Рішення

від 16.07.2020 по справі 160/3388/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Справа № 160/3388/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

25.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 року № 81986-52-40-0461 та податкове повідомлення-рішення від 12.11.2019 року № 81986-52-40-0461/1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що земельна ділянка не належить позивачу за користування якою було нараховано спірний земельний податок. Так, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.06.2018 року, укладеного з ПрАТ „СВІТЛОФОР» , позивач придбала будівлю, яка знаходилась на земельній ділянці площею 0,2724 га з кадастровий номером 12101000000:01:357:0042, розташованій за адресою вул. Новомосковська, їм, м. Дніпро. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про реєстрацією за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 784536912101: будівля, об`єкт житлової нерухомості: Ні; за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Новомосковська, 1М. Позивач вважає, що земельний податок повинні сплачувати власники земельних ділянок, данні про зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на які містяться у Державному земельному кадастрі. Станом на 12.11.2019 року (дата визначення суми земельного податку), так й на 25.06.2018 (дата набуття права власності на будівлю), у Державному земельному кадастрі не містилось інформації про зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, що згідно із п. 286.1 ст. 286 ПКУ виключає існування підстав для нарахування земельного податку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 13.05.2020 року.

04.05.2020 року, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні її позовних вимог повністю посилаючись на те, що позивач є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

27.05.2020 року від позивача найшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач визначив платником податку позивача всупереч положенням п.п. 269.1.1 п.269.1 ст. 269 ПКУ та нарахував до сплати земельний податок всупереч вимогам п. 286.1 ст. 286 ПКУ, а тому такі дії відповідача на думку позивача не можуть вважатися правомірними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровську міську раду.

17.06.2020 року від представника третьої особи надійшли пояснення на позов, в яких представник просив суд відмовити позивачеві у задоволенні її позовних вимог повністю посилаючись на те, що відповідно вимог Податкового кодексу України, земельна ділянка під об`єктом нерухомості, яка є у користуванні позивача, є об`єктом оподаткування, а позивач, як користувач земельної ділянки є платником земельного податку.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом встановлено, що позивач є власником будівлі компресорної станції літ.Щ-1 (поз. 1-3) загальною площею 107,5 кв.м., огорожа №4, що розташована за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Новомосковська, 1 АДРЕСА_1 та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №128905643.

Підставою виникнення права власності на вищезазначений об`єкт є Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.06.2018 року укладений між позивачем та ПАТ Світлофор посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В.

Згідно п.2 даного Договору нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,2724 га., кадастровий номер 12101000000:01:357:0042.

Відділом у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області сформовано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.10.2017 року №432/0/197-17 по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:357:0042,

КВЦПЗ: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Площа земельної ділянки 0.2724 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 5 077 943,80 грн.

20.08.2019 року позивач звернулася до Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області із заявою про нарахування податку на земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Новомосковська, 1М, загальною площею 0.2717 га.

12.11.2019 року позивачу сформовано та винесено податкові повідомлення-рішення з земельного податку за №81986-52-40-0461 на суму 116 792,70 грн., яким визначено грошове зобов`язання з земельного податку за 2018 рік (червень-грудень) та №81986-52-40-0461/1 на суму 60796,20 грн., яким визначено грошове зобов`язання з земельного податку за 2019 рік (січень-грудень).

Податкові повідомлення-рішення від 12.11.2019 року за №81986-52-40-0461, №81986-52-40-0461/1 вручені ОСОБА_2 нарочно 14.11.2019 року, що підтверджується відмітками на вказаних податкових повідомленнях-рішеннях.

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з прийняттям відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень з земельного податку з фізичних осіб.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом статей 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що фізична особа - власник нежитлового приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 132, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна