Рішення

від 06.07.2020 по справі 140/3848/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3848/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Татарин В.М.,

представника відповідача Нівчика А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2019 №0015661302, №0015681302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2019 №0015691302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 №Ф-107850-56.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2019 ГУ ДПС у Волинській області за результатами проведеної перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 складено акт перевірки від 30.07.2019 №15781/03-20-13-02/2786907878, який був отриманий 29.08.2019. На вказаний акт перевірки були подані заперечення від 06.09.2019, які залишені без розгляду з огляду на пропуск строку для їх подання. Позивач вказує, що його заперечення на акт перевірки були безпідставно не прийняті відповідачем, оскільки подані у визначений строк, і, як наслідок, на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0015671302 на суму 510,00 грн, №0015791302 на суму 510,00 грн, №0015661302 на суму 233106,20 грн, №0015681302 на суму 19425,53 грн, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015701302 на суму 153753,34 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 25144,70 грн. Вказані рішення контролюючого органу отримані позивачем 01.10.2019 року та оскаржені в адміністративному порядку до ДПС України шляхом подачі скарги від 10.10.2019, за результатами розгляду якої ДПС України прийняло рішення від 13.11.2019 про часткове задоволення скарги та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2019, а рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 25144,70 грн від 29.08.2019 - залишено без змін. Після цього відповідачем сформовано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019, у якій сума вимоги відрізняється від первинної.

Позивач вважає оскаржувані рішення контролюючого органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню в повному обсязі, оскільки податковим органом, який здійснював перевірку, зроблено безпідставні висновки про неправомірне включення до валових витрат витрати на інформаційно-маркетингові послуги згідно з договором, укладеним із ФОП ОСОБА_2 , витрати по оплаті послуг, наданих ТзОВ Легіс Фінанс , та витрати на банківські послуги. При цьому зазначає, що вказані витрати понесені ним у зв`язку з господарською діяльністю та підтверджуються документально.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.1).

У поданому до суду відзиві від 12.02.2020 (т.1, а.с.229-232) відповідач заперечив проти позову ФОП ОСОБА_1 та в обґрунтування правомірності прийнятих рішень зазначив, що в ході проведеної позапланової перевірки позивача встановлено, що до валових витрат за 2018 рік віднесено витрати на банківські послуги в сумі 4914,81 грн без підтверджуючих документів та в порушення вимог пункту 177.4 статті 177 ПК України неправомірно віднесено до валових витрат суму військового збору в розмірі 850 грн.

Крім того, зазначив, що ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання юридичних послуг, укладеного із ТОВ Легіс Фінанс 20.12.2017, та актів виконаних робіт включив до валових витрат у 2018 році 91300,00 грн, з яких сума послуг 21000,00 грн включена безпідставно, оскільки послуги носили особистий характер та не були пов`язані з господарською діяльністю позивача. У 2017 році по взаємовідносинах з даним товариством ФОП ОСОБА_1 включив до валових витрат 150000,00 грн, які не підтверджені документально, оскільки в ході перевірки не були надані накладні, акти виконаних робіт чи послуг.

Також відповідач вказав, що позивачем завищено валові витрати у 2017 році на суму 632330,70 грн та у 2018 році на суму 231400,00 грн по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 , з яким укладено договір про надання послуг №1 від 01.10.2007, оскільки фактично інформаційні та маркетингові послуги не підтверджені документально. При цьому зазначив, що доказів щoдo стимулювання збуту товарів, пошуку потенційних покупців, розповсюдженню інформації пpo ОСОБА_1 , a також пpo товари, постачання яких вiн здiйcнює, в ході перевірки не надано. Акти виконаних робіт з даним контрагентом є oднoтипними попередніх років та носять формальний характер.

Водночас в ході перевірки встановлено заниження валових витрат за 2017 рік по отриманим послугам від ТзОВ Аванта на суму 4442,93 грн.

ГУ ДПС у Волинській області вказує, що ФОП ОСОБА_1 порушено п.177.2, п.177.4 ст.177, п.176.1 а ст.176 ПK України, в результаті чoгo завищено вaлoвi витрати в сумі 1036027,58 грн (2017 рік - 777887,77 грн тa 2018 рік - 258139,81 грн), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб y cyмi 186484,96 грн (2017 рік - в сумі 140019,80 грн, 2018 рік - в сумі 46465,16 грн), заниження військового збору в сумі 15540,42 грн. (2017 рік - в сумі 11668,32 грн, 2018 рік - в сумі 3872,10 грн) та заниження нарахування суми єдинoгo внеску в розмірі 153753,34 грн (2017 рік - в cyмi 97693,65 грн, 2018 рік - в сумі 56059,69 грн) внаслідок заниження суми чистого оподатковуваного доходу в сумі 1036027,58 грн (2017 рік - 777887,77 грн та 2018 рік - 258139,81 грн).

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 .

У відповіді на відзив від 17.02.2020 представник позивача зазначила, що відзив відповідача є повним відображенням тексту акту про результати перевірки. Окрім того вказала, що відповідач жодним чином не спростував доводів позивача, заявлених у позовній заяві та підтверджених долученими до неї письмовими доказами (т.1, а.с.237).

У додаткових поясненнях від 06.04.2020 (т.2, а.с.12-15) відповідач повідомив, що акт перевірки від 30.07.2019 №15781/03-20-13-02/2786907878 був направлений платнику податків 30.07.2019. 08.08.2019 о 12:59:19 вказаний акт було вручено платнику податків особисто, що підтверджуються даними пошукової системи Укрпошти за штриховим ідентифікатором - 4540702413370. Щодо скасування вимоги про сплату боргу від 04.11.2019 №Ф-107850-56, то вказана вимога скасована на підставі рішення про результати розгляду скарги від 16.01.2020 №1950/6/99-00-08-06-01-06.

13.05.2020 представником позивача подана до суду заява про зменшення позовних вимог, в якій просить розглядати позовні вимоги у цій справі в наступній редакції: скасувати податкові повідомлення-рішення №0015661302 на суму 233106,20 грн, №0015681302 на суму 19425,53 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 25144,70 грн (т.2, а.с.42-43).

Ухвалою суду від 04.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.2, а.с.55).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із наведених у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог підстав, просила позов задовольнити повністю. Додатково пояснила, що до заперечень на акт перевірки ФОП ОСОБА_1 надавав додаткові документи, які могли бути враховані контролюючим органом в разі їх розгляду. При цьому зазначила, що про факт отримання акту перевірки представником позивача 29.08.2019 свідчить лист Укрпошти, а відтак посилання відповідача на роздруківку із сайту про отримання акту 08.08.2019 та, як наслідок, пропуск строку подання заперечень є необґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Крім того, зауважив, що відповідно до відомостей сайту Укрпошта акт перевірки отриманий позивачем 08.08.2019, отже заперечення на акт перевірки були подані з пропуском десятиденного строку, з огляду на що залишені без розгляду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що в період з 17.07.2019 по 23.07.2019 ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП Романюка Р.П. щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 29.03.2019, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 01.01.2017 по 29.03.2019, та виконання вимог валютного та іншого законодавства з 01.01.2017 по 29.03.2019.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 30.07.2019 №1578/03-20-13-02/2786907878 (т.1, а.с.13-32), за висновками якого позивачем порушено:

1. пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.176.1 а ст.176 та п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) та п.6 ст.128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо неналежного обліку доходів і витрат;

2. пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.46, ст.48, п.51.1 ст.51 та п.119.2 ст.119, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України та розділу III Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1-ДФ, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.01.2015 №4, щодо неподання звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за І кв., за II кв., за III кв., за IV кв. 2017 року та за І кв., за II кв., за III кв., за IV кв. 2018 року.

3. п.176.1 а ст.176, п.167.1 ст.167 та п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, у результаті чого визначено заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 186484,96 грн (2017 - в сумі 140019,80 грн, 2018 - в сумі 46465,16 грн);

4. абз. 1 п.2 ч.1 ст. , ч.3 ст.7 та ч.5 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VІ із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено єдиний внесок на суму 153753,34 грн (2017 - в сумі 97693,65 грн, 2018 - в сумі 56059,69 грн);

5. пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX перехідних положень ПК України, у результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 15540,42 грн (2017 - в сумі 11668,32 грн, 2018 - в сумі 3872,10 грн).

06.09.2019 ФОП ОСОБА_1 подав заперечення на акт перевірки від 30.07.2019 №1578/03-20-13-02/2786907878 (т.1, а.с.35-38), які відповідно до листа ГУ ДПС у Волинській області від 12.09.2019 №212/ФОП/03-20-33-02-06 залишені без розгляду у зв`язку з порушенням строків їх подання (т.1, а.с.39).

29.08.2019 на підставі акту перевірки від 30.07.2019 №1578/03-20-13-02/2786907878 відповідачем прийняті наступні рішення:

податкові повідомлення-рішення №0015671302 та №0015791302 про застосування штрафних санкцій в сумі 510 грн кожне за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (позивачем не оскаржуються, т.1, а.с.44, 44 зворот);

податкове повідомлення-рішення №0015661302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 233106,20 грн (в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 186484,96 грн, за штрафними санкціями - 46621,24 грн) (т.1, а.с.45);

податкове повідомлення-рішення №0015681302 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 19425,53 грн (в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 15540,42 грн, за штрафними санкціями - 3885,11 грн) (т.1, а.с.45 зворот);

рішення №0015681302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 25144,70 грн (т.1, а.с.46);

вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015701302 на суму 153753,34 грн (т.1, а.с.46 зворот).

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, подавши відповідну скаргу від 10.10.2019 (т.1, а.с.48-52).

Рішенням ДПС України від 13.11.2019 №9340/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_3 в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2019 №Ф-0015701302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2019 №0015681302 скаргу позивача задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2019 №Ф-0015701302 скасовано, а рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2019 №0015681302 залишено без змін. Зобов`язано ГУ ДПС у Волинській області сформувати та направити нову вимогу (т.1, а.с.54-55).

04.11.2019 ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-107850-56 на суму 176622,34 грн, в тому числі: недоїмка - 151477,64 грн, штрафи - 25144,70 грн (т.1, а.с.56), яку позивач оскаржив до ДПС України шляхом подання скарги від 12.12.2019 (т.1, а.с.58-59).

Рішенням ДПС України від 11.12.2019 №12581/6/99-00-08-05-06 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 в частині оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.08.2019 №0015671302, №0015791302, №0015661302, №0015681302 скаргу позивача залишено без задоволення, а прийняті рішення - без змін (т.1, а.с.60-63).

Крім того, рішенням ДПС України від 16.01.2020 №1950/6/99-00-08-06-01-06 задоволено скаргу ФОП ОСОБА_1 від 12.12.2019 та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 №Ф-107850-56 (т.1, а.с.238-239).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Як слідує з акту перевірки від 30.07.2019 №1578/03-20-13-02/2786907878, у період з 01.01.2017 по 29.03.2019 ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб, ПДВ, військового збору та ЄСВ.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки, встановлено завищення витрат за 2017 рік на суму 777887,77 грн та за 2018 рік на суму 258139,81 грн.

Так, обґрунтовуючи встановлене завищення валових витрат, контролюючий орган зазначив наступні порушення.

1) ФОП ОСОБА_1 до валових витрат за 2018 рік було віднесено витрати по банківських послугах у сумі 6771,62 грн. Проте, фактично банківські послуги по обслуговуванню рахунку за 2018 рік становили 1856,81 грн. Отже, витрати в сумі 4914,81 грн були віднесені до валових витрат без підтверджуючих документів (під час перевірки документів не пред`явлено). Відповідно порушено п.177.2 ПK України (витрати пoвиннi бути документально підтверджені і пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця), в результаті чого позивачем завищено валові витрати за 2018 рік на суму 4914,81 грн.

2) ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п.177.4 ПK України до валових витрат 2018 року було включено суму військового збору в розмірі 825,00 грн, в результаті чого позивачем завищено валові витрати за 2018 рік на суму 825,00 грн.

3) CГД ОСОБА_4 було надано договір про надання послуг від 20.12.2017 з TзOB Легіс Фінанс (ЕДРПОУ 41805146) - юридичні послуги щодо консультування в різних питаннях. Також були надані акти виконаних робіт за 2018 рік на суму 91300 грн. Проте, відповідно наданих актів Виконавець частково надавав такі послуги, які не були пов`язані з господарською діяльністю ОСОБА_5 (носили особистий характер).

Зокрема, відповідач вказав, що відповідно до акту виконаних робіт від 13.04.2018 витрати у сумі 10000,00 гpн безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів (5000,00 грн - аналіз стану ліквідації ПУAT Фідобанк - рахунки в банку ще закриті у 2013 та 2016 р.р.; 5000 грн - переговори щoдo можливості співпраці з ПП Прагматек та TOB Макс-Вол - відсутні взаємовідносини з даними фірмами у 2018 році).

Відповідно до акту виконаних робіт від 20.08.2018 витрати у сумі 5000,00 грн безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів (5000 - переговори щoдo можливості співпраці з TOB Баланс-профіт та TOB Бравіс-Л - відсутні взаємовідносини з даними фірмами у 2018 pоці).

Відповідно до акту виконаних робіт від 24.10.2018 витрати у сумі 6000,00 грн безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів - консультування щодо створення товариства з обмеженою діяльністю.

Враховуючи викладене, контролюючий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_1 порушено п.177.4 ПK України (витрати повинні бути безпосередньо пов`язаними з отриманням доходів), в результаті чого позивачем завищено валові витрати за 2018 рік на суму 21000,00 грн.

Також, згідно наданого пояснення ОСОБА_1 до валових витрат 2017 року віднесено витрати по ТзОВ Легіс Фінанс (ЕДРПОУ 41805146) на суму 150000,00 грн. Проте, під час проведення перевірки платником не було надано підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з даною фірмою (накладні, акти виконаних робіт чи послуг та інші документи). Отже, порушено п.177.2 та п.177.4 ПK України, в результаті чого позивачем завищено валові витрати за 2017 рік на суму 150000,00 грн.

4) ОСОБА_4 заключений договір про надання послуг №1 від 01.10.2007 (пpoлoнгoвaний ) з CГД ОСОБА_6 (PHOKHH 2866211559) - платник єдиного податку 3 гр. Відповідно дo п.1.1 Договору - предметом дoгoвopy є маркетингові послуги, які полягають у визначенні обсягів продажу продукції, визначенні залишків продукції, визначення відносної динаміки продажів продукції, визначення середньоденних продажів продукції. Згідно Актів прийому - здавання виконаних робіт визначено, щo CГД ОСОБА_7 було надано, a ОСОБА_1 прийнято інформаційні та маркетингові послуги, a також послуги зі стимулювання збуту товарів ОСОБА_5 , пошуку потенційних покупців - торговельних підприємств, підприємств громадського харчування тoщo, проведення від імені ОСОБА_1 переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню дoгoвopiв поставки товарів.

В ході проведення перевірки та згідно наданої інформації платником встановлено, щo дo додатку Ф2 дo податкових декларацій про майновий стан і доходи віднесено на витрати інформаційно-маркетингові послуги, oтpимaнi від CГД ОСОБА_8 у 2017 році - на суму 632330,70 грн, у 2018 році - на суму 231400,00 грн.

При цьому, на думку відповідача, доказів, щодо стимулювання збуту товарів, пошуку потенційних покупців, розповсюдження інформації про суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а також про товари, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність, позивачем не надано.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що з наданих актів прийому-здавання виконаних робіт, звітів про надані маркетингові послуги та проведені дослідження на ринку продажу м`ясних виробів, в перевіряємому періоді відсутні нові ринки збуту, торгівельні підприємства, підприємства громадського харчування, тощо. Покупцями реалізованої продукції протягом 2017-2018 років, як і в попередні роки були ТзОВ ТД Аванта , ТзОВ Пакко Холдинг , ТзОВ Континіум-Трейд , ПП ТД Салют та ТзОВ Агро-Р . При цьому подібні послуги надавали ТзОВ ТД Аванта , ТзОВ Пакко Холдинг , ТзОВ Континіум-Трейд .

Відповідач вважає, що надані для перевірки документи не підтверджують організацію та управління руху продукції, розширення ринку збуту продукції, стимулювання збуту продукції, збільшення товарообороту і т.п., в них лише проведено аналіз фактичного товарообігу за певний період та в розрізі регіонів.

Оскільки на протязі перевіряємого періоду відбулось зменшення товарообороту та припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 29.03.2019 за власним бажанням, перевіркою зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 не доведено використання в його господарській діяльності отриманих інформаційно-маркетингових послуг, економічну доцільність понесених витрат та з посиланням на п.177.4 ПК України встановлено завищення валових витрат за 2017-2018 роки на загальну суму 863730,70 грн.

5) B ході проведення перевірки при аналізі банківських виписок, програмному забезпеченню Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФC України та наданих договорів вcтaнoвлeнo, що ОСОБА_4 за 2017 рік по отриманим послугам вiд ТзОВ TД Аванта занижено вaлoвi витрати в сумі 4442,93 грн (платником в порушення п.177.4 ПK України не віднесено до валових витрат суму отриманих маркетингових послуг).

З врахуванням вищевикладених порушень податковий орган в акті перевірки констатував порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 176.1. а ст. 176 ПK України, в результаті чого завищено валові витрати в загальній сумі 1036027,58 грн, в тому числі за 2017 рік - 777887,77 грн, за 2018 рік - 258139,81 грн.

Вирішуючи питання правомірності висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень, суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначає стаття 177 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За правилами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, до витрат включаються в тому числі і вартість придбаних послуг, пов`язаних зі здійсненням особою господарської діяльності, а також суми зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця, мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №804/200/16.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання ухвали Верховного Суду від 29.01.2018 у справі №803/1041/17 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій (т.1, а.с.148-149) позивач сплатив суму судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 4914,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2018 №377 (т.1, а.с.147). Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2018 відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційної скаргою ФОП ОСОБА_1 (т.1, а.с.150-151).

Сплачена сума судового збору в розмірі 4914,81 грн була віднесена ФОП ОСОБА_1 до складу витрат 2018 року.

Суд зазначає, що вказані витрати по сплаті судового збору пов`язані із здійсненням господарської діяльності позивача, оскільки стосуються оскарження рішень контролюючого органу про визначення грошових зобов`язань за наслідками проведеної перевірки щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарської діяльності, та підтверджуються документально.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору в сумі 4914,81 грн правомірно віднесені позивачем до складу витрат 2018 року, позаяк пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця та підтверджені первинними документами.

Що стосується встановленого перевіркою порушення в частині неправомірного віднесення до валових витрат 2018 року суми сплаченого військового збору в розмірі 825,00 грн, то як зазначила в судовому засіданні представник позивача, вказане порушення ФОП ОСОБА_1 не оспорює.

Щодо порушень, які відображені в акті перевірки по взаємовідносинах із ТзОВ Легіс Фінанс , то судом встановлено наступне.

20.12.2017 між ТзОВ Легіс Фінанс як виконавцем та ФОП ОСОБА_1 як замовником укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався за дорученням замовника надавати останньому юридичні послуги (т.1, а.с.164).

За пунктом 2.1 даного договору в обов`язки виконавця входило виконання правової роботи, зокрема, представництво інтересів замовника в судах, органах ДФС, підприємствах, установах та організаціях, надання консультацій, заключень, висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності замовника, підготовка проектів договорів, участь в переговорах при укладенні правочину тощо.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір оплати виконавця за даним договором визначається у актах виконаних робіт.

Відповідно до акту №ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.12.2017 ТзОВ Легіс Фінанс були надані позивачу послуги по складанню і подачі передбаченої чинним законодавством звітності, реєстрації податкових накладних, перевірки первинних документів та підшиттю їх у папки згідно реєстрів, консультаційні послуги, контролю за своєчасністю сплати податків у 2017 році на загальну суму 40000,00 грн (т.1, а.с.152 зворот).

Водночас згідно з актом виконаних робіт від 26.12.2017 ТзОВ Легіс Фінанс були надані ФОП ОСОБА_1 послуги на загальну суму 110000,00 грн, які включають в себе аналізи документів щодо проведених перевірок позивача та документів по судовій справі №803/1041/17, підготовки касаційної скарги по вказаній справі, правового аудиту документації, аналізу стану кредиторсько-дебіторської заборгованості, аналізу стану ліквідації ПУАТ Фідобанк , надання рекомендацій та роз`яснень (т.1, а.с.152).

Загальна сума наданих ТзОВ Легіс Фінанс послуг позивачу у 2017 році становила 150000,00 грн, які були оплачені останнім та віднесені до витрат вказаного періоду.

Суд зазначає, що надані ТзОВ Легіс Фінанс юридичні послуги у 2017 році повністю підтверджені документально та пов`язані із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 .

Доводи контролюючого органу про те, що в ході перевірки позивачем не були надані підтверджуючі документи щодо взаємовідносин із даним товариством, суд до уваги не бере, оскільки як слідує із заперечень, поданих на акт перевірки (т.1, а.с.35-38), копії вказаних актів з ТзОВ Легіс Фінанс за 2017 рік надавались для їх врахування при розгляді заперечень.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, та у разі надання таких документів контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

За приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Як встановлено судом, заперечення позивача на акт перевірки не були розглянуті контролюючим органом та залишені без розгляду з огляду на пропуск строку для їх подачі.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист Волинської дирекції АТ Укрпошта від 17.09.2019 №15-05-585, з якого слідує, що рекомендований лист №4540702413370, яким скеровувався в адресу позивача акт перевірки від 30.07.2019 №1578/03-20-13-02/2786907878, був вручений 29.08.2019 за дорученням ОСОБА_2 (т.1, а.с.41).

Отже, подавши заперечення на акт перевірки від 06.09.2019, позивач не пропустив строк для їх подання, а відповідач всупереч вимог п.86.7 ст.86 ПК України не розглянув подані заперечення та не врахував додатково подані документи.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що в автоматизованій системі ПАТ Укрпошта наявна інформація про вручення вказаного рекомендованого листа 08.08.2019 (т.2, а.с.26), оскільки в даному випадку належним доказом вручення поштового відправлення саме 08.08.2019 могло бути рекомендоване повідомлення про його вручення.

З врахуванням вищевикладеного, суд приймає до уваги подані позивачем докази на підтвердження здійснення господарських операцій із ТзОВ Легіс Фінанс у 2017 році, які не були враховані при проведенні перевірки.

Разом з тим, суд вважає безпідставними висновки контролюючого органу про те, що протягом 2018 року ТзОВ Легіс Фінанс надавало позивачу послуги, які не пов`язані з його господарською діяльністю, з огляду на таке.

Як слідує з акту виконаних робіт від 13.04.2018 (т.1, а.с.153), ТзОВ Легіс Фінанс були надані послуги на суму 5000,00 грн по аналізу стану ліквідації ПУАТ Фідобанк та надання рекомендацій замовнику щодо перспективи та способів захисту своїх порушених прав у зв`язку із блокуванням значної суми коштів на банківському рахунку в цьому банку.

Відповідач вказує, що оскільки рахунки позивача в даному банку закриті у 2013 та 2016 роках, тому вказані послуги не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Однак, як встановлено судом, 16.10.2013 позивач як фізична особа-підприємець уклав із ПУАТ Фідобанк договір №26001000443472 на відкриття поточного рахунку та випуск корпоративної платіжної картки (т.2, а.с.61-63).

Станом на 16.05.2016 вихідний залишок коштів на рахунку позивача у ПУАТ Фідобанк становив 187506,98 грн (т.2, а.с.64).

17 та 18 травня 2016 року позивачем виставлялись платіжні доручення на оплату товару та поповнення власного рахунку, які не були проведені ПУАТ Фідобанк (т.2, а.с.65-66, 68).

23.05.2016 позивач звернувся до ПУАТ Фідобанк з вимогою виконати вказані платіжні доручення (т.1, а.с.156), у відповідь на яку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації листом від 13.06.2016 повідомила про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ Фідобанк (т.1, а.с.159).

17.06.2016 позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації із заявою про включення його до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (т.1, а.с.158), у відповідь на яку отримав лист від 12.08.2016 про початок процедури ліквідації ПУАТ Фідобанк (т.1, а.с.157).

Отже, матеріалами справи підтверджуються взаємовідносини позивача із ПУАТ Фідобанк та наявність невиконаних банком зобов`язань перед ФОП ОСОБА_1 .

Відтак доводи контролюючого органу про відсутність зв`язку наданої юридичної послуги по аналізу стану ліквідації ПУАТ Фідобанк із господарською діяльністю позивача є необґрунтованими.

Більше того, в матеріалах справи наявний юридичних висновок ТзОВ Легіс Фінанс від 13.04.2018 по аналізу стану ліквідаційної процедури ПУАТ Фідобанк та перспектив можливості повернення коштів позивача (т.2, а.с.71).

Крім того, як слідує з актів виконаних робіт від 13.04.2018 та 20.08.2018 (т.1, а.с.153, 154), ТзОВ Легіс Фінанс брало участь у переговорах щодо можливої співпраці з ПП Прагматек з питання оренди комерційного складського приміщення (вартість послуги 2500,00 грн), в переговорах та підготовці проектів пропозицій щодо співпраці з TOB Макс-Вол (вартість послуги 2500,00 грн), в переговорах щодо можливої договірної співпраці замовника із TOB Баланс-профіт (вартість послуги 2500,00 грн), в переговорах та підготовці проекту комерційної пропозиції щодо можливої співпраці позивача із TOB Бравіс-Л (вартість послуги 2500,00 грн).

На думку відповідача, вартість вказаних послуг безпідставно віднесена ФОП ОСОБА_1 до витрат 2018 року, оскільки відсутні взаємовідносини із даними фірмами.

Однак, такі доводи контролюючого органу суд до уваги не бере, оскільки відсутність проведення господарських операцій із вищевказаними підприємствами не свідчить про те, що переговори щодо співпраці з ними не проводились. Більше того, проведення таких переговорів оформлене відповідними протоколами (т.1, а.с.143-145).

Разом з тим, відповідно до акту виконаних робіт від 24.10.2018 (т.1, а.с.155) ТзОВ Легіс Фінанс було надано позивачу усну консультацію з питань можливості переведення підприємницької діяльності на новостворене товариство з обмеженою відповідальністю на загальну суму 6000,00 грн, яка включена ФОП ОСОБА_1 до складу витрат 2018 року.

Позиція контролюючого органу про те, що вказані витрати позивача безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів, відтак неправомірно включені платником до складу витрат 2018 року, на думку суду, є необґрунтованою, оскільки отримана консультація по створенню юридичної особи пов`язана із здійсненням фізичною особою-підприємцем своєї господарської діяльності та подальшого її розвитку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки контролюючого органу про завищення валових витрат по взаємовідносинах із ТзОВ Легіс Фінанс за 2017 рік на суму 150000,00 грн та за 2018 рік на суму 21000,00 грн є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спростовуються дослідженими доказами.

Щодо порушень, які відображені в акті перевірки по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 , то суд зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, 01.10.2007 між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ФОП ОСОБА_2 як виконавцем укладено договір №1 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язувався надавати замовнику маркетингові послуги, які полягають у визначенні обсягів продажу продукції, визначенні залишків продукції, визначення відносної динаміки продажів продукції, визначення середньоденних продажів продукції, в тому числі щодо продукції замовника, яка випускається під торговими марками, що належать та/або використовуються замовником, і що вже передана (продана) дистрибуційним мережам на дату надання замовнику таких послуг, а замовник зобов`язувався оплачувати надані послуги на умовах, визначених цим договором. Детальна інформація щодо вартості послуг, вказується у додатках до даного договору (т.1, а.с.160).

На виконання умов договору від 01.10.2007 року №1 складено додатки до договору та акти прийому-здавання виконаних робіт про надання ФОП ОСОБА_7 інформаційних та маркетингових послуг, зокрема: послуги зі стимулювання збуту товарів ФОП ОСОБА_1 , пошуку потенційних покупців - торговельних підприємств, підприємств громадського харчування тощо, проведення від імені позивача переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню договорів поставки товарів, розповсюдження усної та іншої інформації про ФОП ОСОБА_1 , а також про товари, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність, реалізуючи їх на ринку України, серед покупців - фізичних осіб (кінцевих споживачів) у торгівельних залах покупців, а також інших суб`єктів господарювання - потенційних покупці, демонстрації зразків товарів, а також іншого асортименту товарів, щодо постачання яких ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність, у торговельному(их) залі(ах) покупців, а також інших суб`єктів господарювання (т.1, а.с.66-89).

Факт надання ФОП ОСОБА_7 інформаційних та маркетингових послуг впродовж 2017-2018 років підтверджується також звітами про виконану роботу щодо закупівлі, просування на ринку та продажу м`ясної продукції, у яких зазначено, що ФОП ОСОБА_2 проводилась робота щодо моніторингу об`ємів реалізованої продукції, об`ємів реалізованої продукції в розрізі асортиментних позицій, моніторингу найбільш популярної продукції, стану товарних залишків в магазинах, щодо співпраці з постійними контрагентами та пошуку нових тощо (т.1, а.с.90-107).

В актах прийому-здавання виконаних робіт та деталізованих звітах до них чітко зазначено види робіт, їх кількість, ціну, яка обумовлювалась не лише договором, але й додатками до основного договору щомісячно, виходячи із об`єму виконаних робіт, а також з результату досягнутого товарообігу, який відображений в актах прийому-здавання виконаних робіт.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується та обставина, що ФОП ОСОБА_2 , діючи в інтересах позивача, брав участь у переговорах щодо придбання та подальшої поставки продукції останнього, висував комерційні пропозиції та пропозиції щодо продовження співпраці (т.1, а.с.127-142). При цьому за період, що перевірявся, було укладено ряд договорів з наступними контрагентами як щодо постачальників товарів, так і щодо покупців, а саме: ТОВ Євро-Комерс , ТОВ ТД Аванта , ФГ Удар , ПП Технотрейд Луцьк , ТзОВ Леополіс-Маркет , ТзОВ Крамар ЛТД (т.1, а.с.161-163, 165-166, 181, 183).

Таким чином, факт виконання умов договору №1 від 01.10.2007 підтверджується належними та допустимими доказами, отже віднесення позивачем до складу витрат 2017-2018 років витрат, понесених на оплату наданих ФОП ОСОБА_2 послуг, є правомірним.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що аналогічні послуги надавали ТзОВ ТД Аванта , ТзОВ Пакко Холдинг , ТзОВ Континіум-Трейд , оскільки факт надання маркетингових послуг ФОП ОСОБА_2 підтверджується первинними документами.

Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що проведеною податковою перевіркою господарської діяльності ОСОБА_2 встановлено відсутність надання ним маркетингових послуг, передбачених договором №1 від 01.10.2007.

Також суд зазначає, що зменшення товарообороту та припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 не може свідчити про відсутність наданих маркетингових послуг ФОП ОСОБА_2 , вказані доводи контролюючого органу є припущеннями, оскільки не ґрунтуються на відповідних доказах.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що висновки відповідача про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 за 2017 рік на суму 632330,00 грн та за 2018 рік на суму 231400,00 грн є необґрунтованими, оскільки спростовуються первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат за 2017 на суму 777887,77 грн та за 2018 рік на суму 258139,81 грн, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.08.2019 №0015661302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 233106,20 грн (в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 186484,96 грн, за штрафними санкціями - 46621,24 грн) підлягає скасуванню як протиправне.

При цьому судом враховано, що з огляду на встановлене в ході перевірки заниження валових витрат на суму 4442,93 грн, яке було враховане при обчисленні суми завищення валових витрат, тому порушення щодо завищення витрат у зв`язку з віднесенням до складу витрат суми військового збору в розмірі 825,00 грн, яке не оспорюється позивачем, не впливає на розрахунок грошових зобов`язань.

Водночас, оскільки податкове повідомлення-рішення від 29.08.2019 №0015681302 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 19425,53 грн (в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 15540,42 грн, за штрафними санкціями - 3885,11 грн) та рішення від 29.08.2019 №0015681302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 25144,70 грн прийняті у зв`язку зі встановленими в акті перевірки порушеннями, які спростовані в ході судового розгляду справи, тому вказані рішення також підлягають скасуванню як протиправні.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір відповідно до зменшеного розміру позовних вимог в сумі 2776,76 грн, сплачений згідно з квитанцією від 20.01.2020 (т.1, а.с.224).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.08.2019 №0015661302 та №0015681302.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2019 №0015691302.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) судові витрати у розмірі 2776,76 грн (дві тисячі сімсот сімдесят шість грн 76 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 16 липня 2020 року.