вище, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до відповідача про стягнення вартості поставленого товару.

При цьому відповідачем заперечується факт здійснення господарської операції, оскільки видаткову накладну № 10 від 28.02.2018 підписано невідомою особою, а не уповноваженим представником ТОВ Агрофірма "Хорунжівка" - Одарченком Віталієм Васильовичем, на чиє ім'я відповідачем видано відповідну довіреність за № 36 від 28.02.2018.

Як вбачається з копії довіреності № 36 від 28.02.2018, виданої ТОВ агрофірма "Хоружівка" на ім'я Одарченка Віталія Васильовича, остання видана на отримання від Фермерського господарства "Панасенко" кукурудзи врожаю 2017 року у кількості 1637 тон 37 кг. Довіреність підписана головним бухгалтером та скріплена печаткою ТОВ агрофірма "Хоружівка".

Разом з тим відповідачем було подано до суду пояснювальну записку директору ТОВ Агрофірма "Хоружівка" від 24.05.2019 та нотаріально засвідчену заяву Одарченка В.В. від 24.05.2019, згідно яких Одарченко В.В. жодних товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною № 10 від 28.02.2018 від ФГ "Панасенко" не отримував, на складі за адресою: вул. Жовтнева, б. 10, смт Красятичі, Київська область 28.02.2018 не був, підпис та рукописний напис на видатковій накладній № 10 від 28.02.2018 не вчиняв, печатку ТОВ Агрофірма "Хоружівка" не мав і на видатковій накладній не ставив. З посадовими особами та працівниками ФГ "Панасенко" не знайомий, в господарських та особистих відносинах не перебував та не перебуває.

Дана заява та пояснювальна записка Одарченка В.В. не можуть бути враховані в якості належних та беззаперечних доказів факту не отримання товару відповідачем, з огляду на положення ч.1 ст.77 ГПК України, оскільки належним доказом в даному випадку згідно положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є саме факт існування та складання видаткової накладної №10 від 28.02.2018 який підлягає дослідженню.

Згідно із положеннями Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалася відповідна накладна, а саме лютий 2018 року):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1);

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абз. 2 п.2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абз. 1 п. 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абз. 1 п. 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз. 1 п. 2.5);

- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (п. 2.15).

У зв'язку з оспорюванням факту отримання товару громадянином Одарченком В.В. за видатковою накладною № 10 від 28.02.2018, з метою встановлення дійсності підпису отримувача товару за вказаною накладною, судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу. За результатами проведення експертизи встановлено, що підпис від імені Одарченка Віталія Васильовича, а також рукописний запис "Одарченко В.В." у графі "Отримувач" у видатковій накладній № 10 від 28.02.2018 виконані не Одарченком Віталієм Васильовичем.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Водночас суд зазначає, що згідно з вимогами абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", спірна видаткова накладна № 10 від 28.02.2018 містить такі обов'язкові реквізити, як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "Від постачальника" та "Отримувач", засвідчені відтиском печаток сторін.

При цьому, слід зазначити, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки. Фактів протиправності використання своєї печатки відповідачем не доведено. Доказів втрати печатки, викрадення або вибуття в інший спосіб з його володіння не надано. Службове розслідування з приводу використання печатки ТОВ Агрофірма "Хоружівка" невідомими особами не проводилось, до правоохоронюваних органів відповідач не звертався. У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

За таких обставин, вбачається, що отримувачем за вказаною видатковою накладною є саме Фермерське господарство "Панасенко", тобто відповідач у даній справі.

У постанові від 20.12.2018 по справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

При цьому, слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 4.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Надана позивачем разом з позовною заявою видаткова накладна № 10 від 28.02.2018, на його думку, була основним та достатнім доказом факту отримання відповідачем товару, та позивач не очікував від контрагента маніпулювання підписом у даному первинному документі.

При цьому вважаючи, що відповідач вживав усіляких заходів щодо ухилення від сплати заборгованості (зокрема, під час розгляду справи перереєстровував місцезнаходження, намагався перейти до врегулювання спору за участю судді тощо), позивач був впевнений щодо беззаперечності факту отримання товару відповідачем, що підтверджено наявністю у нього видаткової накладної, складеної належним чином, відповідно до вимог законодавства. Тому необхідності збирати нові додаткові докази на підтвердження факту поставки товару у нього не було.

З боку відповідача також не було заявлено про необхідність збирання та дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження або спростування факту спірної господарської операції.

Крім видаткової накладної, позивачем разом з позовною заявою було надано до суду податкову накладну № 1 від 28.02.2018, а також квитанцію від 15.03.2018 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за реєстраційним номером 9045891848.

Відповідно до п. 201.7 Податкового кодексу України, у редакції від 27.02.2018, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, податкова накладна № 1 від 28.02.2018 була отримана покупцем (відповідачем) та відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі отриманих податкових накладних покупця; за фактом поставки товару на підставі спірної видаткової накладної відповідачем, як покупцем, був сформований податковий кредит.

Таким чином, це свідчить про прийняття та подальше схвалення посадовою особою відповідача (бухгалтером) господарської операції. Будь-яких зауважень протягом тривалого часу щодо існування спірної видаткової накладної з боку відповідача не було надано.

Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України щодо притягнення відповідачем до відповідальності осіб за неправомірні дії щодо відображення в податковому та бухгалтерському обліку відповідача спірної поставки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у даній справі було задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача та Шевченківської державної податкової інспекції Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області податкових декларацій з податку на додану вартість та Додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", поданих Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка" за період з лютого 2018 року по цей час.

Проте, витребувані судом документи відповідачем надані не були.

Натомість 03.06.2019, а саме через рік і три місяці після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідачем на підставі висновків незалежного аудиту, було подано до Недригайлівської ДПІ Ровенського управління Головного управління ДФС у Сумській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2019 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якою відкориговане саме помилкове врахування податкового кредиту по взаємовідносинам з Фермерським господарством "Панасенко".

Оцінюючи звіт незалежного аудитора - ТОВ "Мрія-Аудит" в якості письмового доказу суд враховує, що він зроблений на підставі документів, наданих йому для перевірки саме відповідачем, аудитор не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, оскільки згідно положень ч. 4 ст. 7 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, що надаються аудитору для надання аудиторських послуг, несуть посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється. Крім того, до наданого відповідачем звіту ТОВ "Мрія-Аудит" не надано сертифікату аудитора на підтвердження його повноважень.

Отже суд враховує, що уточнюючий розрахунок був поданий відповідачем під час винесення рішення по справі, після витребування у відповідача "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", та оцінює цей доказ як факт навмисного ухилення від спростування існуючого в матеріалах справи доказу, поданого позивачем.

Викладені вище обставини, у тому числі перереєстрація місцезнаходження відповідача під час розгляду справи (04.02.2019), яка призвела до передачі справи за територіальною підсудністю, а також подання представником відповідача 09.04.2019 заяви про врегулювання спору за участю судді, в задоволенні якої було відмовлено протокольною ухвалою господарського суду від 10.04.2019, свідчать про зловживання відповідачем своїми правами з метою затягування судового процесу та ухилення від сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.01.2020 по справі № 914/1019/16, згідно якої висновок судової почеркознавчої експертизи не має вирішального значення для вирішення цього спору та з огляду на те, що спірна видаткова накладна містить відтиск печатки відповідача, з урахуванням того факту, що відповідач не надав доказів на підтвердження втрати, викрадення печатки, або, що печатка іншим незаконним шляхом вибула з володіння ТОВ Агрофірма "Хорунжівка", дійшов висновку про належність наданих позивачем доказів на підтвердження здійснення між сторонами спірної господарської операції за Договором.

Таким чином, подані докази у сукупності , а саме факт складання видаткової накладної з проставленням печатки підприємства з подальшим схваленням посадовою особою (бухгалтером) відповідача господарської операції та відображення її у реєстрі податкових накладних, процесуальні дії щодо ухилення від оплати боргу, спростовують доводи відповідача про неотримання товару.

Натомість, подані відповідачем докази того, що гр. Одарченко не підписував спірної видаткової накладної, не спростовують факт отримання товару відповідачем.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують факт поставки відповідачу кукурудзи врожаю 2017 року у кількості 1636,365 тон на загальну суму 9000000,00 грн та відсутність доказів оплати відповідачем за поставлений товар, що, в свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9000000,00 грн основного боргу за Договором №28/02-2018 від 28.02.2018.

Суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 1547506,88 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 Договору від 28.02.2018 № 28/02-2018, у випадку прострочення покупцем строку здійснення оплати за поставлений товар (партію товару) покупцю до сплати нараховується пеня у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадках прострочення оплати більше ніж на 30 (тридцять) банківських днів покупцю до сплати також нараховується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнав суму пені, заявлену позивачем до стягнення, обґрунтованою, а відповідну позовну вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 627, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст., 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка" (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192-А, 4-1 поверх, кімн. 6В; код ЄДРПОУ: 30133681) на користь Фермерського господарства "Панасенко" (07051, Київська область, Поліський район, смт Красятичі, вул. Жовтнева, буд. 10; код ЄДРПОУ: 38589278) - основний борг у розмірі 9000000,00 грн; штрафні санкції в розмірі 1547506,88 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 154184,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "16" липня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар